У першому розділі – «Теоретичні основи ресурсного забезпечення сільськогосподарського виробництва» досліджено й узагальнено економічну сутність ресурсного забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції,методи його оцінки при виробництві насіння ріпаку, виявлено особливості формування і використання виробничих ресурсів у ріпаківництві.
Вивчення й узагальнення теоретичних засад ресурсного забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції дало змогу встановити, що визначення терміна «ресурси» акцентується в кількох аспектах: «ресурси» – це «запаси», «ресурси» – це «джерела», «ресурси» – це інтегрована система, що пов’язує різні за своїми характеристиками групи ресурсів матеріального та нематеріального характеру, які при використанні в своїй органічній єдності сприяють організації виробничого процесу створення сільськогосподарської продукції. «Ресурсне забезпечення» є складним соціально-економічним поняттям, основою функціонування й сталого розвитку економічної системи. В авторському розумінні ресурсне забезпечення – це сукупність організаційно-економічних відносин, що спрямовуються на оптимальне та своєчасне створення відповідних умов для здійснення ефективного виробничого процесу.
Раціонально сформоване ресурсне забезпечення аграрно-промислових підприємств слід розглядати як сукупність технологічно, економічно й екологічно взаємопов’язаних виробничих ресурсів (земельних, трудових, матеріальних, фінансових, інноваційних, інформаційних та ін.), спроможних забезпечити високоефективне виробництво, переробку, зберігання, транспортування і реалізацію аграрно-продовольчої продукції.
Кожна зі складових виробничих ресурсів є нерівнозначною за відповідними класифікаційними ознаками: походженням, ступенем належності підприємству, характером впливу на кінцевий результат, ступенем реалізації в господарському процесі, що по-різному впливають на виробництво та його кінцеві результати.
Отже, виробничі ресурси – це сукупність матеріальних і нематеріальних елементів, а також людського капіталу, які можуть бути залучені в процес виробництва з метою випуску готової продукції для задоволення потреб ринку. Ресурсне забезпечення аграрної сфери розглядається нами як комплексна система виробничих ресурсів, користувачами яких є підприємства аграрно-промислового виробництва при існуючих технологіях та соціально-економічних відносинах.
Економічне значення ресурсного забезпечення полягає в оптимізації господарських зв’язків між споживачем і постачальником, формуванні відповідних умов для безперебійного забезпечення підприємства необхідними матеріально-технічними засобами та раціонального й ефективного їх використання у виробництві.
Ресурсне забезпечення підприємства має формуватися згідно з концепцією розвитку галузі на основі об’єднання відповідних пропорцій складових ресурсів у єдину систему, що забезпечує ефективне виробництво продукції з використанням передових інноваційних досягнень науково-технічного й організаційного спрямування.
Оцінка кількісних, якісних і структурних параметрів ресурсного забезпечення виробництва насіння ріпаку здійснюється на основі системи економічних показників, що слугує інформаційною базою для аналізу ресурсних можливостей регіональних складових ріпакового підкомплексу й окремих підприємств, прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо підвищення їх ефективного розвитку.
Оцінка забезпечення ресурсами виробництва насіння ріпаку проводиться з використанням системи натуральних і вартісних показників на основі класичних методів аналізу господарської діяльності: балансового та економіко-математичного моделювання оптимального виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних зонах і підприємствах з різним рівнем ресурсного забезпечення.
У процесі аналізу й оцінки використання ресурсів у ріпаківництві виявлено особливості їх формування, переваги і недолікивиробництва насіння ріпаку в організаційному, агротехнічному та економічному плані. Ріпак досить вибагливий до земельних ресурсів. Він потребує родючих ґрунтів із задовільною водо- і повітропроникністю, нейтральною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину. Доведення ґрунту до відповідних вимог потребує додаткових витрат матеріальних ресурсів (вапнякового борошна, відповідних технічних засобів, паливно-мастильних матеріалів тощо). Раціональне розміщення посівів ріпаку в сівозмінах з максимальним насиченням зерновими культурами компенсує ці витрати. При вирощуванні ріпаку попередники по-різному впливають на економічні показники виробництва. З’ясовано, що розміщення озимого ріпаку по гороху порівняно з вирощуванням озимого ріпаку з попередником озимих зернових сприяє зменшенню на 1 га посіву затрат праці на 0,36 люд-год, мінеральних добрив – на 148,5 грн, засобів захисту рослин – на 67,49 грн, паливно-мастильних матеріалів – на 60,0 грн, при цьому амортизаційні відрахування використаних основних засобів і витрати на їх ремонт зменшаться на 40,99 грн.
Мінеральні добрива є однією з визначальних складових матеріальних ресурсів, необхідних для досягнення високих урожаїв ріпаку. Доведено, що витрати на їх придбання і використання значно менші, ніж дохід, одержаний від реалізації додаткового врожаю цієї культури.
Вирощування ріпаку потребує порівняно невеликих затрат праці, до того ж у періоди з найменшим напруженням сільськогосподарських робіт. Введення у сівозміну озимого ріпаку сприяє практично рівномірному розподілу використаних трудових ресурсів протягом періоду весна – осінь, за винятком тільки одного місяця – травня. Це пов’язано з тим, що такі технологічні операції, як висів озимого ріпаку та збирання врожаю за термінами відбуваються раніше, ніж озимих зернових культур (пшениці та ячменю), що дає змогу уникнути «піків» використання трудових ресурсів, а разом з тим зменшується напруга використання збиральної техніки.
При вирощуванні ріпаку залучається техніка, що призначена для зернових культур, але доповнюється ріпаковим столом – як технічного засобу при збиранні урожаю, що окуповується протягом досить короткого терміну. Підприємства, що повною мірою використовують необхідні для вирощування ріпаку матеріальні ресурси (нові сорти насіння, мінеральні добрива, засоби захисту рослин), досягають високої урожайності, достатнього рівня рентабельності й прибутковості галузі.
У другому розділі – «Сучасний стан ресурсного забезпечення виробництва і переробки насіння ріпаку в регіоні» – розкрито стан ресурсного забезпечення виробництва й переробки насіння ріпаку,його загальнонаціональне значення, висвітлено світові тенденції розвитку виробництва насіння ріпаку та продуктів його переробки, здійснено оцінку ресурсного забезпечення виробництва й переробки насіння ріпаку в регіоні та виявлено вплив використання задіяних ресурсів на ефективність виробництва.
Активізація розвитку ріпаківництва та збільшення виробництва насіння ріпаку й ріпакової олії значною мірою зумовлено зростанням потреб у продуктах харчування і загостренням світової енергетичної проблеми. Використовуючи ріпакову олію для виробництва біодизеля, провідні країни світу (США та країни ЄС) забезпечують себе власними відновлюваними енергетичними ресурсами. Зважаючи на важливість ріпаку як енергетичної культури та зростаючий попит на продукцію ріпаківництва на зовнішньому і внутрішньому ринках, її відносно невисоку матеріаломісткість, Україна в останні роки нарощує посівні площі й виробництво насіння ріпаку, займаючи шосте місце у світі і друге в Європі. У 2008 р. зібрана площа посівів ріпаку в Україні досягла 1,38 млн га, або 4,6% світових площ.
Виявлені тенденції виробництва насіння ріпаку в Черкаській області та рівень ресурсного забезпечення (земельними, трудовими, матеріально-технічними, інвестиційними та інноваційними ресурсами) агроґрунтових районів свідчать про можливість створення концентрованих зон виробництва насіння ріпаку та реалізації інвестиційних проектів з будівництва заводів по його переробці.
