ФОРМУВАННЯ ТА ОЦІНКА РЕСУРСІВ ОРГАНІЗАЦІЙ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи; розкрито зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет, методи дослідження, вказано наукову новизну і практичне значення отриманих результатів; визначено особистий внесок здобувача та результати апробації дисертації, викладено наукові та прикладні результати дисертації в опублікованих працях; вказано структуру й обсяг роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи формування й оцінки ресурсів організацій споживчої кооперації» досліджено еволюцію наукової думки щодо сутності, складу та класифікації ресурсів економічних організацій, визначено теоретичні підходи до аналізу ресурсного потенціалу та розглянуто інструменти оцінки використання ресурсів кооперативних організацій системи споживчої кооперації.

Досліджено наукові погляди щодо пояснення природи ресурсів підприємств, розуміння їх структури та функцій, характеру взаємодії і ролі у відтворювальному процесі. Піддані поглибленому аналізу такі ключові поняття, як «ресурси», «економічні ресурси», «ресурсний потенціал», «основний капітал», «оборотний капітал», «трудові ресурси» тощо. З’ясовано сутність ресурсів організації, систематизовано існуючі методологічні підходи до аналізу їх складу та класифікації. При цьому в якості базових груп ресурсів економічної організації аналізуються основний і оборотний капітал та трудові ресурси, що дозволило зосередити увагу на конкретному переліку структуроформуючих факторів з метою якомога повнішого врахування їх впливу. Виявлено зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на склад ресурсів і визначають їх класифікаційні групи відповідно до критеріїв розподілу.

У процесі дослідження доведено, що для розробки ефективної політики формування основного капіталу кооперативних організацій доцільно застосовувати розгорнуту систему критеріїв класифікації його елементів, перш за все таких, як матеріально-речовий зміст, джерела фінансування інвестицій, а також рівень ліквідності, амортизованість, ступінь використання, функціональне призначення, роль у господарському процесі, сфера діяльності, місце використання, рівень ризику вкладання інвестиційних засобів тощо. Натомість проблема дослідження оборотного капіталу виявляється головним чином у трактуванні сутності оборотного капіталу (теоретичний аспект) та визначенні реальної потреби в оборотному капіталі для конкретної організації (практичний аспект). На основі критичного узагальнення основних підходів щодо трактування сутності оборотного капіталу доведено, що найбільш коректно трактувати його як «вартість, авансовану в оборотні фонди і фонди обігу».

У дисертації доведено, що обставини, пов’язані зі зміною умов господарської діяльності, зумовлюють необхідність ретельного обліку й аналізу всіх елементів оборотного капіталу організації з метою ефективного управління ним. Показано, що управління трудовими ресурсами пов’язане із широким колом проблем – організацією трудового процесу, підготовкою і набором кадрів, вибором оптимальної системи оплати праці, створенням особливих відносин довіри та соціального партнерства в колективах кооперативних організацій.

Встановлено, що аналітичне осмислення економічної природи ресурсів як стратегічної основи виробничої та комерційної діяльності, вміле застосування сучасних методів їх формування, оцінки і розвитку дозволяє вчасно діагностувати фактичний стан кооперативної організації, заздалегідь планувати, формувати та підтримувати бажані тенденції в її діяльності. Доведено, що в умовах зростання нестабільності ринку наукове формування ресурсного потенціалу має стати визначальним інструментом стратегічного розвитку організацій Укоопспілки, особливо з урахуванням необхідних методологічних засад, які вітчизняна економічна наука пропонує для цього.

У дисертації встановлено, що ресурсний потенціал суб’єкта господарювання не можна тлумачити як просту сукупність доступних їй економічних ресурсів. Він залежить від структури, кількості та якості економічних ресурсів, однак не є синонімом їх сукупності. Показано, що ресурсний потенціал підприємства не можна розглядати ні як сукупність наявних факторів виробництва, ні як прямий результат їх дії (обсяг випуску). Потенціал економічної організації слід трактувати як відношення між фактичним і максимально можливим результатом її діяльності, зумовлене зміною затрат ресурсів чи ефективністю їх використання.