Замовити дисертацію ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ :

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, об’єкт, предмет, гіпотезу, завдання та методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичну значущість роботи; подано відомості щодо апробації, впровадження одержаних результатів і структури дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади формування правової компетентності майбутніх інженерів» проаналізовано вітчизняну та зарубіжну наукову літературу з проблеми дослідження, розкрито сутність поняття правова компетентність майбутніх інженерів, визначено структуру досліджуваного феномена та педагогічні умови його формування.

Теоретичний аналіз літератури засвідчив, що визначення «правової компетентності» неможливо без уточнення таких дефініцій, як «компетентність» та «компетенції». Ці терміни стійко ввійшли сьогодні у сферу освіти, практичну діяльність людей у різних галузях виробництва.

Зазначимо, що науковцями (В. Байденко, Е. Зеєр, І. Зимняя, В. Ледньов, М. Нечаєв, М. Нікандров, М. Рижаков, Ю. Татор, А. Хуторськой та ін.) інтенсивно обговорюються на сучасному етапі проблеми реалізації компетентнісного підходу під час підготовки майбутніх спеціалістів різних галузей. Розглядаючи питання компетентнісного підходу в організації навчально-виховного процесу вищої школи, вчені (Н.Нагорна та ін.) насамперед наголошують на розв’язанні проблем, що виникають у пізнавальній, технологічній і психологічній діяльності, у сферах етичних, соціальних, правових, професійних, особистісних взаємовідносин. Базовим для дослідження визнано положення про те, що правова компетентність особистості виявляється виключно в діяльності, яка має особистісну цінність.

Аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми дозволив дійти висновку, що компетентність майбутніх інженерів - це результат певним чином організованого освітнього й виховного процесу, що характеризується набуттям особистістю таких структурних складових її інтелектуальної, емоційно-психологічної і діяльнісно-вольової сфер, за яких вона набуває знання сутнісних та специфічних особливостей професійної діяльності, розуміє завдання, які стоять перед нею, має навички, досвід і здатності найбільш ефективно вирішувати їх в актуалізованій ситуації.

У дослідженні були враховані концепції науковців (Ю.Варданян, Л.Гребенкіна, Н.Кузьміна, О.Лєбєдева, О.Щероков та ін.), які дозволили дійти висновку, що компетентність тісно пов’язана з трудовою діяльністю людини і розглядається як природна складова професіоналізму. Учені по-різному трактують поняття «професійна компетентність»: як освіченість особистості (діалектичне поєднання системи професійних знань, умінь і особистісних якостей) та єдність теоретичної і практичної підготовленості до результативної професійної діяльності (Н. Саєнко); комплекс професійно особистісних якостей, що визначають ефективність професійної праці (Е.Зеєр); відповідно структуровані знання, вміння і навички, які дозволяють майбутньому фахівцю визначати, ідентифікувати й розв’язувати професійні проблеми (І.Пометун).

Підготовка майбутніх інженерів у вищому технічному навчальному закладі зумовлює необхідність по-новому розуміти професіоналізм інженера, що пов’язаний з якісними змінами технічної діяльності: ускладнення змісту та стрімке зростання обсягу правових знань, розповсюдження інформаційних технологій на всі сфери економіки, загострення екологічної проблеми процесами глобалізації (О.Лапузіна).

Професійна компетентність майбутнього інженера - це інтегроване особистісне утворення, що містить професійні знання у сфері виробництва, практичні вміння й навички у вирішенні виробничих завдань, особистісні якості, що дозволяють на високому рівні виконувати професійну діяльність.

Професійна діяльність сучасного інженера потребує дотримання у своїй роботі екологічних вимог до проектування й експлуатації обладнання, забезпечення економічної ефективності виробничого процесу на основі володіння трудовим й адміністративним правом реалізації продукції, відповідно до вимог договірного права (М.Полякова). Отже, для виконання виробничих функцій суб’єктам необхідні відповідні знання і навички правового регулювання, що передбачає сформована правова компетентність.

Поняття «правова компетентність» є об’єктом вивчення багатьох дослідників, які розуміють її як: рівень правосвідомості студента та його правова активність (О.Болотова); комплекс знань, ідей, ціннісних уявлень, що визначають вибір обґрунтованої законом поведінки людини (С.Треніхіна); здатність до ефективного здійснення професійної діяльності в умовах фінансово-економічної самостійності (Є.Майорова).

Специфіка будь-якої професійної діяльності вимагає наявності її регулювальних правових норм щодо протікання і результату виробничого технологічного процесу його учасників між собою, з державою, співвідношення з іншими сферами виробництва.

Правова компетентність – це система правових знань, переконань, навичок, досвіду, механізму дії права і правових технологій, що дозволяють особистості орієнтуватись у правовому полі, юридично грамотно знаходити в ньому вирішення завдань, які виникають, а також впливати на наявну в суспільстві юридично-правову та законодавчу системи, стимулювати дію механізму соціального захисту особистості, що потребує наявності професійних якостей, високого рівня спеціалізації в певній галузі виробничої діяльності, правової культури і грамотності, високого рівня громадянської зрілості, широкої ерудиції і навичок використання сучасних технологій.

Правова компетентність майбутнього інженера – це наявність системи професійно правових знань чинного законодавства; усвідомлення сутності права та механізмів його дії; вміння мислити правовими категоріями; доречно використовувати набуті правові знання у професійній діяльності, досягати ефективного результату нормативно-правовим способом.

Виявлено, що формування правової компетентності неможливе без розвитку правової свідомості і правової культури майбутніх спеціалістів. Правова свідомість майбутнього інженера − це система поглядів, переконань, настанов особистості в галузі права, його внутрішня позиція, яка передбачає правову поведінку в майбутній професійній діяльності. Правова культура майбутнього інженера – це володіння особистістю сукупністю знань і норм чинного законодавства та вміння їх доречно використовувати у професійно-правовому просторі; це зовнішній прояв правової поведінки професіонала.

Структура правової компетентності складається з трьох компонентів: мотиваційно-ціннісний (наявність настанови на дотримання законності та правомірності у професійній діяльності й громадянському житті; переконання у необхідності правомірної поведінки й дотримання законності; почуття відповідальності за дотримання правових норм; нетерпимість до правопорушень; здатність орієнтуватись у законодавчих документах); змістовий (розуміння й володіння основними юридичними поняттями й термінологією; знання правових аспектів професійної діяльності й технології виробництва; розвинене правове мислення; знання ознак і видів протизаконних дій у професійній сфері; знання законодавчих норм, вимог, що належать до професійної діяльності); діяльнісний (комунікативні здібності, вміння доступно, правильно і логічно висловлювати свої думки, сперечатися, дискутувати; вміння налагоджувати доброзичливі відносини з колегами та підлеглими у процесі професійної діяльності, наявність умінь і навичок й використання правових знань у професійній практиці).

За результатами теоретичного аналізу наукових джерел щодо специфіки формування правової компетентності майбутніх інженерів було виокремлено педагогічні умови, а саме: спрямування навчально-виховного процесу на розвиток правової свідомості і правової культури майбутніх інженерів; інтеграція правових знань з дисциплінами гуманітарного циклу; насичення навчально-виховного процесу підготовки майбутніх інженерів активними методами навчання правового змісту. Так, перша педагогічна умова – спрямування навчально-виховного процесу на розвиток правової свідомості і правової культури майбутніх інженерів – є провідною у правовому вихованні студентів вищих технічних навчальних закладів, які готуються нести повну відповідальність за всі свої вчинки, оскільки їхня правосвідомість та правова культура сприятиме розумінню основ конституційного, адміністративного, трудового та інших галузь права.

Друга педагогічна умова – інтеграція правових знань з дисциплінами гуманітарного циклу – є базою формування правової компетентності, оскільки навчально-виховний процес студентів корелюється з тими змінами, які відбуваються у законодавчому просторі українського суспільства, що, у свою чергу, створює сучасну демократичну та правову державу. Інтегративні процеси визнано засобом функціонування міжпредметних зв’язків; об’єднання навчального матеріалу навколо визначальних наукових ідей, понять; координування педагогічного процесу для усунення недоцільного дублювання змісту й утвердження принципу логічно обґрунтованої послідовності викладання фахових дисциплін; забезпечення комплексності професійної освіти: інформація однієї дисципліни є підґрунтям для опанування іншої шляхом практикування комплексних лекцій, семінарських занять.

Третя педагогічна умова – насичення навчально-виховного процесу підготовки майбутніх інженерів активними методами навчання правового змісту – реалізувалась у процесі взаємопов’язаної діяльності викладачів і студентів, заохочення студентів до дискусій з різних морально-правових тем, знаходження шляхів вирішення проблемних ситуацій та самостійних висновків. Практичні заняття були логічним продовженням змісту лекцій і передбачали такі форми роботи: семінарські заняття (семінар-дослідження, семінар-дискусія, семінар-обговорення), практикуми (круглі столи, драматизація, розв’язання професійно-педагогічних ситуацій і задач, рольові професійні ігри, вправи), тренінги, самостійну навчальну й науково-дослідну роботу студентів (підготовка інсценівок, презентація тез доповідей і повідомлень тощо). Засобами формування правової компетентності виступили діалоги, дискусії, імітаційні вправи, тренінгові комунікативні вправи, правові ситуації, ділові ігри. Особливості побудови цих дидактичних засобів визначалися вихідним станом і логікою розвитку правової компетентності студентів.

У другому розділі «Експериментально-дослідна робота з формування правової компетентності майбутніх інженерів» визначено критерії, показники та рівні сформованості правової компетентності майбутніх інженерів; розроблено експериментальну модель та методику формування правової компетентності майбутніх інженерів, подано результати констатувального і формувального етапів експерименту.

Було визначено критерії, за якими оцінювалися результати правової компетентності майбутніх інженерів: настанова на дотримання законності й правомірності у майбутній професійній діяльності й громадянському житті (показники: наявність мотивації професійної діяльності; наявність мотивації правової поведінки); сукупність науково-теоретичних і практичних правових знань (показники: знання основ правознавства; вміння застосовувати знання у професійній діяльності); вміння і навички використання правових знань у професійній практиці (показники: вміння приймати відповідальні рішення; можливість вирішувати виробничі конфліктні ситуації ).

Було схарактеризовано рівні сформованості правової компетентності майбутніх інженерів, а саме: високий, середній та низький.

Високий рівень. Студенти цього рівня засвідчують усталену мотивацію на професійну діяльність і правову поведінку. Правові знання у студента мають систематизований характер, вони володіють основними юридичними поняттями й термінами, чітко уявляють правовий аспект професійної діяльності, мислять правовими категоріями. Уміють аналізувати явища й процеси у своїй життєдіяльності з позиції права й законності, обізнані з технологією правового вирішення проблем, уміють прогнозувати протиправні ситуації й запобігати їх. Для майбутнього фахівця в галузі будівництва й архітектури з високим рівнем правової компетентності характерна настанова на правомірність і законність своєї життєдіяльності, знання своїх прав і обов’язків, високе почуття відповідальності, гідності, бажання й здібність, у разі необхідності, захищати свої права. Формування професійних якостей і виробничих навичок відбувається в гармонійній єдності з інформованістю в галузі законодавства, осмисленням процесів, що відбуваються у правовому просторі. Студенти цього рівня усвідомлюють необхідність оволодіння правовими знаннями і вміннями як умову їхньої успішної майбутньої професійної діяльності; вони орієнтовані на використання законодавства в ході розв’язання ситуацій у професійній діяльності, схильні до аналізу і творчого підходу до вирішення проблеми, в них наявне прагнення до самореалізації і самоактуалізації у професійній діяльності. Майбутнім інженерам цього рівня характерне розуміння правових аспектів професійної діяльності, орієнтація в законодавстві, знання процедури вирішення правових проблем, уміння знаходити й користуватися потрібною інформацією, успішність моделювання в галузі будівництва й архітектури правових завдань. Студенти вміють розв’язувати конфліктні ситуації і здатні приймати самостійні відповідальні рішення.

Середній рівень. Студенти цього рівня обізнані з юридичними поняттями й термінами, застосовують норми права, законодавчі акти за необхідності в окремих ситуацій. Для розв’язання проблем і завдань законодавчо-правового порядку знають, куди і як звернутися за роз’ясненням і допомогою, водночас вони не схильні до серйозного аналізу й передбачення протиправних ситуацій, намагаються уникати протиправних дій, не брати на себе відповідальності за можливі правопорушення. У студентів цього рівня інтерес до права та законодавства виявляється лише в окремих ситуаціях. Майбутні інженери усвідомлюють значущість правової підготовки для їхньої професійної діяльності, проявляють схильності до розуміння правової моделі поведінки. У навчальному процесі формується здатність до часткової модифікації наявної системи знань залежно від навчальної ситуації. Студенти прагнуть здобути правові знання, застосовувати їх на практиці в повсякденному житті, вони подекуди вміють розв’язувати конфліктні ситуації, здатні приймати відповідальні рішення.

Низький рівень. Студенти цього рівня мають фрагментарні, поверхневі правові знання; обговорення ними правових питань, зазвичай, ведеться на повсякденному рівні; в них відсутній інтерес до правової й законодавчої сфер. У майбутніх інженерів наявні труднощі у знаходженні потрібної правової інформації, для них характерне формальне ставлення до права, правопорядку, законності, в них переважають прагматичні орієнтації, пріоритет особистої користі. Вони не здатні прийняти відповідальне рішення, у розв’язанні конфліктних ситуацій потребують допомоги. Студенти цього рівня відрізняються пасивністю, нестійкістю мотивів; потреба у набутті знань права або носить ситуативний характер, або відсутня; у них не сформована переконаність у цінності правових знань у майбутній професійній діяльності.

З метою визначення сформованості показників правової компетентності застосовувалася методика Т.Ільїної «Мотивація навчання у вищому навчальному закладі», тест «Ділові ситуації» (модифікація тесту рисунків С.Розенцвейга, запропонованого Н.Хитровою) і розроблений нами питальник. За результатами констатувального етапу з’ясувалося, що на високому рівні перебували по 12,5 % респондентів в обох групах, на середньому рівні було 26,7 % студентів ЕГ і 25,8 % КГ, низький рівень виявили 60,8 % майбутніх інженерів ЕГ та 61,7 % КГ.

Започатковуючи формувальний етап дослідження, було розроблено експериментальну модель формування правової компетентності у майбутніх інженерів, що відбувалася поетапно (див. схему). На першому – настановчому – етапі була реалізована педагогічна умова «спрямування навчально-виховного процесу на розвиток правової свідомості і правової культури майбутніх інженерів», що передбачала усвідомлення студентами важливості правових знань у майбутній професійній діяльності і сприяла формуванню мотиваційно-ціннісної спрямованості правової компетентності майбутніх інженерів. Засобами реалізації педагогічної умови на настановчому етапі виступили семінари («Правові норми у сфері інженерної діяльності»; «Кримінальна відповідальність у будівництві»;), диспути («Діяльність будівельника відповідно норм екологічного права»; «Архітектурна діяльність та її правове регулювання»), міні-лекції («Правова свідомість»; «Правова компетентність», «Правова культура»;), які ґрунтувались як на поданні навчального матеріалу викладачем, так і передбачали самостійну пошукову діяльність студентів.

На другому – збагачувальному – етапі реалізовувалася друга педагогічна умова «інтеграція правових знань з дисциплінами гуманітарного циклу». На цьому етапі до експериментальної роботи залучалися викладачі таких дисциплін, як «Історія України», «Філософія», «Культурологія», «Психологія» тощо). При цьому враховувалось, що правова компетентність є узагальненою характеристикою індивідуально-особистісного розвитку студента, здатного до самостійних рішень, який має навички орієнтації й здобуття знань не тільки у сфері своєї безпосередньої діяльності, але й в інших галузях, здатності комплексного вирішення професійної проблематики. Так, на заняттях з навчальної дисципліни «Філософія» акцентували увагу студенів на таких правових питаннях, як: філософські проблеми держави і права;