У вступі обґрунтована актуальність теми, сформульовані мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначені наукова новизна і практичне значення отриманих результатів, представлені відомості з апробації результатів дослідження, відображена повнота викладу результатів дисертації в опублікованих роботах.
У першому розділі «Теоретичні основи інвестиційно-інноваційного забезпечення ефективного функціонування аграрних підприємств» розкривається соціально-економічна сутність інноваційного аспекту суспільного розвитку, розглянуті інвестиції як фактор переходу до інноваційного розвитку підприємств АПК, визначені особливості формування механізму регулювання інновацій в умовах ринку.
Внаслідок проведеного дослідження соціально-економічної сутності інноваційного аспекту суспільного розвитку був зроблений висновок про те, що соціально-економічним імпульсом сталого економічного розвитку виступають інновації, фундаментом яких є процес інвестування виробництва; узагальнено економічний зміст категорії «інновація», проаналізовано і систематизовано трактування терміну „інновація” в наукових роботах вітчизняних і зарубіжних учених-економістів і дане власне визначення інновації як економічної категорії. Інновація – це сукупність економічних відносин між господарюючими суб'єктами економічної системи щодо застосування новітніх конкурентоспроможних технологій, які істотно поліпшують структуру і якість виробництва продукції та соціальної сфери в сучасних умовах розвитку продуктивних сил суспільства у зв'язку з випереджальним зростанням науки в системі «наука – інновація – виробництво».
У ході дослідження було сформульоване визначення інвестиційно-інноваційного забезпечення ефективного функціонування аграрних підприємств як процесу впровадження в аграрне виробництво інновацій через систему інструментів інноваційної інфраструктури, який фінансується за рахунок залучення інвестиційних ресурсів, причому основним критерієм оптимальності цього процесу є максимально можливий результат аграрного виробництва при найменших витратах; розглянуті методичні основи сутності інвестиційного клімату; з’ясовано, що сучасний інвестиційний клімат в Україні і, зокрема, в аграрному секторі не відповідає вимогам інвесторів, і тому потребує заходів з поліпшення. Задля формування сприятливого інвестиційного клімату в аграрній сфері економіки України було запропоновано здійснити низку заходів з розвитку механізму державного регулювання ринку інноваційних інвестицій агропромислового призначення, а саме: створити правові та економічні умови для ефективного функціонування підприємств; створити платоспроможне середовище; створити умови для залучення вільних грошових коштів населення до інвестування інноваційних проектів; створити умови для використання моделі мотивації, зорієнтованої на інвестиційні джерела юридичних осіб в Україні; створити умови для розвитку і використання моделі мотивації з використання інвестиційного іноземного капіталу у фінансуванні інноваційних проектів; здійснювати безпосереднє державне фінансування інноваційно-інвестиційних проектів; запроваджувати моделі мотивації з використання інвестиційного капіталу спонсорських організацій для інвестиційно-інноваційного розвитку АПК; розвивати різноманітні та комплексні системи механізмів регулювання і саморегулювання інвестиційно-інноваційного процесу.
Дослідження механізму регулювання інновацій в умовах ринку дозволило: виділити основні структурні елементи цього механізму (державне регулювання і ринкове саморегулювання) та розкрити їх сутність; на основі вивчення й узагальнення зарубіжного досвіду теоретично обґрунтувати необхідність державного регулювання інновацій у ринковій економіці.
У другому розділі «Аналіз умов реалізації інвестиційно-інноваційної моделі розвитку підприємств аграрного сектора України» дана оцінка основним економічним факторам інвестиційної складової інноваційного розвитку аграрного сектора економіки України; проведений економічний аналіз можливостей інноваційно спрямованої діяльності аграрних підприємств Луганського регіону на інвестиційній основі; розкрита роль цінового механізму у формуванні інвестиційного клімату аграрних підприємств.
У зв'язку з виявленими в ході аналізу економічного середовища функціонування аграрного сектора джерелами інвестування в основний капітал аграрних підприємств було проведене дослідження основних економічних факторів інвестиційної складової інноваційного розвитку аграрного сектора економіки України за напрямками: 1) аналіз ефективності виробництва аграрних підприємств і, насамперед, основних підгалузей сільського господарства – рослинництва і тваринництва; 2) аналіз процесів кредитування аграрних підприємств як ефективного джерела інвестиційного процесу; 3) аналіз державної підтримки інвестиційного забезпечення підприємств АПК; 4) аналіз процесу залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор економіки.
Проведений аналіз показав, що прибутковість сільського господарства України недостатня для залучення й упровадження в цю галузь інновацій. Так, максимальне значення прибутку від реалізації сільськогосподарської продукції, досягнуте у 2009 р. (7,1 млрд. грн.), забезпечує всього лише 42% коштів необхідних для відновлення і підтримки в робочому стані машинно-тракторного парку аграрних підприємств. Крім того, у 2009 р. 30,9% таких підприємств були збитковими, тобто наявна їх фінансова нестабільність у досліджуваному періоді. Одна з головних причин нестабільного розвитку аграрних підприємств – стійке зростання взаємонеплатежів, а саме: дебіторської і кредиторської заборгованостей, у 2004-2009 рр.
Економічне значення і роль амортизації у відтворювальних процесах основного капіталу аграрних підприємств різко скоротились. Діюча система амортизації є лише інструментом податкового регулювання, зорієнтованим на збільшення державних доходів при повному відриві нарахувань амортизації від реального зносу активів у конкретних умовах їх експлуатації. Тому амортизаційна політика, яка провадиться сьогодні, не забезпечує формування фондів на повне відновлення об'єктів амортизації, що значною мірою стало причиною інвестиційної кризи в перехідній економіці України.
Через нестачу власних коштів для фінансового забезпечення інвестицій аграрні підприємства гостро потребують позикових коштів (кредитів банків). У ході аналізу кредитних відносин комерційних банків з аграрним сектором економіки було виявлено, що в період 2000-2009 рр. мав місце процес інтенсифікації кредитування аграрної галузі, але водночас низка факторів ризику серйозно стримувала кредитування аграрних підприємств. У дисертаційній роботі було зроблено висновок про те, що попри досить сталий розвиток банківської сфери, її необхідно вдосконалювати у напрямку адаптації до потреб аграрного сектора. Орієнтири такого реформування визначені в Комплексній програмі підтримки розвитку українського села до 2015 р.
