ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження та проаналізовано ступінь її наукової розробки, надано інформацію про зв’язок з науковими програмами, планами, темами, поставлено мету і сформульовано завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, вказано положення наукової новизни, подано теоретичне та практичне значення отриманих результатів, а також наведено відомості про їх апробацію. Окреслено особистий доробок здобувача, описано загальну структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження системи державного регулювання електроенергетичного сектору України» розкрито сутність електроенергетичного сектору як об’єкта державного регулювання, висвітлено становлення вітчизняного ринку електроенергії в умовах трансформаційних процесів у вітчизняній економіці, досліджено інституційне середовище регулювання електроенергетичного сектору України.

Дисертант виходить з того, що необхідність державного регулювання електроенергетичного сектору обумовлена унікальним соціальним статусом електроенергетики та її сутнісними характеристиками, до яких належать: незамінність електроенергії як товару суспільного значення; необхідність збереження цілісності єдиної електроенергетичної системи; протиріччя між короткостроковими інтересами енергетичного бізнесу та довгостроковими цілями суспільства у сфері інвестиційної політики, особливо в період проведення ринкових перетворень.

Вибір та здійснення підходів до державного регулювання електроенергетичного сектору вимагають особливої пильності, оскільки воно неодмінно виявляється пов’язаним зі складностями, обумовленими специфікою електроенергетичного виробництва, яка полягає у єдності та нерозривності процесів виробництва, передачі, розподілу, постачання та споживання кінцевого продукту, тобто електроенергії.

Зазначено, що в процесі реформування електроенергетичного сектору пріоритетним завданням державного регулювання стає створення ринку електроенергії та активізація конкуренції на ньому. Показано, що кроки, здійснені у напрямку становлення вітчизняного ринку електроенергії (формування нормативно-правового забезпечення діяльності суб’єктів електроенергетики; створення цілісного апарату державних органів управління, регулювання та контролю; заснування оператора комерційних розрахунків ринку електроенергії у вигляді державного підприємства; впровадження моделі ринку електроенергії за британським взірцем), не привели до формування в електроенергетичному секторі справді конкурентних відносин.

Встановлено, що причини несформованості конкурентних відносин полягають не стільки в іманентних недоліках реалізованої в межах вітчизняного ринку електроенергії моделі оптового покупця (примусове членство на ринку; малий вплив споживачів на ринок; державна форма власності оператора комерційних розрахунків ринку), скільки в особливостях вітчизняної господарської практики (наявність перманентного адміністративного втручання в роботу оптового ринку електроенергії; недостатність державного фінансування для підтримання працездатного стану основних засобів вітчизняного електроенергетичного сектору та його подальшого розвитку), а також складності та неоднозначності ідентифікації природномонопольного статусу електроенергетичного сектору або окремих видів діяльності в його складі.

Дисертант доходить висновку, що запланована Концепцією функціонування та розвитку оптового ринку електроенергії України зміна моделі ринку здатна виправдати очікування стосовно формування конкурентного середовища в електроенергетичному секторі тільки за умови збалансування державного регулювання та ринкового саморегулювання. З огляду на обмежені можливості саморегулювання ринку, роль держави повинна полягати у забезпеченні балансу економічних інтересів суб’єктів електроенергетики, держави та суспільства. З цією метою запропоновано вивести регулятор електроенергетичного сектору в Україні з підпорядкування профільному міністерству та законодавчо закріпити його незалежний статус, що, поряд із іншими гарантіями незалежності, повинно забезпечити належне виконання регулятором покладених на нього функцій у межах відведених йому повноважень, коло яких рекомендовано розширити у напрямку антимонопольної діяльності