Увступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано його мету і завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію.
У першому розділі «Теоретичні та методичні основи конкурентоспроможності аграрних підприємств» досліджено сутність конкуренції та конкурентоспроможності, розглянуто фактори конкурентоспроможності аграрних підприємств та розглянуто методичні аспекти оцінки їх конкурентоспроможності.
Визначено три основні підходи щодо сутності конкуренції: поведінковий, який розглядає конкуренцію як зіткнення, боротьбу, змагання суб\'єктів господарювання; структурний, що передбачає аналіз структури ринку і конкурентного середовища та функціональний, котрий акцентує увагу на ролі конкуренції в економіці.
Зважаючи на те, що основою конкуренції є конкурентоспроможність, досліджено використання цієї категорії на різних рівнях: стосовно як до окремої створюваної продукції, так і до елементів економічних систем, окремих підприємств, кластерів, регіонів, міст, країн.
Встановлено, що передумовою конкурентоспроможності більш високого ступеня є досягнення конкурентоспроможності на мікрорівні, а саме конкурентоспроможності підприємства.
Узагальнення існуючих дефініцій поняття «конкурентоспроможність підприємства» дозволило поглибити його зміст і сформулювати авторське визначення: конкурентоспроможність підприємства є узагальнюючим показником конкурентних переваг підприємства, його потенціальних можливостей та сукупність властивостей, що дозволяють оперативно реагувати та пристосовуватися до змін зовнішнього середовища. Конкурентоспроможність підприємства характеризує здатність підприємства витримувати силу конкуренції у конкурентної боротьбі з іншими суб’єктами господарювання.
Встановлено, що рівень конкурентоспроможності аграрних підприємств у кожний конкретний момент часу визначається впливом низки факторів, різних за природою, характером і ступеню дії, що і зумовило необхідність їх детального дослідження. На основі аналізу й систематизації різних наукових підходів фактори конкурентоспроможності аграрнихпідприємств класифіковані за середовищем функціонування; впливом на них аграрних підприємств; ступенем залежності; часом дії; рівнем управлінських рішень;спрямованістю дії факторів; за роллю факторів у забезпеченні конкурентної перевагою; рівнемвзаємообумовленості; за своїм характером та ступенем впливу на конкурентоспроможності підприємства. Автором визначено, що з точки зору системного підходу важливе значення має класифікація факторів конкурентоспроможності залежно від середовища функціонування (зовнішні, внутрішні), яка маєтеоретичне і прикладне значення для поглиблення методичного обґрунтування напрямків та шляхів підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств.
В рамках вивчення методичних аспектів конкурентоспроможності аграрних підприємств було проаналізовано широкий набір методів оцінки конкурентоспроможності підприємств, з метою систематизації яких автором запропонована їх класифікація за наступними ознаками: за напрямком формування інформаційної бази, за способом відображення кінцевих результатів, за способом оцінки, за можливістю розроблення управлінських рішень.
У другому розділі «Аналіз та оцінка конкурентоспроможності аграрних підприємств» досліджено макросередовище та його факторний вплив на конкурентоспроможність аграрних підприємств, проведено аналіз регіонального аграрного ринку Донецької області та здійснена комплексна оцінка впливу на конкурентоспроможність аграрних підприємств чинників зовнішнього і внутрішнього середовища діяльності суб’єктів господарювання регіонального АПК.
Дослідження зовнішніх факторів на макрорівні підпорядковано загальній меті роботи та відповідно зосереджено на найбільш значимих чинниках, що впливають на діяльність підприємств агропромислового комплексу через організаційно-економічний механізм, – на держаному регулюванні аграрного сектору та його законодавчому супроводі.
Дослідженням зовнішніх факторів на макрорівні встановлено:
–наявність тенденції до зростання фактичних надходжень податків, зборів (обов’язкових платежів) до зведеного бюджету від підприємств агропромислового комплексу України (загальна річна сума за період з 2004 до 2009 року зросла на 18098,5 млн. грн. або на 259,61 %);
–у фінансово-кредитній політиці недосконалий механізм часткової компенсації відсоткової ставки за кредитами комерційних банків для агропромислових підприємств призвів до суттєвого спаду кредитування підприємств АПК у 2008 – 2009 рр.;
–система державної підтримки сільського господарства на сьогодні здійснюється за 16 основними бюджетними програмами, але незважаючи на сталий зріст фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників протягом 2004 – 2008 рр. (загальна сума підтримки у 2008 р. зросла більш ніж у 4 рази порівняно до 2004 р. і склала 15,6 % від обсягу валового виробництва сільськогосподарської продукції), аграрний сектор економіки працює на межі збитковості, а окремі його галузі, насамперед тваринництво, є хронічно збитковими;
–державне цінове регулювання відбувається шляхом здійснення державних аграрних інтервенцій. Так державне фінансування діяльності Аграрного фонду протягом 2006 – 2008 рр. на рівні 18 – 20 млн. грн. дозволяло знімати з ринку близько 5 % від валового виробництва зерна, однак це не є достатнім рівнем для сильного суб’єкта на ринку.
За допомогою економетричних методів аналізу було оцінено вплив досліджених факторів на загальний показник конкурентоспроможності агропромислових підприємств на макрорівні (рентабельність продажів). За результатами кореляційно-регресійного аналізу залежності результативного показника від досліджених чинників макросередовища встановлено, що вони лише створюють певні умови для функціонування підприємств та хоча й мають вплив, він є більш опосередкованим.
Фактори мезосередовища, які впливають на конкурентоспроможність підприємств АПК, характеризуються ємністю регіонального аграрного ринку, його насиченістю, часткою привізної продукції.
Дослідження аграрного сектору Донецької області доводить, що він формує 4,9 % валової продукції сільськогосподарського виробництва держави та відповідно займає 7 місце серед регіонів України. Стосовно ефективності сільськогосподарського виробництва сьогодні можна стверджувати про наявність позитивних тенденцій протягом досліджуваного періоду, що насамперед досягається за рахунок підвищення рівня рентабельності в рослинництві. З метою оцінки ступеня насиченості регіонального аграрного ринку було досліджено структуру зовнішньої торгівлі продовольчими товарами та балансові розрахунки фондів споживання основних сільськогосподарських продуктів в Донецькій області. Отримані висновки свідчать про наявність суттєвої нестачі на регіональному ринку серед продовольчих товарів молока та молочних продуктів, м’яса та м’ясних продуктів, плодів та ягід.
В якості конкретного суб’єкта господарювання для реалізації комплексного підходу до оцінки конкурентоспроможності аграрних підприємств нами було обрано ДП «Іллiч-Агро Донбас» ВАТ «ММК iм. Іллiча», який розташований на території семи адміністративно-територіальних районів Донецької області та об’єднує у своєму складі 39 агроцехів та 2 госпрозрахункових дільниці. Важливим є той факт, що по суті агрокомплекс являє собою агропромислову інтеграцію, її окремі структурні підрозділи є в певній мірі самостійними господарюючими суб’єктами з широким спектром спеціалізації, що перебувають на окремих балансах. Дослідження основних його показників показало, що в цілому спеціалізацією агрокомплексу можна вважати: в рослинництві – виробництво соняшника (що підтверджується спеціалізацією на соняшниковій олії в переробці та її високою рентабельністю); в тваринництві – яйця, молоко. Відповідно до цього проведене групування агроцехів, що займаються виробництвом такої продукції, на основі багатомірних середніх (для продукції рослинництва) та за однією головною ознакою – собівартість 1ц продукції (для продукції тваринництва). Для подальшого аналізу обрано в якості найбільш стратегічно важливих і конкурентноперспективних агроцехів № 37, 13 та 7.
З метою комплексної оцінки конкурентоспроможності аграрних підприємств запропоновано системний підхід, який поєднує принципи розрахунку інтегральних показників та факторний вплив за чотирма напрямками (чинники макросередовища; чинники мезосередовища; чинники мікросередовища; внутрішні чинники впливу). При цьому, якщо інтегральні коефіцієнти впливу зовнішніх чинників будуть однакові для всіх агроцехів та в цілому для ДП «Ілліч-Агро Донбас», то прояв внутрішніх чинників необхідно розрахувати окремо для кожного суб’єкту аграрного ринку регіону.
