ІНВЕСТИЦІЙНЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету та основні завдання, предмет та об’єкт, теоретичну та методичну базу дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретичні засади інвестиційного планування на промисловому підприємстві” здійснено узагальнення наявних підходів до трактування поняття “інвестиційне планування”, встановлено місце інвестиційного планування в загальній системі планування на підприємстві та з’ясовано його роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств; визначено принципи й методи та доведено необхідність використання системного підходу до планування інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання.

Об’єктивна необхідність планування інвестицій і зростання його ролі в сучасних умовах пояснюється необхідністю забезпечення конкурентоспроможності підприємства, зростанням вимог до формування інвестиційних проектів, багатоваріантністю та імовірнісним характером інвестиційних процесів, обмеженими можливостями залучення довгострокових інвестицій у розвиток підприємства тощо.

У роботі на основі об’єднання трьох підходів до сутності поняття “інвестиційне планування” (наукового, функціонального, організаційно-правового) запропоновано авторське трактування як процесу формування основних напрямків інвестиційної діяльності, розробки системи планів і планових показників згідно з внутрішніми та зовнішніми можливостями та відповідними організаційно-правовими умовами його забезпечення з метою досягнення головної мети та цілей підприємства.

У процесі дослідження виявлено основні закономірності інвестиційного планування, зокрема такі: на етапі інвестиційного планування ухвалюються важливі управлінські рішення, які в майбутньому матимуть вплив на усі аспекти діяльності підприємства; при плануванні інвестицій у розвиток підприємств необхідно брати до уваги, що переважно це значні фінансові витрати в обладнання і технології, які дозволяють досягнути стратегічних цілей розвитку підприємства та впливають на добробут усіх учасників інвестиційної діяльності (власників, працівників, суспільство); ухвалені управлінські рішення щодо інвестування в розвиток промислових підприємств незворотні (невелика ліквідність основних засобів), тому без науковообґрунтованого, добре організованого інвестиційного планування підприємство зазнає значних збитків; необхідно зважати на ринкові фактори здійснення інвестиційного планування: невизначеність зовнішнього середовища, ризик, час.

З огляду на вищесказане в роботі виділено особливості інвестиційного планування, а саме: інвестиційне планування не лише довгострокове, але й стратегічне, тому що орієнтоване на досягнення кінцевих цілей – впровадження нового обладнання й технологій для підвищення рентабельності роботи підприємства; урахування фактора невизначеності обумовлено необхідністю врахування зовнішнього середовища, новизни продукції, що виробляється, технологією та умовами виробництва; довгостроковість планування, яка зумовлена тривалим терміном окупності капіталовкладень у створення нових виробництв і технологій; високий рівень відповідальності за ухвалення планових рішень, який пояснюється складністю коригування параметрів плану після початку здійснення проекту; виправлення помилок ускладнене ще й тому, що капіталовкладення мають вузьку сферу застосування, яка не дозволяє використовувати їх в альтернативних цілях; чітко окреслені межі процесу планування збігаються з рамками інвестиційного проекту – придбання постійних активів і забезпечення їх окупності.

Аргументовано, що система принципів інвестиційного планування повинна охопити загальнофілософські, загальносистемні, стратегічні, організаційні принципи, загальні та спеціальні принципи планування.

На основі узагальнення і систематизації наукових підходів у дисертації запропоновано систему методів інвестиційного планування відповідно до етапів його здійснення на підприємстві: стратегічного, тактичного та оперативного. Встановлено, що на етапі стратегічного планування інвестиційної діяльності пріоритетним є застосування методів маркетингових досліджень, методів прогнозування та аналітичних методів; на етапі тактичного планування – балансового та нормативного методів; на етапі оперативного інвестиційного планування – метод бюджетування. Водночас загальнонаукові та економіко-математичні методи складають підґрунтя розробки та прийняття інвестиційних рішень на усіх етапах планування інвестиційної діяльності (усієї системи інвестиційного планування).

Доведено, що сутність поняття “система інвестиційного планування” слід трактувати як складну систему змістових складових, а саме: функціональної (система як сукупність видів діяльності, спрямованої на досягнення певних результатів у галузі інвестування), процесної (система, з точки зору виконання дій для виявлення і вирішення проблем, процес і підготовка прийняття інвестиційних рішень), елементної (система як діяльність з організації взаємодії структурних елементів, задіяних в інвестиційному плануванні).

Ґрунтуючись на загальноприйнятих властивостях систем і беручи до уваги особливості здійснення інвестиційної діяльності на вітчизняних підприємствах, виділені такі властивості системи інвестиційного планування: синергічність, орієнтація системи інвестиційного планування на споживача, невизначеність інформаційного забезпечення, цілеутворення та пріоритетність цілей, комунікативність, інтегративність, ієрархічність, адитивність, цілісність.

Наголошено, що організаційними передумовами формування ефективної системи інвестиційного планування на промислових підприємствах є: освоєння працівниками, які беруть участь у здійсненні інвестиційного планування, методів і процедури опрацювання даних про зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства та розробка стандартних форм для узагальнення, аналізу і зберігання цієї інформації; забезпечення всіх функціональних підрозділів підприємства комп’ютерною технікою та сучасними засобами комунікації з метою отримання оперативної і достовірної інформації про стан справ на підприємстві та в зовнішньому середовищі; організація моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства з подальшим формуванням власного інформаційного банку даних про стан цих факторів; здійснення мотивації персоналу в процесі досягнення цілей підприємства, підвищення кваліфікації персоналу в галузі інвестиційного планування, розвиток творчого мислення, формування новаторського підходу персоналу до вирішення окреслених проблем.

У другому розділі “Аналіз інвестиційного планування на підприємствах кондитерської галузі” досліджено сучасний стан та перспективи розвитку кондитерської галузі; виявлено та проаналізовано основні макро- та мікрочинники, які сприяють активізації інвестиційної діяльності підприємств або стримують інвестиційну активність суб’єктів господарювання; здійснено аналіз стану інвестиційного планування та обґрунтовано його доцільність на підприємствах галузі.

Інвестиційна активність підприємств безпосередньо залежить від впливу чинників зовнішнього середовища. Виявлено, що позитивні зрушення в економіці країни (ріст ВВП, обсягів промислового виробництва, доходів населення, фінансових результатів діяльності підприємств тощо) стимулюють розвиток кондитерської галузі, сприяють відновленню позитивної динаміки обсягів інвестицій. Водночас, несприятливим є вплив таких чинників макросередовища, як: політико-правового (хитка політична стабільність, ріст недовіри до влади, корупція, недостатня дієвість правової системи); виробничо-технологічного (обмежене фінансування з боку держави інвестиційно-інноваційних програм та проектів розробки та впровадження нових технологій, оновлення продукції); соціально-демографічного (погіршення демографічної ситуації, низький рівень життя населення тощо).

Здійснено аналіз динаміки розвитку кондитерської галузі у 2003-2010 рр. та виявлено стійку тенденцію до сповільнення темпів росту обсягів виробництва вітчизняними кондитерськими підприємствами (10-13% у 2003-2005 рр.; 3-8% у 2007-2008 рр.). У дисертації аргументовано, що світова фінансово-економічна криза призвела до скорочення обсягів виробництва кондитерської продукції у 2009 р. порівняно з попереднім роком на 4,3%. Проте у 2010 р. спостерігалося відновлення позитивної динаміки докризового періоду: обсяг виробництва кондитерських виробів порівняно з 2009 р. зріс на 21 тис. т (+2 %).

Встановлено, що основними причинами таких процесів є, з одного боку, позитивні зрушення в галузі (реструктуризація власності та консолідація капіталу; значні вітчизняні та іноземні інвестиції; розширення асортименту продукції; активна маркетингова політика виробників; використання сучасних матеріалів пакування та нових технологій), а з іншого боку – проблеми розвитку галузі (постійне подорожчання енергоносіїв та сировини; введення митних обмежень з боку країн-імпортерів вітчизняних кондитерських виробів; кредиторська заборгованість за відвантажену продукцію; погіршення якості кондитерських виробів; монополізація окремих сегментів ринку кондитерських виробів; недостатній рівень інформаційної та консалтингової підтримки тощо).

Констатовано, що ринок кондитерських виробів в Україні є висококонцентрованим. У 2009-2010 рр. 46 % загальногалузевого обсягу кондитерської продукції припадало на три великі виробники (Корпорація “ROSHEN”, ЗАТ ВО “Конті”, ЗАТ “АВК”), щорічний обсяг виробництва кондитерської продукції кожного з яких складав від 119,8 тис. т до 230,7 тис. т. Ще 15 % належало кондитерським підприємствам, частка яких у загальному обсязі виробництва складала від 2 % до 5 % (Корпорація “Бісквіт-Шоколад”, ЗАТ “Житомирські ласощі”, ПАТ “Полтавакондитер”, ЗАТ “Світоч”, ТОВ “Черкаська бісквітна фабрика”, ПАТ “Крафт Фудз Україна”). Водночас, протягом цього періоду на ринку функціонувала значна кількість невеликих кондитерських підприємств регіонального (місцевого) значення: середніх, малих приватних підприємств, цехів при хлібзаводах та супермаркетах.

Результати аналізу засвідчують, що одним із найбільш динамічних та перспективних є ринок борошняних кондитерських виробів, частка яких у структурі вітчизняного кондитерського виробництва у 2010 р. склала 41,4% у натуральному вираженні і 37,1% – у вартісному. Цей ринок в основному характеризується наявністю середніх і малих виробників, а також тіньового виробництва й збуту кондитерської продукції, що пояснюється простотою виробничого процесу, наявністю вітчизняної сировини, розгалуженою мережею збуту, відсутністю ефективної системи контролю за якістю продукції.

У результаті дослідження виявлено, що проблеми функціонування кондитерської галузі спостерігаються як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні. На основі аналізу обсягів виробництва кондитерської продукції підприємствами Тернопільської області за 2003-2010 рр. та дослідження їхньої динаміки у контексті загальних тенденцій визначено, що частка їх продукції в загальному обсязі є незначною, і становила за досліджуваний період від 0,2 % до 0,3 %. Проведений аналіз засвідчив, що 90 % кондитерських підприємств Тернопільської області спеціалізуються на виробництві борошняних кондитерських виробів, а найбільшими виробниками такого виду продукції є ПАТ “ТерА”, ТОВ “Ваврик і Компанія” ЛТД, ПП “Бекерай”.

Встановлено, що загальний обсяг виробництва кондитерської продукції підприємствами області у 2010 р. у порівнянні з попереднім роком зменшився на 249 т (10 %) і становив 2357 т, а в порівнянні з 2003 р. виявлено збільшення цього обсягу на 227 т (11%).

Аналіз статистичної інформації засвідчив негативну динаміку інвестицій в основний капітал промислових підприємств Тернопільської області, в тому числі підприємств харчової галузі