Замовити дисертацію ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ :

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт, предмет, методи; розкрито наукову новизну, практичну значущість отриманих результатів, подано інформацію щодо апробації та впровадження результатів, наведено дані про структуру дисертації.

У першому розділі – “Теоретичні засади формування професійної компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі педагогічної практики” – визначено теоретичні основи, сутність, структуру, зміст та особливості формування професійної компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі педагогічної практики, проаналізовано базові поняття дослідження, окреслено роль і значення педагогічної практики в системі становлення і розвитку вищої школи.

На основі теоретичного аналізу базових категорій дослідження зроблено висновок, що в педагогічній теорії існують різні тлумачення поняття “професійна компетентність майбутнього вчителя”. Зазначено, що більшістю вчених “професійна компетентність” розглядається як форма виконання педагогом професійних функцій, вільне володіння змістом особистої праці, система знань, умінь і навичок педагога, що виявляється під час вирішення на практиці професійно-педагогічних завдань.

У межах дослідження професійна компетентність майбутнього вчителя тлумачиться як сукупність професійних знань, умінь і навичок, важливих якостей особистості, її прагнення на високому рівні здійснювати навчально-виховну, науково-методичну та соціально-педагогічну діяльність, здатність до самооцінки особистісних властивостей і якостей, а також регулювання процесу професійного становлення.

З’ясовано, що структурними компонентами професійної компетентності є мотиваційний, змістово-операційний та рефлексивний, кожен з яких передбачає наявність відповідних елементів та змісту.

Мотиваційний компонент визначено стрижневим у структурі професійної компетентності, він передбачає сформованість духовного світу особистості – потреб, інтересів, прагнень до здійснення педагогічної діяльності на високому науково-методичному рівні, що вимагає застосування фахових знань, умінь і навичок у реальному навчально-виховному процесі.

Змістово-операційний компонент визначається наявністю знань, умінь і навичок педагога, його професійно значущих якостей.

Рефлексивний компонент професійної компетентності відображає уявлення педагога про себе, особистісні якості та результати діяльності, а також самооцінку, яка формує вміння та навички самоаналізу власної діяльності.

Визначено, що структура професійної компетентності педагога характеризується високим рівнем професійної підготовки до здійснення навчання, виховання та розвитку учнів, мотиваційною спрямованістю на педагогічну діяльність.

Обґрунтовано думку про особливу значущість володіння вчителем практичними уміннями та навичками здійснювати на високому рівні аналіз та адекватний самоаналіз власної діяльності, а також професійно важливих особистісних якостей, реалізація яких забезпечує досягнення позитивних результатів у професійній діяльності.

Доведено, що вдосконалення підготовки педагогічних кадрів залежить не тільки від професійної орієнтації студентів, а й від організації їх підготовки до майбутньої професійної діяльності, зокрема у процесі педагогічної практики.

На основі аналізу історико-педагогічного досвіду розвитку вищої школи визначено, що педагогічна практика майбутніх учителів є важливою складовою здобуття професійної освіти на різних етапах, що потребує постійного пошуку нових шляхів її організації та проведення.

У другому розділі – “Розробка авторської моделі формування професійної компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі педагогічної практики” – розкрито зміст та особливості педагогічної практики майбутніх учителів у вищому навчальному закладі, теоретично обґрунтовано та розроблено модель й організаційно-методичні умови формування професійної компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі педагогічної практики.

У результаті аналізу наукових джерел щодо тлумачення категорій “практика”, “педагогічна практика” з’ясовано, що практика є видом людської діяльності, а педагогічна практика – професійної підготовки і невід’ємною складовою педагогічної освіти майбутніх учителів, важливим засобом формування професійної компетентності, що забезпечує інтеграцію теоретичної та практичної підготовки майбутніх фахівців, ефективну адаптацію студентів до реального педагогічного життя та максимально наближених до професійної діяльності умов.

Обґрунтовано думку, що педагогічна практика майбутніх учителів є складовою професійної підготовки, формою набуття та закріплення теоретико-методологічних, методичних, психолого-педагогічних, філософських, валеологічних та інших знань, умінь і навичок щодо організації навчання, виховання та розвитку учнів (фізичного, інтелектуального, морально-вольового, художньо-естетичного, трудового, креативного); засобом підвищення рівня зацікавленості педагогічною діяльністю.

З метою забезпечення ефективного формування професійної компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі педагогічної практики розроблено відповідні організаційно-методичні умови, серед яких: удосконалення процесу організації педагогічної практики (визначення змісту діяльності студентів, координація злагодженої взаємодії всіх керівників практики – викладачів вищого навчального закладу та вчителів школи; дотримання єдиних вимог керівників до оцінки практичної діяльності студента); реалізація особистісно орієнтованого підходу до формування професійної компетентності (створення ситуації успіху, надання педагогічної підтримки студентам, забезпечення суб’єкт-суб’єктних відносин, розвиток творчої індивідуальності та самостійності); формування аналітичних умінь майбутніх учителів у процесі організації науково-дослідної роботи (аналізу та самоаналізу діяльності, адекватної самооцінки).

У результаті дослідження теоретично обґрунтовано та розроблено авторську модель (рис. 1), реалізація якої спрямовувалася на формування всіх компонентів і складових професійної компетентності майбутніх учителів початкових класів. Зазначена модель включає взаємопов’язані елементи, що забезпечують формування в студентів професійної спрямованості та інтересу до педагогічної діяльності, професійно значущих особистісних якостей, знань, умінь та навичок, необхідних для успішного здійснення педагогічного процесу в школі та адекватної самооцінки власної діяльності й оцінки діяльності учнів.

Формування професійної компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі педагогічної практики базувалося на принципах: педагогічної спрямованості цілей, завдань і змісту практики; безперервності її організації; забезпечення комплексного характеру, диференціації та індивідуалізації, що передбачало застосування таких підходів: діяльнісного, компетентнісного, особистісно орієнтованого, рефлексивного, антропологічного.

У ході впровадження моделі формування професійної компетентності майбутніх учителів початкових класів ефективність організації педагогічної практики забезпечувалася якісною теоретичною підготовкою студентів, яка сприяла цілеспрямованому вирішенню конкретних практичних завдань, вибором базових установ, проведенням настановчих конференцій, достатнім методичним забезпеченням цього процесу.