СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМ МЕНЕДЖМЕНТУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ :

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, визначено мету та основні завдання, предмет та об’єкт дослідження, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теорія та прикладні аспекти визначення соціально-економічної ефективності систем менеджменту машинобудівних підприємств” удосконалено понятійно-категоріальний апарат теорії оцінювання та регулювання ефективності; розкрито місце СЕЕСММП та відмінності між СЕЕСММП та соціально-економічною ефективністю підприємства.

У дисертаційній роботі проаналізовано поняття ефективності на різних етапах розвитку менеджменту підприємства, сучасні підходи до його тлумачення, виявлено необхідність удосконалення термінологічної сфери цього явища та теорії оцінювання та регулювання СЕЕСММП. З позицій необхідності дослідження багатовекторності сучасних соціально-економічних процесів удосконалено поняття “ефективність”, яке характеризує досягнення балансу, рівноваги між протилежностями із урахуванням інституційних обмежень та часових меж. В економіці ефективність найчастіше асоціюється з оптимальністю дій, способів, механізмів реалізації або станом суб’єкта за наявності альтернатив та проявляється через співвідношення між метою (цілями) та одержаними результатами, затраченими ресурсами, обставинами зовнішнього середовища, а також часовими межами. Тобто ефективність забезпечується за умов, що сприяють досягненню рівноваги між такими протилежностями: попиту та пропозиції, цілей зацікавлених сторін, активів та пасивів організації, власних та залучених ресурсів, отриманих результатів та витрат на їх одержання тощо.

Доцільно розрізняти такі базові поняття економічної теорії, як “дієвість”, “результативність” та “ефективність”, які частково ототожнюються у працях вітчизняних та іноземних науковців. Зокрема, дієвість характеризує збалансованість дій, оперативних заходів, механізмів, спрямованих на досягнення очікуваних результатів, встановлених цілей, завдань тощо, а результативність відображає рівень досягнення поставлених цілей, завдань, відхилення отриманих результатів від планових індикаторів. Фактично ці два поняття є видами ефективності (поточної та заключної), а саме поняття ефективності об’єднує їх.

Відмовившись від технічного трактування поняття ефективності, що домінує у вітчизняній економічній теорії (відношення результату до затрат), удосконалено термін СЕЕСММП, що характеризує стан керуючої системи, яка своїми досягненнями та результатами впливу на керовану систему (виражаються у цілях, управлінських рішеннях, методах менеджменту, тобто діях та бездіяльності) забезпечує баланс інтересів зацікавлених груп у встановленні та досягненні цілей підприємства із урахуванням інституційних обмежень та фактора часу. Кожна зацікавлена група (акціонери, менеджери, споживачі тощо) має свої цілі, а найголовніше встановлює певні обмеження, які й визначають межі ефективності систем менеджменту підприємств на основі формування сфери балансу та дисбалансу інтересів зацікавлених груп. Ґрунтуючись на парадигмі поліцільового середовища діяльності підприємства, що домінує в сучасній економічній теорії, доцільно зазначити, що коли досягнення та результати впливу (цілі, дії, результати діяльності або бездіяльності) систем менеджменту підприємств виходять за межі нормативно-правових обмежень та обмежень мінімального рівня задоволення інтересів зацікавлених груп, то система менеджменту стає неефективною. На рис. 1 наведені ефективна та неефективна системи менеджменту підприємства.