СИСТЕМА НАВЧАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ СТУДЕНТІВ ГУМАНІТАРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ :

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність, вибір теми дослідження, сформульовано суперечності між вимогами суспільства до сучасних учителів і результатами їхньої підготовки у ВПНЗ, розкрито зв’язок дисертації з іншими науковими програмами та темами. Визначено мету та завдання, сформульовано об’єкт і предмет наукової роботи; охарактеризовано методи дослідження; проаналізовано загальний стан дослідження обраної наукової проблеми, представлено наукову новизну здобутих результатів, їх теоретичну та практичну значущість а також форми апробації.

У першому розділі «Ретроспективно-сутнісний аналіз наукових досліджень навчання інформаційних технологій студентів гуманітарних спеціальностей» проаналізовано базові поняття дослідження; визначено та охарактеризовано теоретичні й методологічні засади застосування СН ІТ; здійснено ретроспективно-сутнісний аналіз наукових досліджень систем навчання ІТ студентів гуманітарних спеціальностей у вищих педагогічних навчальних закладах України. На основі теоретичного аналізу наукової літератури й інформаційних ресурсів мережі Інтернет розкрито базові поняття дослідження: «інформаційні технології», «інформаційно-технологічна система» та досліджено їх ґенезу.

З метою визначення сучасного стану інформатизації освіти в Україні, крім статистичних даних із загальнодоступних офіційних джерел, використано дані автора, отримані шляхом дослідження забезпеченості загальноосвітніх навчальних закладів засобами ІТ та їх використання у навчально-виховному процесі. Основною технологією дослідження було анкетування, суб’єктами якого стали студенти молодших курсів вищих начальних закладів (ВНЗ) різних регіонів України, тобто випускники ЗНЗ 2009–2010 н. р., всього 892 особи. Результати анкетування засвідчили практично повне забезпечення ЗНЗ України комп’ютерами (100 %), підключення їх більшості до мережі Інтернет (79 %), наявність персональних комп’ютерів удома в учнів (92 %). Здобуті дані дозволили дійти висновку, що при загальному накопиченні позитивного досвіду застосовування ІТ у навчанні та відповідному розробленню наукових основ їх впровадження, спостерігається недостатній рівень готовності вчителів гуманітарних дисциплін до використання ІТ у професійній діяльності.

Слідом за відомими дослідниками інформатизація освіти в роботі розглядається як ціле, що складається з трьох взаємопов’язаних складників: 1) технічна та комунікаційна достатність (забезпечення навчальних закладів комп’ютерним оснащенням, стійкими каналами приймання та передавання інформації тощо); 2) сучасні електронні навчальні ресурси, контент, або зміст інформаційно-навчального середовища; 3) кваліфіковані користувачі (вчителі, студенти та викладачі). Інформаційні технології перетворюються на визначальний чинник систем навчання, а їх застосовування стає істотною умовою трансформації педагогічної діяльності, яка включає пізнавальний, конструктивний, організаторський та комунікативний компоненти. Пізнавальна діяльність спрямована на вивчення можливостей, форм і методів включення ІТ у навчально-виховний процес, визначає всі подальші компоненти діяльності викладача за впровадження ІТ. Конструктивна діяльність передбачає добір і проектування навчального матеріалу з опорою на навчальний план, програму з урахуванням навчальних завдань та умов навчання, а також можливостей викладача й особистісних якостей студентів. Використання ІТ вимагає більш ретельного підходу до проектування, яке має поєднувати організаційно-педагогічну та методичну складові. Організаційно-педагогічна передбачає аналіз усіх тем предмета, який вивчається, та визначення місця і ролі ІТ. Методична складова полягає в розробленні певної методичної системи застосування ІТ. Вона може бути індивідуальною для кожного викладача, але має базуватися на загальних принципах використання ІТ у навчально-виховному процесі. Організаторська діяльність передбачає організацію діяльності викладачів та студентів. Зміни в організації діяльності студентів визначаються тим, що застосування ІТ дозволяє, за різних форм навчання (колективної, групової, індивідуальної), досягти високого рівня індивідуалізації навчання, будувати його відповідно до можливостей та здібностей кожного студента. Забезпечуючи як зовнішній, так і внутрішній оперативний зворотний зв’язок, ІТ як складник системи навчання надають можливість здійснювати педагогічний контроль, самоконтроль, коригування організації навчально-пізнавальної діяльності студентів. Комунікативна діяльність, яка передбачає спілкування між викладачем та студентами, також зазнає певних змін – впровадження ІТ надає можливість організувати раціональну комунікацію: у студентів знімаються елементи напруженості, які часто виникають у процесі безпосередньої взаємодії з викладачем, стираються психологічні бар’єри, розширюється діапазон контактів і варіантів взаємодії.

Проведене дослідження показало, що в процесі навчання ІТ студентів гуманітарних спеціальностей на сьогодні істотними проблемами залишаються відсутність або недостатність: безперервності, наступності інформатизації навчально-виховного процесу ВПНЗ, інтеграції гуманітарних дисциплін й ІТ, професійно-орієнтованого інформаційного середовища (електронних ресурсів, бази електронних засобів навчального призначення), постійного методичного супроводу.

Результати ретроспективно-сутнісного аналізу процесу інформатизації освіти України і ролі вчителя в цьому процесі дозволили дійти висновку щодо необхідності розроблення нової системи навчання ІТ студентів гуманітарних спеціальностей у ВПНЗ України, для якої мають бути характерні: визначення загальної мети створення й функціонування системи на основі аналізу майбутньої професійної діяльності студентів; підпорядкування завдань кожного елемента загальній меті системи; усвідомлення кожним суб’єктом навчально-виховного процесу своїх завдань і розуміння загального завдання, виконання кожним з них своїх функцій, які випливають із поставленого завдання; взаємозв’язок між елементами системи; наявність органу (суб’єкта) управління; наявність зворотного зв’язку.

У другому розділі «Особливості інформаційно-технологічної підготовки студентів гуманітарних спеціальностей в Україні й у високорозвинутих країнах світу» викладено особливості навчання ІТ студентів гуманітарних спеціальностей в Україні та інших країнах. З’ясовано характерні особливості та зроблено порівняльний аналіз, який показав, що формування ІТ-готовності вчителів є одним із найважливіших завдань не тільки нашої держави. Оскільки навчання ІТ має особливості, зроблено висновок, що набуття знань, умінь та навичок у галузі ІТ студентами можливе за різних форм навчання. За денної: навчання майбутніх вчителів у ВПНЗ, для студентів, які працюють, денна форма навчання не може бути педагогічно доцільною. За вечірньої: навчання майбутніх вчителів у ВПНЗ. Для вчителів, які працюють, може застосовуватися під час навчально-виховного процесу, але в навчальних програмах для цього здебільшого відводиться невелика частка навчального часу, більшість якого заплановано для самостійної роботи. Зазвичай його замало для набуття знань, умінь та навичок з ІТ – більше часу на практичних заняттях відводиться для ознайомлення з новим матеріалом та консультування. Студентам, які не мають навичок роботи на ПК, таку форму вивчення ІТ як засобу професійної діяльності вчителя не можна рекомендувати. За заочної: навчання студентів у ВПНЗ та вчителів, які вже мають елементарні навички роботи на ПК. Але для повнішого розуміння ІТ як засобу професійної діяльності вчителя заочну форму навчання теж не завжди можна вважати педагогічно доцільною. За дистанційної: навчання майбутніх учителів у ВПНЗ та для працюючих учителів може застосовуватися тільки тоді, коли вони вже мають досвід роботи на ПК та сформовані вміння працювати в мережі Інтернет.

Встановлено, що в багатьох ВПНЗ України студенти гуманітарних спеціальностей вивчають дисципліну «Технічні засоби навчання». Застосування засобів ІТ часто не виокремлюється як одна з головних та необхідних компонентів системи навчання в педагогічних університетах. Викладено результати досліджень освітніх реформ країн світу, в результаті яких змінилися системи загальної і вищої освіти. Значний досвід використання вчителями ІТ як засобу навчання набуто у США, Канаді, Франції, Болгарії та Японії. Встановлено, що нині в усіх країнах тривають пошуки способів інтенсифікації і швидкої модернізації системи навчання ІТ працюючих та майбутніх вчителів, підвищення якості їх навчання з використанням ІТ.

У Франції за ініціативою Міністерства освіти було розроблено документ із переліком компетенцій у галузі ІТ, які всі вчителі повинні мати в результаті початкової підготовки в IUFM (фр. Instituts Universitaires de Formation des Maîtres – Академічні інститути підготовки вчителів). Зазначений документ також містить рекомендації щодо знань, компетенцій або навчальних цілей у початковій підготовці вчителів. Вони передбачають мінімальне уміння використовувати програмні засоби в навчально-виховному процесі.

В Японії визнання потреби в учителях з високим рівнем знань ІТ спонукало до обов’язкового запровадження навчання вчителів комп’ютерних дисциплін та вимог до молодих фахівців щодо наявності достатнього рівня відповідних умінь. Всі вчителі обов’язково навчаються ІТ, причому навчання здійснюється за одним з трьох напрямів: перший – з акцентом на практичні знання, другий – на наукові дослідження, третій – на соціальні проблеми. Кожний напрям навчання містить основний зміст інших двох. Для того щоб усі вчителі відповідали вимогам, які ставить перед ними держава, Міністерство освіти надає їм можливість пройти й допоміжний (вирівнювальний, компенсаторний) курс навчання (15 днів) – Crash Course з інформатики та отримати відповідний сертифікат, який є необхідним для того, щоб учителя допустили до виконання професійних обов’язків.

З розвитком ІТ та появою мережі Інтернет ІТ-освіта студентів гуманітарних спеціальностей в університетах США розвивається інтенсивніше. Практично в усіх американських університетах і коледжах, починаючи ще з 60-х років, функціонують курси з навчання медіальних дисциплін (застосування ІТ для презентування, освіти, комунікації тощо).

У Польщі прийнято Стандарти підготовки вчителів у галузі ІТ, в яких розмежовуються завдання навчання та вимоги до його результатів груп вчителів, які відрізняються за фаховим спрямуванням і рівнем підготовки. За системою навчання кожен майбутній вчитель має бути готовим до використання ІТ у професійній діяльності й у самостійній роботі. Відповідно, стандарт навчання охоплює такі теми: основи (термінологія), засоби, інструменти (програми) та методи ІТ; ІТ як складник професійної діяльності вчителя; роль і використання ІТ у предметі, якого навчає вчитель; використання ІТ як дидактичного посередника, відповідно до предмета та етапу навчання – планування та проектування навчального середовища, вимірювання корисності та оцінювання досягнень учнів; гуманістичні, етично-правові та суспільні аспекти, пов’язані з доступом до ІТ і їх використання.

У Греції діє програма «Підготовка вчителів», якою передбачено формування високого рівня ІТ-компетенцій студентів ВПНЗ та вчителів.

Показовим можна визнати досвід систем освіти Португалії й Угорщини,
в яких інтенсивне застосування ІТ навчання протягом останніх майже десяти років розпочинається з молодшої школи, що спричинило появу відповідних вимог до процесу навчання майбутніх учителів початкових класів.

З’ясовано, що в Україні й у світі існує певний досвід подолання виокремлених у вступі суперечностей. Водночас, впровадження ІТ у навчання гуманітарних дисциплін стримується тим, що: розроблення науково-педагогічних та методичних основ системи інформатизації відстає від розвитку ІТ; професорсько-викладацький склад ВПНЗ недостатньо підготовлений до використання ІТ; застосовування ІТ у навчанні не зорієнтоване на створення цілісних ІТ-систем, які б надавали змогу всебічно забезпечити навчально-виховний процес; за відсутності цілісного системного технологічного підходу навчання спрямовується на досягнення «вузьких» цілей – прискорення засвоєння навчального матеріалу, моніторинг навчально-виховного процесу тощо; спостерігається недостатній рівень розвитку координації та співробітництва ВПНЗ у розробленні програмного та методичного забезпечення процесу інформатизації навчання; має місце різнотиповість і недостатня кількість техніки у ВПНЗ.

Встановлено, що процес упровадження досягнень ІТ-галузі у ВПНЗ України в умовах інформаційного суспільства відрізняється від аналогічних процесів, характерних для інших країн, і потребує визначення умов та шляхів, властивих тільки нашій країні. Підтверджується потреба перегляду традиційної системи навчання ІТ майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей, розроблення СН ІТ та її впровадження у навчально-виховний процес ВПНЗ.

У третьому розділі «Формування системи навчання інформаційних технологій студентів гуманітарних спеціальностей у вищих педагогічних навчальних закладах України» на основі визначених методологічних підходів описано й здійснено добір змісту навчання ІТ, його структурування. Описано організацію навчального процесу, виокремлено організаційно-методичні умови формування системи навчання ІТ у ВПНЗ України; спроектовано та побудовано концептуальну поліструктурну модель системи навчання ІТ навчання студентів гуманітарних спеціальностей.

Спираючись на виокремлені науковцями ознаки сучасних педагогічних систем, визначено методологічні засади, ґрунтуючись на яких можливе розроблення СН ІТ як середовища, в якому реалізується педагогічна технологія.

1.   Концептуальність – опора на наукову концепцію, яка включає філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування цілепокладання і шляхів досягнення цілей навчання.

2.   Системність – наявність у СН ІТ ознак системи: взаємозв’язку всіх компонентів, цілісності, інших властивостей, які не є результатом адитивного додавання властивостей компонентів.

3.   Керованість і технологічність, тобто можливість управління, заснованого на цілепокладанні, плануванні, проектуванні навчально-виховного процесу, поетапній діагностиці рівня навчальних досягнень, варіюванні педагогічного впливу з метою коригування навчально-виховного процесу і досягнення передбаченого результату.

4.   Ефективність – упровадження СН ІТ має забезпечувати максимально можливі результати навчання та оптимальність витрат, гарантувати досягнення визначеного результату навчання.

5.   Відтворюваність – можливість застосування (повторення, відтворення) СН ІТ в інших ВПНЗ іншими суб’єктами.

Дослідники феномену професійної готовності вказують на те, що вона створюється шляхом формування всіх компонентів, за домінуючої ролі певного компонента або групи компонентів. Спільним у всіх дослідженнях є те, що компонентна структура готовності визначається структурою діяльності, яку виконуватиме індивід. Феномен ІТ-готовність учителя гуманітарних дисциплін виникає як нова якісна характеристика на межі перетину його психолого-педагогічної, методичної та інформаційно-технологічної підготовки. Це новоутворення пропонується розглядати як інтегративну якість особистості, що характеризується багатокомпонентною, багаторівневою структурою та визначає потенційну підготовленість вчителя до виконання навчально-виховної діяльності та самовдосконалення в умовах інформаційного суспільства (рис. 1). В якості методологічної основи СН ІТ запропоновано прийняти підхід, орієнтований на особистість, формування теоретичної бази знань у галузі ІТ, отримання практичних умінь, розвиток навичок та мотивації використання ІТ у навчанні та майбутній професійній діяльності, інших компонентів готовності індивідуума до виконання професійної діяльності.

Рис. 1 ІТ-готовність студента як складне особистісне утворення і підґрунтя цілепокладання створення СН ІТ

Такий підхід, за своєю сутністю особистісно зорієнтований, пропонується визначати як готовністно орієнтований підхід. Його реалізація вимагає модифікації системи навчання ІТ, перетворення її з моделі, яка існувала об’єктивно, для будь-якого студента, на суб’єктивне досягнення окремого студента, яке можна оцінити як досягнення певного рівня ІТ-готовності. СН ІТ можна розглядати як явище, створене у ВПНЗ і яке безперервно твориться суб’єктами навчання. Одночасне дотримання та врахування всіх зазначених вище вимог забезпечує таке цілеспрямоване функціонування системи, яке максимально уможливлює досягнення поставленої мети. Метою застосування зазначеної системи є формування готовності студентів гуманітарних спеціальностей до використання ІТ в майбутній професійній діяльності.

Цілепокладання розроблення СН ІТ здійснювалось з урахуванням необхідності: а) вивчення ІТ студентами гуманітарних спеціальностей протягом всього терміну навчання у ВПНЗ; б) підготовки викладачів ВПНЗ до освоєння ІТ і впровадження їх у процес навчання гуманітарних дисциплін; в) впровадження ІТ у діяльність викладачів гуманітарних спеціальностей; г) підготовки матеріально-технічного оснащення ВПНЗ; д) пошуку, розроблення й створення навчально-методичного забезпечення, в тому числі електронних засобів навчального призначення.

Значна частина інформаційних процесів, що відбуваються в суспільстві, опосередковується інформаційно-технологічними системами, які створено для підтримки продуктивної діяльності людини. Вони стали ключовими елементами інноваційної інфраструктури різних галузей та включають бази даних, організаційно-управлінський, інформаційно-технологічний модулі.

Сучасний рівень розвитку ІТ дає можливість реорганізувати навчання ІТ у ВПНЗ, перетворюючи навчальне середовище на інформаційно-технологічну компоненту системи навчання ІТ, побудовану на засадах технологічності, широкого застосування ІТ як засобів навчання і об’єктів вивчення. Зазначену компоненту пропонується означити, подібно описаним вище, як поліструктурну інформаційно-технологічну систему, до складу якої входять взаємопов’язані складові:

–     загально-дидактична – спрямована на відповідне забезпечення навчально-виховного процесу, яке реалізується на основі застосування сучасних ІТ та визначає мету, зміст, засоби, методи та організаційні форми діяльності викладача та студента;

–     інформаційно-технологічна – спрямована на забезпечення змістового та процесуального аспекту навчання ІТ, повне та педагогічно доцільне надання студентам і викладачам навчального матеріалу, використовування якого сприяє досягненню поставлених дидактичних цілей;

–     організаційно-управлінська – відображає умови формування ІТ-готовності студентів; передбачає наявність системи управління навчально-виховним процесом; забезпечує адаптивність, саморегулювання, що сприяє поступовому переходу до забезпечення індивідуальної траєкторії навчання кожного студента, умов для рефлексії студентом результатів особистої діяльності; управління навчанням як викладачем, так і студентом; формування перспективних ліній поведінки.

Пропонована СН ІТ є педагогічною системою, що має досить складну технологічну схему – до її складу входять взаємопов’язані та взаємодоповнюючі підсистеми.

1.   Навчально-методична, яка містить: інформацію про мету, завдання навчання дисципліни, її зв’язки з іншими дисциплінами; коротку характеристику змісту навчальної програми, порядок і рекомендації щодо вивчення дисципліни тощо.

2.   Інформаційно-технологічна, яка забезпечує процес досягнення мети навчання шляхом дидактично обґрунтованого і педагогічно доцільного застосовування ІТ на всіх етапах навчання й управління навчальним процесом.

Ієрархічна залежність складових визначається супідрядністю їх функцій, вкладеність підсистем визначає поліструктурність системи в цілому. Функціонування кожної з них й усіх разом спрямоване на досягнення однієї мети – формування ІТ-готовності майбутнього вчителя. За СН ІТ процес навчання ґрунтується на модульно-рейтинговій організації. Зміст навчальних модулів сформовано так, щоб кожен з них містив навчальні елементи, спрямовані на опанування студентами як безпосередньо ІТ, так і методики застосування ІТ у навчанні гуманітарних дисциплін. Зокрема, перший модуль включає теми: ІТ у навчальній діяльності; операційні системи; прикладне програмне забезпечення. Теми другого модуля включають: електронні засоби навчального призначення; комп’ютерні мережі та телекомунікації. Розроблена СН ІТ передбачає інтеграцію ІТ з іншими навчальними дисциплінами, обов’язковою умовою є інтеграція з профільними дисциплінами.

Зокрема для студентів спеціальностей 6.030500, 6.020303, 6.020305 «Філологія» – дисципліни «Методика навчання», «Іноземна мова», «Педагогіка» та ін.; спеціальності 6.020401 «Психологія» – дисципліни «Основи соціально-психологічного тренінгу; «Основи конфліктології»; «Вступ до психології»; «Загальна психологія»; «Основи анатомії та фізіології нервової системи»; «Історія психології»; «Вікова психологія»; «Нові інформаційні технології», «Інформатика і комп’ютерна техніка», «Інформаційні технології в освіті, «Геоінформаційні технології», «Інформаційні технології в туризмі», «Основи інформаційних технологій» для майбутніх учителів технологій, креслення і професійного навчання за профілем «Декоративно-прикладна творчість»; педагогів-організаторів закладів позашкільної освіти та ін. проблематизація, створення професійно спрямованої навчальної ситуації в СН ІТ використовується як один з базових засобів формування ІТ-готовності студентів гуманітарних спеціальностей.