ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО ГЕНДЕРНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ :

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження; викладено наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів наукового пошуку, їх апробацію і впровадження.

У першому розділі – ,,Теоретичні засади дослідження проблеми підготовки майбутніх соціальних педагогів до гендерного виховання учнів підліткового віку” – здійснено теоретичний аналіз концептуальних підходів до підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах; проаналізовано та уточнено базові поняття ,,підготовка”, ,,професійна підготовка”, ,,професійна підготовка педагогів”, ,,соціальний педагог”, ,,професійна підготовка соціального педагога”, ,,гендер”, ,,гендерне виховання”, ,,гендерна педагогіка”, ,,гендерний компонент”; визначено особливості соціалізації підлітків, що обумовлюють необхідність гендерного виховання.

На основі аналізу напрацювань вітчизняних учених виокремлено основні напрями досліджень проблеми підготовки майбутніх соціальних педагогів у таких аспектах: визначення теоретико-методичних засад професійної підготовки соціальних педагогів; окреслення специфіки підготовки соціальних педагогів до окремих напрямів соціально-педагогічної діяльності; з’ясування особливостей професійної підготовки фахівців соціальної сфери за кордоном; формування особистості соціального педагога у процесі професійного становлення.

З’ясовано, що, характеризуючи поняття ,,готовність соціальних педагогів до професійної діяльності”, дослідники використовують близькі за семантикою означення (інтегративна складна характеристика особис­тості, багаторівневе динамічне утворення, специфічна професійна характеристика особистості, структурне професійно-особистісне утворення), що підкреслюють такі особливості цього явища, як інтегрованість та структурованість. Виявлено, що це питання розглядається в аспектах готовності майбутніх соціальних педагогів до окремих напрямів професійної діяльності, використання технологій та взаємодії з клієнтами.

У результаті аналізу категорій та понять, наукових розвідок поняття ,,підготовка соціальних педагогів до гендерного виховання” розглядається як складний комплексний процес, спрямований на усвідомлення майбутніми фахівцями мотивів та потреб здійснення гендерного виховання, оволодіння відповідними знаннями, вміннями й навичками, розвиток професійно важливих особистісних якостей та ціннісного ставлення до гендерної рівності. У межах досліджуваної проблеми готовність до зазначеного виду діяльності тлумачиться як інтегративне особистісне утворення, що характеризується сформованістю знань, умінь, професійно важливих особистісних якостей, необхідних для здійснення гендерного виховання; структурно складається з ціннісно-мотиваційного, когнітивного, операційно-діяльнісного, особистісно-характерологічного, оцінно-рефлексивного компонентів.

На основі визначень вітчизняних авторів розглянуто поняття ,,гендерне виховання”, виокремлено стійкі ознаки обраної категорії, виділено змістові одиниці, здійснено їх систематизацію, окреслено спільні та відмінні характеристики. Доведено, що на сучасному етапі у вітчизняній науковій думці простежується два основних підходи до розуміння поняття ,,гендерне виховання”: як процес (І. Іванова, О. Каменська, Л. Кобелянська, В. Кравець, Т. Мельник, О. Цокур) і як вплив (В. Васильєва, С. Вихор, Т. Голованова, Л. Міщик). Зазначено, що тлумачення цього поняття передбачає зосередження уваги на соціокультурних механізмах конструювання чоловічих і жіночих ролей, способах та формах паритетності, моральних нормах рівності, навичках гендерно орієнтованої і толерантної поведінки, розвитку гендерного світогляду, корекції гендерних стереотипів, оволодінні моральною культурою в сфері взаємовідносин статей, що не є індикатором неузгодженості думок авторів, а свідчить про багатоаспектність окресленої тематики загалом, і перспектив гендерного виховання зокрема. У межах цих позицій наголошено на значенні культурного та соціального аспектів у вихованні дівчат і хлопців; визначено суспільні цінності (рівноправність, взаємоповага, егалітарність, паритетність, толерантність, самореалізація) та мету гендерного виховання (формування вільної особистості і громадянського суспільства).

На основі здійсненого аналізу наукових підходів до професійної підготовки соціальних педагогів (системного, особистісно орієнтованого, акмеологічного, компетентнісного, гендерного), з’ясовано, що структурно означені підходи диференціюються за ступенем теоретичного і методологічного обґрунтування, змістового наповнення та практичного втілення.

Обґрунтовано думку, що методологічними орієнтирами дослідження визначено системний, особистісно орієнтований, гендерний підходи до процесу підготовки майбутніх соціальних педагогів. Аналіз проблеми професійної підготовки соціальних педагогів та розробка структури готовності майбутнього фахівця до зазначеного виду діяльності здійснено відповідно до основних положень системного підходу. Визначено взаємозв’язок особистісно орієнтованого та гендерного підходів з огляду на те, що спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток особистості майбутнього фахівця та розкриття його потенціалу представлені як вихідні позиції в межах обох підходів. Гендерний підхід реалізовано в ході аналізу гендерного компоненту професійної підготовки фахівців із соціальної педагогіки, розробки відповідної технології підготовки, що передбачало вибір змісту, форм, методів і засобів та знайшло відображення у стилях викладання та взаємодії. Його застосування в ході професійної підготовки соціальних педагогів передбачає дві ключові позиції. По-перше, розвиток особистості студента-майбутнього соціального педагога не повинен обмежуватися традиційними уявленнями про роль та призначення жінок і чоловіків. По-друге, означений підхід розглядається як інструмент підвищення ефективності соціально-педагогічної діяльності.

Визначено особливості соціалізації підлітків та психологічні передумови підліткового віку (наявність особистісних новоутворень, соціальна ситуація розвитку, провідні види діяльності), що обумовлюють необхідність гендерного виховання. Окреслено гендерні проблеми учнів підліткового віку (труднощі гендерної соціалізації в сім’ї та школі, суперечність між фізіологічними змінами та потребою зовнішньої привабливості; ранній вік сексуального дебюту; конфлікти між представниками своєї та іншої статі; гендерне насилля тощо) та обґрунтовано доцільність виховних зусиль соціального педагога у досліджуваній сфері.

У другому розділі – ,,Розробка структури готовності майбутніх соціальних педагогів до гендерного виховання учнів підліткового віку” – визначено гендерний компонент професійної підготовки соціальних педагогів, розроблено структуру готовності майбутнього соціального педагога до гендерного виховання учнів підліткового віку.

Гендерний компонент визначено як складову процесу професійної підготовки соціальних педагогів, регламентовану нормативними документами, навчальними планами і програмами дисциплін, що включає інформацію з гендерної тематики та спеціально організовані види діяльності, спрямовані на формування готовності майбутніх соціальних педагогів до гендерного виховання.

На основі аналізу галузевих стандартів: Освітньо-кваліфікаційної характеристики та Освітньо-професійної програми бакалавра за спеціальністю 6.010100 ,,Соціальний педагог” напряму підготовки 0101 ,,Педагогічна освіта” визначено можливість і доцільність упровадження гендерного компоненту в професійну підготовку майбутніх соціальних педагогів. З’ясовано, що здатності вирішувати певні проблеми і задачі соціальної діяльності та вміння, передбачені в Освітньо-кваліфікаційній характеристиці бакалавра за спеціальністю 6.010100 ,,Соціальний педагог”, а також виробничі функції, до виконання яких має бути готовий бакалавр із соціальної педагогіки, потребують урахування гендерного компоненту.

Обґрунтовано думку, що навчальні дисципліни соціально-гуманітарного та професійно-практичного циклів підготовки, практика, курсові й бакалаврські роботи із соціальної педагогіки та комплексний кваліфікаційний екзамен, передбачені навчальним планом, мають містити гендерний компонент, оскільки безпосередньо стосуються особливостей соціальної структури, ролі суспільних інститутів у процесі соціалізації особистості, специфіки трансформаційних процесів сучасності, етичних принципів діяльності соціального педагога, технологій роботи із вразливими групами населення, специфіки надання допомоги сім’ям, адаптації кращих зарубіжних практик, розробки новацій у соціально-педагогічній галузі.

На основі аналізу наукових досліджень розроблено структуру готовності майбутнього соціального педагога до гендерного виховання учнів підліткового віку. Теоретично обґрунтовано її компоненти: ціннісно-мотиваційний (професійні та гендерні цінності, педагогічна та гуманістична спрямованість, мотивація щодо забезпечення гендерної рівності); когнітивний (загальнонаукові, соціально-педагогічні, психологічні, спеціальні, методичні знання); операційно-діяльнісний (гностичні, проектувальні, конструктивні, організаторські, комунікативні вміння); особистісно-характерологічний (професійно важливі особистісні якості: толерантність, емпатія, асертивність); оцінно-рефлексивний (самооцінка, корекція  процесу підготовки до гендерного виховання підлітків).

Визначено такі критерії готовності майбутніх соціальних педагогів до гендерного виховання підлітків: ціннісний, теоретичний, практичний, особистісний, рефлексивний. Ціннісний критерій виступає як вимір спрямованості на соціально-педагогічну діяльність. Показниками його сформованості є гуманістична спрямованість соціального педагога, належне ставлення до гендерного виховання, мотивація щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Теоретичний – як вимір професійних знань, показниками є їх міцність, системність, глибина та обґрунтованість. Практичний – як вимір умінь, необхідних майбутньому соціальному педагогу для здійснення гендерного виховання підлітків; показниками є гнучкість, стійкість та максимальна наближеність до реальних умов і задач. Особистісний – як вимір володіння студентами професійно важливими якостями; показниками є сформованість толерантності, асертивності та емпатії. Рефлексивний – як вимір уміння оцінювати та коригувати професійну діяльність; показниками є здатність аналізувати й оцінювати результати своєї соціально-педагогічної педагогічної діяльності з гендерного виховання підлітків, уміння вносити корективи в процес своєї підготовки до гендерного виховання підлітків.

На основі розроблених критеріїв та показників виділено три рівні сформованості готовності майбутніх соціальних педагогів до гендерного виховання учнів підліткового віку: низький, середній, високий.

У третьому розділі – ,,Експериментальна перевірка ефективності технології підготовки майбутніх соціальних педагогів до гендерного виховання учнів підліткового віку” – представлено програму дослідження, розроблено експериментальну технологію підготовки майбутніх соціальних педагогів до гендерного виховання учнів підліткового віку, проаналізовано й узагальнено результати дослідно-експериментальної роботи.

Означена технологія мала на меті підготовку кваліфікованого соціального педагога, який усвідомлює потребу здійснення гендерного виховання підлітків, володіє необхідними теоретичними знаннями та може реалізувати їх у практичній діяльності, та включала такі компоненти: ціле-мотиваційний (цілі та завдання підготовки), змістовий (знання), операційно-діяльнісний (форми, методи й засоби організації навчально-виховного процесу), контрольно-результативний (оцінка, контроль, самооцінка і самоконтроль рівня підготовки студентів (рис.1).