ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ :

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – «Теоретико-методичні засади формування економічного механізму сталого розвитку сільськогосподарських підприємств» - визначено сутність економічного механізму та його зв'язок з господарським механізмом, досліджено історичні трансформації та методичні підходи до визначення сталості розвитку аграрного сектору економіки, розкрито теоретичні основи впливу ринкового механізму на сталість розвитку аграрного сектору, в зв’язку з чим визначено необхідність та особливості формування економічного механізму сталого розвитку сільськогосподарських підприємств.

Дослідження теоретичних розробок у сфері формування ефективного економічного механізму функціонування аграрного виробництва в ринкових умовах показали, що на сьогоднішній день в економічній літературі не існує однозначної трактовки сутності економічного механізму.

Як показав історичний підхід до з’ясування сутності цієї категорії, в економічній літературі спочатку широко застосовувалися такі терміни, як «господарський механізм», «система господарювання», «господарська система», а вже пізніше почали використовувати терміни «економічний механізм», «організаційний механізм», «фінансовий механізм» для позначення окремих елементів господарського механізму як цілого. Підкреслимо, що при такому підході поняття «економічний механізм» використовується для характеристики певної частини «господарського механізму».

Економічна наука визнає, що при будь-якому способі виробництва в процесі функціонування продуктивних сил виникають виробничі відносини. Вони як соціально-економічна форма руху продуктивних сил є об’єктивними, матеріальними та виявляються перш за все як економічні інтереси. Саме економічні інтереси та економічні закони через опосередковані ланки формують об’єктивну основу, зміст будь-якої господарської форми. При цьому економічні інтереси спонукають людей до економічної діяльності та визначають рушійну силу – систему стимулів до праці, а економічні закони визначають зміст кожного функціонального елементу господарської форми.

Автор цілком поділяє дану точку зору і вважає, що стрижнем господарського механізму, його центральною ланкою є економічний механізм, який являє собою систему економічних регуляторів, які за певних умов можуть коригувати дію ринкових регуляторів економічного розвитку.

В свою чергу економічний механізм сталого розвитку сільськогосподарських підприємств є складовою частиною економічного механізму їх функціонування, спрямованість окремих елементів якого може привести аграрний сектор економіки як до сталого розвитку, так і до деградації, занепаду.

Розбалансованість сучасного світу, яка супроводжувалась дедалі більшим загостренням проблем довкілля, викликала потребу створити якісно нову концепцію подальшого розвитку. Тому в 1992 році у Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН, присвячена проблемам навколишнього  природного середовища та розвитку, на якій вперше було проголошено нову концепцію розвитку, що передбачає врахування економічних, екологічних і соціальних проблем людства, тобто концепцію сталого розвитку.

На сьогоднішній день навколо трактування терміну «сталий розвиток» ведеться дуже багато дискусій. На думку критиків, поняття сталість і розвиток протирічать одне одному. Вони вважають, що  розвиток у принципі не може бути сталим, оскільки в природі все змінюється, а розвиток є проявом нестійкості. Саме тому,  поняття стійкості стає двозначним, а сталий розвиток – нонсенсом.

Проте в силу стереотипу, що склався, а також враховуючи те, що головним у терміні є все ж не назва, а той зміст, котрий в нього вкладається, вважаємо за можливе використовувати термін «сталий розвиток» для назви описаного вище процесу.

Поняття «сталий розвиток», на нашу думку, акцентує увагу не стільки на стабільності чи стійкості розвитку, як на згарманізованості розвитку за його складовими – соціальною, економічною, екологічною. Сталий розвиток означає збалансоване, зрівноважене (що не передає рівності показників) зростання як економічних, так і соціальних і екологічних параметрів постійними пропорційними темпами, забезпечуючи загальний прогрес суспільства в усіх його сферах.

На забезпечення сталості розвитку сільського господарства вирішальне значення має вплив ринкових чинників, зокрема вплив еластичності попиту і пропозиції. Проведене дослідження співвідношення еластичності попиту та пропозиції на основні види сільськогосподарської продукції дало змогу зробити висновок, що вища еластичність пропозиції в порівнянні з еластичністю попиту сприяє посиленню коливань ринкових цін і, як наслідок, негативно впливає на стабільність функціонування аграрного сектора економіки.  Усунення  виявленої недосконалості окремих сегментів аграрного ринку автор вважає можливим шляхом формування економічного механізму сприяння підвищенню еластичності попиту, а також зниження еластичності пропозиції окремих видів сільськогосподарської продукції.

У другому розділі – «Сталість розвитку сільськогосподарських підприємств України та Харківської області» – досліджено сталість розвитку господарств різних категорій, проведено оцінку рівня сталості розвитку сільськогосподарських підприємств Харківської області, проаналізовано вплив фінансової стійкості аграрних підприємств Чугуївського району Харківської області на тенденції їх розвитку.

Основною метою аграрної реформи в України було прискорення темпів економічного та соціального розвитку аграрного сектора на основі формування багатоукладної економіки, забезпечення раціонального використання й охорони земель. Отже, сталість розвитку аграрного сектора економіки формується у цілому тенденціями економічної, соціальної, екологічної динаміки у господарствах різних категорій. А тому важливою проблемою є дослідження та забезпечення сталості розвитку господарств, які функціонують в аграрному секторі. Тож, враховуючи той факт, що однією зі складових сталого економічного розвитку є забезпечення потреб нинішнього покоління, зокрема у продуктах харчування, нами була оцінена динаміка виробництва валової продукції сільського господарства, як основного економічного показника, який характеризує тенденції економічного розвитку (табл. 1).

Дослідженнями сталості розвитку господарств  різних категорій в аграрному секторі було встановлено, що найвищі темпи зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції за 2000-2008 роки у фермерських господарствах поєднувалися з найвищим коефіцієнтом залишкової варіації – 19,3 %, що свідчить про найменшу стабільність зростання. Найнижчі темпи зростання обсягів виробництва валової продукції у господарствах населення поєднувалися з найменшими відхиленнями фактичних показників від трендової лінії – 4,2%, що свідчить про високу стабільність цього процесу.