ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів, теоретичне і практичне значення дослідження, викладено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, публікації та структуру дисертації.

У першому розділі – “Стан дослідження проблеми формування загальнокультурної компетентності в теорії професійної освіти” – проаналізовані основні підходи у сучасних дослідженнях, які пов’язані із з’ясуванням змісту, структури та шляхів формування загальнокультурної компетентності.

Результати наукових пошуків свідчать про різноманітність підходів у філософській та педагогічній літературі до розкриття сутності понять "культура", "загальна культура", "компетенція", "компетентність", "загальнокультурна компетентність".

Значущими для нашого дослідження стали наукові праці, в яких компетенція визначається як деяка задана вимога до освітньої підготовки, а компетентність є результатом набуття компетенції, здатністю до діяльності. Відповідно вказуються такі характеристики компетентності: компетентність – це діяльнісна категорія, тобто вона виявляється тільки в певній діяльності, причому значну роль у виявленні компетентності відіграють контекст і конкретна ситуація; для прояву компетентності важливі значущість (суб’єктивна цінність) поставлених завдань і зацікавленість особистості у вирішенні проблеми.

Дослідники виділяють ключові та предметні компетентності. Ключові компетентності визначаються як базові цінності, від яких залежить успішність життя особистості в майбутньому: досягнення успіху, вибір власного напрямку самореалізації в житті, розуміння себе й власного внутрішнього світу, глибокі особистісні стосунки. До переліку ключових компетентностей, визначених на засіданні експертної групи Міністерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук, Програми розвитку ООН у 2004 році, ввійшли: вміння вчитись, соціальна компетентність, загальнокультурна компетентність, здоров’язберігаюча компетентність, компетентності з інформаційних та комунікативних технологій, підприємницька компетентність. Загальнокультурна компетентність включає здатності: аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, застосовувати засоби полікультурної взаємодії, володіти рідною та іноземними мовами та нормами відповідної мовної культури, інтерактивно використовувати символіку та тексти, усвідомлювати та зберігати індивідуальні, національні та загальнолюдські цінності, бути толерантними в умовах різних культур.

Формування загальнокультурної компетентності студентів дозволяє особистості застосувати методи самовиховання, орієнтовані на систему індивідуальних, національних, загальнокультурних цінностей, для розроблення й реалізації стратегій і моделей поведінки та кар’єри, є одним із завдань підготовки молоді в умовах багатонаціонального та полікультурного середовища, що лежить в основі активного та повноцінного співробітництва та міжкультурної взаємодії. Реалізація цього завдання передбачає формування у студентів уявлень про культурне різноманіття, забезпечення знаннями про власну культуру та культуру інших народів, виховання інтересу та чутливості до проявів культур, що взаємодіють, навчання розумінню культурної історичної зумовленості поведінкових стереотипів у процесі осмислення універсального та специфічного у проявах культури, виховання толерантного ставлення до цінностей іншої культури, розвиток культурного самовизначення, навчання взаємодії з представниками інших культур.

Аналіз досліджень з професійної освіти засвідчує, що пропонуються такі шляхи формування загальнокультурної компетентності студентів різних спеціальностей: впровадження культурологічного підходу, вивчення історії та теорії розвитку культур як єдиного процесу, впровадження ідей діалогу культур, запровадження різноманітних спецкурсів.

У другому розділі – "Теоретичні та технологічні основи формування загальнокультурної компетентності студентів економічних спеціальностей вищих технічних навчальних закладів" – визначена сутність загальнокультурної компетентності, її компоненти, критерії та рівні сформованості, виділено та обґрунтовано педагогічні умови формування загальнокультурної компетентності студентів економічних спеціальностей.

Загальнокультурну компетентність ми розглядаємо як єдність набутих особистістю знань, умінь, навичок, досвіду, відносин та якостей особистості, які, у свою чергу забезпечують прогресивний процес засвоєння соціальних та індивідуальних цінностей; це інтеграційна якість особистості, що поєднує в собі мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та емоційно-почуттєвий компоненти, і визначає здатність особистості орієнтуватися у сучасному соціокультурному просторі і включатися у взаємодію з іншими членами суспільства.

Мотиваційний компонент представляє сукупність ціннісних орієнтацій, соціальних установок, потреб, інтересів, усього, що характеризує спрямованість особистості на засвоєння знань та саморозвиток.

Когнітивний компонент передбачає наявність знань про культуру, зміст і способи формування та самовиховання загальнокультурної компетентності; здатність до систематизації та узагальнення знань; обізнаність у низці проблем: світоглядних, комунікативних, соціальних, особистісних; теоретична готовність до розв’язання виявлених проблем; сприйняття світу в цілісності й взаємозалежності.

Діяльнісний компонент містить уміння вступати в інтеркультурну комунікацію з носіями іншої культури; уміння застосувати інструментарій саморозвитку й самовиховання загальнокультурної компетентності; уміння здійснювати самостійний пошук у розв’язанні загальнокультурних проблем; здатність рефлексувати власну діяльність і поведінку в процесі виявів загальної культури; здатність до персоніфікації, якісної оцінки досягнень культури в різних галузях діяльності; різноманітність, регулярність досвід засвоєння джерел культурних цінностей; використання засобів, що розширюють культурний простір особистості; формування особистої відповідальності, готовність конструктивно діяти для збереження й розвитку культури.

Емоційно-почуттєвий забезпечує наявність відчуття задоволеності від вияву загальнокультурної компетентності; позитивне оцінювання володіння загальною культурою з опорою на соціально і особистісно значущі цінності; здатність сприймати внутрішній світ іншого й ототожнювати себе з ним; культурна толерантність.

Нами виділені такі критерії сформованості загальнокультурної компетентності: мотиваційний характеризує стійкість потреби студентів у формуванні загальнокультурної компетентності, переконання у важливості культуровідповідної та культуротворчої діяльності; когнітивний критерій засвідчує ступінь засвоєння знань про культуру, суть і способи формування та самовиховання загальнокультурної компетентності, здатності до систематизації та узагальнення знань, теоретичної готовності до розв’язання культурологічних проблем, сприйняття світу в його цілісності й взаємозалежності; діяльнісний критерій визначає засвоєння обсягу дій та операції для забезпечення ефективної культуровідповідної та культуротворчої діяльності; емоційно-почуттєвий критерій дає змогу з’ясувати ступінь відчуття задоволеності від вияву загальнокультурної компетентності. Відповідно до цього визначено три рівні сформованості загальнокультурної компетентності: високий, середній та низький.

Для високого рівня сформованості загальнокультурної компетентності характерним є ставлення студента до загальної культури як до цінності, постійна потреба у самовихованні загальнокультурної компетентності, прагнення до особистісного самовдосконалення; системність знань про культуру, суть і способи формування та самовиховання загальнокультурної компетентності, здатність до систематизації та узагальнення знань;

Середній рівень сформованості загальнокультурної компетентності характеризується такими ознаками: ставлення студента до загальної культури як до цінності; періодична потреба у самовихованні загальнокультурної компетентності; прагнення до особистісного самовдосконалення, яке виникає під впливом зовнішніх стимулів; наявність розрізнених знань про культуру, суть і способи формування та самовиховання загальнокультурної компетентності; уміння вступати в інтеркультурну комунікацію з носіями деяких культур;

Ознаками низького рівня сформованості загальнокультурної компетентності є: відсутність розуміння загальної культури як цінності, епізодичне прагнення до особистісного самовдосконалення; освоєння студентом елементарного понятійно-категоріального змісту культурологічних знань, ігнорування його при вирішенні завдань повсякденної діяльності.

При визначенні педагогічних умов формування загальнокультурної компетентності майбутніх фахівців економічного профілю ми спиралися на теоретичні положення системного підходу: формування культури майбутнього фахівця в системі вищої освіти зумовлюється соціокультурною ситуацією в суспільстві; вона може сприяти зростанню якості підготовки фахівця; збагачення культури особистості пов’язане з процесом гуманізації професійної підготовки; особистісна культура молодої людини формується у багатогранній діяльності, самовизначення особистості обумовлена широтою і змістом діяльності.

Аналіз навчальних програм предметів гуманітарного циклу для підготовки фахівців економічного профілю дозволив нам зробити висновок про те, що навчально-виховний процесі у ВНЗ має широкі виховні можливості для формування загальнокультурної компетентності. Особливе місце в загальнокультурній підготовці молоді до життя та діяльності в суспільстві займають навчальні дисципліни " Українська мова (за професійним спрямуванням)", "Іноземна мова (за професійним спрямуванням)", які орієнтовані головним чином на формування діяльнісних умінь, мають величезний потенціал для всебічного розвитку особистості. У процесі вивчення цих дисциплін студенти оволодівають знаннями моделей спілкування, культурних стереотипів, ціннісних орієнтирів, образів і символів культури. Вони мають значний педагогічний потенціал у формуванні загальнокультурної компетентності, оскільки їх зміст має інтегрований характер, поєднує загальнокультурне і спеціальне знання. Знання мови – це не лише показник культурного розвитку особистості, але й умова її успішної діяльності у різних сферах виробничого й суспільного життя.

Нами визначено комплекс педагогічних умов, спрямованих на ефективне формування загальнокультурної компетентності, а саме: поетапне формування компонентів загальнокультурної компетентності у їх єдності та взаємозв’язку; використання інформаційно-комунікаційних технологій; упровадження інтерактивних методів навчання. При визначенні педагогічних умов формування загальнокультурної компетентності майбутніх фахівців економічного профілю спираємося на теоретичні положення системного, діяльнісного та особистісно-орієнтованого підходів та на загальнодидактичні принципи науковості, систематичності, послідовності, свідомості, активності, врахування вікових та індивідуально-психологічних особливостей тих, хто навчається.

Ефективність формування загальнокультурної компетентності підвищується за умови дотримання поетапного формування компонентів загальнокультурної компетентності в їх єдності та взаємозв’язку (мотиваційний, інформаційно-теоретичний, процесуально-діяльнісний, аналітико-корекційний та самостійно-творчий етапи). У процесі організації діяльності на кожному етапі здійснювалися такі кроки: цілепокладання, відбір та структурування змісту навчального матеріалу, вибір засобів, методів та форм організації навчання, організація контролю та зворотний зв’язок, рефлексія.

Другою педагогічною умовою формування загальнокультурної компетентності майбутніх фахівців економічного профілю у процесі вивчення гуманітарних дисциплін ми визначили: використання інформаційно-комунікаційних технологій. Доцільність реалізації цієї умови обґрунтовується тим, що володіння інформаційно-комунікаційними технологіями у сучасному світі є елементом загальної культури особистості будь-якого профілю. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій сприяє досягненню максимальної диференціації та індивідуалізації навчання студентів з огляду на їхні індивідуальні запити, а також рівня підготовки із врахуванням потреб у самостійному набутті знань та вмінь у галузі загальної культури, раціоналізації часу та зусиль, спрямованих на формування комунікативних якостей, культури спілкування, уникненню культурних та соціальних бар’єрів, які заважають поширенню інформації та ефективній взаємодії, розвитку різних видів мислення, без яких неможливе формування загальнокультурної компетентності, збільшенню можливостей щодо сприйняття та переробки інформації.

Третьою педагогічною умовою формування загальнокультурної компетентності є упровадження інтерактивних методів навчання. Зміст інтерактивних методів навчання спрямований на моделювання майбутньої загальнокультурної діяльності у навчальних задачах, моделювання з метою розвитку умінь вступати в інтеркультурну взаємодію. Основою застосування інтерактивних методів навчання є створення проблемних ситуацій, у ході аналізу яких студенти включаються у вирішення різноманітних загальнокультурних та комунікативних задач різного рівня складності. застосування інтерактивних методів навчання дозволяє не лише відтворювати отримані знання, а й творчо використовувати їх.

У третьому розділі – "Експериментальна перевірка педагогічних умов формування загальнокультурної компетентності студентів економічних спеціальностей" – проаналізовано зміст та методику проведених констатувального та формувального експериментів.

В експериментальній роботі брали участь студенти 1-2 курсів напрямів підготовки: "Документознавство та інформаційна діяльність", "Економічна кібернетика", "Економіка підприємства", "Управління персоналом та економіка праці", "Маркетинг", "Фінанси і кредит", "Облік і аудит", "Менеджмент" освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр".

У процесі констатувального експерименту ми виявляли: 1) розуміння значимості формування і самовиховання загальнокультурної компетентності з боку викладачів та студентів; 2) практичний стан сформованості загальнокультурної компетентності студентів; 3) інформованість студентів про міжкультурні відносини; 4) рівень ерудованості студентів у галузі загальної культури; 5) ступінь задоволеності студентами своїм рівнем загальнокультурної компетентності. Провідним був метод анкетування, оскільки сприяв накопиченню матеріалу, уявленню про стан речей у практичній роботі із студентами економічного факультету. При складанні анкети ми прагнули, щоб вона мала характер своєрідної співбесіди з викладачем чи студентом з найбільш важливих питань, які стосуються загальнокультурної компетентності, була пов’язана з повсякденною діяльністю студентів. З цією ж метою більшість запитань були складані таким чином, щоб не лише оцінити ерудованість, знання студентів, але й надати їм можливість висловити свої думки з різних проблемам культорологічного контексту в сучасних умовах. Зміст анкети дозволив використати показники всіх чотирьох критеріїв оцінки загальнокультурної компетентності.

На основі опитування студентів та спостереження за ними у навчально-виховному процесі нами встановлено, що найвищий рівень сформованості емоційно-чуттєвого компоненту загальнокультурної компетентності, найнижчий – діяльнісного компоненту. Досить розвинутий рівень емоційно-чуттєвого компоненту обґрунтовується тим, що студенти дещо необ’єктивно оцінюють свій рівень сформованості загальнокультурної компетентності, як правило завищують його. Рівень сформованості діяльнісного компоненту нижче, ніж когнітивного компоненту у зв’язку з тим, що у багатьох випадках студенти мають певні знання про культуру, деякі способи формування та самовиховання загальнокультурної компетентності, проте не завжди вміють застосовувати ці знання у практичній діяльності, у багатьох випадках не мають досвіду здійснення самостійного пошуку у вирішенні загальнокультурних проблем.

Результати констатувального експерименту показали, що необхідна робота спрямована на формування всіх компонентів загальнокультурної компетентності, а особливу увагу необхідно звернути на формування діяльнісного компоненту загальнокультурної компетентності.

У процесі формувального експерименту з формування загальнокультурної компетентності майбутніх економістів ми вирішували такі завдання: розкрити студентам зміст поняття "загальнокультурна компетентність", показати можливості її формування і самовиховання в освітньому процесі вищого технічного навчального закладу; забезпечити педагогічні умови для розвитку всіх структурних компонентів загальнокультурної компетентності студенів на основі визнання їх рівноправним суб’єктом освітнього процесу; розвивати у студентів здатність до самопізнання і самоудосконалення через механізм рефлексії; сприяти формуванню переконань, ідеалів, ціннісних переваг, надбанню нових і систематизації наявних у студентів знань і умінь культуродоцільної діяльності.

Основою експериментальної роботи стали такі положення: гуманізація навчально-виховного процесу як домінантна лінія розвитку сучасної освіти; принцип міжкультурної комунікації, реалізація якого передбачає становлення та ідентифікація "свого" через "чуже"; орієнтація на цінності культури країни, мова якої вивчається; особистісна спрямованість навчально-виховного процесу – врахування особливостей учасників навчально-виховного процесу, їхнього соціокультурного досвіду; поліфункціональність викладання; принцип співпраці викладачів та студентів; динамічність, гнучкість у пошуках нових форм і методів реалізації завдань підвищення загальнокультурного рівня майбутніх фахівців.

Змістовою основою для експериментальної роботи були навчальні дисципліни "Іноземна мова (за професійним спрямуванням)" та "Українська мова (за професійним спрямуванням)". Найбільш продуктивним підходом до відбору змісту навчання став проблемно-тематичний підхід, реалізація якого дає можливість актуалізувати загальнокультурні знання і збагачувати досвід спілкування, що набувається у ході вирішення проблемних завдань, забезпечує позитивну мотивацію і зацікавленість студентів упродовж навчання у вищому технічному навчальному закладі.

Програма експериментальної роботи створювалася з опорою на різні джерела: документи, книги, журнали, навчальну літературу. У цьому разі забезпечуються умови для засвоєння студентами культурних реалій через тексти, і зокрема тексти наукової, науково-пізнавальної та художньої літератури. Адже саме автентичні тексти моделюють певну культурну ситуацію, яка допомагає студентам оволодіти мовленнєвим етикетом, набути комунікативної та загальнокультурної компетентності. При знайомстві з текстами, звичаями, нормами поведінки особистість приймає цінності, які зафіксовані в культурі. Особистість постійно перебуває у ситуації оцінювання подій і явищ дійсності, вона завжди діє в межах загальнолюдських цінностей, виступає як об’єкт культурних впливів, і як суб’єкт – творець цінностей. Цінності, виконуючи роль стимулів, як відзначають психологи, створюють умови для реалізації активності особистості.

Включення студентів у міжкультурну комунікацію використовувалося нами як технологічне забезпечення поетапної реалізації ідей "діалогу культур", відбувалося становлення й ідентифікація "свого" через "чуже". Особлива увага приділялася вивченню зв’язків між культурами різних народів у ході зіставлення суспільних, культурних та мовних реалій, норм вербального й невербального звертання в рідній та іншомовній культурах, формування емоційного ставлення до факту наявності "чужої" культури, що забезпечувало її прийняття, засноване на розумінні та взаємоповазі.

Метою формувального експерименту було забезпечення позитивної динаміки всіх компонентів загальнокультурної компетентності. Експериментальна робота передбачала варіативність реалізації педагогічних умов формування загальнокультурної компетентності. Протягом 2005–2006 навчального року в експериментальних групах Е1 (62 студенти) впроваджувалося поетапне формування компонентів загальнокультурної компетентності у їх єдності та взаємозв’язку з переважним застосуванням інтерактивних методів навчання; в експериментальних групах Е2 (85 студентів) – поетапне формування компонентів загальнокультурної компетентності у їх єдності та взаємозв’язку із використанням інформаційно-комунікаційних технологій. У 2008–2009 навчальному році були створені експериментальні групи Е3 (109 студентів), в яких перевірялася ефективність трьох педагогічних умов формування загальнокультурної компетентності: формування компонентів загальнокультурної компетентності у їх єдності та взаємозв’язку із застосуванням інтерактивних методів навчання та використанням інформаційно-комунікаційних технологій. На кожному етапі формування загальнокультурної компетентності (мотиваційному, інформаційно-теоретичному, процесуально-діяльнісному, аналітико-корекційному та самостійно-творчому) у процесі організації навчальної діяльності застосовувалися інтерактивні методи навчання, змістовою основою яких були інформаційні матеріали, отримані студентами за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, а також використовувалася комп’ютерна техніка для організації взаємодії студентів з метою презентації результатів самостійної роботи.