ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ, НАДАНИХ ДЛЯ КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ Автореферат

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання дослідження, його об’єкт та предмет, висвітлено методологічні й науково-теоретичні засади роботи, сформульовано наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, а також подано відомості про апробацію результатів дисертації, її структуру й обсяг.

Розділ 1 „Землі, надані для користування надрами, як об’єкт правового регулювання” складається з двох підрозділів та висновків до розділу.

У підрозділі 1.1 «Розвиток правового регулювання земельних відносин, пов’язаних із користуванням надрами» розглянуто процес становлення та розвитку законодавства у сфері використання й охорони земель, наданих для користування надрами, виокремлено його етапи, наведено їх характеристика.

Враховуючи особливості правового регулювання земельних відносин, пов’язаних із користуванням надрами, вивчення історичного аспекту розвитку законодавства про землі, надані для користування надрами, проведено шляхом комплексного аналізу земельного законодавства й законодавства про надра відповідного періоду.

Аналіз законодавства у досліджуваній сфері, дозволяє зробити висновок, що в процесі становлення та розвитку нормативно-правового регулювання земельних відносин, пов’язаних із користуванням надрами, неодноразово змінювалося найменування, різновиди земель, необхідних для потреб надрокористування, місце їх у земельному фонді, суб’єкти, які могли використовувати землі, необхідні для користування надрами, удосконалювалося законодавче забезпечення використання цих земель.

В залежності від змін, які відбувалися в правовому регулюванні земельних відносин в сфері користування надрами впродовж ХХ – початку ХХІ століття (від прийняття 30 квітня 1920 року Декрету „Про надра землі” та закінчуючи сьогоденням) можна виокремити наступні етапи становлення та розвитку законодавства про землі, надані для користування надрами: 1-й етап (1920-1927 рр.); 2-й етап (1927-1968 рр.); 3-й етап (1968-1990 рр.); 4-й етап (1990-2001 рр.); 5-й етап (2001 р. – по даний час).

У підрозділі 1.2 «Поняття та склад земель, наданих для користування надрами» з’ясовано юридичні ознаки земель, наданих для користування надрами, та визначено поняття та склад цих земель.

На основі проведеного науково-теоретичного аналізу законодавчих та доктринальних положень в дисертації визначені юридичні ознаки, які дозволяють розкрити правову суть земель для потреб, пов’язаних з користуванням надрами. Серед таких ознак виділено: загальні (притаманні для земель окремої категорії – промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення), особливі (характерні для земель промисловості) та спеціальні (відрізняють землі для користування надрами від інших земель названої категорії).

У результаті дослідження поняття «землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення» дисертант запропонував змінити у земельному законодавстві наведений термін на термін «землі спеціального призначення». Такими землями визнаються земельні ділянки, надані (передані) в установленому порядку юридичним та фізичним особам для використання їх в цілях, обумовлених діяльністю розташованих на них об’єктів.

Землі промисловості, зважаючи на недосконалість законодавчого визначення, пропонується визначати як земельні ділянки, надані (передані) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових підприємств, їх під’їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд, що забезпечують здійснення промисловими підприємствами відповідної діяльності.

Однією з основних ознак земель для потреб, пов’язаних з користуванням надрами, є те, що набуття прав на зазначені земельні ділянки може здійснюватися лише шляхом надання їх у користування. Серед спеціальних ознак цих земель виокремлено також: 1) цільове призначення наведених земель полягає у використанні їх виключно для здійснення одного із видів користування надрами; 2) суб’єктами прав на зазначені землі є лише суб’єкти спеціального надрокористування.

З урахуванням викладеного землями, наданими для користування надрами, визнаються земельні ділянки, що призначені та використовуються особами зі спеціальною правосуб’єктністю для здійснення одного із видів надрокористування.

У межах єдиного цільового призначення виділено наступні самостійні складові земель, наданих для користування надрами: землі для геологічного вивчення надр; землі для видобування корисних копалин; землі для цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

Розділ 2 «Загальна характеристика правового режиму земель, наданих для користування надрами» складається з двох підрозділів та висновків до розділу.

У підрозділі 2.1 «Визначення та зміст поняття «правовий режим земель» здійснено спробу дослідити наукові підходи до дослідження категорії „правовий режим”, розкрито зміст правового режиму земель.

У дисертації найбільш прийнятним науковим підходом до розуміння правового режиму визнано той, за яким зазначене поняття визначається як встановлений законодавством особливий порядок регулювання, представлений специфічним комплексом правових засобів, який за допомогою оптимального поєднання стимулюючих і обмежуючих елементів створює конкретну ступінь сприятливості або несприятливості з метою безперешкодної реалізації суб’єктами права своїх інтересів.

Дисертант підтримує висловлені вітчизняними та російськими вченими погляди стосовно доречності застосування поняття «правовий режим» у земельному праві для характеристики: 1) усіх земель; 2) категорій земель; 3) видів земель у межах тієї чи іншої категорії; 4) підвидів земель; 5) земельної ділянки.

З метою формулювання єдиного підходу до розуміння та визначення правового режиму земель, а також створення належного правового регулювання земельних відносин автором запропоновано доповнити ст. 18 ЗКУ нормою-дефініцією, яка б розкривала поняття цієї категорії як встановлений нормами земельного законодавства диференційований порядок регулювання поведінки суб’єктів земельних правовідносин щодо земель як об’єкта права власності, користування, управління та правової охорони.

Підрозділ 2.2 «Поняття та характерні ознаки правового режиму земель, наданих для користування надрами» присвячено визначенню поняття «правовий режим земель, наданих для користування надрами» та місця зазначених земель у складі земель України. Для цього дисертантом виділяються загальні (характерні риси правового режиму земель спеціального призначення), особливі (характерні риси правового режиму земель промисловості) та спеціальні (характерні риси, притаманні правовому режиму земель, необхідних для потреб, пов’язаних з користуванням надрами) ознаки правового режиму цих земель.

Правовий режим земель, наданих для користування надрами, визначено як встановлений нормами земельного законодавства та законодавства про надра специфічний порядок регулювання відносин з приводу надання, використання та охорони земель, необхідних для користування надрами.

У дисертації обґрунтована необхідність виділення земель, наданих для користування надрами, в самостійний вид земель у складі категорії земель спеціального призначення, доповнивши ЗКУ ст. 66¹ «Землі надрокористування», у якій би визначалися поняття та склад зазначених земель, умови надання й правові засади використання цих земель.

Розділ 3 «Правове забезпечення набуття прав на земельні ділянки для потреб надрокористування» складається з двох підрозділів та висновків до розділу.

У підрозділі 3.1 дано характеристику умов надання земельних ділянок для користування надрами, визначених чинним законодавством.

Право на користування надрами може оформлятися різними способами, які можна звести до двох основних систем: дозвільної та договірної. При дозвільній системі надра надаються у користування на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Невід’ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами є угода про умови користування надрами, яку можна охарактеризувати як: 1) договір, що оформляє конкретні зобов’язання сторін (за умови проведення конкурсу на отримання спеціального дозволу на користування надрами); 2) акт адміністративно-правового характеру, який не ґрунтується на принципі рівно партнерських відносин (при аукціонному механізмі надання спеціального дозволу на користування надрами).

Договірна система оформлення права на користування надрами полягає у тому, що право на користування ділянкою надр виникає на підставі договору, після укладення якого надається спеціальний дозвіл на користування надрами. При цьому правовстановлюючий характер має контракт на користування надрами, а спеціальний дозвіл на користування надрами додатково засвідчує право на користування ділянкою надр.

З метою залучення інвестицій у сферу надрокористування, раціонального використання цього природного ресурсу, стабільності відносин сторін у зазначеній сфері запропоновано розвивати договірні відносини, натомість повністю відмовившись від дозвільної системи.

У підрозділі 3.2 «Особливості порядку надання земельних ділянок для потреб, пов’язаних з користуванням надрами» проаналізовано процедуру надання у користування земельних ділянок для користування надрами, визначено особливості порядку надання зазначених земельних ділянок та розглянуто питання щодо розмірів цих ділянок.

Порядок надання земельних ділянок характеризується певними особливостями, що зумовлюються: видом надрокористування; формою власності земельної ділянки, яка використовуватиметься у зазначених цілях; системою оформлення права на користування надрами.

Для правильного визначення розміру земельних ділянок, відведених для потреб, пов’язаних з користуванням надрами, висловлено пропозицію розробити та закріпити на законодавчому рівні науково обґрунтовані критерії визначення оптимальних розмірів цих земельних ділянок. Серед таких критеріїв відзначено: характер і потужність родовища корисних копалин, спосіб освоєння ділянки надр, характер залягання корисних копалин тощо.

Розділ 4 «Особливості правового регулювання використання земель, наданих для користування надрами, та їх правова охорона» складається з трьох підрозділів та висновків до розділу.

У підрозділі 4.1 «Правова регламентація використання земельних ділянок для геологічного вивчення надр» зазначено, що землі для геологічного вивчення надр використовуються для проведення геологорозвідувальних робіт.

Порівняно з іншими видами земель для користування надрами використанню земельних ділянок для геологічного вивчення надр властиві певні особливості, до яких можна віднести: 1) основною правовою формою використання визначених земельних ділянок є право користування земельною ділянкою для проведення геологорозвідувальних робіт; 2) підставою виникнення цих відносин є договір про використання земельної ділянки для проведення геологорозвідувальних робіт, укладений між власником земельної ділянки та підприємством, установою, організацією, що здійснюють зазначені роботи або юридичний склад, який включає: а) погодження із землекористувачем, тобто одержання його згоди на використання земельної ділянки для зазначених цілей; б) укладення договору з власником земельної ділянки; 3) можуть використовуватися земельні ділянки різних категорій земель без їх вилучення (викупу) і без зміни цільового призначення.

У дисертації доведена необхідність розширення кола осіб, які можуть використовувати земельні ділянки для здійснення геологорозвідувальних робіт. Такими можуть бути не лише юридичні особи, але й фізичні особи, які відповідають вимогам, встановленим законодавством України про надра.

На думку автора, право користування земельною ділянкою для проведення геологорозвідувальних робіт має виникати з моменту державної реєстрації договору про використання земельної ділянки у зазначених цілях.

У підрозділі 4.2 «Правові аспекти використання земельних ділянок для видобування корисних копалин» з’ясовано, що землі для видобування корисних копалин використовуються для забезпечення організації та проведення гірничих робіт, спрямованих на вилучення корисних копалин з надр або безпосередньо із земної поверхні.

На підставі аналізу чинного земельного законодавства та законодавства про надра визначено загальні (характерні для всіх видів земель для потреб надрокористування) та спеціальні (притаманні лише землям для видобування корисних копалин) особливості використання зазначених земельних ділянок. До загальних особливостей можна віднести: 1) реалізується за наявності оформлених прав користування надрами; 2) суб’єктами використання є користувачі надр (суб’єкти спеціального надрокористування); 3) здійснюється як в межах категорії земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, так і в межах земель інших категорій; 4) встановлення обмежень на використання земель деяких категорій.

Спеціальними особливостями використання земельних ділянок для видобування корисних копалин є: 1) специфічним суб'єктом використання цих земельних ділянок є гірничі підприємства; 2) використання земельних ділянок різних категорій земель здійснюється за умови зміни їх цільового призначення; 3) зазначені земельні ділянки можуть використовуватися на: а) праві власності; б) праві оренди; в) праві постійного користування; г) умовах договору про використання земельної ділянки для проведення геологорозвідувальних робіт; 4) встановлення обмежень щодо забудови площ залягання корисних копалин.

У підрозділі 4.3 «Правова охорона земель, наданих для користування надрами» визначено правову охорону земель, наданих для користування надрами, як систему заходів, закріплених в правових нормах, та спрямованих на збереження, раціональне використання, захист земель, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, порушених під час користування надрами.

До системи заходів правової охорони земель, наданих для користування надрами, дисертант відносить: рекультивацію цих земель; заходи щодо підвищення їх родючості та поліпшення інших корисних властивостей землі; знімання, використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов’язаних із порушенням земель; заходи юридичної відповідальності за невиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням.

Рекультивація є основним заходом здійснення охорони земель, наданих для користування надрами.