Замовити дисертацію СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ ДО КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ :

У вступі обґрунтовано актуальність теми, ступінь розробленості проблеми, її зв’язок з науковими програмами, визначено мету, сформульовано гіпотезу, задачі, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – «Підготовка студентів педагогічних факультетів до краєзнавчої роботи у початковій школі в теорії і практиці вищих навчальних закладів» – здійснено ретроспективний аналіз та стан розробленості проблеми; уточнено поняттєвий апарат дослідження; обґрунтовано сутність краєзнавчої роботи у початковій школі в контексті підготовки студентів педагогічних факультетів до майбутньої практичної діяльності.

У дослідженні розкрито теоретичні підходи до дослідження краєзнавчої роботи вчителів початкової школи та охарактеризовано основні поняття з проблеми дослідження. На основі узагальнення вивчення філософських, психологічних і педагогічних джерел розглянуто наукові підходи до трактування понять «краєзнавство», «краєзнавча робота», «підготовка майбутнього учителя початкової школи до краєзнавчої роботи», «система підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи у початковій школі».

Ретроспективний аналіз становлення і розвитку предметної галузі «краєзнавство» показав, що наукові обґрунтування необхідності формування знань про рідний край та його географічні й природні особливості були закладені К. Ушинським, який вважав, що вивчення в навчальних закладах краєзнавства сприяє вихованню громадянина, збагачує його культурно й духовно завдяки створеній атмосфері любові і обов’язку перед своєю малою Батьківщиною.

На доцільності й корисності вивчення краєзнавчого матеріалу в початковій школі наголошували Я. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, Г.-Й. Песталоцці, А. Дістервег та інші відомі педагоги.

Вперше ідеї про важливість зв’язку навчання з життям рідного краю в Україні закладено у «Статуті народного училища» (Ф. Янкович, 1786), коли було зроблено спробу обґрунтувати необхідність ознайомлення учнів з краєм, де вони проживають.

У 1862 р. М. Вессель запропонував викладати у школі спеціальний навчальний предмет «Отчизноведение», до змісту якого було введено елементи місцевої географії, природознавства й історії.

Ідею створення шкільного підручника на краєзнавчій основі підтримував Л. Толстой. У 60–70 роки XIX ст. питання краєзнавства вивчали учені Д. Семенов, І. Бєлов, М. Овчинников, О. Гердт та ін. У 1896 р. Е. Зв’ягинцев запропонував принцип «локалізації» навчального процесу, заснований на вивченні рідного краю.

У педагогічній науці можливості краєзнавчої освіти втілювалися через предмет «Природознавство». Проте з розвитком цієї галузі освіти і виховання ставало очевидним, що за такого підходу істотно знижується виховний потенціал краєзнавчої підготовки. Відтак у вітчизняній педагогічній науці закріплюється термін «краєзнавство», пояснений істориком-методистом В. Улановим і вчителем І. Маньковим.

У 20-х роках ХХ ст., в нових соціально-економічних умовах, у радянській педагогіці збереглися цільові настановлення предметної галузі «краєзнавство», з притаманною їй вираженою ідеологічною спрямованістю.

Упродовж ХХ ст. використання краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі обґрунтовували видатні українські вчені. Так, Б. Грінченко ввів у зміст навчання української мови елементи фольклору рідного краю. С. Русова, розглянувши різні форми краєзнавчої роботи, у праці «Позашкільна освіта» зазначала, що знання, попри їх теоретичний характер, повинні мати й наукове спрямування. Ідеями прогресивної педагогіки українського й інших народів пронизана творчість педагога і письменника В. Сухомлинського: емоційне образне сприйняття природи відбилося в його оповіданнях і казках для дітей, а картини природи, поетичні сюжети його творів слугують сьогодні засобом формування в учнів гуманістичних поглядів на навколишній світ. Взаємозумовленість природних явищ, взаємозв’язку між живою і неживою природою, різноманітність її форм, невтішні наслідки діяльності людини для природи – теми творів для дітей В. Сухомлинського.

Розвиток України як самостійної держави викликав помітні зрушення в системі навчання й виховання молоді. Багато теоретико-методичних питань сучасної професійної підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи в початковій школі не можна глибоко осмислити, не врахувавши надбання вітчизняної педагогічної думки й навчально-виховної практики та визначення її термінологічного апарату.

Узагальнення значення краєзнавства у формуванні особистості людини привело нас до думки, що краєзнавство – це найбільш раціональний засіб пізнання загальних закономірностей природи і соціуму шляхом ознайомлення учнів з навколишнім середовищем, яке дає можливість розвивати їх практичні уміння і навички та краще осмислити явища навколишньої дійсності.

Саме застосування краєзнавчого матеріалу у процесі сприйняття і осмислення знань допомагає вирішити ряд педагогічних завдань, що стоять перед учителем початкової школи. Такими завданнями, на наш погляд, є:

– збагачення змісту пояснення вчителя, що додає йому конкретності та сприяє усвідомленню понять;

– покращення взаємостосунків між учителем і учнями (краєзнавчий матеріал сприяє тому, що зростає роль вчителя у організації інтелектуальної роботи над фактами і явищами, що потребують застосування певних способів подачі; самостійність і активність учнів належним чином виявляються у висновках та узагальненнях);

– створення сприятливої проблемної ситуації у процесі передачі нових знань, коли учні самі роблять висновки, спираючись на відомі факти, порівнюють наукові факти і явища з подібними проявами у навколишньому середовищі, мають можливість виконати попередню самостійну роботу.

Зазначені вище міркування привели до узагальненого визначення поняття «краєзнавча робота», під яким ми розуміємо комплексний спосіб всебічного розвитку особистості в активному пізнанні і доступному збереженні й поліпшенні навколишнього світу і самої себе у процесі занять краєзнавством і туризмом.

Краєзнавча підготовка студентів є одним із завдань педагогічного ВНЗ, що обумовлено, по-перше, професійними вимогами (необхідністю формування у майбутніх учителів навичок (організаційних, методичних) залучення підростаючого покоління до збереження скарбниці природних багатств); по-друге, необхідністю розв’язання проблем сьогодення, які пов’язані з навчанням і вихованням школярів.

Останніми роками проводяться дослідження, спрямовані на науково-теоретичне обґрунтування окремих аспектів краєзнавчої роботи в початковій школі: ефективність краєзнавчо-туристської роботи в початковій школі, підходи до методичного ознайомлення молодших школярів з природою (І. Соколова); методика туристсько-краєзнавчої роботи з молодшими школярами (М. Рафалюк, Н. Андрощук); дидактичні умови і методика використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початковій школі (Н. Огієнко) та ін. Проте у зазначених роботах краєзнавча підготовка вчителя не розглядається як складений компонент системи його професійно-педагогічної освіти.

У зв’язку з цим, постала необхідність визначити зміст поняття «система підготовки студентів педагогічних факультетів до краєзнавчої роботи у початковій школі».

Як засвідчив аналіз досліджуваної проблеми, багатопредметна підготовка вчителя початкової школи до майбутньої професійної діяльності є цілісним процесом, об’єднаним спільністю педагогічних цілей, завдань, функцій, спрямованих на досягнення кінцевого результату. Тому відбір і побудова змісту предметної галузі краєзнавства, як невід’ємної складової вказаної цілісності, ґрунтується на її органічному зв’язку і взаємодії з гуманітарною і соціально-економічною, математичною і природничо-науковою, загальнопрофесійною і предметною підготовкою.

Підготовку майбутнього учителя до краєзнавчої роботи у початковій школі ми розглядаємо як складову системи професійно-педагогічної освіти, що охоплює когнітивний, практичний, ціннісно-орієнтаційний компоненти, що забезпечують засвоєння інтеграційних знань про рідний край, оволодіння уміннями його самостійно пізнавати і позитивно перетворювати у поєднанні з методикою використання краєзнавчого матеріалу в навчанні і вихованні учнів.

Враховуючи викладене, поняття «система підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи у початковій школі» розглядається нами як єдність структури, змісту і цілей навчання та виховання студентів, способів реалізації набутих знань з краєзнавства, умінь та навичок при використанні краєзнавчого матеріалу на уроках та в позаурочній роботі у початковій школі.

Отже, усвідомлення особистісної парадигми як основи підвищення якості загальної освіти і професійної підготовки педагогів актуалізує пошук варіантів професійної підготовки вчителів початкової школи, здатних не просто використовувати здобуті знання в педагогічній практиці, а творчо моделювати краєзнавчу роботу через відповідні програми розвитку освітньої установи, муніципального, регіонального освітнього простору, здійснюючи інноваційну підтримку нової якості загальної початкової освіти в Україні.

У другому розділі – «Організаційно-методична система підготовки студентів педагогічних факультетів до краєзнавчої роботи в початковій школі» – здійснено аналіз змісту підготовки майбутніх учителів початкової школи до краєзнавчої роботи; охарактеризовано форми, методи та засоби підготовки студентів педагогічних факультетів до краєзнавчої роботи у початковій школі; визначено умови підготовки майбутніх учителів початкової школи до краєзнавчої роботи.

Аналіз змісту підготовки майбутніх учителів початкової школи до краєзнавчої роботи здійснювався на підставі вивчення: навчального плану та окремих дисциплін напряму підготовки «Початкова освіта» 6.010102 на предмет виявлення можливостей забезпечення формування у студентів готовності до краєзнавчої роботи у початковій школі: І курс – «Історія України», «Основи природознавства (основи землезнавства, ботаніки, зоології)», «Основи валеології», «Дитяча література»; ІІ курс – «Образотворче виховання з методикою викладання», «Музичне виховання з методикою викладання», «Трудове навчання з методикою викладання», «Педагогіка (дидактика)», «Історія української культури», «Фізична культура з методикою викладання», «Ритміка і хореографія»; ІІІ курс – «Методика викладання української мови», «Етнопедагогіка», «Методика викладання природознавства»; ІУ курс – «Людина і світ з методикою викладання», «Методика викладання природознавства», «Історія педагогіки».

Аналіз програм навчальних дисциплін на педагогічних факультетах ВНЗ засвідчив, що не всі навчальні курси передбачають поглиблену підготовку студентів до краєзнавчої діяльності. Нами виокремлено лише декілька означених вузівських дисциплін (а також польова і педагогічна практики), що завдяки своєму змісту мають можливість забезпечувати ефективну підготовку майбутнього учителя до проведення краєзнавчої роботи.

Формування готовності студентів педагогічних факультетів до краєзнавчої роботи в процесі навчання у ВНЗ ми розглядаємо виходячи з умов, принципів, методів і засобів, адекватних цілям професійно-педагогічного навчання, змісту майбутньої педагогічної діяльності і вимогам, що висуваються до фахівця, що має кваліфікацію учитель початкової школи.

Для удосконалення підготовки майбутніх учителів до здійснення краєзнавчої роботи у початковій школі ми запропонували й успішно апробували організаційно-методичну систему їх професійної підготовки, що складається з функціонально-цільового, професійно-гностичного, технологічного та результативного модулів (рис. 1).

Функціонально-цільовий модуль системи охоплює такі блоки: мета – ефективна підготовка студентів педагогічних факультетів до краєзнавчої роботи у початковій школі; завдання – світоглядні (синтез ідей, що стосуються краєзнавчої підготовки); методологічні (формування вміння визначити та вирішити проблему); теоретичні (озброєння студентів краєзнавчими знаннями); практичні (формування навичок самостійного вивчення та дослідження краєзнавчих аспектів); принципи – мотивації, природовідповідності, проективності, оптимальності, системності, краєзнавчий.