ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛЮ У ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Короткий зміст

1)     ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження; окреслено його методологічні й теоретичні засади, наукову новизну, теоретичне та практичне значення; представлено відомості про впровадження, вірогідність і апробацію основних положень дослідження.

У першому розділі – „Професійна компетентність учителя гуманітарного профілю як педагогічна проблема” – визначено сутність і структуру професійної компетентності майбутнього вчителя гуманітарного профілю; окреслено роль і значення методичної компетентності як ключової складової професійної; розглянуто етапи педагогічної практики та роль кожного з них у процесі оволодіння досліджуваною компетентністю студентами гуманітарних спеціальностей.

Виявлено значний інтерес педагогічної теорії і практики до проблеми професійної підготовки майбутніх учителів гуманітарного профілю, що зумовлюється поширенням ідей гуманізації та гуманітаризації в усіх сферах сучасного життя.

У результаті вивчення вітчизняних і зарубіжних філософських, психолого-педагогічних і методичних праць окреслено різноманітність поглядів учених на визначення змісту професійної компетентності майбутніх учителів гуманітарного профілю, зокрема ролі та значення методичної компетентності в цій структурі. На основі систематизації й узагальнення низки підходів, методична компетентність розглядається у складі професійної компетентності, структурними компонентами якої є науково-теоретична (фундаментальна), педагогічна, предметна, соціально-психологічна й аутопсихологічна компетентності.

На основі проведеного контент-аналізу методична компетентність майбутніх учителів гуманітарного профілю тлумачиться як здатність ефективно будувати навчально-виховний процес на гуманістичних засадах, що ґрунтується на системі спеціально-наукових, психолого-педагогічних, методичних знань, професійно-методичних умінь і навичок, індивідуально-психологічних характеристик і досвіді їх використання в процесі професійної діяльності.

У ході аналізу теоретичних засад досліджуваної проблеми виокремлено основні компоненти методичної компетентності, а саме: методичну грамотність, яка ґрунтується на методичних знаннях, відповідних уміннях і навичках; методичне мислення, яке взаємопов’язане з педагогічним, креативним і соціальним мисленням; методичну рефлексію як важливий стимул до самовдосконалення майбутніх педагогів-гуманітаріїв засобами самопізнання, саморозвитку, самоосвіти та самовиховання; методичну культуру, що репрезентує інтегровану єдність цінностей-знань, цінностей-мотивів, цінності-творчості і цінності-досвіду.

Доведено, що ключовою й обов’язковою умовою професійно-методичного становлення вчителя-гуманітарія є успішне проходження всіх рівнів педагогічної практики, які слугують сполучною ланкою між теоретичною підготовкою у вищому навчальному закладі й самостійною професійною діяльністю. З’ясовано, що структура педпрактики має циклічний характер і охоплює такі її види: навчально-педагогічна (на ІІ курсі ВНЗ), навчальна педагогічна (на ІІІ курсі ВНЗ), літня педагогічна (після ІІІ курсу ВНЗ) і навчально-виховна в початковій, основній і старшій школах (на IV – V курсах). Визначено особливості реалізації основних функцій педагогічної практики, що зумовлює формування методичної компетентності майбутніх учителів гуманітарного профілю, а саме: адаптаційну, освітню, розвивальну, виховну, дослідницьку, рефлексивну, діагностичну.

Обґрунтовано положення, що в ході педагогічної практики всі складові методичної компетентності одержують якісно новий рівень свого розвитку за умови перевірки й інтеріоризації набутого теоретичного досвіду в діяльності, що передбачає надання можливості студентам гуманітарних спеціальностей відчути себе в ролі вчителя, усвідомити сильні та слабкі сторони своєї професійної підготовки, апробувати педагогічні й методичні прийоми, засоби навчання, виховання і розвитку, визначити ефективні шляхи професійно-особистісного самовдосконалення. Доведено, що педагогічна практика сприяє розвитку методичної грамотності й мислення, методичної рефлексії та культури майбутніх учителів-гуманітаріїв.

На основі порівняння основних аспектів теоретичної й контекстної підготовки вчителів окреслено роль і значення педпрактики щодо прямого залучення майбутніх педагогів до навчально-виховного процесу з подальшим критичним оцінюванням власної професійно-педагогічної й особистісної готовності до його реалізації. У результаті аналізу цілей, завдань і структури кожного виду педпрактики доведено: цей етап професійної підготовки на IV і V курсах є найбільш сензитивним для комплексного розвитку методичної компетентності майбутнього вчителя-гуманітарія, що передбачає реалізацію цієї компетентності за найбільшою кількістю критеріїв.

У другому розділі – „Модель формування методичної компетентності майбутнього вчителя гуманітарного профілю у процесі педагогічної практики” – теоретично обґрунтовано модель формування методичної компетентності майбутніх фахівців у сфері освіти, визначено її компоненти та змістове наповнення кожного з них; окреслено систему критеріїв і показників для виявлення рівнів методичної компетентності майбутнього вчителя-гуманітарія.

У контексті сучасних наукових підходів (системного, діяльнісного, компетентнісного, контекстного, гуманістичного й особистісно орієнтованого) і, враховуючи актуальні тенденції у досліджуваній сфері, обґрунтовано модель формування методичної компетентності майбутніх учителів гуманітарного профілю в процесі педагогічної практики (рис. 1), яка є системою взаємопов’язаних і взаємообумовлених елементів, а саме: соціального замовлення, мети, завдань і педагогічних умов професійної педагогічної підготовки. До останніх відносимо: орієнтацію вищої педагогічної освіти і педпрактики на розвиток методичної компетентності як ключової складової професійної компетентності; свідоме ставлення студентів до педпрактики як першого кроку в професійній самореалізації; відкритість до засвоєння освітніх і технічних інновацій; високий рівень мобільності особистості вчителя гуманітарного профілю; належний рівень умотивованості до постійного збагачення педагогічно-методичного, методичного та предметного самовдосконалення.

Структура побудованої моделі також передбачає наявність: змістового, операційного, організаційного і контрольно-оцінного компонентів, а також результат професійно-педагогічної підготовки – методично компетентний учитель-гуманітарій.