ФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРОХОЛДИНГІВ Автореферат

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади формування інтеграційних структур у аграрному секторі економіки ” – розкрито сутність інтеграційних процесів та історичні етапи їх розвитку, систематизовано методологічні підходи до класифікації інтегрованих структур та обґрунтовано методологічні основи формування і функціонування агрохолдингів, узагальнено інституційні ефекти розвитку та відображено роль і значення їх у підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва.

Із позицій системного підходу досліджено теоретико-методологічні та прикладні аспекти розвитку інтеграційних процесів у сільському господарстві через призму організаційних, економічних та соціальних чинників. Організаційний, управлінський та ресурсний інструментарії агрохолдингів можуть бути елементами побудови ефективної моделі подальшого розвитку агропромислового комплексу на інноваційній основі.

На підставі ретроспективного аналізу розвитку агропромислової інтеграції в Україні та за кордоном оцінено її особливості, специфіку та можливість імплементації досвіду в практику виробництва. Класифіковано й охарактеризовано форми агропромислової інтеграції і викладено методологічні та організаційні підходи до їх формування.

Специфічною особливістю агрохолдингів є здатність на основі синергетичних ефектів забезпечувати збільшення прибутку, впроваджувати у виробництво нові системи, охоплювати весь цикл виробництва, переробки та реалізації продукції і цілеспрямовано відтворювати галузь на новій технологічній, організаційній і економічній основі.

Викладено теоретико-методологічні засади формування агрохолдингів, особливості і практику їх створення шляхом злиття та поглинання.

Поглиблено трактування поняття «агрохолдинг» – яке, зважаючи на специфіку виробництва та безпосередню участь інвестора в управлінні виробничою діяльністю, доречно трактувати як компанію з володіння та управління активами інших компаній.

Проведено порівняльний аналіз інтеграції сфер господарської діяльності залежно від: форми об’єднання компаній, юридичного статусу, специфіки інтеграції сфер діяльності, територіального розміщення та переваг і недоліків.

Сформульовано інвестиційні, управлінські, організаційні, кадрові, фінансові та соціальні ефекти розвитку агрохолдингів, які є багатоаспектним та багатокомпонентним явищем і мають важливе значення у формуванні економічних відносин між суб’єктами інтеграційних процесів.

Зокрема, інструментами забезпечення інтеграційного ефекту є: легалізація бізнесу та капіталів, формування власного бренду, вихід на фондові біржі, що дозволяє залучати інвестиції через емісію акцій; диверсифікація портфеля активів, ріст капіталізації. Управлінські ефекти забезпечуються прийняттям ефективних управлінських рішень. З цією метою в налагодженні механізму управління агрохолдингу використовуються: системний підхід до прийняття рішень та організації бізнесу; планування та бюджетування бізнес-процесів; єдині методологічні підходи до аналізу, обліку та контролінгу виробничих процесів; автоматизовані центри управління виробництвом; створення замкнутого циклу виробництва.

Розкрито значення агрохолдингів у відновленні вітчизняного сільськогосподарського виробництва, як фундаменту для розвитку відтворювальних процесів в економіці та соціально-економічному розвитку сільських територій. Об’єктивні техніко-економічні переваги агрохолдингів – високий рівень продуктивності праці, економія капітальних і експлуатаційних витрат на одиницю площі в обробітку, більші можливості для раціональної організації виробництва, використання техніки, досягнень науки і прогресивної практики. На відміну від решти товаровиробників вони мають можливість диктувати свої правила гри як на внутрішньому, так і зовнішніх продовольчих ринках та залучати довгострокові інвестиції