ФОРМУВАННЯ РИТОРИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи роботи, висвітлено наукову новизну й практичне значення дисертації, подано інформацію про апробацію й упровадження отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні питання формування риторичної культури майбутніх фахівців дошкільних навчальних закладів» на основі вивчення наукової літератури з’ясовано суть понять «риторика», «риторична культура», розкрито суть риторичної культури фахівця дошкільного закладу освіти, уточнено її структуру й обґрунтовано технологію її формування в студентів вищого педагогічного навчального закладу.

У дисертації з’ясовано, що генеза риторики як науки пов’язується з греко-римською цивілізацією. Риторика зародилася із суспільної потреби переконувати слухачів живим словом. Вона швидко здобула суспільне визнання в єдності з філософією і логосом, виробила власні технології, категорії й закони, стала наукою моральною й патріотичною, перетворившись на мистецтво слова й засіб успішної кар’єри громадського діяча, політика, вихователя.

Установлено, що поняття «риторика» (від грецьк. pητopikkη τexvη – ораторське мистецтво) мало й має різні тлумачення. Так, античні філософи визначали риторику як мистецтво впливу на розум і волю громадян засобами слова (Аристотель, Платон, Сократ). У Стародавньому Римі, де великого значення надавали «прикрашанню» думок, риторика вважалася мистецтвом красномовства (Цицерон, Квінтиліан).

У сучасній науці риторику розглядають як: 1) теорію красномовства, ораторського мистецтва (Д. Александров, М. Львов); 2) науку, що вивчає засоби побудови мовлення з метою переконання слухачів в істинності певного положення, тези чи позиції, а також для утворення ефекту емоційно-естетичної піднесеності (Л. Мацько, О. Мацько); 3) курс навчання ораторського мистецтва (В. Артемов, І. Зязюн); 4) дисципліну, що вивчає способи побудови художньо виразної мови (передусім прозаїчної й усної), різноманітних форм мовного впливу на аудиторію (А. Капська, Г. Сагач, Н. Тарасевич).

У контексті дослідження риторику потрактовано як науку про красномовство (ораторське мистецтво), предметом якої є умови й форми ефективної комунікації, а також засоби побудови мовлення з метою переконання слухачів в істинності певного положення, тези чи позиції, а також для утворення ефекту емоційно-естетичної піднесеності, що сприяє їх прийнятності.

Риторичну культуру сучасні вчені визначають як «сукупність вербальних і невербальних засобів трансляції промовцем своїх думок у їх етичній, естетичній, інтелектуальній єдності» (М. Препотенська), «специфічний вияв загальної культури людини в межах її риторичної діяльності» (Я. Білоусова).

· Âîäíî÷àñ àíàë³ç íàóêîâî¿ ë³òåðàòóðè ç äîñë³äæóâàíî¿ ïðîáëåìè äàº ï³äñòàâè ñòâåðäæóâàòè, ùî ñüîãîäí³ ïîíÿòòÿ «ðèòîðè÷íà êóëüòóðà» ÷àñòî âèäîçàì³í&tho
;ºòüñÿ ³íøèìè: «êóëüòóðà ìîâè», «ìîâëåííºâà ìàéñòåðí³ñòü» (Í. Áåçìåíîâà, Ë. Ãðàóä³íà, Í. Ìèõàéëè÷åíêî), «ðèòîðè÷íà ãðàìîòí³ñòü» (Þ. Ðîæäåñòâåíñüêèé, Ä. Àëåêñàíäðîâ), «ïðîôåñ³éíî-âèêîíàâñüêà êóëüòóðà â÷èòåëÿ» (². Çÿç&tho
;í, À. Êàïñüêà, Ã. Ñàãà÷, Í. Òàðàñåâè÷) òîùî. Òàê³ ï³äõîäè çâóæó&tho
;òü çì³ñò äîñë³äæóâàíîãî ôåíîìåíà.

Узагальнення поглядів науковців на проблему дослідження дало можливість сформулювати таке визначення: риторична культура майбутнього фахівця дошкільного навчального закладу – динамічне системне особистісне утворення, яке характеризує досягнення майбутнього вихователя в засвоєнні риторичних знань і умінь, а також у підготовці застосовувати їх у професійній діяльності й спілкуванні.

На підставі аналізу наукової літератури з досліджуваної проблеми (Я. Білоусова, Ф. Гоноболін, І. Зязюн, Г. Сагач, Л. Ткаченко, Т. Ткаченко та інші) структуру риторичної культури майбутнього фахівця дошкільного навчального закладу представлено як сукупність мотиваційно-ціннісного, теоретичного, практичного й особистісного компонентів. Вони відбивають розмаїття зовнішніх і внутрішніх зв’язків і відносин, ціннісних орієнтацій, способів педагогічної діяльності та спілкування, професійного самовиховання майбутнього педагога-вихователя, які характеризують його професійну зрілість і компетентність щодо здійснення професійно-риторичної діяльності.

Мотиваційно-ціннісний компонент містить у собі професійну спрямованість майбутнього фахівця (ціннісне ставлення до педагогічної професії, професійний інтерес, прагнення самовдосконалювати власну педагогічну майстерність); усвідомлення майбутнім вихователем значущості риторичної культури як умови успішності професійно-педагогічної діяльності.

Теоретичний компонент риторичної культури майбутнього фахівця дошкільного навчального закладу передбачає сформованість сукупності знань із рідної мови; основ риторики (про суть і зміст риторичної культури); педагогіки й психології (основ педагогічної техніки, методики формування риторичної культури в дошкільників з урахуванням їхніх вікових психологічних особливостей тощо). Ці знання є основою для формування вмінь, які увторюють практичний компонент риторичної культури майбутнього фахівця дошкільного навчального закладу.

Аналіз праць учених (І. Зязюн, В. Гриньова, А. Капська, Г. Сагач, Н. Тарасевич, Л. Ткаченко, Т. Ткаченко та інші) дали можливість виділити такі групи риторичних умінь, що характеризують вихователя, який володіє риторичною культурою:

· мовленнєві вміння (уміння, що характеризують культуру та техніку мови: правильна вимова звуків і слів; мовне дихання; володіння голосовим апаратом, мовним диханням; виразність мови тощо);

· інтелектуально-логічні вміння (критично аналізувати систематизувати, класифікувати, узагальнювати інформацію, давати їй оцінку, аргументувати своє ставлення до неї; зіставляти й порівнювати факти, явища, концепції, точки зору тощо);

· презентаційно-комунікативні вміння (самопрезентації; кінетичні вміння; уміння організовувати процеси комунікації; уміння взаємодіяти із суб’єктами виховного процессу; за небагатьма ознаками передбачати розвиток комунікації; бачити варіанти комунікативної взаємодії; надавати допомогу вихованцям під час вирішення навчальних завдань; знаходити й тактовно виправляти помилки у висловлюваннях співрозмовників, добирати переконливі аргументи на користь своєї позиції; відкрито демонструвати й за необхідності відстоювати з повагою до почуттів, прав і думок іншої особистості свою позицію; уміння сценічної майстерності);

· емоційно-вольові вміння (упевнено триматися під час виступу, стримувати прояви негативних емоцій відносно суб’єкта педагогічного впливу та його індивідуальних особливостей, здатність настроїтися на позитивне сприйняття й прийняття чужих ідей, поглядів, цінностей, що суттєво відрізняються від власних переконань, уміння саморегуляції тощо);

· рефлексивно-творчі вміння (адекватно оцінювати наявну педагогічну ситуацію й самовизначитися в ній, гнучко реагувати на будь-які її зміни, проводити самоаналіз, самооцінювання, самоконтроль своєї поведінки з позиції гуманістичної педагогіки й за необхідності своєчасно вносить до неї необхідні корективи тощо);

· навчально-методичні вміння (здійснювати риторичну підготовку, організовувати риторичну діяльність дітей дошкільного віку).

На основі вивчення наукової літератури (В. Артемов, М. Вашуленко, А. Капська, Г. Сагач, Л. Ткаченко, О. Штепа та інші), власного педагогічного досвіду встановлено, що вихователя, який володіє риторичною культурою, відрізняють такі особистісні якості, як гуманістична спрямованість, емпатійність, відповідальність, толерантність, тактовність, доброзичливість, комунікабельність, креативність, артистизм тощо. Ці якості в дисертації представлено як складові особистісного компоненту фахівця дошкільного навчального закладу.

Сформульовані теоретичні положення стали підставою для обґрунтування технології формування риторичної культури майбутніх фахівців дошкільних закладів освіти, що передбачає організаційно-підготовчий, змістово-діяльнісний і рефлексивно-коригувальний етапи.

Організаційно-підготовчий етап передбачає підготовку викладачів до здійснення відповідної роботи зі студентами щодо необхідності оволодіння риторичною культурою як професійною цінністю, розробку науково-методичного забезпечення процесу формування в майбутніх вихователів риторичної культури. Змістово-діяльнісний етап розробленої технології передбачає оволодіння студентами знаннями, уміннями, що характеризують вихователя, який має риторичну культуру; набуття досвіду професійно-риторичної діяльності. Головною метою рефлексивно-коригувального етапу є корекція змісту, форм і методів формування риторичної культури на основі оцінки й самооцінки результативності запровадженої технології.