ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНЬОГО СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ГОТОВНОСТІ ДО ОСОБИСТІСНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ Статья

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, зазначено зв’язок роботи з науковими програмами, із науковою проблематикою установи, в якій виконано працю, ступінь розробленості проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання й етапи дослідження, сформульовано гіпотезу, теоретичну основу, розкрито наукову новизну, теоретичну й практичну вагомість дослідження, зазначено кількість публікацій, що висвітлюють основні результати роботи.

У першому розділі – „Теоретичний аналіз проблеми готовності майбутнього соціального педагога до реалізації особистісного самовизначення” – проаналізовано теоретичні особливості дослідження готовності до особистісного самовизначення. З’ясовано, що потреба в особистісному самовизначенні зростає разом із розширенням знань людини про світ і про себе, разом із зростанням суб’єктивних можливостей та ускладненням завдань, які постають перед людиною.

Нами було розглянуто два аспекти розуміння феномену особистісного самовизначення – соціологічний та психолого-педагогічний. Із погляду соціологічного термін „особистісне самовизначення” стосується покоління в цілому, характеризує його входження в соціальні структури і сфери життя; види самовизначення відповідають видам цих структур та сфер життя. Згідно з психолого-педагогічним підходом під поняттям „особистісне самовизначення” розуміють процес, відносно самостійний етап соціалізації особистості, сутність якої полягає у формуванні особистістю усвідомлення мети й смислу життя, готовності до самостійної життєдіяльності на основі своїх бажань, намірів, якостей, можливостей, вимог, які висуваються до особистості оточенням і суспільством.

Аби проаналізувати готовність до особистісного самовизначення в майбутнього соціального педагога, слід визначити насамперед рівень підготовки, систему цінностей, уявлення про професійне майбутнє – тобто, базовий рівень, із яким студент вступає до лав вищої школи, і який визначає вплив на особистість у ході формування її готовності до самовизначення. У той самий час, необхідно враховувати організацію навчального процесу, рівень викладання та взаємини викладачів зі студентами.

Обираючи професію, індивід має зрозуміти, що соціально-педагогічна робота належить до таких видів професійної діяльності, де не лише знання та вміння, а й особистісні якості спеціаліста здебільшого впливають на результативність. Необхідно усвідомити, що соціальний педагог працює у сфері, яка ґрунтується на здатності успішно функціонувати в системі міжособистісних стосунків.

Отже, особистісне самовизначення студента – майбутнього соціального педагога – складний, багаторівневий процес, який має певну структуру. Існують різноманітні, часто полярні погляди на критерії – визначники цієї структури. У нашому дослідженні дотримуємося думки, що готовність до особистісного самовизначення містить активну життєву позицію особистості й досягається нерозривною єдністю виховання та самовиховання, активним, постійним прагненням особистості до саморозвитку. Розвиток готовності до особистісного самовизначення майбутнього соціального педагога вказує на самостійність студента щодо прийняття рішень та здійснення вчинків, виявлення відповідальності за себе, суспільство та середовище, де він функціонує.

Готовність майбутнього соціального педагога до особистісного самовизначення – це стан соціалізації, який визначає зорієнтованість майбутнього соціального педагога на пошук свого місця в суспільстві, пов’язаний із співвіднесенням суспільних вимог і власних здібностей, що й спричиняє здатність майбутнього фахівця в цій галузі до самостійного вирішення важливих життєвих питань та питань, що стосуються майбутньої професії та реалізації професійних функцій.

У ході дослідження з’ясовано, що залежно від сфери виявлення особистісне самовизначення є здатністю особистості до взаємодії із середовищем, що дозволяє їй займати певне місце в структурі відповідних утворень. Тому оцінка рівня розвитку особистості як суб’єкта соціальної діяльності в кожному з напрямків уможливлює одержання комплексної характеристики готовності до особистісного самовизначення. Із огляду на це будується алгоритм інтегрування показника готовності до особистісного самовизначення в кількісний індекс.

Нами виділено такі критерії готовності до особистісного самовизначення майбутнього соціального педагога: активність студента, відповідальність та самоставлення. Для отримання цілісної оцінки аналізуємо критерії в єдності, оскільки саме їхні взаємозв’язки слугують ознакою цілісного формування готовності майбутнього соціального педагога до особистісного самовизначення.

Якісним змістом (показниками виявлення) активності майбутнього соціального педагога є: наявність цілей у житті, уміння креативно та реалістично їх коригувати; бажання бути корисним для інших; прагнення стати лідером; бажання активно впливати на життєдіяльність групи (університету); прагнення до активної самореалізації; установлення зв’язку між минулим, теперішнім та майбутнім як стимул до активної життєдіяльності, до побудови планів на майбутнє.

До якісних критеріїв відповідальності майбутнього соціального педагога відносимо: аналіз причин та зв’язків між життєвими подіями, індивідуальністю та соціумом; уміння людини нести відповідальність за власну поведінку; уміння нести відповідальність за інших; бути відповідальним за результат діяльності в різних ситуаціях; урахування думок оточуючих щодо власної діяльності; зміна, перетворення життя відповідно до своїх цінностей; визначення міри між „хочу” та „потрібно” (особистим та соціальним).

Якісні показники виявлення самоставлення майбутнього соціального педагога такі: сприйняття себе як особистості, схвалення себе в цілому; загальне переконання в тому, що людина здатна контролювати своє життя, вільне прийняття рішень та втілення їх у життя; уміння людини робити самоаналіз та самооцінку результатів власної діяльності; позитивне ставлення до інших та очікування аналогічного ставлення до себе; самореалізація в значущій для себе діяльності; бажання досягти успіхів у житті.

Для визначення рівня формування готовності до особистісного самовизначення майбутнього соціального педагога ми використовували модифікований варіант методики її формування, яка дозволяє через діагностику ступеня виявлення кожного з критеріїв результати порівняльного аналізу подати у вигляді кількісного індексу.

Запропоновані числові критерії – це експериментально встановлені інтервали значень індексів активності, відповідальності та самоставлення. Варіанти перетину їх утворюють конкретні рівні формування готовності до особистісного самовизначення студента – майбутнього соціального педагога.

Перший (високий) – творчий – рівень формування готовності до особистісного самовизначення майбутнього соціального педагога фіксується, якщо в межі значень високого інтервалу (5,0 – 4,01) потрапляє хоча б одне із значень індексів – активності, відповідальності чи самоставлення. Творчий рівень характеризується тим, що студенти формують особистісні якості соціального педагога, цінності, які відображають специфіку професійної діяльності, етичну відповідальність та прагнуть до творчого виконання своїх обов’язків.

Другий (середній) – спонукальний – рівень формування готовності до особистісного самовизначення студента визначається, якщо в межі значень середнього інтервалу (4,0 – 3,01) потрапляє принаймні одне із значень індексів активності, відповідальності чи самоставлення. На цьому рівні студенти ототожнюють себе з представниками професії соціального педагога.

Третій (низький) – репродуктивний – рівень формування готовності до особистісного самовизначення майбутнього фахівця визначається, якщо значення критеріїв не потрапляють у жоден із інтервалів, зазначених вище (3,0 – 1,5). Цей рівень пов’язаний із входженням студента в навчально-виховний процес навчального закладу, виконання ним обов’язків учитися та ознайомлення з основами майбутньої професії.

У другому розділі – „Педагогічні умови формування готовності майбутнього соціального педагога до особистісного самовизначення” – визначено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування готовності до особистісного самовизначення майбутнього соціального педагога в навчально-виховному середовищі педагогічного університету: формування ціннісних орієнтацій; побудова навчально-виховного процесу на засадах особистісно орієнтованого підходу; залучення студентів до колективних творчих справ.

Більшість учених підкреслюють важливість етапу навчання у вищих навчальних закладах для становлення особистості, сензитивність цього періоду для духовного розвитку особистості, її ціннісних орієнтацій тощо. Саме ціннісні орієнтації, виражаючи характер ставлення людини до різних аспектів матеріального і духовного світу, посідають істотне місце в структурі особистості, відображають рівень її розвитку, здійснюють регуляцію діяльності та поведінки.

Обґрунтовано, що система ціннісних орієнтацій виступає ключовою ланкою свідомості особистості й виявляється в її ставленні як до самої себе, так і до світу загалом. Система впливає на спрямованість та соціальну активність особистості, надає змісту суспільній орієнтації, визначаючи цим поведінку та вчинки майбутнього соціального педагога. Тому не випадково ціннісні орієнтації виконують цілий ряд функцій: долучають індивіда до норм суспільства, сприяють особистісному самовизначенню, реалізації здібностей та забезпечують гармонію внутрішнього світу особистості.

З’ясовано, що багато майбутніх соціальних педагогів мають серйозні розбіжності між внутрішніми установками та системою цінностей соціальної педагогіки як професії. Майбутній соціальний педагог повинен чітко зрозуміти, що вибір професії зобов’язує його стати носієм, творцем та розповсюджувачем гуманістичних цінностей. Важливим моментом є те, що в період усвідомлення ціннісних аспектів життєвого шляху спостерігається конфлікт між професійними та позапрофесійними цінностями.

Прагнення майбутнього соціального педагога до особистісного самовизначення є результатом розвитку свідомості й самосвідомості, самооцінки, рівня домагань, самоконтролю, самокритичності та рефлексії. У той же час для готовності до особистісного самовизначення майбутній соціальний педагог має обрати цінності, якими буде керуватися у своїй подальшій діяльності, оцінках, судженнях та переконаннях.

У ситуаціях самовизначення особистість отримує не лише можливість вибору, а й має виробити та реалізувати власну думку щодо оцінки навколишнього світу. У таких ситуаціях особистість, обираючи, самовизначається, реалізує в практичній діяльності, в спілкуванні потенціал своїх ставлень, таким чином упливаючи на хід подій, стаючи активним суб’єктом формування власного життя. Показниками успішної готовності до особистісного самовизначення виступають ціннісні орієнтації, життєві плани особистості та життєві позиції.

Обґрунтовано, що особистісно орієнтоване навчання спрямоване на реалізацію сутнісної природи особистості, стимулює розкриття самобутності людини та подальший поетапний розвиток її інтелектуальних можливостей, створює умови для особистісного самовизначення майбутнього фахівця.

Метод проектів за своєю сутністю є особистісно орієнтованою діяльністю майбутнього соціального педагога, виступає одним із ресурсів його підготовки до особистісного самовизначення. Важливою рисою проектного підходу є гуманізм, увага та повага до особистості, позитивний запал, спрямований не лише на навчання та виховання, але й на розвиток особистості студента.

Цінність методу проектів полягає в тому, що він орієнтує майбутнього фахівця на створення певного продукту, а не тільки на вивчення навчального матеріалу або участі в певному заході. Залучення студентів до діяльності такого типу сприяє розвитку творчості, ініціативи, самостійності, організаторських здібностей, так необхідних майбутньому соціальному педагогові, а також допомагає в особистісному самовизначенні та стимулює процес самовдосконалення.

Визначено, що умовою формування готовності до особистісного самовизначення є залучення студентів до колективних творчих справ. Сутність технології колективного творчого виховання полягає у формуванні особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все ґрунтується на засадах моральності та соціальної творчості. Через реалізацію колективної творчої справи у вищому навчальному закладі майбутні соціальні педагоги можуть проявити життєво-практичну громадську турботу про поліпшення спільного життя – одне із завдань їхньої професійної діяльності. Сила кожної колективної творчої справи полягає в тому, що вона вимагає творчого пошуку, який дає поштовх і відкриває для неї широкий простір.

Завдяки колективній творчій діяльності майбутній соціальний педагог починає переходити від стихійного та детермінованого педагогами способу життя до такого, який певною мірою може визначити сам. У ситуації самовизначення студент використовує свій досвід не автоматично, а проявляє життєтворчість.

Формування готовності майбутнього соціального педагога до особистісного самовизначення виступає як складний та багатогранний процес. Успіх цього процесу безпосередньо залежить від організації та планування навчально-виховного процесу, пізнавальної діяльності студентів, їхньої активності, створення умов для готовності до особистісного самовизначення.

У третьому розділі – „Дослідно-експериментальні результати формування готовності до особистісного самовизначення майбутнього соціального педагога” – засвідчено, що для узагальнення досвіду формування готовності до особистісного самовизначення студентів – майбутніх соціальних педагогів в умовах Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка використовувався порівняльний аналіз частотних розподілів індексу готовності до особистісного самовизначення та його складників залежно від впливу формування ціннісних орієнтацій, побудови навчально-виховного процесу на засадах особистісно орієнтованого підходу та залучення студентів до колективних творчих справ.

Основою дослідно-експериментальної роботи є результати двох діагностичних зрізів розвитку особистості. За результатами другого діагностичного зрізу (2011 року) найвищий рівень готовності до особистісного самовизначення мають студенти, які виявляють активність у формуванні готовності до особистісного самовизначення. Для порівняльного аналізу використовували дані першого діагностичного зрізу (2009 року).