Замовити дисертацію ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ ДО ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ :

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, проаналізовано загальний стан проблеми у психолого-педагогічній теорії та освітньо-виховній практиці, висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет дослідження, охарактеризовано комплекс методів наукового дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, подано відомості про апробацію результатів дослідження, публікації, наведено інформацію про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі – «Соціально-педагогічні передумови екологічного виховання школярів у процесі трудового навчання» – розглянуто передумови появи та існування екологічних проблем в Україні, проаналізовано стан екологічного виховання в сучасній загальноосвітній школі, розкрито можливості змісту трудового навчання в 5-9 класах для екологічного виховання учнів.

Ретроспективний аналіз дав змогу показати, що екологічна проблема загострилась ще до початку ХХ століття, коли інтенсивного розвитку набув науково-технічний прогрес. Тому охорона навколишнього середовища стала болючою і глобальною проблемою сучасності, від вирішення якої залежить існування людства в цілому, його культури та цивілізації. Нині стурбованість людей проблемою екології дуже швидко зростає, оскільки стали яскраво виражені ті негативні необоротні зміни середовища, в якому ми живемо, що викликані бездумною споживацькою діяльністю. З року в рік екологічна проблема загострюється, оскільки людина продовжує розвивати і нарощувати виробничу діяльність. І як наслідок – з’являється багато побічних ефектів і явищ, значна частина яких має негативний вплив на довкілля.

Важливою умовою виживання сучасного суспільства є екологічна 6

грамотність людини. У зв’язку з цим проблема екологічного виховання вважається пріоритетним напрямом у педагогічній теорії і практиці. Від успішного здійснення екологічного виховання, формування нового екологічного мислення великою мірою залежить стан навколишнього середовища. Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Світ природи – середовище існування людини, яка зацікавлена в збереженні її цілісності, чистоти й попередженні порушень біологічної взаємодії і рівноваги. Разом з тим, своєю активною діяльністю людина втручається в природні процеси, порушуючи і використовуючи багатства природи в своїх інтересах. Якщо ця діяльність проходитиме безконтрольно, без урахування екологічних закономірностей, відновлення ресурсів, то екологічному балансу в природі можуть бути завдані невиправні збитки, які загрожуватимуть життю людини.

Аналіз наукових джерел вказує на те, що у віковічному формуванні української ментальності, з точки зору ставлення до природи, велике значення мав геопсихічний фактор, тобто умови, в яких знаходилось населення протягом свого історичного існування. Вся історія українського народу свідчить про наявність глибокого коріння в системі його неагресивного ставлення до навколишнього природного оточення. Таким чином, в екологічному вихованні учнів в Україні існує, практично не врахована до нині, реальна можливість опори на той позитив, що закладений нашими на генетичному рівні, тобто десь у підсвідомості. Зрозуміло, що згодом процес індустріалізації, а потім колективізація, швидкий ріст міст призвели до викривлення поглядів багатьох людей, втрати ними частини багажу кращих традицій взаємодії з природою. Свідченням цього є результати анкетного опитування учнів 8-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів Вінницької, Київської, Кіровоградської та Тернопільської областей України (опитування було охоплено 908 школярів).

Результати анкетування показали розуміння переважною більшістю школярів (82%) тісного взаємозв’язку історії людей і природи. Але, в той же час, у них практично відсутнє знання конкретики процесу наростання екологічних проблем, яке відбувалось протягом всього часу співіснування людини і природи (91%). Про це ж свідчить і аналіз того розділу анкети, який стосується інформованості школярів про шляхи взаємодії власного народу з навколишнім середовищем. Учні так і не змогли показати як, чому, яким чином на їхній рідній землі пращури вирішували колись екологічні питання? Що для цього застосовували? Чим керувались? Чи не зможемо ми, опираючись на їхній досвід, спробувати зберегти, а то й відновити природні ресурси Батьківщини? Хоч кожний другий розумів, що це робилося нашими предками через встановлення певної системи поглядів, традицій, звичаїв у відносинах з природою, які існували віками, допомагаючи і людям, і братам нашим меншим жити та розвиватись.

У відповідях школярів спостерігалась досить цікава тенденція: не дивлячись на те, що учні сільських шкіл змогли краще, ніж міських, пояснити ті чи інші відомі їм звичаї чи традиції, пов’язані із вирішенням 7

екологічних питань, але загальний рівень уваги до цих проблем серед сільської молоді все ж нижчий від міської. Так, на противагу 71,4% сільських школярів, які зовсім не цікавляться еколого-емпіричним досвідом свого народу, серед міських учнів цей відсоток значно менший і складає 48%. Різниця, як бачимо, досить суттєва – 23,4 %. Це можна пояснити лише тим, що старшокласники, які проживають у місті досить гостро відчувають на собі негативний екологічний вплив, на відміну від своїх однолітків на селі, які підлягають його дії значно менше.

Аналіз стану практичної готовності майбутніх учителів технологій до екологічного виховання учнів основної школи свідчить про те, що вищими педагогічними навчальними закладами нагромаджений певний досвід вирішення цієї проблеми. Проте сучасний рівень підготовленості майбутніх учителів ще не відповідає зростаючим вимогам забезпечення екологічного виховання. У зв’язку з цим фактична підготовка майбутніх учителів технологій з екологічного виховання характеризується недостатньою практичною спрямованістю й вимагає подальшого вдосконалення.

Нині в шкільних навчальних програмах з різних дисциплін вагомого значення набувають питання, у яких висвітлюються проблеми навколишнього середовища та шляхи їх вирішення. Не є виключенням і програма з трудового навчання для учнів 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, яка якнайширше знайомить школярів з виробництвом і сільським господарством, які завдають найбільшої шкоди навколишньому середовищу.

Так, програмою з трудового навчання для 5 класу передбачено висвітлення питання техніки і технології, розкриття ролі людини у сучасному технологічному світі. А це надає можливість актуалізувати питання впливу техніки та технології на стан навколишнього середовища, вказати на ті негативні наслідки, до яких призводить застосування нових високоефективних технологій, які підвищують продуктивність праці, що, в свою чергу, забезпечує максимальне скорочення природних багатств. У програмі для 6 класу розглядаються короткі відомості про такі основні галузі виробництва: промисловість, сільське господарство, транстпорт, будівництво, зв’язок. Це дає можливість звернути увагу учнів на той факт, що зростання концентрації промислових об’єктів загострює проблему охорони навколишнього середовища: виснажуються залежі природних ресурсів, порушується геологічна будова надр і земної поверхні, забруднюються шкідливими речовинами водоймища тощо.

Програма для 7 класу передбачає вивчення промисловості і сільського господарства, як основних галузей матеріального виробництва, а також галузі промисловості, машинобудування тощо. У цьому контексті виникає можливість ознайомити учнів із створенням та впровадженням ресурсозбережуючих технологічних процесів, котрі поряд з підвищенням екологічності виробництва забезпечують найбільш доцільне використання природних ресурсів. Також є можливість показати, що при розв’язанні проблеми охорони навколишнього середовища та раціонального 8

використання природних ресурсів все більшого значення набуває впровадження маловідходних і безвідходних підприємств, які покликані забезпечувати нормальний стан екологічної ситуації в зоні дії промислових підприємств. Програмою 8 класу передбачено повторення і узагальнення знань, отриманих учнями на уроках трудового навчання у 7 класі. Приводиться характеристика основних галузей базової технології: хімічні, механічні, біологічні, енергетичні й інформаційні. Адже дуже важливим є і екологічна характеристика, незнання якої призводить до екологічної кризи, на межі якої ми зараз опинилися. Програма 9 класу підводить своєрідний підсумок, тобто іде узагальнення тих знань, умінь і навичок, які учні отримали за весь попередній час навчання в школі. Також передбачається ознайомлення учнів з перспективами розвитку та вдосконалення виробничих технологій, характеризуються особливості виконання моделей та макетів з різних матеріалів (пластиліну, пінопласту, паперу, текстильних матеріалів, деревини). На цьому етапі, на нашу думку, найдоцільніше розглядати використання маловідходних та безвідходних технологій виробництва.

У другому розділі – «Умови підготовки майбутніх учителів технологій до екологічного виховання школярів» – визначено роль і місце екологічного виховання в структурі професійної підготовки майбутніх учителів технологій, обгрунтовано зміст, структуру, критерії та рівні готовності майбутніх учителів технологій до екологічного виховання школярів.

З реальної екологічної ситуації, що нині склалася в Україні, випливає адекватне соціальне замовлення щодо необхідності формування й розвитку екологічно розвиненої (обізнаної) особистості учня як активного громадянина держави. В свою чергу, можна стверджувати, що ефективність екологічного виховання школярів залежить від професійної майстерності вчителя, його готовності до формування екологічно розвиненої особистості.

Специфіка екологічного виховання ставить перед майбутнім учителем завдання грунтовної підготовки зі знання екологічних проблем та шляхів їх подолання, усвідомлення сутності і завдань екологічного виховання. Актуальною є проблема забезпечення готовності вчителя кваліфіковано доносити до учнів знання, які формують їхній світогляд на навколишнє середовище, оскільки вчитель працює в цьому напрямі, як правило, інтуїтивно, стихійно, без ретельно опрацьованої літератури пов’язаної з екологічною проблемою.

На основі означеного обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх учителів технологій до екологічного виховання учнів основної школи: урахування сучасних тенденцій розвитку суспільства та екологічної ситуації; забезпечення синхронності формування компонентів готовності та єдності навчального й виховного процесів; впровадження педагогічно обґрунтованих форм, методів, прийомів, спрямованих на вдосконалення навчально-виховного процесу з залученням майбутніх учителів технологій до активної природоохоронної та виховної діяльності екологічного змісту; організація педагогічного керівництва процесом підготовки майбутніх 9

учителів технологій, що забезпечує його планування, безпосередню організацію та контроль.

Структура готовності майбутніх учителів технологій до екологічного виховання учнів основної школи складається з мотиваційного, змістового та операційно-процесуального компонентів, які пов’язані між собою цілями, завданнями та принципами підготовки.

Мотиваційний компонент визначає професійно-педагогічну спрямованість особистості й утворює основу для реалізації інших структурних компонентів готовності вчителя технологій до вирішення проблеми екологічного виховання школярів. Наявність цього компонента є запорукою особистісної активності вчителя до організації навчально-виховного процесу, професійного пошуку, творчого підходу до формування в учнів знань про сучасні екологічні проблеми. Він проявляється у позитивному ставленні, інтересі майбутнього учителя технологій до педагогічної професії та є рушійною силою професійного самовдосконалення. До змісту мотиваційного компонента віднесено: глибоку усвідомленість значущості та відповідальності вчителя технологій за результативність екологічного виховання; установку на особливу важливість та значущість навчально-виховної діяльності; інтерес до проблем екології в умовах потенційних та реальних небезпек; прагнення вчителя технологій творчо проектувати різноманітні організаційні форми навчально-виховної діяльності у тісній взаємодії з вихованцями.

Змістовний компонент відображає систему загальнопедагогічних та фахових знань, що необхідні вчителю технологій для вирішення проблеми екологічного виховання школярів. Він визначає обсяг та мобільність знань, розуміння міжпредметних зв’язків та інших навчально-виховних аспектів і мітить знання про: педагогічні концепції і закономірності розвитку педагогічних явищ; сучасні підходи до екологічного виховання учнів основної школи; методи екологічного виховання. Результатами готовності майбутніх учителів технологій до екологічного виховання учнів основної школи при реалізації змістового компонента є обсяг знань, самостійність, критичність і гнучкість мислення.

Операційно-процесуальний компонент забезпечує практичну реалізацію діяльності у сфері забезпечення екологічного виховання школярів у навчально-виховному процесі та поєднує вміння застосовувати набуті знання на практиці; володіння загальнопедагогічними та специфічними прийомами і засобами педагогічного впливу; стабільність коригувальної діяльності з виправлення виявлених недоліків.

Сукупність цих компонентів забезпечували послідовність та наступність в оволодінні системними знаннями, вміннями, у формуванні відповідних особистісних якостей майбутнього вчителя технологій, необхідних для ефективного здійснення екологічного виховання учнів у подальшій діяльності.

Проведений теоретичний аналіз проблеми дослідження й узагальнення результатів констатувального експерименту виявили наявність двох вагомих 1 0

взаємопов’язаних складових підготовки майбутніх учителів технологій до екологічного виховання школярів – теоретичної й практичної, згідно з чим виділено критерії підготовки: гностичний, який поєднує в собі ознаки теоретичної готовності, та операційний, що дозволяє здійснити цільове емпіричне втілення здобутих знань у педагогічному процесі в основній школі.

Гностичний критерій концентрує в собі сферу знань вчителя технологій з проблеми екологічного виховання: психолого-педагогічних, методичних, медичних, ергономічних, естетичних, екологічних, фізичних, хімічних, біологічних.

Операційний критерій охоплює організаційний і конструктивний компоненти, передбачає наявність у студента не тільки знань з екологічного виховання, а й володіння способами його досягнення, проектування власної педагогічної діяльності, передбачення активності учнів з урахуванням їхніх здібностей, можливостей, досвіду.

За основу визначення рівня оволодіння тим чи іншим критерієм взято рівні засвоєння знань, виокремлені В. Безпалько, оскільки самі знання у процесі організації роботи майбутніх учителів технологій функціонують по-різному, що зумовлено різним рівнем оволодіння ними. У процесі дослідження обґрунтовано 4 рівні підготовки студентів відповідно до чотирьох рівнів засвоєння знань:

1 рівень (початковий) – знання-знайомства (елементарний);

2 рівень (базовий) – знання-копії (алгоритмічний);

3 рівень (достатній) – знання-вміння (евристичний);

4 рівень (високий) – знання-трансформації (творчий).

Початковий рівень виявлення критерію свідчить про наявність приблизних знань, репродуктивні вміння їх механічного відтворення, але не забезпечує застосування знань у практичній діяльності.

Базовий – дозволяє майбутньому вчителеві технологій епізодично, на рівні шаблону пристосовувати набуті знання до потреб учнів.

Достатній – пов’язаний з можливістю майбутніх учителів технологій не тільки створювати безпечні та комфортні умови навчання, не тільки передбачити особливості діяльності учнів, а й прогнозувати, проектувати, моделювати їхню навчальну діяльність з урахуванням особистісної специфіки.

Високий – вимагає креативного й гнучкого застосування знань з екологічного виховання із широким перенесенням на нестандартні навчальні ситуації, компетентного розв’язання проблеми екологічного виховання.

У третьому розділі – «Процес підготовки майбутніх учителів технологій до екологічного виховання школярів» – визначено особливості методичної підготовки майбутніх учителів технологій до екологічного виховання школярів та розроблено методичне забезпечення цього процесу, розкрито організацію та наведено й проаналізовано результати дослідно-експериментальної перевірки готовності майбутніх учителів технологій до 1 1

екологічного виховання учнів основної школи.

Зміст професійної підготовки майбутніх учителів технологій дав змогу ознайомити їх з методами та засобами вимірювання найважливіших параметрів і характеристик навколишнього середовища, дотримання норм яких дозволяє створити комфортні й екологічно безпечні умови життєдіяльності. З метою підготовки майбутніх учителів технологій до екологічного виховання та формування в учнів екологічної культури необхідно створено та відпрацьовано відповідну методичну систему.

Система готовності до екологічного виховання є локальною підсистемою педагогічної системи, що готує вчителів технологій. Вона є органічною складовою системи підготовки майбутніх учителів технологій у вищому педагогічному навчальному закладі. Локальна підсистема є комплексом взаємопов’язаних компонентів, які забезпечують безперервний цілеспрямований і послідовний вплив на майбутніх учителів технологій певних форм і методів навчально-виховної роботи, організованих з метою формування в них раніше визначених знань, умінь, особистісних якостей для здійснення екологічного виховання школярів, вона є невід’ємною складовою системи професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів технологій до виховної діяльності. Під час визначення змісту їхньої практичної підготовки, нами враховано специфіку фахової підготовки, а також загальну сукупність завдань, що постають у сучасній школі перед вчителем як предметником, так і вихователем.

Результативність такої методичної системи підготовки майбутніх учителів технологій до екологічного виховання учнів основної школи забезпечується відповідними умовами, під якими ми розуміємо основи, вихідні положення, на яких ґрунтується створювана методична система. Умовами реалізації цієї системи визначено:

1) підготовку до екологічного виховання слід розглядати одним із важливих компонентів професійної підготовки вчителів технологій;

2) зміст екологічного виховання базується на сучасних наукових уявленнях, тенденціях і складається з гуманітарних, природничих, інженерних, суспільних компонентів та наук про людину;

3) зміст навчального матеріалу повинен бути достатньо розкритий у навчальних посібниках та додатковій інформації, яка має бути у достатній кількості доступною для майбутніх учителів технологій;

4) заняття з підготовки до екологічного виховання повинні проводитися у спеціально оснащеній необхідними засобами навчання (прилади, технічні засоби, схеми, графіки, карти, таблиці тощо) лабораторії чи кабінеті;

5) процес підготовки до екологічного виховання має починатися з четвертого курсу після вивчення студентами основ сучасного виробництва, предметної методики, основ екології тощо;

6) залучення кожного студента до активної самостійної роботи з вивчення питань екологічної культури та створення комфортних умов організації та проведення навчально-виховного процесу у сучасній школі;

1 2

7) формування теоретичного досвіду майбутніх учителів технологій з екологічного виховання учнів в оволодінні студентами знаннями з психологічних, педагогічних, медичних, спеціальних фахових та предметних дисциплін;

8) формування практичного досвіду майбутніх учителів технологій з екологічного виховання в процесі навчально-наукової роботи, виконанні дипломних, курсових робіт та рефератів, лабораторних і практичних робіт із спеціальних і методичних дисциплін, педагогічної та практики в дитячих оздоровчих таборах;

9) здійснення підсумкового та поточного контролю знань, умінь та навичок, який дав змогу визначити рівень підготовки майбутніх фахівців до екологічного виховання.

Наведені умови у своїй сукупності відображають структуру підготовки майбутніх учителів технологій до екологічного виховання школярів і забезпечують цілісність процесу цієї підготовки. Вона визначає спосіб реалізації змісту підготовки, передбачений системою методів, прийомів, видів навчальної діяльності з позицій ефективного забезпечення діагностичних цілей.

Із урахуванням вищезазначених умов реалізації методичної системи та відповідно методологічним принципам вищої педагогічної освіти, була теоретично обґрунтована та практично впроваджена методика підготовки майбутніх учителів технологій до екологічного виховання школярів, яка базується на системному підході й характеризується комплексом взаємопов’язаних елементів цілеспрямованої пізнавальної та предметно-практичної діяльності. Така методика передбачає формування мотиваційного, змістовного й операційно-процесуального компонентів готовності, спрямованих на екологічне виховання школярів, і включає в себе базові цілі, зміст, форми, методи й засоби організації навчання та виховання. Вона є підсистемою загальної системи професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів технологій до навчально-виховної діяльності, характеризується певною самостійністю та цілісністю. В її основу покладено принципи: науковості, системності і неперервності, гуманізації, інтеграції, міжпредметного зв’язку, взаємозв’язку теоретичних знань і практичної діяльності, наочності навчання, міцності знань, умінь і навичок, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самостійністю майбутніх фахівців.

Під час розробки експериментальної методики, спрямованої на результативне формування у майбутніх учителів технологій готовності до екологічного виховання, було враховано такі вихідні позиції:

1) забезпечення позитивної мотивації навчально-пізнавальної та практичної діяльності майбутніх учителів технологій;

2) врахування специфіки фахової підготовки в цілому та індивідуальних особливостей майбутніх учителів технологій зокрема;

3) інтегрування та доповнення системи знань, вмінь і навичок засобами відповідних навчальних дисциплін;

1 3

4) систематичний контроль знань, умінь і навичок, необхідних для екологічного виховання.

За такого підходу враховувалося, що формування готовності носить поетапний характер, є керованим процесом, який передбачає:

1) добір навчальної інформації і технології педагогічного впливу;

2) використання педагогічних ситуацій, змодельованих з навчальною метою, які дозволяли б визначити уміння студента об’єктивно оцінювати та аналізувати професійну діяльність вчителя технологій, пов’язану із забезпеченням екологічного виховання;

3) наданні свободи дій майбутніх учителів технологій у їхньому моделюванні екологічних ситуацій та алгоритму виходу з них;

4) забезпечення психологічного комфорту, що дозволяє оптимізувати процес навчання.