ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Складний процес реформування сучасної української освіти неможливий без урахування вже напрацьованого вітчизняного та зарубіжного педагогічного досвіду. Як зазначено у Національній доктрині розвитку освіти, навчально-виховний процес повинен здійснюватися в органічному поєднанні з історією і народними традиціями, збереженні та збагаченні культури українського народу. У зв’язку з цим важливого значення набувають вивчення, аналіз, узагальнення і творче використання досвіду тих українських культурно-освітніх діячів кінця ХІХ – початку ХХ ст., які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної педагогічної науки. При цьому слід ураховувати, що вивчення й аналіз персоналії як окремого предмета історико-педагогічного дослідження має важливе значення, оскільки особиста біографія, як наголошують сучасні дослідники, зазвичай є основою наукової реконструкції епохи та висвітленням загальнопедагогічного досвіду певного періоду.
Серед визначних педагогів кінця ХІХ – початку ХХ ст. особливе місце посідає Михайло Сергійович Грушевський (1866 – 1934) – видатний учений-гуманітарій, талановитий організатор наукового життя, авторитетний лідер суспільно-політичного руху, визначний педагог та просвітній діяч. Сучасні дослідники слушно наголошують: "Наукова спадщина великого вченого вражає своїми масштабами: вона налічує близько 2000 праць, серед яких 180 – монографії. Надзвичайна працездатність і наукове завзяття дали йому змогу зробити вагомий внесок і в історичну науку, і в літературознавство, і у фольклористику, і в соціологію, і в педагогіку. Окрім створених підручників для вузів і шкіл, популярних книжок для самоосвіти, М.С. Грушевський залишив у спадок нащадкам свою етико-гуманістичну систему поглядів на людину та її виховання".
Різнобічна обдарованість ученого, передусім його реноме як найвидатнішого українського історика та невтомного працівника на громадській ниві, певною мірою затінили від дослідників інші прояви непересічної особистості суспільствознавця. Зокрема, наголошуємо на важливості вивчення різнобічної педагогічної та просвітницької праці М. Грушевського, що знайшла втілення у різноманітних формах і проявах. Фактично протягом тривалого часу – від середини 90-х рр. ХІХ ст. і аж до початку лютневої революції в Росії (1917), учений був одним із найбільш авторитетних і впізнаваних далеко за межами українських земель діячів вітчизняного педагогічного життя, ініціатором численних освітянських починань, що мали на меті докорінну модернізацію українства. Незважаючи на такий фундаментальний, відзначений більшістю сучасних дослідників минулого вітчизняної культури, внесок ученого у розвиток педагогічно-просвітницького руху і сьогодні відсутній комплексний погляд на проблему. Єдиною синтетичною працею про педагогічну модель М. Грушевського є студія А. Веремчук, де узагальнено теоретичні основи виховання у його творах. Однак дослідниця не акцентувала увагу на діяльнісному аспекті педагогічно-просвітницької праці видатного українця, що й надалі залишається поза уважним науковим опрацюванням. Усе це помітно стимулює звернення до окресленої нами проблеми.
Урешті, актуальність обраної теми визначається на біоісторіографічному рівні – вивчення життя та діяльності самого М. Грушевського. Вже від початків становлення грушевськознавства як самостійної міждисциплінарної науки її засновник Л. Винар серед першочергових і важливих проблем назвав осмислення культурно-просвітницької спадщини видатного суспільствознавця, слушно вказуючи, що лише за цієї умови можливо адекватно визначити місце М. Грушевського в українській культурі та підійти до створення його повноцінної наукової біографії.
У комплексі, проаналізовані вище питання підкреслюють актуальність звернення до досвіду педагогічно-просвітницької діяльності М. Грушевського кінця ХІХ – початку ХХ ст. Дослідження цієї проблеми дасть можливість розв’язати низку нагальних питань як грушевськознавчого, так і педагогічно-історіографічного плану. Це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: "Науково-педагогічна та просвітницька діяльність Михайла Грушевського (1894 – 1917 рр.)".
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка "Зміст навчання і виховання в умовах реформування освіти України" (протокол № 15 від 21.12.2004 р.). Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 1 від 21.01.2010 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 7 від 26.10.2010 р.).
Мета дослідження – здійснити всебічне цілісне висвітлення науково-педагогічної та просвітницької діяльності Михайла Грушевського у контексті розвитку освіти та педагогічної думки в Україні наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.
Відповідно до мети дослідження передбачено розв’язання таких завдань:
· з’ясувати ступінь опрацювання теми в науковій літературі та виявити характерні риси всього комплексу джерел з проблематики дослідження;
· проаналізувати науково-педагогічну діяльність М. Грушевського у Львівському університеті;
· дослідити особливість формування Львівської історичної школи М. Грушевського, обґрунтувати його внесок у підготовку науково-педагогічних кадрів;
· розкрити зміст і форми боротьби М. Грушевського за українську школу в Галичині та на Наддніпрянщині наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.;
· визначити особливості просвітницької праці М. Грушевського в Східній Галичині;
· охарактеризувати участь М. Грушевського у просвітницькому житті українських земель Російської імперії початку ХХ ст.
Об’єкт дослідження – просвітницький рух та педагогічна думка на українських землях наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.
Предмет дослідження – науково-педагогічна спадщина та просвітницька діяльність Михайла Грушевського в 1894 – 1917 рр.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період з кінця ХІХ ст. до 1917 р. Вибір саме цього часу визначили різнопланові обставини, на які вплинуло обрання предмета та об’єкта дослідження. За початок відліку взято 1894 р., коли М. Грушевський приїхав до Галичини на посаду професора Львівського університету, що дало поштовх до реалізації його педагогічних задумів і просвітніх ідей в умовах конституційного життя Австро-Угорської імперії. Вибір верхньої межі – 1917 р. – зумовлений тим, що після початку лютневої революції в Російській імперії життя вченого кардинально змінилося: він очолив Центральну Раду та більшість часу присвятив проблемам розбудови української державності. Педагогічно-просвітницька діяльність М. Грушевського після 1917 р. відбувалася у швидкозмінних історичних обставинах та набувала нових форм вираження, тож може становити предмет самостійного наукового аналізу.
Методологічну основу дослідження становлять принципи об’єктивності, історизму, системності, цілісності та наступності. У процесі дослідження застосовувався міждисциплінарний підхід. Його суть полягає у використанні категоріального апарату історії філософії та культури, історії та теорії педагогіки, історії суспільної думки, культурології тощо.
Для розв’язання поставлених завдань використано такі методи дослідження: теоретичний та історико-логічний аналіз, синтез, систематизація і класифікація архівних матеріалів та друкованих джерел з досліджуваної проблеми – для визначення структури і сутності проблеми, окреслення внеску педагога у розвиток національної освіти; персоналістично-біографічний – для аналізу життєвого і творчого шляху М. Грушевського, з’ясування ролі окремих громадських, культурно-освітніх діячів у формуванні його світогляду; феноменологічний – для розгляду постаті М. Грушевського не заангажовано, без будь-яких ідеалізацій, догматизму, упередженості; хронологічно-системний – для здійснення періодизації педагогічно-просвітницької діяльності вченого в динаміці, змінах і часовій послідовності; проблемно-генетичний – для здійснення ретроспективного вивчення спадщини М. Грушевського з метою реконструкції його педагогічних поглядів та ідей; аксіологічний – для оцінки змісту просвітницької й освітньої діяльності М. Грушевського та його педагогічного доробку.
Теоретичну основу дослідження становлять положення, що ґрунтуються на: філософських засадах освіти (В. Андрущенко, С. Гессен, В. Кремень, В. Лутай, Н. Скотна, В. Скотний, М. Ярошевский та ін.); термінологічних і методологічних основах історії педагогіки (М. Богуславський, Л. Ваховський, Н. Гупан, І. Касавін, О. Сухомлинська, Г. Троцко та ін.); концептуальних висновках вітчизняної та зарубіжної педагогічної думки з проблем освіти (О. Вишневський, А. Джуринський, В. Кемінь, В. Кравець, О. Радул, М. Стельмахович та ін.); студіях над вивченням українського освітньо-виховного процесу (А. Бондар, Д. Герцюк, М. Євтух, І. Козловська, В. Курило, О. Любар, Н. Побірченко, С. Сисоєва, В. Стинська, С. Ступарик та ін.); теоретичних засадах грушевськознавства як міждисциплінарного напряму (Л. Винар, І. Гирич, Р. Пиріг, В. Тельвак та ін.).
Джерельну базу дослідження становлять педагогічні, історичні, культурологічні та публіцистичні праці М. Грушевського, а також його епістолярій, щоденники і мемуари; пам’ятки педагогічної думки авторства провідних діячів освітнього життя кінця ХІХ – початку ХХ ст.; документація навчальних закладів (Львівський університет) та культурно-просвітніх інституцій ("Просвіта", Наукове товариство ім. Шевченка, "Українське наукове товариство", "Українсько-руська видавнича спілка" тощо), в яких розгорталася педагогічно-просвітницька праця вченого. Досліджено фонди Національної бібліотеки ім. В. Вернадського, Державної науково-педагогічної бібліотеки ім. В. Сухомлинського, Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника, бібліотек Львівського та Київського національних університетів.
Цінні джерела було виявлено в колекціях Державного архіву Львівської області: ф. 26. (Львівський королівський університет ім. Франца Йосипа, Університет ім. Яна Казимира у Львові), ф. 298 ("Товариство прихильників української літератури, науки й штуки"); Центрального державного історичного архіву України у м. Львів: ф. 309 (Наукове товариство ім. Шевченка), ф. 362 (Особовий фонд Кирила Студинського); Відділу Рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В.Стефаника: ф. 9 (Окремі надходження).
Наукова новизна й теоретичне значення дослідження полягає у тому, що:
· уперше здійснено всебічний ретроспективний аналіз науково-педагогічної та просвітницької діяльності М. Грушевського в 1894 – 1917 рр.;
· максимально повно подано історіографічний аналіз проблематики, який засвідчив відсутність її цілісного студіювання;
· досліджено особливості формування Львівської наукової школи вченого як вершини його педагогічної праці;
· виявлено своєрідність боротьби вченого за українську національну школу в Східній Галичині та на Наддніпрянщині;
· реконструйовано провідні напрями просвітницької праці М. Грушевського на всіх українських землях;
· подальшого розвитку набули дослідження внеску педагога у розробку національної ідеології просвітницького руху зламу ХІХ – ХХ ст.;
· уведено до наукового обігу маловідомі і невідомі архівні документи, що значно збагачують джерельну базу вітчизняного грушевськознавства.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що фактичний матеріал та основні положення і висновки дисертаційної роботи збагачують історико-педагогічне знання, сприяють усвідомленню і освоєнню змісту педагогічної та науково-просвітницької діяльності М. Грушевського з метою цілісного розуміння особливостей розвитку педагогічної думки й історії національної освіти. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці наукової біографії М. Грушевського, узагальнювальних історико-педагогічних працях з історії української педагогічної думки, культурології, історії, розробці спецкурсів з дисциплін педагогічного циклу, складанні бібліографічних покажчиків, самостійної науково-дослідницької роботи студентів вищих навчальних закладів тощо.
Основні результати дослідження впроваджено: у навчально-виховний процес Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (акт № 1819 від 22.06.2011 р.), Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (акт № 660 від 07.11.2011р.), Львівської національної академії мистецтв (акт № 657-01 від 29.11.2011р.), Івано-Франківського коледжу фізичного виховання (акт № 366/1/01-13/22 від 24.11.2011р.), Добрівлянської СЗШ I – III ст. (довідка № 01-09/5-19 від 13.04.2011р.).
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: XIV Міжнародній науково-практичній конференції "Інноваційна наукова діяльність" (Горлівка, 2011р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Наукові дослідження сучасності" (Київ, 2011р.), XV Міжнародній науково-практичній конференції "Нові наукові тенденції" (Горлівка, 2011р.), XVI Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні наукові досягнення" (Горлівка, 2011р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми та шляхи їх вирішення в науці, транспорті, виробництві та освіті 2011" (Одеса, 2011р.)
Матеріали дослідження обговорювалися на міжкафедральному науковому семінарі з педагогічних спеціальностей Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.
Публікації. Результати дослідження відображено у 10 одноосібних публікаціях автора, з них 5 – у фахових науково-педагогічних виданнях, 5 – у збірниках матеріалів наукових конференцій.
Структура і обсяг дисертаційного дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів та загальних висновків, списку використаних джерел (378 найменувань), 7 додатків, викладених на 11 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 235 сторінок. Основний текст роботи становить 183 сторінки.
| 
