Замовити дисертацію ПІДГОТОВКА КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ ЮВЕЛІРНОГО ПРОФІЛЮ НА ПІДПРИЄМСТВАХ І В ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ :

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, об’єкт, предмет, мету, концептуальну ідею та гіпотезу дослідження, завдання, методологічну й теоретичну основи, описано етапи й експериментальну базу дослідження, визначено наукову новизну й теоретичне і практичне значення роботи, окреслено джерельну базу дослідження, сформульовані основні положення, що виносяться на захист, обґрунтована вірогідність наукових результатів і висновків дослідження, можливість впровадження результатів дослідження під час здійснення професійної підготовки кваліфікованих робітників ювелірних професій.

У першому розділі – «Становлення і розвиток професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників для ювелірної галузі» – здійснено аналіз навчання ювелірній справі в умовах ремісничо-промислового виробництва; описано професійну підготовку кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах в Україні; визначено вплив мистецьких стилів золотарства на розвиток професійної підготовки кваліфікованих робітників ювелірних професій в Україні; вивчено досвід підготовки робітників з професій ювелірного профілю у Російській Федерації, Німеччині, Туреччині.

Дослідження історико-педагогічного аспекту професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників розкриває тривалий шлях від індивідуально-ремісничого, закритого виробництва до масового індустріального виробництва і підготовки фахівців у відкритих навчальних закладах. Адже серед ювелірів здавна існувало правило: ювелірні секрети не розголошуються. Зразки неперевершених виробів золотарів минулого, писемні й архівні відомості про них, описи давнини про підготовку прадавніх майстрів-ювелірів на теренах України засвідчують навчання ювелірній справі в умовах ремісничо-промислового виробництва, зокрема у ремісничих цехах, майстернях Києва, Львова, Острога, Чернігова, Прилук, Бердичева та інших міст. Досліджено перехід до масового виробництва ювелірних виробів у технічно оснащених майстернях. Відзначено особливий розвиток ювелірного виробництва наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, спад виготовлення ювелірних прикрас у першій чверті минулого століття; відновлення ювелірних майстерень, заводів у 30-х роках. Звертається увага на те, що вироблялася недорога, серійна продукція і лише незначна частина виробів відзначалася художнім рівнем, що неабияк шкодило розвиткові підготовки робітників на підприємствах. Часи розгорнутої боротьби з «надмірністю» і копіюванням зразків минулого призвели до нехтування права робітників на творчість, а також права на передачу унікальних, творчих здібностей молодому поколінню. Ознайомлення з механізмом поповнення кадрового потенціалу підприємств засвідчило, що досить істотний вплив на розвиток професійної підготовки кваліфікованих робітників у 50 – 80-х роках ХХ ст. відіграли робітники-надомники, які вирішували кадрові проблеми існуючих підприємств, навчаючи своїх учнів ювелірству у домашніх умовах.

До 70-х років ХХ ст. основною можливістю здобуття професійної підготовки з ювелірних професій було навчання в умовах виробництва. Поява наставництва на підприємствах ювелірного профілю, як форми удосконалення професійної підготовки, сприяла поліпшенню якості професійної підготовки як на ювелірних підприємствах і у навчальних закладах професійно-технічної освіти.

Зміни у сфері праці, удосконалення профорієнтаційної роботи з молоддю в Україні в умовах державотворення, нових суспільно-економічних процесів викликані зростанням інтересу до ювелірства, що, у свою чергу, підвищує мотивацію учня до оволодіння ювелірними професіями; цим і пояснюється відкриття у професійно-технічних навчальних закладах професійної підготовки учнів з ювелірних професій та створення профільного Державного професійно-технічного навчального закладу «Міжрегіональний центр ювелірного мистецтва м. Києва». Професійна підготовка на підприємствах і в навчальних закладах професійно-технічної освіти завершується державною кваліфікаційною атестацією, для проведення якої наказом керівника створюється державна кваліфікаційна комісія, що визначає ступінь готовності учня самостійно виконувати комплекс робіт чи певну роботу з обраної професії відповідного розряду.

Професійна підготовка кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах України на сучасному етапі розвитку ювелірної галузі, як однієї із галузей економіки в цілому, регулюється нормативно-правовими документами України, потребою ювелірних підприємств у кваліфікованій робочій силі, новими, ринковими умовами, підвищенням художньо-мистецької цінності виробу. За рахунок якісної зміни навчальних планів і програм відбувалося удосконалення змісту професійної підготовки, покращення професійної компетентності випускників навчального закладу. У навчальних закладах, що здійснюють підготовку учнів з ювелірних професій для ювелірної галузі, велика увага приділяється змістові професійної підготовки, професійним компетенціям та кваліфікаціям учнів, розробці, апробації, впровадженню державних стандартів професійної підготовки з ювелірних професій.

Ювелірне мистецтво – одне із видів декоративно-прикладного мистецтва, що вирізняється виготовленням ювелірних прикрас, предметів культу, побуту, зброї з дорогоцінних металів тощо. Вироби золотарські – це вироби культурно-побутового призначення з коштовних металів або вироби із матеріалів, що імітують коштовні метали, за умови високохудожнього його виконання. Велика праця мистецтвознавців, науковців дає змогу зрозуміти визначення концепту стиль у художньому контексті, який розглядається як єдність змісту, образної системи й художньої форми, що склалася за конкретних суспільно-історичних умов і властива різним історичним періодам, епохам у розвитку мистецтва.

Вивчення досвіду професійної підготовки кваліфікованих робітників ювелірних професій у зарубіжних країнах (Туреччині, Німеччині, Російській Федерації), показує, що кожна країна має істотні відмінності в організації професійної підготовки робітників у навчальних закладах; умов вступу; науково-методичного і матеріального забезпечення навчально-виробничого процесу, ставлення до учня, як суб’єкта навчально-виховного процесу та ін.

Дослідження історико-педагогічних аспектів засвідчило трансформаційні зміни професійної підготовки кваліфікованих робітників в умовах ювелірних підприємств і у професійно-технічних навчальних закладах.

У другому розділі – «Компетентністний підхід як основа професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників ювелірної галузі» – охарактеризовано професійну компетентність фахівців з професій ювелірного профілю, обґрунтовано особливості організації навчально-виробничого та навчально-виховного процесів, як основи формування професійної компетентності кваліфікованих робітників ювелірних професій у професійно-технічних навчальних закладах; проведено порівняльний аналіз професійної компетентності учнів, що здобувають професійну підготовку на підприємстві і у професійно-технічному навчальному закладі.

Динамічні зміни в освітньо-виробничих технологіях, адаптація професійної підготовки в Україні до європейського освітнього простору, впровадження Національної рамки кваліфікацій зумовили необхідність розгляду результатів навчання майбутніх кваліфікованих робітників ювелірних професій у професійно-технічних навчальних закладах на основі компетентністного підходу, який ґрунтується на компетентностях, компетенціях, дескрипторах. Компетентність постає у досліджені як інтегральне і динамічне поєднання знань, розуміння, умінь, цінностей, здібностей та інших професійно-особистісних якостей, сутність яких охарактеризована у працях І. Беха, С. Гончаренка, Н. Ничкало, В. Лозової, В. Лугового, О. Пруцакової, В. Радкевич, О. Щербак та ін. З-поміж багатьох критеріїв, запропонованих різними авторами, розрізняють загальні (базові) та специфічні (предметні) компетентності. Враховуючи європейський досвід, до загальних (базових) компетентностей віднесено спілкування (рідна, державна, іноземна мови), навчатися вчитися, математичну, технологічна, культурна, міжособистісна, громадянська. Серед специфічних (предметних) компетентностей особлива роль належить професійній, яка охоплює конкретні компетенції означені дескрипторами кваліфікації, державними стандартами професійної підготовки. Під професійною компетентністю сучасного кваліфікованого робітника ювелірних професій розуміють багатокомпонентне поняття, що у сучасній науковій літературі характеризується з позиції, кількох наукових підходів: соціокультурного, діяльнісного, комунікативного, професійного, інформаційного та психологічного. Професійна компетентність учнів професійно-технічного навчального закладу формується з урахуванням академічних знань та компетенцій: професійних (спеціальних), особистісних, комунікативних, мистецьких, соціальних, діяльнісних, інформаційних, підприємницьких. Результат навчання у ПТНЗ визначено на рівні компетенцій, специфічних для ювелірної підготовки. Досліджуючи проблему професійної компетентності розкрито формування необхідних компетенцій, які повинен набути учень, здобуваючи одну із ювелірних професій у професійно-технічному навчальному закладі або на підприємстві (рис.1). Наприклад, компетентність майбутніх ювелірів-монтувальників формується на основі професійних компетенцій з навчальних предметів (історія ювелірного мистецтва, спеціальна технологія тощо), а також практичних умінь і навичок, які сприяють виготовленню ювелірних виробів (зняття літників, шліфування, полірування виробів, монтування складових виробу у готову продукцію тощо).