ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ :

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь вивченості обраної проблеми; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, представлено відомості про апробацію й упровадження здобутих результатів.

У першому розділі «Формування професійно-педагогічної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами інформаційно-комунікаційних технологій як проблема сучасної педагогіки» на основі з’ясування стану вивченості проблеми в науковій психолого-педагогічній літературі було проаналізовано сутність і визначено поняттєвий обсяг термінів «професійно-педагогічна компетентність», «інформаційно-комунікаційні технології», «засоби ІКТ»; окреслено роль та місце ІКТ в педагогічній практиці; висвітлено особливості застосування ІКТ у формуванні професійно-педагогічної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови.

У роботі проаналізовано поняття «професійно-педагогічна компетентність» майбутнього вчителя, яке є неоднозначним, інтегративним, комплексним. На основі визначення понять «професіоналізм», «майстерність», «професійна готовність», «професійно-педагогічна культура» в дослідженні професійно-педагогічна компетентність майбутнього вчителя іноземної мови розглядається як єдність теоретичної й практичної готовності до професійно-педагогічної діяльності майбутнього вчителя іноземної мови, яка має комунікативну спрямованість, характеризує сукупність професійно важливих якостей і характеристик, компетенції, що сприяють особистісному динамічному збагаченню, умінню співвідносити власну діяльність із накопиченим провідним світовим досвідом, доповнювати відомі методи, форми, прийоми навчання, що розвивають мотивацію, творчий потенціал, здатність до самооцінки та самоконтролю за допомогою сучасних засобів ІКТ.

На основі аналізу наукової літератури з’ясовано сутність понять «технологія» й «інформаційно-комунікаційні технології» й визначено, що друге з названих понять об’єднує низку інших, а саме «комп’ютерні технології», «комп’ютерне навчання», «дистанційне навчання», «електронне навчання», «віртуальне навчання». У дисертації інформаційно-комунікаційні технології розглядаються як система методів і способів, що забезпечують збирання, накопичення, збереження, опрацювання, передавання й відображення інформації на основі використання комп’ютерної техніки та комп’ютерних мереж. Засоби ІКТ у сфері підготовки вчителів іноземної мови – це сукупність апаратних і програмних засобів комп’ютера й телекомунікацій і способів їх функціонування, що реалізуються для ефективного формування професійно-педагогічної компетентності майбутнього вчителя.

У другому розділі «Обґрунтування моделі професійно-педагогічної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами інформаційно-комунікаційних технологій» виділено основні компоненти професійно-педагогічної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови; виявлено основні критерії та відповідні їм показники сформованості професійно-педагогічної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови; розроблено модель формування професійно-педагогічної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами ІКТ.

Визначення сутності основних термінів дослідження сприяло чіткій побудові моделі формування професійно-педагогічної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами ІКТ, яка зображена на рис. 1. У роботі обґрунтовано три основні компоненти професійно-педагогічної компетентності: мотиваційний, операційно-діяльнісний, рефлексивний, що перебувають у взаємозв’язку.

Перший, мотиваційний, компонент визначає мету та цілі професійно-педагогічної компетентності майбутнього вчителя. Він реалізує формування цінностей і розвиток студента як особистості. Другий, операційно-діяльнісний, компонент базується на комунікативній компетенції, що є основою формування професійно-педагогічної компетентності саме майбутнього вчителя іноземної мови. Комунікативна компетенція включає окремі складові: лінгвістичну (мовну), соціолінгвістичну (мовленнєву), прагматичну (соціальну) компетенції, що є базовими в діяльності майбутнього вчителя іноземної мови.

Так, розвиток лінгвістичної компетенції здійснюється шляхом отримання знань про систему мови, про правила функціонування одиниць мови для розуміння й висловлення суджень; соціолінгвістичної компетенції – шляхом отримання знань для формулювання думок засобами мови з метою реалізації мовленнєвих дій за певних умов; прагматичної компетенції – шляхом уміння здійснювати комунікацію найефективнішим способом залежно від поведінки й умов спілкування. Лінгвістична компетенція включає знання щодо лексичних, фонологічних, синтаксичних параметрів мови як системи та вміння їх використовувати. Соціолінгвістична компетенція стосується соціокультурних умов користування мовою й виявляється в знанні правил ввічливості, норм, ритуалів і спроможності ці знання використовувати за потреби. Прагматична компетенція пов’язана з продукуванням адекватних меті комунікації актів мовлення, дотриманням норм культури поведінки та спілкування. Третій, рефлексивний, компонент передбачає самоконтроль і самооцінку майбутнього вчителя.

ІКТ при формуванні мотиваційного компонента забезпечує мотивацію, шляхи й способи інтенсифікації навчання іноземної мови, сприяє комунікативності, розвитку творчого потенціалу; при формуванні операційно-діяльнісного компонента забезпечує активне збільшення фахових знань, інформаційну грамотність; при формуванні рефлексивного компонента сприяє самооцінці й самоконтролю, аналізу та оцінюванню результативності й доцільності застосування нових технологій.

У побудованій моделі формування професійно-педагогічної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами ІКТ враховується специфіка кожного з виділених етапів процесу впровадження моделі – навчально-інформаційного, змістового, конструктивного. Специфіка кожного із виділених етапів моделі продиктована відповідною метою та теоретико-методичними цілями.