ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ АВІАЦІЙНОЇ ГАЛУЗІ НА ОСНОВІ ІНТЕГРАЦІЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ І ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН :

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито її зв’язок з науковими планами, програмами, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію, впровадження отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації й впровадження, інформацію про публікації та структуру роботи.

У першому розділі – «Теоретичні засади формування професійної компетентності перекладачів» – на системній основі з використанням аналізу, систематизації й узагальнення здійснено ретроспективний огляд наукової розробленості досліджуваної проблеми, уточнено сутність понять «компетентність», «професійна компетентність», зазначається, що найчастіше в науковій літературі використовується визначення компетентності як досконалого знання своєї справи; сутності роботи, що виконується; складних зв’язків, явищ і процесів; можливих засобів досягнення поставлених цілей. Поняття «компетентність» та «професійна компетентність» розглядали А. Вербицький,
Е. Зєєр, І. Зимня, А. Маркова, Н. Тализіна, Ю. Татур, М. Чошанов, В. Шадріков,
Р. Шакуров, О. Шахматова, В. Шепель. У зміст компетентності вчені включають рівень базової та спеціальної освіти, стаж роботи, вміння накопичувати широкий життєвий та професійний досвід, знання можливих наслідків конкретного засобу впливу. В освітній практиці Євросоюзу «компетентність» є загальним оціночним терміном і означає здатність здійснювати діяльність «зі знанням справи». Зазвичай цей термін застосовується до осіб певного соціально-професійного статусу, характеризуючи міру відповідності їхнього розуміння, знань та вмінь реальному рівню складності задач, що ними виконуються.

Наголошується, що професійна компетентність з цих позицій постає як професійно-особистісна, соціально-значуща якісна характеристика спеціаліста, який вміє використовувати знання, вміння та навички не лише для професійної діяльності, але й для розуміння соціальної значущості та усвідомлення своєї діяльності; це цілісна система сукупності якостей в єдності знань, умінь та навичок, необхідних для успішної професійної діяльності.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив виокремити декілька підходів до розуміння сутності професійної компетентності: знаннієвий, професіографічний та акмеологічний. Це дало можливість сформулювати поняття професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі з урахуванням результатів наукових досліджень, описаних у науковій літературі. Професійна компетентність перекладача авіаційної галузі – динамічне системно-інтегративне, особистісно-професійне психічне новоутворення, що реалізується в психологічній та технічно-операційній готовності особистості до виконання успішної, продуктивної та ефективної професійної діяльності з використанням засобів іноземної мови та в умовах іншомовної культури, яке забезпечує можливість ефективної взаємодії з оточуючим середовищем. Визначено структуру професійної компетентності: когнітивного рівня у складі знаннієвого, розумового та металінгвістичного усвідомлення; лінгвістичного рівня, які охоплюють фонологічний, лексичний, граматичний та соціолінгвістичний компоненти; комунікативного та соціолінгвістичного рівнів; ключові компетентності у складі аксіологічного, культурологічного та морально-естетичного компонентів; загальнопрофесійні (предметна, міжпредметна, професійно-комунікативна, психологічна, рефлексивна, інформаційна) та спеціальні; наявність стійких професійно значущих особистісних якостей (цілеспрямованість, відповідальність, уважність). Студенти, майбутні перекладачі, мають засвоїти не лише фонетичні, граматичні та лексичні особливості мови, що вивчається, а й досконало знати українську/ російську мови, історію англійської мови, стилістику, лексикологію, теорію перекладу. Майбутні спеціалісти повинні вміти перекладати галузеву літературу, знати про національні та міжнародні організації цивільної авіації, мати базові знання з перекладу англійської авіаційної термінології. Суттєвим при формуванні професійної компетентності майбутніх перекладачів є узгодження навчальних і робочих програм загальноосвітніх і професійно-орієнтованих дисциплін, що дозволяє засвоїти необхідні для формування професійної компетентності інтегровані знання та інтелектуальні уміння.

У розділі на основі аналізу наукових праць І. Звєрєвої, Л. Зені, І. Козловської, М. Лошкарьова, В. Максимова, О. Поршнєвої, В. Федорової,  Е. Шепель, А. Блум, M. Фінок’яро, Д. Сорані та ін. розкрито між предметні зв’язки та інтеграцію навчальних предметів. Зосереджено увагу на аналізі існуючих навчальних курсів, побудованих з використанням міждисциплінарних зв’язків; функціонуючих вітчизняних та зарубіжних інтегрованих програм з різних дисциплін. Зазначається, що проблема використання міжпредметних зв’язків при формуванні професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі у процесі професійної підготовки, на сьогодні, не є розробленою. Так, не вирішеними є питання: структури та змісту професійної підготовки майбутніх перекладачів авіаційної галузі (оптимізація аудиторних і позааудиторних занять для вивчення циклу фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін; неузгодженості програм з загальнонаукових, професійно-орієнтованих і спеціальних навчальних дисциплін; неефективне використання міждисциплінарних зв’язків на різних етапах підготовки; не розроблено теоретичних основ формування професійної компетентності у майбутніх перекладачів авіаційної галузі) і відповідні їм технології навчання; організаційно-педагогічні умови відповідної підготовки.

Урахування особливостей середовища, у якому має здійснюватися професійна діяльність майбутніх перекладачів авіаційної галузі (авіаційна англійська мова є основою для використання в радіотелефонному зв’язку, коли не вистачає стандартної фразеології; авіаційна англійська мова використовується для брифінгів, оголошень, переговорів між членами екіпажу; використовується технічним персоналом, бортпровідниками, менеджерами і чиновниками в процесі їх професійного спілкування; мову метеорологічного забезпечення польотів, у літакобудуванні, організації повітряного руху), а також теоретичне обґрунтування і практична реалізація авторського курсу з англійської авіаційної термінології «Практика перекладу англійської авіаційної термінології» (з урахуванням відповідних знань дисциплін «Основи авіації та космонавтики», «Практика  перекладу з англійської мови галузевої літератури», «Практичний курс англійської мови», «Національні та міжнародні організації цивільної авіації») дозволили сформувати у майбутніх перекладачів авіаційної галузі нові знання, інтегровані міждисциплінарні вміння та інтелектуальні навички, необхідні для ефективного здійснення професійних обов’язків майбутніми перекладачами авіаційної галузі.

У другому розділі –– «Методичні засади формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі» –сформульовано гіпотезу дослідження та розкрито методику дослідження, обґрунтовано організаційно-педагогічні умови формування професійної компетентності у студентів – майбутніх перекладачів авіаційної галузі на основі аналізу особливостей педагогічного процесу в умовах роботи ВТНЗ; обґрунтовано та спроектовано організаційно-функціональну модель формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі, визначено критерії та рівні сформованості професійної компетентності у майбутніх перекладачів авіаційної галузі, розкрито зміст, форми і методи професійної підготовки.

Дослідження мало пролонгований характер і охоплювало три взаємопов’язані етапи. Перший етап – аналітико-ознайомлювальний (2006–2007 рр.) присвячений аналізу теоретичних джерел дослідження, вивченню науково-педагогічної літератури, теоретичному і концептуальному осмисленню проблеми, визначенню мети, основних завдань, гіпотези, вибору необхідних методів дослідження проблеми використання міжпредметних зв’язків у процесі професійної підготовки майбутніх перекладачів авіаційної галузі.

Другий етап – діагностично-пошуковий (2007–2008 рр.) передбачав проведення констатувального експерименту, визначення стану сформованості окремих компонентів професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі, аналіз ефективності використання міжпредметних зв’язків.

Третій етап – концептуально-моделювальний (2008–2010 рр.) мав дослідно-експериментальну спрямованість, а саме: на основі даних теоретичного аналізу, констатувального і формувального експериментів охарактеризовані організаційно-педагогічні умови ефективного використання міжпредметних зв’язків у процесі професійної підготовки майбутніх перекладачів авіаційної галузі; визначено критерії і рівні сформованості професійної компетентності студентів; здійснено кількісну обробку та якісний аналіз даних формувального експерименту; обґрунтування висновків та рекомендацій; упровадження у практику вищої освіти одержаних результатів дослідження.

Згідно проведеного нами теоретичного дослідження поставленої проблеми, при підготовці майбутніх перекладачів автори різних наукових шкіл використовують різні підходи, а саме: культурологічний, лінгвокраїнознавчий, лінгвістичний, комунікативний, ситуативно-тематичний та контекстний підходи. У межах першого етапу дослідження ми дійшли висновку, що найважливішим для вдосконалення професійної підготовки майбутніх перекладачів авіаційної галузі є контекстний підхід, в основі якого лежить технологія знаково-контекстного навчання, що, згідно визначення науковця А. О. Вербицького, розглядається як «навчання, в якому, за допомогою всієї системи дидактичних форм, методів і засобів, моделюється предметний і соціальний зміст майбутньої професійної діяльності спеціаліста, а засвоєння ним абстрактних знань як знакових систем покладено на канву цієї діяльності». На підставі наукових досліджень учених
Н. Борисової, А. Вербицького, В. Голуб, Т. Гордієнка, Ф. Пеларіна, Н. Пасечної, Т. Сорокіної, В. Тенищєва, О. Федорової визначено, що завдяки можливостям контекстного підходу до навчання майбутнього перекладача авіаційної галузі створюються оптимальні умови для того, щоб навчально-виховний процес, організований у ВТНЗ авіаційного профілю, набрав для студентів-майбутніх перекладачів особистісного сенсу в процесі формування ключових компетент-ностей, що є складовими інтегрованих професійних компетентностей.

Доведено, що застосування синергетичних принципів (подолання лінійного мислення, додатковості (компліментарності), відкритості) при підготовці майбутніх перекладачів авіаційної галузі дозволило студентам, використовуючи знання з інших дисциплін при вивченні курсу англійської авіаційної термінології, свідомо прагнути до отримання нової інформації, здійснювати інтеріоризацію отриманої інформації в продуктивні знання та інтегровані уміння, формуючи, тим самим, складові компетентностей як когнітивного так і лінгвістичного рівнів.

Спираючись на методологічну базу дослідження (контекстний підхід та синергетичні принципи), розроблено програму констатувального експерименту для здійснення педагогічного діагностування повноти і глибини професійно важливих теоретичних знань, умінь і навичок, а також особистісних якостей майбутніх перекладачів авіаційної галузі. При конструюванні діагностичної методики спиралися на дослідження таких психологів та педагогів як М. Лисина, А. Лурія, М. Непомняща та ін.

У розділі сформульовано гіпотезу дослідження: ефективність формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі залежить від упровадження в процес їх професійної підготовки таких організаційно-педагогічних умов: здійснення професійної підготовки майбутнього перекладача авіаційної галузі з урахуванням культурологічного, професійно-дієвого, особистісно-спрямованого та індивідуально-творчого підходів; розробка і впровадження у навчально-виховний процес ВТНЗ науково обґрунтованої структури та змісту професійної підготовки на основі контекстного підходу і синергетичних принципів; виявлення специфіки формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі в умовах контекстного підходу до навчання; забезпечення взаємозв’язку всіх основних напрямів (теоретичного, практичного і особистісного) процесу формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі; використання форм і методів навчання контекстного типу в процесі формування професійної компетентності у майбутніх перекладачів); застосування синергетичного підходу при формуванні професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі.

Для вдосконалення процесу формування професійної компетентності нами умовно було виділено три цикли на основі ідей самоорганізації складних динамічних відкритих систем. Завданням першого циклу (теоретичного) було надання студентам системи теоретичних знань, що визначало зміст професійної освіти, вибір методів і форм організації навчального процесу. І хоча на даному циклі студент безпосередньо не стикається з професійними діями, не виконує їх, отримані студентами продуктивні знання являють, на наш погляд, когнітивний компонент професійної компетентності спеціаліста, формуючи, таким чином, початкову ступінь інтегрованих вмінь та інтелектуальних навичок (точність та вибірковість у використанні та сприйнятті мовних засобів; вміння збирати та впорядковувати необхідну інформацію; виявляти існування або відсутність логічних зв’язків між судженнями; перебудовувати власну систему переконань та формувати правильні судження).

Основним видом діяльності даного циклу є навчальна діяльність студента-майбутнього перекладача академічного типу, яка, згідно міждисциплінарних взаємозв’язків навчальних дисциплін загальнонаукового та професійно-орієнтованого спрямування, відзначається професійною спрямованістю завдяки включенню в навчальний матеріал відповідних дисциплін інформації, необхідної для подальшого успішного виконання професійної діяльності. Вивчення предметів, які входять до циклів фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін за переліком програм і дисциплін самостійного вибору вищого навчального закладу, в даному циклі сприяє не лише поширенню і поглибленню знань і уявлень про майбутню професію, але й формуванню усвідомленого активного ставлення до майбутньої професійної діяльності (даний цикл, в основному, стосується першого модулю авторського курсу інтегрованої навчальної дисципліни «Практика перекладу авіаційної термінології» (тема «Основи авіації»)). При вивченні навчального матеріалу даного циклу широко застосовувалися такі синергетичні принципи, як: принцип подолання лінійного мислення, що полягав у залученні студентів до самостійного пошуку інформації, дискусій з проблемних питань; принцип додатковості розкривався у демонстрації різних точок зору на одну й ту ж саму проблему (коротке викладення історії створення ІКАО, зародження авіації); принцип відкритості полягав у виконанні студентами самостійних робіт, присвячених висвітленню історії розвитку авіації в Україні і світі.

Завдання другого циклу (практичного) полягало в тому, щоб, у ході засвоєння студентами теоретичних знань, особливо в процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін, сформувати у них професійно важливі вміння і навички. Для цього здійснювалася оперативна актуалізація засвоєних на попередньому етапі знань, що сприяло, з одного боку, їхньому уточненню, поглибленню і закріпленню, а, з іншого, – перетворенню їх у форму системних продуктивних знань, формуючи, тим самим, складові компетентностей когнітивного, лінгвістичного, комунікативного та соціолінгвістичного рівнів.

Завдання третього циклу формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі полягало у формуванні системи професійно важливих якостей особистості спеціаліста, що складали основу загально-професійних компетентностей. Для цього, на даному циклі основною була квазіпрофесійна діяльність, в рамках якої інтенсивно використовувалися навчальні завдання соціально-професійного характеру. Крім того, на цьому циклі, що відповідав матеріалу четвертого модулю «Аеропорт» авторського інтегрованого курсу, широко застосовувався контекстний підхід для вирішення навчальних задач, у ділових іграх і виконанні проектних завдань, що відображали реальні професійні ситуації.

Для узагальнення отриманих теоретичних результатів при проведенні формувального експерименту нами було здійснено науково обґрунтоване структурування процесу формування професійної компетентності, що дало змогу теоретично обґрунтувати і спроектувати організаційно-функціональну дидактичну модель процесу формування професійної компетентності у майбутніх перекладачів авіаційної галузі в процесі навчання, що включала наступні структурні компоненти: мету, основні завдання, організаційно-педагогічні умови, принципи синергетики, контекстний підхід, методи навчання, психологічні принципи, критерії та рівні готовності до професійної діяльності, методи діагностики сформованості професійної компетентності.

Мета сформованої моделі полягала у розробці дидактичних основ процесу формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі в процесі навчання з використанням контекстного підходу і синергетичних принципів.

До основних задач дидактичного процесу формування професійної компетентності у майбутніх перекладачів авіаційної галузі ми віднесли:

·              формування вмінь і навичок, необхідних для успішного виконання студентами – перекладачами авіаційної галузі майбутньої професійної діяльності згідно Державного стандарту (ОКХ);

·              формування вмінь і навичок, що сприяють розвитку й удосконаленню професійно-значущих особистісних якостей, згідно вимог, які висуваються у галузевому стандарті;

·              формування інтегрованих вмінь і навичок та професійно-значущих особистісних якостей згідно вимог вищого навчального закладу авіаційного профілю (типові задачі випускників).

У якості організаційно-педагогічних умов ефективності дидактичного процесу формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі були обрані наступні:

– здійснення професійної підготовки майбутнього перекладача авіаційної галузі з урахуванням культурологічного, професійно-дієвого, особистісно-спрямованого та індивідуально-творчого підходів;

– розробка і впровадження у навчально-виховний процес ВТНЗ науково обґрунтованої структури та змісту професійної підготовки на основі контекстного підходу і синергетичних принципів;

– виявлення специфіки формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі в умовах контекстного підходу до навчання;

– забезпечення взаємозв’язку всіх основних напрямів (теоретичного, практичного і особистісного) процесу формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі;

– використання форм і методів навчання контекстного типу в процесі формування професійної компетентності у майбутніх перекладачів;

– застосування синергетичного підходу при формуванні професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі.

Сформульовані мета, основні завдання та організаційно-педагогічні умови дозволили нам перейти, безпосередньо, до процесу формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі, враховуючи, при цьому, наступні синергетичні принципи:

– принцип подолання лінійного мислення, сутність якого полягала у тому, що інформаційна культура студента формується не за допомогою заучування, а на основі осмислення і переосмислення змісту запропонованого матеріалу. Таким чином відбувався перехід свідомості студентів з режиму зовнішньо керованого функціонування у режим інтенсивного самоорганізовуваного розвитку;

– принцип додатковості на практиці означав проблемне, неоднозначне викладення навчального матеріалу, демонстрацію різних точок зору на одну й ту ж проблему;

– принцип відкритості на практиці проявлявся при роботі над проектом «Міжнародні аеропорти» (4 модуль «Аеропорт» авторського курсу «Практика перекладу англійської авіаційної термінології), коли студенти мали можливість самостійно обирати оптимальні, на їхній погляд, види робіт, визначати форми, методи, джерела, засоби, час і місце виконання завдання.

Таким чином, контекстне навчання дозволяє оволодіння професією здійснювати як динамічний рух студента від навчальної діяльності (академічного типу) через квазіпрофесійну і навчально-професійну до власне професійної діяльності за допомогою трьох взаємопов’язаних і взаємообумовлених навчальних моделей: семіотичної, імітаційної і соціальної.

До основних методів ефективності дидактичного процесу формування професійної компетентності нами були застосовані: демонстраційно-ілюстративний метод (пояснення, розповідь, інструктаж); есе, наукові дослідження, самоспостереження, пояснення з елементами проблемності; імітаційно-ігрові методи, дискусії, виробничо-практичні методи; дослідницькі методи, що складали теоретичну основу дидактичного процесу формування професійної компетентності перекладачів авіаційної галузі.

Крім того, для формування загальнопрофесійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі були використані такі принципи, як: принцип детермінізму; принцип єдності свідомості і діяльності сприяв тому, що у процесі професійної підготовки студенти, формуючись як спеціалісти, сприймають себе вже як перекладачів авіаційної галузі (ті, що працюють в даній сфері); принцип розвитку формував психологічні якості, необхідні для майбутньої професійної діяльності (уважність, зосередженість та ін.) в процесі засвоєння відповідного навчального матеріалу.

Визначені нами структура, зміст, організаційно-педагогічні умови процесу формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі дозволили сформулювати наступні критерії (володіння навичками лінгвістичної реалізації професійної комунікації, досягнення комунікативних цілей у різних типах спілкування (офіційне, неофіційне, ділове, академічне), створення інформаційного продукту та виконання професійних функцій, володіння морально-етичними нормами та професійними цінностями) і рівні готовності до майбутньої професійної діяльності: низький, середній і високий.

Діагностика сформованості професійної компетентності включала методи письмового контролю; тестового контролю; портфоліо та інших продуктів самостійної навчальної діяльності. Результатом представленої організаційно-функціональної моделі дидактичного процесу формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі стала сформована професійна компетентність.

У третьому розділі «Дослідно-експериментальна робота з формування професійної компетентності у майбутніх перекладачів авіаційної галузі» описано хід формувального експерименту; проаналізовано результати обробки одержаних експериментальних даних.

Педагогічний експеримент відбувався у природних умовах із дотриманням педагогічних принципів (неперервності і послідовності) процесу підготовки майбутніх перекладачів авіаційної галузі. Для проведення експерименту були обрані дві групи четвертого курсу спеціальності «Переклад» Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. На етапі констатувального експерименту було проведено зріз знань і визначено, що групи знаходяться на однаковому рівні знань. Формувальний експеримент проходив протягом 2008-2009 навчальних років. Особлива увага приділялася тому, щоб поставлені цілі були особистісно-важливі і внутрішньо прийняті студентами, тобто формуванню у них внутрішньої потреби і створення позитивної мотивації до професії перекладача авіаційної галузі, забезпечення активного включення студентів до процесу міжмовного і міжкультурного спілкування, що мало стати, на наш погляд, стимулом розвитку особистості в цілому. Для вирішення поставленої задачі, згідно з програмою підготовки майбутніх перекладачів авіаційної галузі, було здійснене корегування змісту навчальної робочої програми з практики перекладу авіаційної термінології шляхом включення до неї додаткових розділів, що містять теми, пов’язані з майбутньою професійною діяльністю студентів. Також з програми було вилучено кілька тем, що дублювали вже існуючі. Проведення експерименту виявило потенційні можливості навчального процесу і позааудиторної роботи, а також авторського інтегрованого курсу «Практика перекладу англійської авіаційної термінології» у формуванні професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі. Для визначення ефективності реалізації організаційно-функціональної моделі дидактичного процесу формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі і виявлення динаміки рівня сформованості цієї компетентності було проведено контрольні зрізи знань до початку формувального експерименту і після його завершення.

У розділі охарактеризовано показники сформованості професійної компетентності, визначено їх рівні: володіння студентами – майбутніми перекладачами авіаційної галузі знаннями, професійно-комунікативними вміннями і навичками, професійно-важливими особистісними якостями. Зазначається, що визначення рівня сформованості професійної компетентності здійснювалось на основі анкетування, тестування, бесід, спостереження, аналізу нормативної документації і результатів навчальної діяльності студентів, результатів рейтингової оцінки якості знань. Низький рівень – це репродуктивна навчальна діяльність, виконувана за допомогою викладача. Студент демонструє слабке володіння інструментарієм навчальної дисципліни, некомпетентність у вирішенні стандартних (типових) задач, невміння орієнтуватися в основних теоріях, концепціях і напрямах дисципліни, що вивчається; недостатній обсяг знань у рамках освітнього стандарту. Середній рівень – репродуктивна та продуктивна самостійна діяльність, що виконується за алгоритмом; володіння інструментарієм навчальної дисципліни, уміння його використовувати при вирішенні стандартних задач. Студент демонструє вміння орієнтуватися в основних теоріях, концепціях і напрямах дисципліни, що вивчається; демонструє достатньо повний обсяг знань у рамках освітнього стандарту; стилістичний і логічний виклад відповіді на запитання; уміння робити висновки без суттєвих помилок. Високий рівень – творча діяльність, у результаті якої створюється об’єктивно нова навчальна продукція (інформація, знання). Студент виявляє достатньо повні і систематизовані знання в межах навчальної програми, стилістично грамотний, логічно правильний виклад відповіді на запитання, уміння робити обґрунтовані висновки; володіння інструментарієм навчальної дисципліни, уміння його використовувати при вирішенні навчальних і професійних задач; здатність самостійно застосовувати типові рішення в межах навчальної програми; вміння орієнтуватися у базових теоріях, концепціях і напрямках з дисципліни, що вивчається і давати їм порівняльну оцінку; активна самостійна робота на практичних заняттях, періодична участь в обговореннях, висока культура виконання завдань. Зазначається, що на підставі аналізу індивідуальних показників сформованості кожного з вищезазначених компонентів встановлено, що їхній середній показник визначає загальний рівень професійної компетентності студента. Порівняльний аналіз даних, отриманих на початку і в кінці формувального експерименту, здійснений за допомогою методу математичної статистики (Q-критерій Розенбаума), дозволяє зробити висновок, що, в результаті проведеної дослідно-експериментальної роботи з формування професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі кількість студентів, що мають низький рівень, знизилася в ЕГ (експериментальній групі) на 41 %, у КГ (контрольній групі) – на 3 %. Кількість студентів, що знаходяться на середньому рівні, збільшилася в ЕГ на 36 %, в КГ – на 30 % (таблиця 1). Найбільшу кількість студентів з високим рівнем сформованості професійної компетентності за всіма показниками зафіксовано в ЕГ – 11 осіб. У контрольній групі, де цілеспрямована робота з формування професійної компетентності не проводилася і навчально-виховний процес здійснювався на основі традиційного підходу, усі основні показники змінилися не суттєво.

Наголошується, що сформованість професійної компетентності майбутніх перекладачів авіаційної галузі визначалася за такими критеріями:

·   теоретична компетентність: володіння навичками лінгвістичної реалізації професійної комунікації, знання основних вимог до термінів та їхньої особливості, сфери застосування авіаційної термінології; знання основних історичних фактів розвитку України як авіаційної держави; основних елементів діяльності авіаційних компаній світу; основних виробників повітряних суден (ПС); основні елементи конструкцій ПС та ін.;

·   практична компетентність: досягнення комунікативних цілей у різних типах спілкування (офіційне, неофіційне, ділове, академічне); уміння виділяти авіаційний термін у структурі речення, здійснювати перекладацькі трансформації; перекладати терміни – стійкі словосполучення; перекладати термінологічні скорочення та ін.;

– особистісна компетентність: володіння морально-етичними нормами та професійними цінностями; постійний розвиток індивідуальних здібностей і талантів; вміння знаходити рівновагу між особистими цілями і навчанням в університеті; переборення шаблонів та стереотипів мислення; здатність бачити більше виборів у різних ситуаціях.