Замовити дисертацію ФОРМУВАННЯ МУЗИЧНО-ІНТОНАЦІЙНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ :

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, об’єкт, предмет і завдання дослідження, розкрито його теоретико-методологічну основу, висвітлено наукову новизну і практичне значення, охарактеризовано методи дослідження, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі – “Теоретичні основи формування музично-інтонаційного мислення” – представлено ретроспективу тлумачення сутності музичної інтонації, науковий аналіз поняття “мислення” у філософському і психологічному аспектах; розглянуто специфіку музично-інтонаційного мислення та його складові компоненти.

Категорія мислення розглядається різними науками як загальна, і як конкретна категорія зі специфікою вияву в ній філософських, психологічних, естетичних, педагогічних тощо компонентів. Визначено, що для різних видів мислення характерна цілісність розумового процесу, а сфера функціонування надає мисленню специфічності (Л. Виготський, Г. Костюк).

Особливим різновидом мислення, спрямованим на творення і сприймання творів мистецтва, є художнє мислення, відмінне за характером перебігу, кінцевою метою, соціальними функціями і способами включення до суспільної практики. Природа і сутність художнього мислення зумовлена духовно-практичним способом художнього осягнення світу, характером естетичного ставлення до дійсності, притаманного мистецтву. Специфіка цього типу мислення пов’язана з розвитком уявлень про характерні ознаки мистецтва, його пізнавальні та інтелектуальні потенціали (А. Сохор).

У художньому мисленні особливу роль відіграє ставлення суб’єкта до об’єкта, яке відтворюється у свідомості людини за допомогою асоціативних зв’язків та внутрішніх станів. Завдяки цьому суб’єкт вибудовує у свідомості всю картину цілісних уявлень про навколишній світ і трансформує їх у художній образ, що є моделлю системи ставлень, реалізованих у матеріалі певного виду мистецтва (М. Бахтін, Ю. Борєв, М. Каган, та ін.). Закони художнього мислення загальні для всіх видів мистецтва: художнє мислення – це мислення художніми образами, музичне мислення – це мислення музичними образами.

Образ дійсності в музиці реалізується за допомогою системи сполучень інтонацій. Інтонація є головним носієм музичної змістовності, музичної думки. У широкому смислі вона визначається як характер (манера, стиль, тонус) висловлення; осмислена висотна організація якості звуковиразу в словесній і музичній мові (висотне співвідношення і зв’язок музичних тонів у єдності з їх ритмічною організацією); семантична одиниця в музиці, що виступає як змістова ланка формоутворення і володіє відносно самостійним значенням (Б. Асаф’єв, О. Маркова). Відтак, музичне мислення – це процес творення на основі пластично-звукового матеріалу складних інтонаційних поєднань, які виражають певну думку у специфічно-інтонаційній формі (М. Папуш).

У системі музичного мислення виокремлюються дві вихідні функції – інтонаційна (емоційна реакція на інтонацію) і логіко-конструктивна (осмислення логіки організації різних звукових структур – від простих до більш складних, уміння оперувати музичним матеріалом, знаходити подібне і відмінне, аналізувати та синтезувати, встановлювати взаємозв’язки). Діалектична єдність емоційного та раціонального (логічного) складає основу музичного мислення (В. Медушевський).

У нашому дослідженні ми використовуємо термін музично-інтонаційне мислення, оскільки саме інтонація визначає природу музики і несе в собі вирішальну ознаку цього складного явища (Б. Асаф’єв). Музично-інтонаційному мисленню характерна низка психологічних функцій вищої нервової діяльності (емоційного та інтелектуального порядку) – відчуття, сприймання, пам’ять і уявлення, логічне узагальнення.

Встановлено, що музичне-інтонаційне мислення включає три основні компоненти: сприймання, рефлексію, творчість.

Музичне сприймання – це процес осягнення та осмислення тих значень, якими володіє музика як мистецтво, як естетичний феномен (Є. Назайкінський). У процесі музичного сприймання взаємодіють багато елементів, спільних для багатьох людей і особливих для конкретної особи, які утворюють систему, що складається з множинності умов, функцій, операцій і механізмів з їх особливими властивостями, структурою і змістом. Психологічні особливості музичного сприймання пролягають через емоційну сферу. Сплав емоції і думки реалізується у музичній інтонації.

Рефлексія – це мисленнєвий процес, спрямований на аналіз, розуміння, усвідомлення себе: власних дій, поведінки, мови, досвіду, почуттів, стану, здібностей, характеру, ставлення до інших тощо. У процесі накопичення життєвого та художнього досвіду складаються потрібні для осягнення мистецтва психічні зв’язки, завдяки яким у свідомості людини створюються стійкі асоціативні фонди. У музичній діяльності за допомогою рефлексії особистість усвідомлює та інтерпретує свої враження, збагачується власними переживаннями.

У структурі музично-інтонаційного мислення особливе місце посідає творчість. У процесі творчої діяльності композитор, виконавець, слухач проходять усі етапи мисленнєвої діяльності: сприймання, рефлексії та творчості. Результатом мисленнєвої діяльності композитора, виконавця і слухача є інтонаційні моделі та їх взаємодія. Художній образ музичного твору зароджується у вигляді задуму-ідеї, яка потім розгортається у часі, наповнюється конкретними звуковими образами-темами, втілюється у відповідну фактуру й фіксується в нотному запису.

Отже, під музично-інтонаційним мисленням ми розуміємо особливий вид художнього відображення дійсності, що полягає в її цілеспрямованому, опосередкованому й узагальненому пізнанні шляхом творення, сприймання і втілення специфічних музично-звукових образів. Музично-звуковий образ виражається в інтонації, яка є семантичною одиницею змістовності музики. Інтонація в музичному мисленні відіграє роль рушійної сили та визначає специфічність мисленнєвого процесу.

У другому розділі – “Науково-методичні засади формування музично-інтонаційного мислення студентів вищих закладів педагогічної освіти” – досліджено стан розкриття проблеми формування музично-інтонаційного мислення у теорії та методиці музичної освіти; обґрунтовано педагогічні умови формування музично-інтонаційного мислення майбутніх учителів музики.

Проблема формування музично-інтонаційного мислення є однією із найважливіших у музичній педагогіці. Тому, орієнтуючись на сучасні досягнення музикознавчої та психолого-педагогічної науки, було здійснено аналіз усталених методик.

Встановлено, що центральною проблемою формування музично-інтонаційного мислення є методичне забезпечення системного підходу до цього явища. Спираючись на компоненти музично-інтонаційного мислення, ми зосередилися, відповідно, на аналізі методик формування музичного сприймання, рефлексії та творчості.

Головним напрямком у методиці формування музичного сприймання визначено його активізацію шляхом створення відповідної установки, правильного добору творів, розвитку здібності сприймати музику емоційно та аналітично; виділення найбільш значущих в інтонаційному плані елементів музики (Б. Асаф’єв, Н. Гродзенська, О. Ростовський, О. Рудницька, В. Шацька).

Важливе значення у цьому процесі має виховання здатності до емоційно-образного сприймання музики шляхом усвідомлення інтонації як семантичного знаку музичного змісту, його інтонаційної ідеї (жанр – стиль – твір); збагачення асоціативного фонду, розвитку музичного слуху (мелодичного, гармонічного), музично-ритмічного чуття, музично-слухових уявлень, музичної пам’яті; накопичення музичного тезаурусу.

Музична рефлексія – це усвідомлення своєї здібності сприймати музичний твір, інтерпретувати свої враження від прослуханої музики, розуміти її, збагачувати власні відчуття особистісно-значущим смислом, пропускаючи їх через власний асоціативний досвід. Процес розвитку музичної рефлексії здійснюється поетапно, шляхом фіксування емоційних вражень, зіставлення композиторського задуму з власним емоційним станом. Завдяки цьому особистість може пережити та пізнати зв’язок музики з її духовним світом.

Встановлено, що формування музично-інтонаційного мислення неможливе без реалізації особистого досвіду музично-творчої діяльності. Дослідження різних методів розвитку творчих здібностей дозволило виокремити провідні з них, які відіграють вирішальну роль у процесі формування музично-інтонаційного мислення: метод колективної творчості (Б. Яворський); викликання “творчого дарунку” (Б. Асаф’єв), інстинкту (М. Бонфельд, А. Муха, М. Старчеус); формування самостійності мислення, прагнення до особистої ініціативи (Д. Кабалевський); імпровізації та музичного моделювання (Р. Гліер, В. Клин).

Враховуючи науково-методичні засади формування музичного сприймання, рефлексії та творчості, було визначено педагогічні умови формування музично-інтонаційного мислення, а саме: педагогічне керування процесом формування музично-інтонаційного мислення; розвиток мотивації до музичної діяльності; формування вмінь музичного сприймання; створення ситуацій, які вимагають активізації музично-інтонаційного мислення; накопичення музичного досвіду, знань і музично-аналітичних умінь. Ефективність процесу формування музично-інтонаційного мислення студентів зумовлюється урахуванням індивідуальних якостей студентів, визначенням доцільних художньо-пізнавальних завдань, впровадженням ефективних методів активізації музично-інтонаційного мислення тощо. Забезпечення означених умов сприятиме формуванню музично-інтонаційного мислення та самостійності майбутнього вчителя в його професійній музично-освітній діяльності.

У третьому розділі – “Експериментальне дослідження процесу формування музично-інтонаційного мислення майбутніх учителів” – визначено критерії та показники сформованості музично-інтонаційного мислення студентів, наведено результати констатувального дослідження, розроблено структурно-функціональну модель формування музично-інтонаційного мислення, обґрунтовано методику та розкрито зміст дослідної роботи, проаналізовано результати експериментального дослідження, доведено їх статистичну достовірність.

Теоретичний аналіз процесу формування музично-інтонаційного мислення майбутніх учителів музики дав змогу визначити та обґрунтувати критерії діагностики сформованості означеної якості та виявити ефективність запропонованої методики, а саме: мотиваційний, когнітивний, емоційно-аналітичний, операційний, креативний критерії.

Мотиваційний критерій спрямований на з’ясування спонук, які зумовлюють музично-мисленнєву діяльність. Показниками означеного критерію є: інтерес до музичної діяльності, потреба у самореалізації в музично-творчій діяльності, міра отримання естетичного та творчого задоволення від музичної діяльності.

Когнітивний критерій характеризує ступінь теоретичної обізнаності студента. Його показники: системність, ґрунтовність і гнучкість знань, розуміння їх практичної значущості.

Емоційно-аналітичний критерій визначає глибину осягнення й осмислення музичного твору. Його показниками є: активність музичного сприймання, здатність до диференціації звукового потоку, обсяг музично-інтонаційного тезаурусу.

Операційний критерій спрямований на виявлення ступеня оволодіння мисленнєвими діями. Показниками цього критерію є: уміння застосовувати операційні дії, здатність до усвідомлення жанрово-стильових особливостей творів, уміння оперувати жанрово-стильовими інтонаціями.

Креативний критерій виявляє здатність до самостійності та ініціативності у музично-творчій діяльності. Його показники: вербалізація слухових вражень і переживань, критичність ставлення до творчої діяльності; активна музично-творча діяльність.

На основі визначених критеріїв та їх показників проведено діагностику стану сформованості музично-інтонаційного мислення студентів-випусників; встановлено рівні сформованості музично-інтонаційного мислення – високий, середній і низький.

У констатувальному дослідженні брали участь 148 студентів випускних курсів. За даними діагностичного дослідження до високого рівня сформованості музично-інтонаційного мислення було віднесено 9,2% студентів. Цей рівень передбачає стійкий інтерес до музичної діяльності, глибоку теоретичну обізнаність, широкий обсяг музично-інтонаційного тезаурусу, розвинуту образну уяву, вільну вербалізацію своїх слухових вражень та переживань, високий ступінь усвідомлення жанрово-стильових особливостей музичних творів, здатність наповнювати свої відчуття особистісно-значущим смислом, пропускати їх через власний асоціативний досвід, здатність до диференціації звукового потоку, до самостійної роботи та самоконтролю.

Середній рівень продемонстрували 54,6% студентів, що виявили інтерес до музичної діяльності, зацікавленість у професійному зростанні, задовільний рівень ерудованості, достатній обсяг музичного тезаурусу, уміння інтерпретувати свої враження від прослуханої музики, оперувати простими жанрово-стильовими інтонаціями у процесі музикування, адекватно оцінювати власне і чиєсь виконання.

До низького рівня сформованості музично-інтонаційного мислення віднесено 36,2% студентів. Вони характеризуються нестійкою мотивацією до музичної діяльності, слабким володінням операційними діями, обмеженим обсягом музично-теоретичних знань, слабким потенціалом для музично-творчої діяльності. Водночас, вони здатні переживати і пізнавати зв’язок музики з життям, власним духовним світом.

Результати констатувального експерименту засвідчили, що у фаховій підготовці студентів недостатньо приділяється уваги формуванню музично-інтонаційного мислення. Причиною цьому є відсутність відповідного методичного забезпечення та цілеспрямованого підходу на заняттях з музично-теоретичних та виконавських дисциплін.

Виявлений стан сформованості музично-інтонаційного мислення майбутніх учителів музики зумовив необхідність розробки експериментальної методики, в основу якої покладено ідею домінантного розвитку компонентів музичного мислення (сприймання, рефлексії, творчості). Сутність означеної методики полягає в поетапному формуванні музично-інтонаційного мислення студентів, в активізації та розвитку його структурних компонентів; у створенні можливостей для пізнання інтонаційної природи музики, осягнення та інтерпретації музичних творів, використання набутих знань і вмінь у музично-творчій діяльності. Це спричинило таку організацію процесу формування музично-інтонаційного мислення, за якої кожен із компонентів набував нової якості, перебуваючи в аспекті сприймання (перший етап – початковий щабель сформованості музично-інтонаційного мислення), в аспекті рефлексії (другий етап – усвідомлення процесу музично-інтонаційного мислення), і в аспекті творчості (третій етап – готовність до самостійної музично-творчої діяльності) (див. рис. 1).

Реалізацію означеної ідеї було здійснено на основі: 1) розробки структурно-функціональної моделі за стандартом IDEF0, що забезпечило системність, комплексність і універсальність процесу формування музично-інтонаційного мислення; 2) створення педагогічних умов, зорієнтованих на розвиток мотивації до музичної діяльності, формування вмінь музичного сприймання, створення ситуацій, які вимагають активізації музично-інтонаційного мислення, накопичення музичного досвіду, знань і музично-аналітичних умінь.

Структурно-функціональна модель формування музично-інтонаційного мислення студентів, яка включала п’ять схем. Її змістова частина орієнтувалася на визначені педагогічні умови, ефективні методи розвитку музичного-інтонаційного мислення, означені критерії та показники його сформованості.

Впровадження методики формування музично-інтонаційного мислення студентів здійснювалося в три етапи. На першому етапі увага зосереджувалася на формуванні у студентів базових знань і вмінь, а саме:

· здатності до запам’ятовування та впізнавання музичного матеріалу;

· усвідомлення характерних рис музичних явищ на рівні сприймання;

· встановлення музично-інтонаційних зв’язків у музичному творі;

· розвитку інтересу до участі у різних формах практичного музикування.