КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ШАХРАЙСТВ У СФЕРІ МОБІЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь наукового розроблення проблеми, вказано на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і задачі дослідження, його об’єкт, предмет, використані методи, висвітлено наукову новизну роботи, її значення у практичній, науково-дослідній та навчально-науковій діяльності, наведено дані про апробацію, а також кількість публікацій, структуру й обсяг дисертації.

Розділ 1 «Загальна характеристика та криміналістична класифікація шахрайств у сфері мобільного зв’язку» складається з трьох підрозділів і присвячений висвітленню теоретичних аспектів криміналістичної класифікації шахрайств у сфері мобільного зв’язку.

У процесі дослідження емпіричних даних визначено, що існує необхідність розгляду при наданні криміналістичної характеристики шахрайств у сфері мобільного зв’язку основних засад організації мобільного зв’язку в Україні, без знання яких неможливі кваліфіковане розслідування таких злочинів і розгляд справ у суді.

У підрозділі 1.1. «Основні засади організації мобільного зв’язку в Україні» розглянуто основні фактори, якими зумовлена необхідність дослідження сфери мобільного зв’язку під час надання криміналістичної характеристики шахрайств.

Доведено, що належне обґрунтування факту існування окремої групи шахрайств, яку пропонується визначити як шахрайства у сфері мобільного зв’язку, а також виокремлення ознак, що дають змогу включати той чи інший злочин саме до вказаної множини, неможливе поза межами дослідження головних засад організації мобільного зв’язку в Україні. Дисертант переконаний, що обізнаність з інформацією про порядок надання та основні види телекомунікаційних послуг у сфері мобільного зв’язку, договірні відносини між оператором мобільного зв’язку та абонентом, кінцеве обладнання мобільного зв’язку є саме тим необхідним мінімумом, за допомогою якого можливо зрозуміти механіку вчинення більшості шахрайств у сфері мобільного зв’язку та, відповідно, сформувати уявлення про предмет злочинного посягання, особу злочинця, способи, знаряддя, обстановку та сліди злочину.

Дослідження сфери мобільного зв’язку під час надання криміналістичної характеристики шахрайств дало змогу сформувати певні висновки та рекомендації, що можуть бути використані в досудовому слідстві та судовому розгляді справ за фактами шахрайств у сфері мобільного зв’язку.

По-перше, сфера мобільного зв’язку характеризується надзвичайною різноманітністю телекомунікаційних послуг, що можуть надавати оператори. Цей факт слід обов’язково враховувати під час проведення досудового слідства, у розрізі можливостей та особливостей використання злочинцем тих чи інших послуг для вчинення шахрайства.

По-друге, оператору мобільного зв’язку надано право припиняти або скорочувати перелік надання послуг рухомого (мобільного) зв’язку в певних випадках, передбачених договором. Викладене свідчить про можливість участі операторів мобільного зв’язку в діяльності із запобігання шахрайствам та припинення злочинної діяльності шахраїв шляхом припинення (обмеження) послуг зв’язку за мобільним номером, що використовують у такій діяльності.

По-третє, оператори мобільного зв’язку володіють значною кількістю інформації, що можна використати як доказову базу у справах про шахрайства у сфері мобільного зв’язку, а також під час розкриття й розслідування злочинів означеної категорії.

По-четверте, мобільний телефон є предметом, що може бути ідентифікований з достатньо високим рівнем вірогідності. Йдеться про інформацію, що зберігається в енергонезалежній пам’яті телефону – так званий IMEI, тобто цифровий код, що є унікальним для кожного апарату. Вказана обставина може бути використана як для доведення належності мобільного апарата саме особі потерпілого (наприклад, у разі заволодіння вказаним апаратом шахрайським шляхом іншою особою), так і для доведення факту вчинення шахрайства саме з використанням телефону.

По-п’яте, унаслідок високої вартості мобільних терміналів досить значну кількість шахрайств спрямовано саме на заволодіння вказаним предметом, що підтверджується, зокрема, результатами аналізу емпіричної бази.

У підрозділі 1.2. «Проблеми формування криміналістичної характеристики шахрайств у сфері мобільного зв’язку» здійснено аналіз основних етапів розвитку поняття криміналістичної характеристики злочинів. Наведено додаткову аргументацію на користь визначення криміналістичної характеристики злочинів як інформаційної моделі злочинної діяльності певного виду (групи), що системно упорядковано відображає узагальнені відомості про типові криміналістично значущі ознаки її елементів та про закономірності її механізму, використовується для науково-емпіричного обґрунтування рекомендацій в окремих методиках та сприяє ефективному вирішенню безпосередніх завдань виявлення, розкриття, розслідування і попередження конкретних злочинів. Обґрунтовано, що криміналістична характеристика шахрайств у сфері мобільного зв’язку є відкритим блоком криміналістичної методики розслідування злочинів, який може і повинен постійно поповнюватися новими відомостями про результати криміналістичного аналізу вчинених злочинів.

Залежно від способу вчинення шахрайства, певною мірою будуть різнитися: а) предмет посягання; б) особа злочинця; в) знаряддя та обстановка злочину; г) сліди злочину. Водночас зв’язок між способом вчинення шахрайства у сфері мобільного зв’язку та іншими елементами криміналістичної характеристики не є одностороннім. Можна констатувати про взаємообумовленість відмінностей у кожному з елементів та їх вплив один на одного: від особи злочинця (насамперед від інтелектуального рівня) залежатимуть обрані для досягнення злочинної мети знаряддя та способи вчинення злочину. Так само прослідковується залежність між предметом посягання та способом вчинення злочину. На думку автора, саме особливості названих елементів детермінують специфіку слідчих ситуацій на момент порушення кримінальної справи, характер завдань розслідування і засобів їх вирішення – окремих слідчих дій і тактичних операцій.

У підрозділі 1.3. «Криміналістична класифікація шахрайств у сфері мобільного зв’язку» доведено, що криміналістична класифікація шахрайств у сфері мобільного зв’язку є одним з першочергових завдань дослідження обраної теми, яке дасть змогу розподілити шахрайства такого виду на окремі групи, щодо яких може бути розроблено найбільш ефективні методики розслідування, які б враховували специфіку класифікаційних груп цього виду злочину.

Встановлено, що основним предметом посягання для такої групи шахрайств, як шахрайства, спрямовані на заволодіння майном фізичних осіб, є мобільний телефон (мобільний термінал). До того ж необхідно враховувати, що сучасний мобільний термінал є достатньо складним технічним пристроєм і досить часто у ньому передбачено можливість приєднання додаткових модулів пам’яті (флеш-картки). Крім того, зазвичай мобільний телефон передають шахраю разом із СІМ-карткою, що має певну суму коштів на рахунку, та чохлом, у якому він зберігається, тобто пристроями, що використовують у поєднанні з мобільним телефоном. Водночас неправильно вважати, що мобільний термінал та пристрої, що використовують у поєднанні з ним, є єдиним можливим предметом злочинного посягання шахрайств у сфері мобільного зв’язку, спрямованих на заволодіння майном фізичних осіб. Предметом посягання для цього виду шахрайства можуть бути не тільки вищевказані предмети, а й окремі складові мобільних апаратів (електронні плати, батареї живлення).

Шахрайства, спрямовані на заволодіння грошовими коштами фізичних осіб, мають на меті заволодіння грошима фізичних осіб у готівковому або безготівковому вигляді. При цьому, коли йдеться про безготівковий вигляд грошових коштів, то такі кошти можуть зберігатися на мобільному рахунку потерпілої особи або ж вказана особа може придбати картку поповнення рахунку та передати код поповнення шахраєві.

Шахрайства, вчинені з метою заволодіння майном юридичних осіб, спрямовані переважно на отримання мобільних телефонів або карток поповнення рахунку. Предмет посягання аналогічний предмету посягання шахрайств, спрямованих на заволодіння майном фізичних осіб, з тією лише відмінністю, що в цьому разі майно на праві власності належить юридичній особі.

Предметом шахрайств, спрямованих на заволодіння грошовими коштами юридичних осіб, є гроші юридичних осіб у готівковому або безготівковому вигляді. Предмет посягання аналогічний предмету посягання шахрайств, спрямованих на заволодіння грошовими коштами фізичних осіб, з тією відмінністю, що в цьому разі грошові кошти на праві власності належать юридичній особі.

Розділ 2 «Криміналістична характеристика окремих класифікаційних груп шахрайств у сфері мобільного зв’язку» складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню особливостей окремих підвидів шахрайств у сфері мобільного зв’язку.

У підрозділі 2.1. «Особливості криміналістичної характеристики шахрайств у сфері мобільного зв’язку, спрямовані на заволодіння майном фізичних осіб» акцентовано увагу на тому, що зазначені делікти є найбільш розповсюдженим видом злочинів досліджуваної групи. Такі шахрайства становлять понад 90 % усіх шахрайств у сфері мобільного зв’язку, вчинених за останні три роки.

Зазвичай, шахрайства у сфері мобільного зв’язку, спрямовані на заволодіння майном фізичних осіб, учинюють на вулицях або ж у людних місцях, а саме там, де людина почуває себе в певній безпеці, оскільки, зазвичай, поряд перебуває досить значна кількість людей. Саме в таких місцях людина найчастіше використовує мобільний телефон, щоб здійснити дзвінок, що дає змогу злочинцеві визначитися стосовно потенційної жертви та встановити як сам факт наявності в неї мобільного телефону, так й обрати найбільш привабливий варіант, адже вартість мобільного телефону може коливатися у досить значному діапазоні й здебільшого предметом посягання стають дорогі моделі. Особливістю обстановки вчинення цих злочинів є те, що хоча подія відбувається на очах багатьох свідків, більшість з них можуть підтвердити лише факт зустрічі шахрая і жертви в конкретному місці та у визначений час. Предмет спілкування шахрая та потерпілого можуть чути лише особи, які перебувають у безпосередній близькості від місця, у якому здійснюється спілкування. У часі подія шахрайства відбувається за достатньо короткий проміжок: від першого контакту шахрая з потерпілим до моменту зникнення з майном минає 5–10 хв. Для шахрайств у сфері мобільного зв’язку, спрямованих на заволодіння майном фізичних осіб, характерною є така форма, як придбання права на чуже майно шляхом обману або зловживання довірою. Аналіз слідчо-судової практики дав змогу дійти висновку, що основним способом шахрайств у сфері мобільного зв’язку, спрямованих на заволодіння майном фізичних осіб, є привласнення засобів мобільного зв’язку, що належать громадянам на праві приватної власності, під виглядом тимчасового використання. Головним речовим доказом, безумовно, є мобільний телефон, що став предметом злочину.

У підрозділі 2.2. «Специфічні риси криміналістичної характеристики шахрайств у сфері мобільного зв’язку, спрямованих на заволодіння грошовими коштами фізичних осіб» зазначається, що значний обсяг грошових коштів, які перебувають в обігу в галузі мобільного зв’язку, досить часто стає об’єктом злочинного інтересу з боку шахраїв. Шахрайства у сфері мобільного зв’язку, спрямовані на заволодіння грошовими коштами фізичних осіб, нині стають усе більш розповсюдженими і витонченими. Їх особливостями є, зокрема, чітко виражений інтелектуальний характер.

Цей вид шахрайств досить часто буває тісно пов’язаний з легальною підприємницькою діяльністю. Вказана особливість зумовлена тим, що грошові кошти після потрапляння на рахунок абонента фактично виключаються зі звичайного грошового обігу. Іншими словами, після того як абонент поповнив власний мобільний рахунок на певну суму коштів (готівковим або безготівковим способом), на його рахунку з’являється аналогічна сума в гривнях. Однак конвертувати ці грошові кошти у зворотному напрямі (з мобільного рахунку в готівку) без застосування спеціальних процедур неможливо. Відтак, злочинці розробили різноманітні механізми, за допомогою яких у межах підприємницької діяльності тих чи інших суб’єктів господарювання здійснюється відповідна конвертація. Це можуть бути фірми, що спеціалізуються на продажу СРА-послуг (мобільні анекдоти, гороскопи, ігри, мелодії). У цьому разі злочинець використовує отримані незаконним шляхом кошти для замовлення того чи іншого контенту, а оператор, який надає вказаний контент, повертає злочинцеві кошти у вигляді готівки, отримуючи за надані послуги певний відсоток.

З точки зору часової характеристики, шахрайства цієї категорії тяжіють до злочинної діяльності, що набуває характеру промислу. Окремі злочинні акти можуть тривати від кількох хвилин до кількох днів. Зокрема, коли йдеться про різноманітні «акції», коли для отримання цінного подарунку необхідно перерахувати на мобільний рахунок певну суму коштів, то від моменту надходження на телефонний номер потерпілої особи телефонного виклику або СМС з відповідною інформацією до моменту перерахування грошових коштів на мобільний рахунок, вказаний шахраєм, зазвичай минає декілька хвилин. Звичайно ж, йдеться про випадок, коли потерпіла особа повірила в можливість отримання такого подарунку і прийняла рішення про необхідність перерахування коштів.

Важливим питанням для подальшого розслідування злочину є спосіб передачі коштів від потерпілої особи до злочинця. Сьогодні існує декілька можливостей передачі грошових коштів від одного абонента мобільного зв’язку до іншого. Коли йдеться про невеликі суми коштів (до 50 грн), то більш розповсюдженим є спосіб, за якого відбувається пряме переведення коштів з одного мобільного рахунку на інший. В іншому разі шахраї, зазвичай, вимагають надання їм кодів поповнення.

Характерною рисою шахрайств у сфері мобільного зв’язку є відсутність документів, пов’язаних безпосередньо з процесом отримання злочинцем коштів від потерпілої особи. Чи не єдиними джерелами доказової інформації, що можуть бути надані абонентом, є документи (предмети), які підтверджують факти здійснення оплати послуг зв’язку на номер шахрая. Такими можуть бути оригінали карток поповнення рахунку, чеки, що підтверджують факт здійснення платіжних операцій.

У підрозділі 2.3. «Характерні ознаки шахрайств у сфері мобільного зв’язку, спрямовані на заволодіння майном та грошовими коштами юридичних осіб» зазначено, що такі шахрайства й шахрайства, спрямовані на заволодіння грошовими коштами юридичних осіб, у своїй сукупності становлять порівняно невеликий обсяг – менше ніж 10 % від загальної кількості шахрайств у сфері мобільного зв’язку. Зважаючи на викладене, доцільно розглянути ці шахрайства в сукупності, не проводячи розподіл на дві окремі групи.

Особливістю шахрайств цієї категорії є те, що злочинець контактує з певною фізичною особою, яка є представником юридичної особи. Саме введенням цієї фізичної особи в оману досягається мета злочину – заволодіння майном або грошовими коштами, що належать на праві власності юридичній особі.

Дисертант обґрунтував висновок про те, що шахрайства у сфері мобільного зв’язку, спрямовані на заволодіння майном або грошовими коштами юридичних осіб, розташовані на стику двох сфер суспільної діяльності: сфери економічних відносин та сфери мобільного зв’язку. Вказаним зумовлено специфіку цього виду злочину порівняно з іншими видами шахрайств у сфері мобільного зв’язку. Отже, цю особливість слід обов’язково враховувати під час розкриття та розслідування злочинів досліджуваної категорії.

Порівняно з шахрайствами, спрямованими на заволодіння майном та коштами фізичних осіб, для досліджуваної групи шахрайств характерним є більш значний розмір завданої шкоди.

Основним способом вчинення шахрайств цієї класифікаційної групи є заволодіння грошовими коштами та майном юридичних осіб шляхом уведення в оману або зловживання довірою уповноважених представників таких юридичних осіб. При цьому шахрай, зазвичай, вчинює злочин під виглядом добросовісного покупця. Зміст шахрайства полягає у неналежному розрахунку за той чи інший товар.

Для шахрайств у сфері мобільного зв’язку, спрямованих на заволодіння майном та грошовими коштами юридичних осіб, характерним є наявність певних документів і предметів, що можуть бути використані як джерела доказів.

Характеристика особи потерпілого, на думку дисертанта, має включати в себе дві складові: по-перше, характеристику юридичних осіб, збитки яким було завдано внаслідок вчинення шахрайства у сфері мобільного зв’язку; по-друге, характеристику фізичних осіб, які є законними представниками відповідних юридичних осіб.

У розділі 3 «Особливості розслідування шахрайств у сфері мобільного зв’язку» проаналізовано основні положення розслідування шахрайств у сфері мобільного зв’язку, особливості порушення кримінальної справи і початкового етапу розслідування цієї групи злочинів, а також основні напрями удосконалення діяльності з розкриття та розслідування шахрайств у сфері мобільного зв’язку.

У підрозділі 3.1. «Особливості порушення кримінальної справи і початкового етапу розслідування шахрайств у сфері мобільного зв’язку» дисертантом обстоюється позиція, відповідно до якої шахрайства у сфері мобільного зв’язку є відносно новим видом злочинів для кримінального законодавства України і для наук кримінально-правового циклу. Кримінально-правові, кримінально-процесуальні, криміналістичні, кримінологічні проблеми боротьби з цим видом злочинів є надзвичайно актуальними на сучасному етапі розвитку держави.

Однією з криміналістичних особливостей цього виду шахрайств є використання технологій мобільного зв’язку для заволодіння майном інших осіб. Водночас в окремих випадках злочинці використовують і загальні прийоми введення потерпілої особи в оману (йдеться про злочини, коли злочинний умисел шахрая спрямовано на заволодіння мобільним телефоном особи).

До первинних документів, у яких містяться ознаки шахрайства, вчиненого у сфері мобільного зв’язку, і що слугують підставами порушення кримінальної справи, належать: заява громадянина про факт вчинення шахрайства; пояснення заявника, яке повинно містити детальні відомості щодо обставин шахрайства; пояснення очевидців.

Після порушення кримінальної справи головними тактичними завданнями, що вирішують на початковому етапі розслідування, є: встановлення місцезнаходження та особи шахраїв (в окремих випадках вирішення цього завдання ускладнюється тим фактом, що потерпіла особа не володіє будь-якою інформацією про місцезнаходження шахрая, передусім, коли йдеться про заволодіння коштами в електронному вигляді, а має лише інформацію про мобільний номер, з якого телефонував шахрай – зазначили 98,3 % слідчих, 97,8 % оперуповноважених, 61,0 % ад’юнктів); попередження намагання підозрюваного зникнути і протидіяти в такий спосіб розслідуванню (стверджують 66,8 % слідчих, 67,3 % оперуповноважених); одночасне затримання всіх співучасників злочину (у разі, коли у вчиненні злочину брало участь декілька осіб – зазначили 75,1 % слідчих, 71,6 %оперуповноважених); ідентифікація затриманих, а також майна, що було викрадено і має індивідуальні ознаки (насамперед, засобів мобільного зв’язку, однак, коли йдеться про кошти в електронному вигляді, існують можливості підтвердження, що вказані кошти на момент їх переказу на мобільний номер шахрая належали потерпілому. Це можуть бути оригінали карток поповнення, чеки, що підтверджують факт поповнення рахунку потерпілим тощо (вважають 71,4 % слідчих, 69,7 % оперуповноважених); встановлення ролі кожного із співучасників, а також інших епізодів злочинної діяльності (підтвердили 79,5 % слідчих, 60,9 % оперуповноважених); встановлення процесуальними засобами факту передачі майна на певних умовах та його обставин (стверджують 68,9 % слідчих, 65,2 % оперуповноважених; встановлення наявності в підозрюваного на момент передачі майна умислу на неповернення цього майна на визначених умовах (зазначили 67,2 % слідчих, 58,7 % оперуповноважених); збір інших доказів, необхідних для викриття підозрюваних у вчиненні шахрайства і притягнення їх як обвинувачених (зазначили 93,7 % слідчих, 89,0 % оперуповноважених; забезпечення відшкодування заподіяної злочином шкоди (зазначили 8,3 % слідчих, 6,5 % оперуповноважених).

Основними джерелами інформації про особу, яка вчинила злочин, можуть бути: сліди, що містять анатомічні ознаки злочинця; сліди, що відображають функціональні характеристики злочинця; предмети та речі, що належать злочинцю; зміни матеріальної обстановки місця події, викликані злочинними діями; особливості особи потерпілого (жертви).

Підрозділ 3.2. «Основні положення розслідування шахрайств у сфері мобільного зв’язку» містить науковий аналіз слідчих ситуацій, тактичних завдань і необхідного для їх вирішення комплексу слідчих дій та оперативно-розшукових заходів щодо шахрайств у сфері мобільного зв’язку.

Під час дослідження встановлено, що існує необхідність визначення вихідних положень з окреслених питань, зумовлена певною дискусійністю тлумачення таких термінів, як «етап розслідування», «слідча ситуація», «тактичне завдання».

Для початкового етапу розслідування шахрайства у сфері мобільного зв’язку характерними є такі завдання: встановлення місця, часу та інших обставин вчинення шахрайства, його сутності, а також виявлення, фіксація та вилучення його слідів, які під впливом несприятливих умов можуть зникнути або бути знищеними; встановлення, розшук і затримання особи (або вибір запобіжного заходу), підозрюваної у вчиненні злочину; збирання доказів, достатніх для пред’явлення обвинувачення особі, хоча б за одним епізодом злочинної діяльності.

Іншою важливою науковою категорією, що тісно пов’язана з етапами розслідування, є слідча ситуація. Для шахрайств у сфері мобільного зв’язку розроблення переліку типових слідчих ситуацій для кожного етапу розслідування дає змогу більш детально структурувати відповідні методики розслідування.

З урахуванням отриманих раніше результатів про значну різноманітність способів учинення шахрайств у сфері мобільного зв’язку, дисертант вважає оптимальним підхід, за якого особливості розслідування окремих класифікаційних груп таких шахрайств доцільно характеризувати в розрізі типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування, типових тактичних завдань розслідування і відповідних їм засобів вирішення – тактичних операцій.

У підрозділі 3.3. «Шляхи удосконалення діяльності з розкриття та розслідування шахрайств у сфері мобільного зв’язку» зазначається, що розкриття злочинів передбачає встановлення під час проведення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій обставин, які підлягають доказуванню в кримінальній справі: події злочину; вини особи, яка його вчинила; мотивів злочину; фактичних даних, що впливають на ступінь і характер відповідальності, характеризують таку особу; характеру й розміру шкоди, завданої злочином; інших обставин, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи.

У процесі дослідження дисертант дійшов висновку про необхідність посилення діяльності регіональних підрозділів МВС України щодо протидії шахрайствам у сфері мобільного зв’язку, що може бути реалізовано шляхом розроблення науково обґрунтованих рекомендацій з розкриття та розслідування цього виду злочину, а також ефективної взаємодії між регіональними підрозділами МВС України й регіональними підрозділами операторів мобільного зв’язку, які в деяких випадках першими отримують інформацію про вчинення шахрайств у сфері мобільного зв’язку. У подальшому саме регіональні підрозділи операторів мобільного зв’язку мають у своєму розпорядженні значну кількість інформації, що може бути використана для підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ України з розкриття та розслідування досліджуваного виду злочинів.

Результати дослідження свідчать також про недостатню увагу з боку підрозділів МВС України до такого напряму діяльності, як розкриття та розслідування шахрайств у галузі мобільного зв’язку, вчинених організованими злочинними угрупованнями. Вирішення цієї проблеми, на думку автора, полягає в розробленні відповідних рекомендацій з означеного напряму, які дадуть змогу активізувати відповідну роботу.

Сьогодні однією з важливих проблем, що виникають під час встановлення особи, яка вчинила шахрайство у сфері мобільного зв’язку, а також встановлення місцезнаходження засобів зв’язку, отриманих незаконним шляхом, є недосконалість законодавства, що урегульовує підприємницьку діяльність, пов’язану з торгівлею засобами мобільного зв’язку. Зокрема, розповсюдженим явищем є скуповування мобільних телефонів на вулицях особами, які не є приватними підприємцями, без оформлення відповідних договорів та надання документів, що мають підтверджувати законність володіння засобом зв’язку.

Шляхи вирішення вказаної проблеми полягають у посиленні оперативного забезпечення підрозділами МВС України місць, у яких такі види незаконного скуповування набули розповсюдження (радіоринки, ломбарди, спеціалізовані магазини).

Дисертант наголошує на необхідності введення в експлуатацію електронної бази ІМЕІ в запланованому режимі роботи та забезпеченні відповідної належної правової регламентації сукупності питань, пов’язаних з її функціонуванням.