Замовити дисертацію ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА КАРТОПЛІ В РЕГІОНІ :

Актуальність теми. Продовольча безпека і соціальна захищеність населення країни визначаються рівнем функціонування пріоритетних секторів економіки, одним з яких є аграрний сектор. Картоплярство України – це саме та галузь сільськогосподарського виробництва, яка в умовах глобалізації світових ринків продовольства може стати стратегічною, експортноорієнтованою галуззю, здатною не лише забезпечити продовольчі потреби держави, але і за своїми потенційними обсягами виробництва впливати на світову продовольчу безпеку.

За останні роки в Україні простежується негативна тенденція зміни структури виробництва цієї культури у напрямі різкого скорочення посівних площ в сільськогосподарських підприємствах та їх концентрація в особистих селянських господарствах. В Україні за період з 2000 по 2009 рр. площі, що відводяться під картоплю в усіх категоріях сільськогосподарських підприємств, зменшились з 1631,0 тис. га до 1411,8, або на 13,4 % внаслідок різкого скорочення площ даної культури в аграрних формуваннях суспільного сектора. Частка господарств населення у виробництві картоплі в Україні зросла з 71,4 % у 1990 р. до 97,4 % у 2009 р. Це призвело до погіршення фітосанітарного стану посівів культури, відсутності сортооновлення та сортозаміни, відмови від прогресивних технологій вирощування, в результаті чого знизилась урожайність картоплі та економічна ефективність її виробництва. Концентрація виробництва картоплі в господарствах населення не дозволяє підвищувати конкурентоспроможність продукції.

Стан вивчення проблеми. Розв’язанню проблем ефективності аграрного виробництва присвячені праці вітчизняних вчених: В.Г. Андрійчука, В.В. Вітвіцького, М.В. Калінчика, П.К. Канінського, С.М. Кваші, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, О.М. Могильного, О.М. Онищенка, Б.Й. Пасхавера, Г.М. Підлісецького, П.Т. Саблука, О.М. Шпичака, Є.І. Ходаківського, В.В. Юрчишина та ін.

Теоретичні й практичні основи ефективності виробництва картоплі розглянуті в наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як: Н.М. Буняк, В.К. Гаркавий, М.Т. Жевноватий, Д.І. Журбін, А.Л. Замотаєв, П.Ф. Каліцький, В.В. Кононученко, B.C. Куценко, А.А. Кучко, Р.В. Лавров, Б.П. Литун, Л.М. Мех, П.В. Оверчук, А.О. Погорілий, В.М. Положенець, Т.Ю. Приймачук, В.А. Сторожук, П.С. Теслюк, Ю.А. Цимбалюк та ін.

Проте багатовекторність і складність досліджуваної проблеми в умовах функціонування сільськогосподарських підприємств різних форм власності та типів господарювання й особистих селянських господарств пояснює недостатнє вивчення її окремих аспектів. Особливо це стосується формування собівартості, прибутку, маржинального доходу, визначення рівня беззбитковості, рентабельності продажу, операційного левериджу та інших показників ефективності виробництва картоплі під впливом різноманітних чинників. Саме необхідність розв’язання цих проблем і зумовила вибір теми, завдання й мети дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відображає результати наукових досліджень, проведених автором відповідно до плану науково-дослідних робіт Житомирського національного агроекологічного університету за темою: «Розробити та обґрунтувати стратегічні напрями та пріоритети формування конкурентоспроможного аграрного сектора Північно-Західного регіону України» (номер державної реєстрації 0110U002406). У межах зазначеної теми автором досліджено сучасний стан розвитку галузі картоплярства та обґрунтовано основні напрями підвищення ефективності виробництва картоплі в регіоні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо підвищення економічної ефективності виробництва картоплі в усіх категоріях сільськогосподарських товаровиробників.

Реалізація мети дисертаційного дослідження обумовила необхідність вирішення таких завдань:

· узагальнити теоретико-методологічні аспекти визначення ефективності сільськогосподарського виробництва;

· ідентифікувати та систематизувати чинники макро-, мезо- та мікрорівня, які впливають на рівень розвитку галузі картоплярства;

· визначити сучасний стан розвитку галузі картоплярства й оцінити ефективність виробництва картоплі в сільськогосподарських підприємствах та особистих селянських господарствах;

· теоретично довести необхідність концентрації виробництва картоплі у спеціалізованих великотоварних підприємствах;

· визначити місце і роль сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як елемента інфраструктури регіонального ринку картоплі;

· обґрунтувати напрями переходу галузі картоплярства до інноваційної моделі розвитку.

Об’єктом дослідження є процес формування економічної ефективності виробництва картоплі в сільськогосподарських підприємствах та особистих селянських господарствах Житомирської області.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти ефективності виробництва картоплі в підприємствах різних форм власності й типів господарювання.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є системний підхід до вивчення економічних явищ, який ґрунтується на принципах послідовності, взаємозв’язку та ринкової циклічності розвитку. У науковому дослідженні застосовувались такі методи: абстрактно-логічний (при теоретичному узагальненні підходів щодо трактування поняття «економічна ефективність», ідентифікації чинників її формування); економіко-статистичний (прийоми – порівняння, табличний, графічний, рядів динаміки, середніх величин, індексний, групування – при оцінці сучасного стану та тенденцій розвитку товаровиробників картоплі, визначенні міри впливу чинників на прибутковість галузі); монографічний (при аналізі ефективності виробництва картоплі в окремих сільськогосподарських підприємствах); розрахунково-конструктивний (при варіантних розрахунках технологічних карт виробництва картоплі за різними технологіями та прогнозуванні розвитку галузі на перспективу); за допомогою методу кореляційно-регресійного аналізу з використанням прикладних комп’ютерних програм статистичної обробки інформації визначено вплив факторів на рівень рентабельності виробництва й продажу картоплі. В аналітичній частині за допомогою методу соціологічних опитувань проведено обстеження діяльності особистих селянських господарств досліджуваного регіону. Проведений SWOT-аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування картоплярських підприємств дозволив виявити їх найбільш реальні можливості та загрози й розробити шляхи стабілізації галузі; використання економіко-математичного методу дозволило вирішити задачу лінійного програмування й розробити економіко-математичну модель оптимізації розміру посівних площ картоплі.

Інформаційними джерелами дослідження були відповідні положення законодавчих і нормативних актів України, офіційні матеріали Головного управління агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації, Головного управління статистики у Житомирській області, первинна документація, інформація технологічного та організаційного характеру окремих сільськогосподарських підприємств Житомирської області, наукові праці вітчизняних та іноземних вчених-аграрників, власні матеріали соціологічних досліджень автора, а також інформаційні ресурси світової комп’ютерної мережі Inte
et.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

· за допомогою методів економіко-математичного моделювання доведено необхідність концентрації виробництва продукції галузі картоплярства у великотоварних підприємствах з метою максимізації прибутку та раціонального використання матеріально-грошових, трудових та земельних ресурсів;

удосконалено:

· трактування змісту поняття «ефективність сільськогосподарського виробництва», що, на відміну від існуючих, розглядається як ступінь реалізації підприємствами аграрного сектора економіки функцій сільського господарства: продовольчо-споживчої, соціально-демографічної, інноваційно-інвестиційної та ін., а критерієм економічної ефективності є досягнення такого співвідношення між ефектом та ресурсами, яке є оптимальним і забезпечує відповідність отриманих значень показників ефективності їх економічній природі;

· обґрунтування ролі та значення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в галузі картоплярства як елемента інфраструктури ринку картоплі, які передбачають формування стабільних каналів збуту продукції, забезпечують прозорі схеми купівлі-продажу, зменшують кількість комерційних структур і посередників, збільшують доходи товаровиробників і сприяють переорієнтації стратегії розвитку галузі із виробничої на маркетингову;

· систематизацію чинників економічної ефективності виробництва картоплі (макро-, мезо- та мікрорівня) через призму причинно-наслідкових зв’язків між ними, які дозволяють цілеспрямовано впливати на досягнення сільськогосподарськими товаровиробниками необхідних результатів та науково обґрунтовано управляти цим процесом з урахуванням синергетичного ефекту;

дістали подальшого розвитку:

· обґрунтування напрямів переходу галузі картоплярства до інноваційної моделі розвитку, яка базується на системному застосуванні елементів ресурсозберігаючих технологій, селекції та насінництва (оздоровлення, організація прискореного розмноження та вирощування вихідного елітного й репродукційного насіннєвого матеріалу картоплі перспективних високопродуктивних сортів вітчизняної та зарубіжної селекції) тощо;

· організаційно-економічні та виробничі особливості розвитку картоплярства в сільськогосподарських підприємствах та особистих селянських господарствах, які зумовлюють необхідність підвищення рівня концентрації спеціалізованого виробництва картоплі, що сприятиме більш ефективному використанню виробничо-ресурсного потенціалу товаровиробників, зниженню матеріально-грошових витрат і в кінцевому підсумку забезпечить підвищення конкурентоспроможності продукції;

· методичний підхід до визначення економічної ефективності виробництва картоплі, який, на відміну від традиційного, враховує показники операційного левериджу, маржинального доходу та критичного обсягу виробництва й реалізації продукції, оскільки збільшення обсягу виробництва продукції галузі картоплярства є важливим чинником зниження її собівартості, мінімізації виробничих ризиків і основою підвищення ефективності господарювання в галузі.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо забезпечення ефективного розвитку підприємств-товаровиробників картоплі. Запропоновані заходи сприятимуть підвищенню економічної ефективності діяльності підприємств галузі картоплярства на основі переходу до інноваційної моделі розвитку за умов стабілізації та подальшого розвитку аграрного сектора економіки України.

Пропозиції автора щодо напрямів переходу галузі картоплярства до інноваційної моделі розвитку прийнято до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації (довідка № 2901/4 від 10.12.2010 р.). Методичні пропозиції щодо оптимізації технологічно-організаційних чинників підвищення урожайності й визначення ефективності виробництва картоплі залежно від обраної технології використовуються в ПП «Імпак» Андрушівського району (довідка від 17.12.2010 р. за № 231), ТОВ «Агрофірма Брусилів» Брусилівського району (акт впровадження від 20.12.2010 р. за № 563). Рекомендації автора щодо необхідності впровадження в практичну діяльність організаційних та економічних засад обслуговуючої кооперації знайшли підтримку у власників особистих селянських господарств Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (довідка № 249 від 08.12. 2010 р.).

Науково-практичні результати дослідження використовуються у навчальному процесі Житомирського національного агроекологічного університету при викладанні дисциплін: «Економіка підприємства», «Економіка сільського господарства» для підготовки студентів економічних спеціальностей та «Економіка і організація сільськогосподарського виробництва» для студентів неекономічних спеціальностей (довідка № 169 від 31.01.2011 р.)

Особистий внесок здобувача. Результати дисертаційного дослідження, які відображені у вигляді моделей та методик, висновків і пропозицій є особистими розробками автора. У дисертації використані матеріали наукових статей, що опубліковані у співавторстві, лише в частині, що належить автору.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах глобалізації» (Хмельницький, 2008); Четвертій та п’ятій міжфакультетській науково-практичній конференції «Формування стратегії розвитку регіонального АПК» (Житомир, 2008, 2009); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Формування конкурентних переваг аграрної продукції в умовах глобалізації економіки» (Житомир, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкові трансформації та економічний механізм підвищення ефективності підприємств аграрного сектора» (Харків, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (Житомир, 2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю факультету аграрного менеджменту «Розвиток агробізнесу в Україні: проблеми, пріоритети, перспективи» (Житомир, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкові трансформації в АПК та антикризове регулювання аграрного виробництва» (Мелітополь, 2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 40-річчю економічного факультету «Обліково-аналітичне та фінансове забезпечення розвитку АПК України: проблеми і перспективи» (Житомир, 2010).

Публікації. Теоретико-методичні результати проведених досліджень, теоретичні, методичні і практичні рекомендації опубліковано у 14 наукових працях загальним обсягом 3,58 у.д.а, з них 6 – у наукових фахових виданнях загальним обсягом 1,93 у.д.а., з яких особисто автору належить 1,85 у.д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків і списку використаних джерел (135 найменувань). Текстова частина містить 177 сторінок, 50 таблиць та 26 рисунків.