Особливості правового статусу працівника прокуратури як суб’єкта трудового права Автореферат

Актуальність теми. Конституція України заклала підвалини організації й функціонуванню системи органів прокуратури. Регулювання їх в розділі VII Основного Закону свідчить, що вирішення поставлених перед прокуратурою завдань є самостійним видом державної діяльності. Прокуратура – організаційно незалежна державна інституція, що виконує особливі, властиві тільки їй функції, взаємодіє з усіма гілками державної влади і виступає важливим елементом у забезпеченні балансу між ними. Конституція, визначивши її самостійним, багатофункціональним органом у державному механізмі, по-новому сформулювала її завдання й основні принципи взаємовідносин із судовою та іншими гілками державної влади.

На даний часу більшість норм Закону України “Про прокуратуру” так і не приведено у відповідність з Конституцією. Згідно з Резолюцією 1244(2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи Україна взяла на себе зобов’язання змінити роль і функції прокуратури шляхом перетворення цього інституту на орган, який відповідатиме стандартам Ради Європи.

Виконання працівниками прокуратури завдань і функцій від імені держави зумовлює серйозні особливості застосування щодо них норм законодавства про працю. Хоча загалом сучасний розвиток трудового права характеризується тенденцією поступового стирання розбіжностей статусу працівників, для яких роботодавцем є держава, та інших, остаточне усунення існуючих суперечливостей, неоднозначності є неможливим через специфіку здійснюваної прокурорсько-слідчими працівниками діяльності від імені держави, що виявляється насамперед у державно-владному, публічно-правовому характері повноважень, якими вони наділені і які реалізуються в процесі державного управління. Правовідносини, учасником яких є прокурорсько-слідчий працівник, за своїм характером є дуальними: з одного боку, кандидат на посаду набуває статусу працівника, з другого – державного службовця. Вступаючи на службу до органів прокуратури фізична особа набуває статусу сторони трудових правовідносин – працівника, який здійснює діяльність по виконанню завдань і функцій держави, що мають ознаки державного управління.

Означені проблеми загалом або окремі їх аспекти досліджували: М.Г. Александров, Н.Б. Болотіна, Б.К. Бегічев, В.С. Венедіктов, Л.Я. Гінзбург, В.В. Єрьоменко, М.І. Іншин, І.Я. Кисельова, О.В. Лавриненко, Р.З. Лівшиць, А.Р. Мацюк, Ю.П. Орловський, А.Ю. Пашерстник, О.С. Пашков, П.Д. Пилипенко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, З.К. Симорот, Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та інші відомі фахівці в галузі трудового права. Однак, незважаючи на вагомі здобутки цих науковців, зазначимо, що в Україні немає жодного комплексного дослідження особливостей правового статусу працівників прокуратури як суб’єктів трудового права.