ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ПОТЕРПІЛОГО В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються зв`язок роботи з науковими програмами, мета й завдання дослідження, визначається об’єкт і предмет дослідження, характеризуються методологічна, теоретична і емпірична бази, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо їх апробації.

Розділ перший «Сутність діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві» складається з трьох підрозділів і присвячений визначенню правової природи і теоретичному обґрунтуванню концептуальних засад забезпечення прокурором прав і законних інтересів потерпілого.

У підрозділі 1.1. «Природа діяльності прокурора у механізмі забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України» висвітлено правову природу діяльності та роль прокурора у механізмі забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві.

Необхідність розробки такого механізму обумовлена наявністю значної кількості проблем, що характеризують становище потерпілих у кримінальному судочинстві України, серед яких можна виділити правові, організаційні та соціально-психологічні. Наслідком їх дії є пасивність потерпілих, їх фактична нездатність самостійно захистити свої законні інтереси, що вимагає від держави побудови такої системи правових, організаційних та матеріальних гарантій і засобів, які б дозволили забезпечити права потерпілого.

До елементів цього механізму слід віднести організаційно-правові основи, що визначають і забезпечують його належне функціонування; суб’єктів, якими є уповноважені органи та особи, покликані здійснювати захист прав потерпілого; об’єкт – власне охоронювані законом права та інтереси потерпілого; методи, способи і засоби, за допомогою яких здійснюється забезпечення прав потерпілого; форми, у яких відбувається забезпечення прав потерпілого; правовідносини, що складаються у цій сфері.

Розглядаючи суб’єктів цього механізму, яких запропоновано поділяти на державні та недержавні, автор вважає, що їхню діяльність щодо забезпечення прав і законних інтересів потерпілого можна розглядати у двох аспектах: організаційно-інституціональному – як міжгалузеве завдання, та процесуальному – як кримінально-процесуальну функцію цих органів. При цьому, визначаючи роль прокуратури у цьому механізмі, автор доходить висновку, що прокурор є центральним суб’єктом із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого у кримінальному судочинстві.

У підрозділі 1.2. «Предмет і завдання діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого в кримінальному судочинстві України» сформульовано об’єкт та предмет діяльності прокурора із забезпечення прав та законних інтересів потерпілого, визначено принципи та завдання цієї діяльності.

Об’єкт вказаної діяльності прокурора визначається на підставі дослідження поняття потерпілого в кримінальному процесі, кримінальному праві та кримінології. З урахуванням міжнародно-правових стандартів, предмет досліджуваної діяльності прокурора формулюється як забезпечення таких основоположних прав потерпілого: на судовий захист; на доступ до правосуддя; на забезпечення прав компетентними державними органами; на вплив на виникнення, хід та результати провадження у справі; на участь у кримінальному переслідуванні; на інформацію; на примирення з обвинуваченим; на правову, соціальну, психологічну допомогу; на забезпечення безпеки; на компенсацію заподіяної злочином шкоди та поновлення прав, порушених злочином.

При визначенні завдань прокурора в процесі здійснення цієї діяльності, автор пропонує, зберігаючи підпорядкування прокурора у кримінальному процесі принципу публічності, досягти такого стану, за якого забезпечення прав потерпілого визнавалося б домінуючим публічним інтересом у кримінальному процесі. Відповідно, в процесі реалізації вказаної діяльності прокурор виконує завдання трьох рівнів: 1) захисту прав і свобод людини як завдання органів прокуратури; 2) забезпечення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, чиї права порушені злочином, як завдання кримінального судочинства; 3) сприяння в реалізації, охорони та захисту прав і законних інтересів потерпілого, як спеціальне завдання вказаної діяльності прокурора.

У підрозділі 1.3. «Правові основи діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого» аналізується правова регламентація діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого на двох рівнях: міжнародно-правовому та рівні національного законодавства України.

Досліджується сукупність норм щодо забезпечення прав потерпілих від злочинів прокурором, що містяться в міжнародно-правових актах та складаються в процесі міжнародно-правового співробітництва у сфері захисту прав потерпілого на: 1) загальносвітовому і 2) регіональному (європейському та СНД) рівнях. Визначається система міжнародно-правових стандартів забезпечення прав потерпілого.

На національному рівні розглядається регламентація діяльності прокурора із забезпечення прав і законних інтересів потерпілого нормами: Конституції України; кодексів і законів; підзаконних актів; наказів Генерального прокурора України. На підставі дослідження вказаних актів пропонуються зміни і доповненн до них, аргументується необхідність розробити і прийняти окремий Закон «Про забезпечення прав і законних інтересів потерпілих від злочинів», а також врегулювати цю діяльність на рівні наказів Генерального прокурора України.

Розділ другий «Організаційно-методичні основи діяльності прокурора із забезпечення прав потерпілого в кримінальному судочинстві України» складається із восьми підрозділів і присвячений дослідженню особливостей організації та методики роботи прокурора із забезпечення окремих прав потерпілого.

У підрозділі 2.1. «Забезпечення прокурором права потерпілого на доступ до правосуддя» розглянуто діяльність прокурора із забезпечення прав потерпілого у стадії порушення кримінальної справи.

Зазначається, що доступ до правосуддя потерпілого слід розуміти як набуття ним статусу учасника кримінального процесу. Відповідне право послідовно реалізується на трьох етапах: 1) прийому, розгляду та вирішення заяв та повідомлень про злочини; 2) порушення кримінальної справи; 3) визнання особи потерпілим.

Розглядаються особливості прокурорського нагляду на стадії порушення кримінальної справи в аспекті забезпечення прав потерпілого, а також додержання закону при визнанні особи потерпілим. Висловлюється авторська позиція стосовно приводів, підстав, моменту і порядку визнання потерпілим.

У підрозділі 2.2. «Роль прокурора у забезпеченні права потерпілого на участь у кримінальному переслідуванні» досліджується участь прокурора у забезпеченні прав потерпілого під час провадження у кримінальній справі в аспекті здійснення кримінального переслідування.

На підставі поглядів різних вчених і законодавчих формулювань потерпілий визнається суб’єктом права на кримінальне переслідування і повноправним носієм функції обвинувачення, не виключаючи при цьому і здійснення ним функції захисту своїх прав і законних інтересів.

Автором виділено окремі форми участі потерпілого у кримінальному переслідуванні, досліджено взаємодію прокурора і потерпілого в межах кожної з них.

У підрозділі 2.3. «Участь прокурора у забезпеченні права потерпілого впливати на хід та результати провадження у кримінальній справі» проведено аналіз діяльності прокурора із забезпечення таких прав потерпілого, як: заявляти клопотання; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора; висловлювати свою позицію з приводу окремих процесуальних рішень щодо провадження у справі.

Пропонується передбачити обов’язкову участь прокурора у розгляді і вирішенні скарг потерпілого, а також врахування думки потерпілого у будь-якому випадку припинення кримінального переслідування з нереабілітуючих підстав, а на судових стадіях – незалежно від підстави, якщо це здійснюється без постановлення вироку.

У підрозділі 2.4. «Забезпечення прокурором права потерпілого на інформацію» аналізується організація роботи прокурора із забезпечення права потерпілого на інформацію щодо: його процесуального статусу, прав і обов’язків як учасника кримінального процесу; прийнятих рішень про виникнення, хід та результати провадження у справі; проведення різних процесуальних дій, їх місця та часу, а також можливості участі у цих діях; суб’єктів та способів забезпечення прав потерпілого; відшкодування заподіяної злочином шкоди, а також різні форми допомоги.

Критеріями ефективності цієї діяльності запропоновано вважати такі вимоги до інформації, яка надається потерпілому, як: оперативність і своєчасність, об’єктивність, повнота, співрозмірність, обмеження у випадках, визначених законом, конфіденційність.

У підрозділі 2.5. «Участь прокурора у забезпеченні права потерпілого на примирення з обвинуваченим» розглядається роль прокурора у відновному правосудді, процесах примирення та медіації між потерпілим і обвинуваченим.

На підставі вивчення іноземного досвіду пропонується передбачити обов’язкову участь прокурора в організації і проведенні примирювальних процедур, а також покласти на нього обов’язок щодо прийняття процесуальних рішень про направлення справи на примирення та оцінку його результатів.

У підрозділі 2.6. «Роль прокурора у реалізації права потерпілого на забезпечення безпеки» досліджується участь прокурора у забезпеченні безпеки потерпілого.

Розглядається діяльність прокурора із вжиття заходів щодо попередження неправомірним впливам і загрозам безпеці потерпілого, а також його участі у: прийнятті рішення щодо застосування заходів безпеки; реалізації окремих заходів безпеки і нагляд за додержанням законів при їх виконанні іншими органами; забезпеченні супутніх прав потерпілого під час застосування заходів безпеки; прийнятті рішення щодо скасування заходів безпеки; оскарженні дій і рішень з приводу застосування заходів безпеки, їх зміни чи скасування.

Доводиться, що участь прокурора у забезпеченні безпеки потерпілого необхідно законодавчо розширювати, передбачивши прокурора в якості основної посадової особи, відповідальної за весь процес реалізації права потерпілого на забезпечення безпеки.

У підрозділі 2.7. «Діяльність прокурора із забезпечення права потерпілого на правову допомогу» аналізуються питання надання потерпілому правової допомоги, яка набуває особливого значення з огляду на змагальний характер кримінального судочинства.

Розглядається участь прокурора у забезпеченні можливостей потерпілого щодо одержання фахових консультацій, допомоги у складанні процесуальних документів та представництва інтересів під час участі у провадженні по кримінальній справі, що здійснюється як самим прокуром у межах сприяння в реалізації інших прав потерпілого, так і іншими уповноваженими на те органами і посадовими особами, насамперед, адвокатами-представниками. Пропонується передбачити у законодавстві України право потерпілого на консультацію з прокурором.

У підрозділі 2.8. «Забезпечення прокурором права потерпілого на відшкодування заподіяної злочином шкоди» досліджується роль прокурора у відшкодуванні заподіяної потерпілому шкоди у таких формах, як: відшкодування за рахунок винного (добровільне і примусове) та відшкодування за рахунок держави.

Зроблено висновок, що вказана діяльність прокурора є міжгалузевою, оскільки реалізується в межах всіх функцій прокуратури. Водночас, стан відшкодування потерпілим заподіяної злочином шкоди на сьогодні є незадовільним, що вимагає перегляду існуючих у цій сфері правовідносин і побудови єдиного механізму відшкодування, який би передбачав задоволення вимоги потерпілого про відшкодування заподіяної йому злочином шкоди послідовно в межах всіх існуючих і потенційно можливих форм відшкодування, за активної участі прокурора у вирішенні цього питання.