ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИХ КАДРІВ В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ ДО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ :

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми і доцільність її наукової розробки, визначено об’єкт, предмет, мету, концепцію дослідження, сформульовано його загальну і часткові гіпотези та завдання, охарактеризовано методологічні та теоретичні основи, експериментальну базу роботи, розкрито її наукову новизну, теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію й упровадження отриманих результатів.

У першому розділі – «Теоретичні основи професійної підготовки керівних кадрів в умовах магістратури до управління якістю освіти» – визначено поняттєво-термінологічний апарат дослідження, висвітлено основні підходи до розв’язання проблеми на теоретичному рівні, розкрито роль і місце професійної підготовки керівних кадрів в умовах магістратури до УЯО в умовах глобалізації. Доведено значущість цієї підготовки для удосконалення управління розвитком сфери освіти в Україні в умовах формування суспільства знань. Розглянуто якість освіти як об’єкт професійної підготовки, в тому числі освітній моніторинг як провідну технологію УЯО.

За результатами дослідження генезису поняття «професійна підготовка» та споріднених понять: «професіоналізм», «професіоналізм керівника», «професійна діяльність», «професійна освіта» зроблено висновок, що процес формування понятійно-термінологічного апарату професійної підготовки фахівців у ВНЗ за магістерськими програмами, особливо для сфери управління освітою, знаходиться у стадії становлення.

З’ясовано, що значна кількість досліджень у галузі педагогічної науки спирається на усталені моделі професійної підготовки фахівців: традиційну, культурологічну, особистісно-орієнтовану, компетентнісну та інноваційну. У межах цих моделей не достатньо розглядається формування сучасної управлінської компетентності керів­них кадрів, яка в окремих працях із позиції сучасної науки розглядається як філософсько-світоглядний, психолого-педагогічний і організаційно-технологічний потенціал керівника (Т. Сорочан). Крім того доведено, що підготовка керівних кадрів для сфери освіти в умовах магістратури до УЯО відображена в обмеженій кількості джерел. Усе це дозволяє зробити висновок про теоретичну невизначеність предметного поля дослідження, відсутність обґрунтувань щодо змісту педагогічних методик та технологій підготовки керівних кадрів до УЯО в умовах магістратури.

У розділі в контексті предмета дослідження проаналізовано вплив глобальних тенденцій у розвитку освіти на професійну підготовку керівників для цієї сфери; наголошено на ролі урядових, освітніх і громадських структур у цьому процесі. З’ясовано, що негативний вплив на процес професійної підготовки керівних кадрів спричиняє відсутність затвердженого стандарту діяльності керівників освітньої сфери (на відміну від таких країн світу, як Велика Британія, Данія, Нідерланди, де такий стандарт існує). Актуальність професійної підготовки керівних кадрів до УЯО показано в контексті розгляду якості освіти як умови сталого розвитку суспільства.

Відображення здобутків України серед національних освітніх систем розвинених країн світу дозволило з’ясувати особливості професійної підготовки керівних кадрів до УЯО. До уваги взято сформовану на глобальному рівні систему Цілей Розвитку Тисячоліття, однією з яких є забезпечення якісної освіти впродовж життя. Серед глобалізаційних процесів, що впливають на професійну підготовку керівних кадрів, особливу увагу приділено використанню ІКТ, роль яких у навчальному процесі суттєво зростає в умовах переходу від постіндустріального до інформаційного суспільства, особливо в контексті індивідуалізації навчання.

З’ясовано, що суттєвий вплив на професійну підготовку керівних кадрів чинить гуманізація освіти, яка значно змінює побудову навчально-виховного процесу у вищій школі; стандартизація освіти шляхом розвитку підходів до оцінювання якості освітніх систем. Доведено, що з другої половини ХХ ст. для світової системи освіти характерним є поширення інноваційного руху, підвищення ролі мовної освіти, що істотно впливає на процес професійної підготовки керівних кадрів в умовах магістратури. Показано трансформацію вимог до професійної підготовки в умовах магістратури в контексті документів Болонського процесу.

У розділі обґрунтовано, що цілеспрямована професійна підготовка керівних кадрів для сфери освіти є умовою забезпечення високої якості освіти і відповідно подальшого прогресу людства. Динамічні зміни в українському суспільстві, які характерні для всіх сфер буття, є неможливими без системного реформування національної системи освіти, у тому числі за рахунок створення сучасної системи професійної підготовки керівних кадрів в умовах магістратури.

Якість освіти розглядається як збалансована відповідність певного освітнього рівня численним потребам, цілям, умовам, затвердженим освітнім нормам і стандартам, яка встановлюється для виявлення причин порушення цієї відповідності та управління процесом поліпшення встановленої якості (Т. Лукіна). Підкреслюється, що особливої ваги набуває управлінський аспект забезпечення якості освіти. Обґрунтовано, що для позитивної динаміки розвитку системи освіти в Україні необхідно формувати у керівників відповідну професійну компетентність, яка дозволить ефективно впливати на поліпшення якості освіти в країні. Зазначене є необхідним у контексті з’ясування ролі й місця центральної, регіональної і місцевої влади з метою встановлення інтегрованих інституційних обов’язків для забезпечення якісної освіти та розробки адаптованої до регіональних і місцевих умов стратегії (В. Кремень).

У розділі доведено, що ефективне забезпечення якості освіти можливе лише за умов наявності в країні усталеної системи освітнього моніторингу, яка базується на сучасній освітній статистиці, засобах її автоматизованої обробки і ефективній системі прийняття управлінських рішень на всіх рівнях влади. Розуміння цієї тези на державному рівні підтверджено прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1283 від 14.12.2011 р. «Про затвердження Порядку проведення моніторингу якості освіти». Зазначене підтверджує необхідність відповідної професійної підготовки керівників у процесі отримання спеціальної освіти під час навчання в магістратурі.

У розділі з’ясовано, що проблема професійної підготовки керівних кадрів в умовах магістратури до УЯО вимагає розв’язання як на теоретико-методологічному, так і на практичному рівнях. У контексті подальшої розробки поняттєво-термінологічного апарату, розглядаючи теоретичні засади і змістові ознаки професійної підготовки керівних кадрів у сфері освіти, надано власне визначення такому поняттю, як «професійна підготовка керівних кадрів в умовах магістратури до УЯО», що розглядається як процес формування у слухачів магістерської форми навчання компетентності, яка забезпечить в їх професійній діяльності ефективне виконання завдань та функцій, покладених Конституцією України і Законодавством України на сферу освіти в контексті надання якісних освітніх послуг.

Доведено необхідність принципової зміни підходів до формування професійної компетентності сучасного керівника освіти в Україні, вирішення цієї проблеми як на управлінському рівні (прийняття документів, які б унормували призначення на посади керівників освіти осіб, які мають диплом магістра за відповідним напрямом), так і на педагогічному (розробка ефективних технологій професійної підготовки керівників освіти в умовах магістратури).

У другому розділі − «Методологічні засади дослідження проблеми професійної підготовки керівних кадрів в умовах магістратури до управління якістю освіти» − розглянуто методологічні засади професійної підготовки керівників для сфери освіти в умовах магістратури у межах спеціальностей «УНЗ» і «ДУ» («УОС»). Доведено необхідність використання зазначених методологічних підходів для створення відповідних освітніх технологій як основи поліпшення якості професійної підготовки керівних кадрів.

Методологічними засадами дослідження є закони діалектичного матеріалізму, окремі загальнонаукові і конкретнонаукові підходи. Значна увага приділена питанням філософії освіти. Доводиться, що більшість існуючих дисертаційних робіт за цим напрямом досить обмежено розглядають професійну підготовку керівників в умовах трансформації світової освітньої парадигми і сучасних потреб українського суспільства, виходячи з філософських ідей і парадигм. Обґрунтовано необхідність додаткового аналізу місця і ролі професійної підготовки у кадровому забезпеченні системи управління освітою. Наголошено на необхідності розвитку напряму філософії освіти, пов’язаного з формуванням нової генерації керівників для всіх рівнів управління освітою, формування у них певних компетентностей, що надасть їм можливість ефективно забезпечувати підготовку нових поколінь до життя в умовах інноваційного розвитку України.

Загальнонаукові підходи до відображення дійсності представлені в роботі системним, діяльнісним і синергетичним підходами. Виходячи з положень системного підходу як методологічної основи розвитку освіти, професійна підготовка керівних кадрів розглядалась як складна, відкрита соціально-педагогічна система. Основи синергетичного підходу використані в процесі розгляду ролі самоорганізації у професійній підготовці керівників. Професійна підготовка керівних кадрів з позицій діяльнісного підходу досліджувалась з урахуванням принципів єдності свідомості і діяльності, інтеріоризації та екстеріоризації, що дозволило розглянути підготовку в умовах магістратури до УЯО як елемент їх процесуально-діяльнісної підготовки.

У роботі доведено, що комплексне застосування конкретнонаукових підходів (андрагогічного, акмеологічного, особистісно-орієнтованого, компетент­нісного) для розв’язання поставленої в дослідженні проблеми дозволяє розробити пропозиції щодо вдосконалення процесу професійної підготовки керівних кадрів в умовах магістратури як визначального фактора покращення якості освіти в Україні.

У роботі доведено, що підготовка слухачів і студентів за програмами магістерської підготовки в межах спеціальностей «УНЗ» і «ДУ» має свою специфіку. Вік тих, хто вступає на навчання в магістратуру за вказаними вище спеціальностями, сягає не менше 25–27 років для слухачів денної форми навчання. Слухачі вечірньої і заочної форм навчання, як правило, мають вік більше 30 років. Таким чином, це дорослі люди, які приходять на навчання, фактично визначившись із напрямами свого кар’єрного зростання, а в деяких випадках зробивши кар’єру в певних ланках системи освіти. Отримання кваліфікації «магістр» відкриває новий етап у їх службовій кар’єрі. Виходячи з цього, в роботі обґрунтовано проведення професійної підготовки з урахуванням андрагогічного підходу. Андрагогіка в певному сенсі є базисом акмеології, на якому вибудовується пояснення різних рівнів розвитку дорослої людини і «акме» різних сфер його діяльності (М. Громкова). Саме тому розробка індивідуальних траєкторій навчання слухачів і студентів з урахуванням потенційних можливостей кожної окремої особистості пропонується на засадах акмеологічного підходу.

Відповідно до вимог Національної доктрини розвитку освіти обґрунтовано, що використання особистісно-орієнтованого підходу в системі вищої освіти є важливою складовою підготовки управлінських кадрів нового покоління. Основні положення особистісно-орієнтованого підходу до навчання використовувалися в процесі роботи для розвитку і саморозвитку особистості студентів (слухачів), що навчаються за магістерськими програмами, виходячи з їх індивідуальності, надання їм можливості реалізації у відповідній сфері діяльності.

У дисертації доведено, що одним із провідних підходів у навчанні за магістерськими програмами є компетентнісний підхід. З’ясовано, що в науковій літературі немає узгодженої точки зору щодо понять «компетентність» і «компетенція». У роботі проаналізовано етимологію цих термінів, їх дефініції, що використовуються в різних сферах людської діяльності. Представлені погляди вітчизняних і зарубіжних авторів та інституцій. Зроблено також висновок, що в наукових джерелах не достатньо висвітлено поняття «управлінська компетентність керівника». Значна увага приділена формуванню управлінських компетенцій через систему вищої освіти, питанням оцінювання професійної компетентності. Детально висвітлено погляди на структуру компетентності. При розгляді компетентнісного підходу наведені погляди, вироблені в результаті реалізації загальноєвропейського проекту TUNING, відображені в Європейській і Національній рамках кваліфікацій.

На основі розгляду професійної підготовки керівних кадрів в умовах магістратури до УЯО з позицій компетентнісного підходу зроблено висновок, що її результатом є формування  інтегральної компетентності щодо УЯО (відповідних знань, розумінь, умінь, цінностей, інших особистих якостей), якої набула та здатна продемонструвати особа після завершення навчання у межах певної спеціальності. Формування цієї компетентності відбувається шляхом придбання під час навчання сукупності компетенцій та дозволяє забезпечити УЯО на певній території або в навчальному закладі на високому професійному рівні.

У результаті аналізу основних положень технологічного підходу в контексті предмета дослідження доведено, що нагальною потребою сьогодення є розробка практико-орієнтованих технологій підготовки фахівців, що дозволить суттєво підвищити якість вітчизняної вищої освіти. Зроблено висновок, що під технологією підготовки керівних кадрів в умовах магістратури до УЯО розуміється навчальний процес у ВНЗ, сконструйований на основі існуючих вимог до педагогічної технології, метою якого є підготовка студентів (слухачів) до створення і запровадження процедур УЯО, аналізу отриманих результатів і прийняття на їх основі ефективних управлінських рішень.

У третьому розділі − «Сучасний стан професійної підготовки керівних кадрів в умовах магістратури до управління якістю освіти» − висвітлено історію і сучасні тенденції у професійній підготовці керівних кадрів для системи управління сферою освіти за магістерськими програмами у ВНЗ України і зарубіжних країн, розглянуто сучасний стан професійної компетентності керівників освіти, вплив ІКТ на підготовку фахівців у вищій школі.

У процесі дослідження проаналізовано ретроспективу підготовки керівних кадрів для сфери освіти з часів СРСР і за період незалежності України. З’ясовано, що у кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. у провідних ВНЗ СРСР, а після 1991 р. незалежних держав (у тому числі й України), почалися активні пошуки шляхів оновлення змісту вищої освіти. Зазначені процеси відбуваються в кон­тексті світових трансформацій системи вищої освіти, що були направлені на запровадження двоступеневої освітньої структури «бакалавр – магістр». Доведено, що реалізація міжнародних зобов’язань України в цьому напрямі спричинила необхідність додаткових досліджень щодо науково-теоретичного і методичного забезпечення професійної підготовки за магістерськими програмами, побудови цього процесу відповідно до кращих міжнародних зразків з урахуванням національної специфіки. Показано, що процеси створення магістратур за спеціальностями «УНЗ» пере­важно на базі вищих педагогічних навчальних закладів і «ДУ» на базі ВНЗ, що входили в систему Національної академії державного управління при Президен­тові України, відбувалися паралельно.

Одним із перших в Україні керівні кадри для сфери управління освітою почав готувати ХНПУ імені Г. С. Сковороди. У 1990 р. в університеті як експеримент було відкрито спеціальний факультет з перепідготовки зі спеціальності «Організатор освіти» з присвоєнням кваліфікації «Організатор освіти». З 2001 р. у ХНПУ імені Г. С. Сковороди здійснюється підготовка магістрів за спеціальністю «УНЗ». Відповідно Сумський ДПУ імені А. С. Макаренка з 2002 р., УІПА з 2006 р., РВНЗ «Кримський гуманітарний університет» з 2007 р.

Для з’ясування стану наукової розробки зазначеного питання було вивчено тематику дисертаційних робіт, присвячених підготовці магістрів за окремими спеціальностями. Слід підкреслити, що за спеціальністю «Педагогічні науки» зазначена тематика представлена обмеженою кількістю робіт (О. Бойко, В. Павлова, Р. Цокур, В. Берека).

У розділі показано генезис змісту і обсягів професійної підготовки керівних кадрів для сфери освіти в умовах магістратури. У процесі дослідження проаналізовано навчальні плани слухачів і студентів за спеціальностями «УНЗ» з 2000 р. по 2012 р. і «ДУ» («УОС») з 1999 р. по 2012 р. За досліджуваний період загальна кількість годин за спеціальністю «УНЗ» практично не змінилась (2154 години у 2000 р., 2160 годин у 2012 р.). За спеціальністю «ДУ» загальна кількість годин навчального навантаження змінювалась від 1731 години у 1999 р. до 2700 годин у 2001−2003 рр. З 2007 р. навчальне навантаження залишається на рівні 2160 годин. У процесі дослідження з’ясовано, що на навчальні дисципліни, у яких певною мірою розкриваються питання управління якістю освіти за спеціальністю «УНЗ», відводиться всього 5% від загального обсягу годин на весь період навчання. У межах спеціальності «ДУ» («УОС») – менше ніж 3%. Обґрунтовано, що такі обсяги навчальних годин не відповідають вимогам часу.

Доведено, що сьогодні не існує універсального підходу до підготовки керівних кадрів для системи освіти у зв’язку зі специфікою кожної конкретної країни. У дослідженні наведені вимоги до призначення керівника освіти у розвинених країнах світу. Наприклад, однією з вимог для призначення на посаду директора школи, заступника директора, управляючого шкільним округом у США є наявність ступеня магістра за спеціалізацією «управління органами освіти» або «управління освітою» (master’s degree in education administration or educational leadership). Програми відповідної підготовки реалізуються, як правило, на базі університетів і мають подібну структуру і перелік предметів.

З’ясовано, що поняттєво-термінологічний апарат, який використовується в працях з питань професійної підготовки керівних кадрів для сфери освіти в країнах Європи і Північної Америки, має певні відмінності. Це пов’язано з тим, що в деяких із зазначених країн (Німеччина) вони є державними службовцями. Керівні кадри, що працюють в органах управління освітою, отримують у деяких випадках підготовку як фахівці з публічного адміністрування («public administration») у межах спеціалізації «освіта» («education»). Значна кількість факультетів публічного адміністрування в Європі також входить до складу великих університетських систем.

У розділі здійснено аналіз сучасного стану професійної підготовки керівників сфери освіти у процесі опитувань, проведених на території Дніпропетровської, Запорізької, Рівненської, Харківської областей України, АР Крим, м. Севастополь. Для порівняння опитуванню підлягали також слухачі і студенти магістратури.

Доведено недостатню обізнаність керівників закладів освіти усіх типів і форм власності, керівників органів управління освітою як із загальними положеннями теорії управління, так і з теорією УЯО зокрема. Наприклад, серед опитаних респондентів поняття «якість освіти» змогли визначити тільки 54,5% слухачів ХарРІ НАДУ при Президентові України і 61,2% студентів магістратури педагогічних ВНЗ; 66,7% – керівників ЗНЗ, 77,8% – керівників РВ(У)О. Щодо обізнаності із сучасними методиками оцінювання освітніх проектів і програм позитивну відповідь надали тільки 19,2% опитаних слухачів ХарРІ НАДУ при Президентові України і 22,6% студентів (слухачів) магістратури педагогічних ВНЗ. У керівників ЗНЗ цей показник теж не є високим і складає 25%. Значно вищі результати у керівників РВ(У)О – 61,1%.

У розділі розглядається також вплив ІКТ на професійну підготовку фахівців у вищій школі (керівних кадрів освіти зокрема) в умовах виникнення Mindcraft-економіки ХХІ ст. Висвітлено позитивний вплив на їх професійну підготовку систем дистанційного навчання, проаналізовано найбільш популярні платформи («Прометей», «Веб-клас ХПІ», «Moodle», «A Tutor», «Claroline», «Dokeos» та ін.). Зроблено висновок, що, на відміну від спеціальності «ДУ», підготовка за дистанційною формою навчання спеціальності «УНЗ» розвинена вельми слабо.