Замовити дисертацію ПОЛІКРИТЕРІАЛЬНІ СИСТЕМИ ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ЗАСАДАХ БІЗНЕС-ІНДИКАТОРІВ :

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, сформульовано мету та завдання, предмет та об’єкт, методи дослідження, викладено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, вказано особистий внесок здобувача та наведено дані про апробацію результатів дослідження і публікації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади формування полікритеріальних систем діагностики діяльності підприємств на основі бізнес-індикаторів» уточнено понятійно-категорійний апарат за проблемою, удосконалено типологію систем діагностики діяльності підприємств, досліджено умови та особливості становлення полікритеріальних систем діагностики, виокремлено принципи полікритеріальної діагностики, систематизовано принципи та чинники, які визначають добір бізнес-індикаторів у системи полікритеріальної діагностики.

Результати аналізування позицій науковців щодо трактування категорії «діагностика» засвідчили неоднозначність та різноманітну спрямованість її розуміння на мікрорівні. Визначено, що категорія етимологічно має медичне походження в сенсі розпізнавання, ідентифікування стану речей, тобто встановлення діагнозу, а також вона достатньо часто використовується у технічній сфері. Якщо ж йдеться про діагностику діяльності підприємств, то у літературі розглядається її інформаційна, аналітична, управлінська, фінансово-економічна, регулювальна та інші характеристики, що свідчить про відсутність єдності та комплексності трактування цього поняття. На підставі вивчення літературних джерел та практики функціонування вітчизняних підприємств запропоновано під діагностикою підприємства розуміти цільове оцінювання та ідентифікування його стану, тенденцій та перспектив розвитку на основі бізнес-індикаторів з метою формування структурованої інформаційної бази для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на усунення проблемних моментів та слабких сторін організації чи використання шансів умов функціонування і сильних позицій підприємства. З урахуванням цього виокремлено відмінності між діагностикою, моніторингом, економічним аналізом та системою інформаційного забезпечення.

Незважаючи на об’єктивну необхідність застосування системного підходу до діагностики діяльності підприємств, у літературі та на практиці поняття, склад, структуру системи діагностики розкрито та охарактеризовано недостатньо. Результати виконаних досліджень дали змогу запропоновувати розглядати під системою діагностики діяльності підприємства сукупність невід’ємних елементів (суб’єктів, об’єктів, цілей, технології, методів, методик, бізнес-індикаторів тощо), які у взаємодії забезпечують виконання цільових діагностичних функцій. На підставі вивчення літератури за проблемою та дослідження практики функціонування підприємств удосконалено типологію систем діагностики за низкою істотних ознак, а саме: за об’єктною спрямованістю (системи діагностики підприємства, його видів діяльності, сфер, станів тощо), за рівнем комплексності (системи фундаментальної та експрес-діагностики), за охопленням (системи елементної, часткової, комплексної діагностики), за інформаційною базою (системи діагностики, що базуються на обліковій та спеціальній інформації), за часовим спрямуванням (системи ретроспективної, поточної, перспективної діагностики), за критеріальною базою (монокритеріальні та полікритеріальні діагностичні системи), за характером діяльності (системи діагностики виробничої, збутової, фінансової та іншої діяльності), за формою (системи якісної та кількісної діагностики), за періодичністю (системи перманентної, періодичної та разової діагностики), за вхідною базою (системи етіологічної та симптоматичної діагностики), за середовищем функціонування (системи діагностики внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування), за суб’єктами (системи діагностики керівників, фахівців, фінансово-кредитних установ тощо), за результативністю (системи діагностики причин, відхилень, чинників), за завершеністю (системи попередньої та кінцевої діагностики), за достовірністю результатів (імовірнісні та детерміновані системи діагностики), за рівнем автоматизування (автоматизовані, частково-автоматизовані, ручні), за спрямуванням (системи зовнішньої діагностики та самодіагностики).

Встановлено, що в сучасних умовах функціонування простежується тенденція переходу від монокритеріальності в діагностиці до полікритеріальної спрямованості, що доведено на підставі дослідження генезису діагностичних систем, а саме: системи Джозефа Джурана, Збалансованої системи показників (Balanced Scorecard - BSC), системи індикаторів Лоренца Мейсела, французької системи оцінювання Тableau de bord (Tb), піраміди ефективності К. Мак-Найра, Р. Лінча, К. Кросса, системи «Стейкхолдер», систем аналізу (SWOT, ABC, XYZ, SPACE, PEST) тощо.

Полікритеріальна діагностика призначена насамперед для оцінювання складних економічних об’єктів вищого порядку, які характеризуються багатокомпонентністю, різновекторністю та варіативністю характеристик. Така діагностика оперує системою обґрунтованих критеріїв, за якими здійснюється оцінювання та ідентифікування функціонування підприємства загалом та його складових (сфер, видів діяльності, підрозділів тощо). На підставі результатів аналізування літературних джерел та чинних систем діагностики сформульовані методологічні засади формування полікритеріальних систем діагностики на засадах бізнес-індикаторів. Зокрема, розвинуто та систематизовано принципи здійснення полікритеріальної діагностики (цілеспрямованість, об’єктність, інтегрування, повнота, економічна доцільність, динамічність, декомпозиційність тощо) як базові положення щодо забезпечення цього процесу, а також виокремлено перелік основних принципів добору бізнес-індикаторів у полікритеріальні системи діагностики (інформаційного насичення, обмеження кількості, причинно-наслідкових зв’язків, структурованості, функціонального призначення бізнес-індикаторів та ін.). З огляду на те, що параметри полікритеріальних діагностичних систем на кожному підприємстві є індивідуальними і формуються під впливом певних умов, виокремлено та систематизовано чинники внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування, які визначають особливості добору бізнес-індикаторів у діагностичні системи.

У другому розділі «Аналізування систем діагностики та бізнес-індикаторів машинобудівних підприємств» досліджено стан, тенденції та перспективи розвитку машинобудування в Україні, проаналізовано стан та параметри діагностичних систем на машинобудівних підприємствах Львівщини на засадах обґрунтованого механізму дослідження.

Становлення вітчизняного машинобудування значною мірою відбувалось на основі радянського машинобудівного комплексу, в межах якого створювались гігантські виробничі структури, розвивались коопераційні зв’язки між універсальними підприємствами, формувались вузькоспеціалізовані машинобудівні підприємства-гіганти, які обслуговували увесь СРСР. Однак вказаний потенціал в умовах незалежної України значною мірою втрачено, що пов’язано насамперед із широкомасштабною приватизацією, розривом господарських зв’язків із підприємствами-партнерами пострадянського простору, руйнуванням галузевої системи управління національною економікою, переділом власності, активним тиском іноземних компаній, що прагнули закріпитись на вітчизняному ринку тощо.

Аналізування статистичних даних свідчить, що машинобудування України перебуває у стані затяжної стагнації, при цьому під впливом фінансово-економічної кризи ситуація істотно погіршилась. Загалом у машинобудуванні за підсумками 2009 р. спостерігалось відставання від обсягів виробництва 2008 р. на 44,9% (це найвищий рівень спаду виробництва у промисловості), знос основних засобів склав 66,3%, збільшилась заборгованість з виплати заробітної плати та сукупна кредиторська заборгованість, майже у 1,5 рази зросла кількість збиткових підприємств, на 42,4% зменшились інвестиції в основний капітал тощо.

З огляду на те, що машинобудівні підприємства характеризуються притаманними їм технологічними, економічними, виробничими, управлінськими параметрами, вони потребують формування та використання специфічних діагностичних систем, які б охоплювали усю сукупність критеріїв ефективності їх функціонування. На підставі вивчення літератури та виконаних досліджень обґрунтовано механізм аналізування чинних систем діагностики на вітчизняних машинобудівних підприємствах у формі структурно-логічної послідовності реалізації цього процесу. Використовуючи вищезгаданий механізм, досліджено параметри систем діагностики 33 машинобудівних підприємств Львівщини, відібраних імовірнісним способом на засадах обґрунтування обсягу мінімальної вибірки. Згідно з результатами випадкового добору підприємств у вибірку увійшли такі машинобудівні підприємства Львівщини, як ВАТ «Іскра», ВАТ «ЛАЗ-Інструмент», ВАТ «Львівавтозапчастина», ВАТ «Львівський завод гідромеханічних передач», ВАТ «Львівський завод фрезерних верстатів», ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», ЗАТ «Автонавантажувач», ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» тощо.

Аналізування параметрів чинних на досліджуваних машинобудівних підприємствах Львівщини діагностичних систем дало змогу виявити їхні ключові характеристики, а саме: домінування часткових та елементних систем діагностики; низький рівень використання іноземних напрацювань та методик у сфері діагностики; ретроспективне та поточне спрямування діагностики; обмежено-критеріальний характер діагностики діяльності підприємства на найвищому рівні управління; переважне оперування даними бухгалтерського та податкового обліків при формуванні інформаційної бази даних для здійснення діагностики та одночасне мінімальне врахування даних управлінського обліку; пріоритезація експрес-діагностики (на 90% досліджуваних підприємств) на противагу фундаментальній діагностиці; переважання симптоматичного типу діагностики (на 87% підприємств) та поодиноке використання етіологічних діагностичних систем; практично повна відсутність уніфікованої чи формалізованої послідовності здійснення діагностики; переважне використання документальних і простих аналітичних методів діагностики на фоні поодинокого застосування фактологічних та економіко-математичних методів; низький рівень формалізації функціонування діагностичних систем; недостатня ефективність використання результатів діагностики в системі менеджменту; визнання необхідності уніфікування та спрощення наявних діагностичних методик в різних сферах та на усіх рівнях (підприємство, органи влади тощо); однозначне констатування результативності впливу ефективних систем діагностики на якість управлінських рішень та покращання інформаційного забезпечення управлінської діяльності на усіх рівнях. На підставі отриманих результатів досліджень встановлено пріоритетність виконання функцій системами діагностики на машинобудівних підприємствах (рис. 1) та рейтинг проблем, пов’язаних з формуванням і використанням систем діагностики (табл. 1).