УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі, об’єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення, наведено дані про апробацію та публікації одержаних результатів, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі «Теоретичні засади управління соціально-економічним розвитком сільських територій» здійснено категорійно-понятійний аналіз сільської території як об’єкта управління, розглянуто сучасне трактування категорії управління в контексті соціально-економічного розвитку сільських територій; визначені  методичні основи дослідження функціонування управлінської сфери сільських територій та оцінки її ефективності.

Категорійно-понятійний аналіз проблеми управління соціально-економічним розвитком сільських територій, а також диференціація відповідних рівнів наукового аналізу (філософського, загальнонаукового та конкретно-наукового, які відобра-жають відповідно загальне, особливе та одиничне у предметі дослідження) дозволили виокремити базове поняття дослідження – "сільська територія". Останнє реалізується у контексті таких понять (деякі з яких залишаються дискусійними), як: "система", "розвиток", "регіон", "сільський регіон", "територія", "село", "сільський населений пункт", "поселення", "адміністративно-територіальна одиниця", "населе-ний пункт", "місцевість", "сільська місцевість".

Сільська територія як система складається із певних підсистем, а саме: геокліматичної (геокліматичні особливості території, які визначають рослинний відтворювальний цикл сільськогосподарських угідь); природно-екологічної (її земельні та водні, лісові ресурси, тваринний і рослинний світ, корисні копалини та інші енергетичні ресурси, пов’язані із водними та вітровими ресурсами); геополітичної (особливості геополітичного розміщення сільської території, що виявляються у контексті глобальної економічної інфраструктури); виробничо- економічної (виробнича діяльність, сфери обміну та розподілу, споживання, сфера виробничої інфраструктури). У дисертації визначено, що виробничо-економічна підсистема найбільше піддається управлінському впливу, який прямо чи опосередковано визначає розвиток решти підсистем: соціальну (окреслює поселенську мережу, яка характеризується певними життєвими стандартами, рівнем життя, що визначається матеріальним добробутом, характером споживання матеріальних і духовних благ, соціальною інфраструктурою, а також цілісним комплексом інтересів та потреб, що забезпечують процес життєдіяльності людини, її участь у громадському житті, існуючий рівень політичних свобод, гарантій і прав); управлінську (органи державної влади та місцевого самоврядування, громадські організації, що знаходить вираження у певних управлінських відносинах).

З'ясування сутності сільських територій, диференціація їх за рівня­ми і типами дозволило автору дійти висновку, що сільська територія – це певна гетерогенна, поліфункціональна, багаторівнева, біо-соціо-еколого-економічна просторово-часова відкрита система, що інтегрує геокліматичну, природно-екологічну, геополітичну, виробничо-економічну, соціальну та управлінську підсистеми. Тобто вона є певною ієрархічною цілісністю, у межах якої функціонують сільський (селищний), районний та обласний територіальні рівні, що являють управлінську вертикаль із органів місцевого самоврядування та структур державної влади.

Аналіз діючої в країні системи управління дозволяє стверджувати про існування двох каналів розподі­лу владних функцій. Перший – це державний, який складається на горизонтальному рівні з трьох гілок влади – законодавчої, судової та виконавчої. Другий, у свою чергу, представлений на вертикальному рівні чотирма ієрархічними ланками: сільською (низовою), районною (місцевою), регіона­льною (обласною) та загальнодержавною