| Короткий зміст: |
основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, розкрито стан її розробленості, сформульовано об’єкт, предмет і гіпотезу дослідження, визначено його загальну мету та завдання. Розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, охарактеризовано методи дослідження. Зазначено зв’язок роботи з науковими планами та програмами, особистий внесок автора в опублікованих у співавторстві працях, апробацію і впровадження результатів дослідження.
У першому розділі “Теоретико-методологічні засади підготовки вчителя початкової школи до формування національної свідомості молодших школярів в угорськомовних загальноосвітніх навчальних закладах Закарпаття” проаналізовано стан дослідження проблеми у філософській, соціологічній, психолого-педагогічній, науково-методичній літературі та практиці, проведено історико-педагогічний аналіз проблеми підготовки вчителя початкової школи до формування національної свідомості молодших школярів в угорськомовних ЗНЗ Закарпаття, розглянуто психолого-педагогічні основи процесу формування національної свідомості молодших школярів, розкрито зміст та структуру підготовки вчителя початкової школи до формування національної свідомості молодших школярів в угорськомовних загальноосвітніх навчальних закладах Закарпаття.
Особливості розробки теоретичних засад підготовки студентів спеціальності “початкова освіта” до формування національної свідомості молодших школярів в угорськомовних ЗНЗ Закарпаття детермінуються зміною парадигми освіти в умовах демократизації, гуманізації, гуманітаризації суспільства. Постановка та вирішення комплексної соціально-педагогічної проблеми формування національної свідомості та етнічної самосвідомості розглядається як об’єктивна необхідність суб’єктного розвитку таких цінностей особистості, як: любов до малої батьківщини, знання історії рідного краю, почуття відповідальності за стан навколишнього середовища і власну сім’ю, усвідомлене ціннісне ставлення до освіти, релігії, культури. Як цілісна система національна свідомість будується на органічній єдності загального, особливого та індивідуального. Загальне полягає в тому, що вона є складовою виховання всебічно розвиненої особистості, особливе зумовлене поєднанням національної та етнічної цінностей; індивідуальне розкриває залежність відчуття себе як громадянина через знання державної мови, розуміння і сприйняття традицій, звичаїв українського народу, готовності їх підтримувати, зберігаючи при цьому і власні етнічні цінності.
Враховуючи багатоманітність трактувань поняття професійної готовності майбутнього вчителя початкової школи до різних видів педагогічної діяльності та інтерпретації компонентів цього феномена, ми визначилися з основним змістом поняття “готовність вчителя початкової школи до формування національної свідомості молодших школярів”. Це складне особистісне утворення розглядаємо як цілісну систему стійких інтегративних якостей, що відображає особистісну позицію молодої людини, її знання та вміння формувати національну свідомість молодших школярів в процесі педагогічної діяльності.
Такий підхід дозволяє розкрити взаємозв’язок та взаємовплив структурних компонентів готовності вчителя початкової школи до формування національної свідомості молодших школярів: когнітивного (визначається необхідністю накопичення знань про соціально-історичні події минулого і сучасного буття України, національної символіки, традицій, звичаїв і обрядів українського народу, активізацією й розвитком мислення), мотиваційно-емоційного (включає стійку зацікавленість студентів обраною професією, зумовлює формування нормативно-регулятивних механізмів – ціннісних орієнтацій, смаків, ідеалів, почуття власної гідності й гордості за приналежність до своєї нації, любові до рідного краю, поваги до культури інших народів, толерантність, емпатія, що знаходять своє вираження у ставленні до людини, природи, суспільства), операційно-креативного, що акумулює застосування технологічного арсеналу оперування набутими знаннями, розвиток творчих умінь, просвітницьку діяльність, спрямовану на популяризацію самобутньої української культури.
Враховуючи компонентну структуру готовності вчителя початкової школи до формування національної свідомості молодших школярів в угорськомовних загальноосвітніх навчальних закладах, критеріями готовності за означеними компонентами виступили: ступінь теоретичної підготовки, наявність спонукальних мотивів до формування національної свідомості молодших школярів, сформованість професійно та особистіснозначущих якостей майбутнього фахівця.
Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури та експериментальне дослідження дозволили зробити висновок, що формування національної свідомості молодших школярів з числа малих меншин – процес складний, довготривалий, що розпочинається з раннього дитинства, а результати його віддалені у часі. Він має бути чітко спланованим і організованим із використанням комплексного, системно-структурного та особистісно-діяльнісного підходів.
З метою пошуку дієвих, ефективних методів і засобів формування готовності вчителя початкової школи до розвитку національної свідомості молодших школярів в угорськомовних загальноосвітніх навчальних закладах, визначення педагогічних умов, розробки комплексної наскрізної системи навчання і виховання угорськомовних молодших школярів нами були проаналізовані зовнішні чинники, що впливають на процес формування національної свідомості. З’ясовано, що серед зовнішніх чинників провідне місце посідає соціальне середовище, вплив якого відбувається на тлі економічних, соціально-політичних умов, соціальних відносин, їх своєрідності та особливостей на даному етапі розвитку суспільства, сукупності домінуючих обставин, що визначають спосіб життєдіяльності особистості.
Одним з найважливіших зовнішніх чинників впливу на формування національної свідомості є сім’я – природне і незамінне мікросередовище життя дитини. Побутові умови, добробут, опосередковані характером взаємовідносин членів родини, створюють стан захищеності, впевненості, психологічно готують дитину до взаємодії із соціальним середовищем, побудови взаємовідносин у суспільстві. Рівень приватного життя, стан задоволеності ним, самореалізація батьків, їх активність і затребуваність суспільством, впливають на формування національної свідомості.
Наступним мікросередовищем є шкільний колектив. По мірі становлення особистості у колективі зростає цілісність її психічної структури, поглиблюються зв’язки з оточуючим світом, формується потреба відчути свою цінність, значущість у своїй державі. Колективна діяльність вчить координувати свої дії, підпорядковувати загальній меті, дає змогу порівнювати себе з іншими і, головне, дає шанс реалізувати свої домагання на визнання: виявити здібності, довести свою цінність, самоствердитися.
До важливих засобів формування національної свідомості молодших школярів належать засоби масової інформації. Особливий вплив на емоційну сферу учнів чинять телевізійні передачі, які формують певні соціальні установки, навіюють стереотипи поведінки. Цей вплив може мати як позитивний, так і негативний характер. Його результати залежать від того, який емоційний відгук викликає та, чи інша передача в душі дитини.
Віддаючи належне зовнішнім чинникам, що впливають на формування національної свідомості, у дослідженні обґрунтовано, що ефективність зовнішнього впливу, зокрема виховного, залежить від вчителя і від того, на кого цей вплив спрямований.
До внутрішніх чинників впливу на формування національної свідомості у дослідженні віднесено самосвідомість, самоідентифікацію, самоаналіз, самоосвіту (самостійне читання української літератури, позапрограмне вивчення невідомих їй сторінок історії рідного краю), сприйняття культури, краси народних традицій і обрядів, готовність молодої людини любити свою малу батьківщину, сприймати і перетворювати на краще життя свого краю.
Врахувавши, що всі чинники діють на школярів у комплексі, але сприймаються індивідуально, у педагогічному експерименті було поставлено завдання навчати студентів розвивати в учнів рефлексивну активність, формувати у них уміння аналізувати, співставляти, порівнювати свої дії і вчинки з аналогічними діями ровесників різної національності, літературних героїв тощо.
Культура міжнаціонального спілкування – невід’ємна складова культури особистості. Метою її розвитку є розуміння закономірностей спілкування між людьми різних національностей, виховання здатності протистояти перекрученням національних взаємин у суспільстві. Молодь особливо чутлива до питань національного характеру і реагує на них не лише раціонально, але й емоційно. В цілісному педагогічному процесі увагу зосереджували на недопустимості антиподів культури міжнаціонального спілкування (національній обмеженості та замкнутості, національному егоїзмі; чванливості, нігілізмі).
У другому розділі ЗНЗ Закарпаття” відповідно до мети, завдань, гіпотези та результатів теоретичного розділу дослідження, сформульовано завдання та основні етапи педагогічного експерименту, з’ясовано рівні сформованості готовності вчителів початкової школи до формування національної свідомості молодших школярів виявлені критерії діагностування та педагогічної корекції цього процесу, обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність структурно-функціональної моделі підготовки вчителя початкової школи до формування національної свідомості молодших школярів в угорськомовних ЗНЗ Закарпаття.
Дослідно-експериментальна робота проводилася протягом 1998–2008 рр. Усього дослідженням було охоплено 400 студентів, 345 учнів та 64 вчителі початкової школи. Студенти експериментальних груп (122 особи) цілеспрямовано навчалися за запропонованою методикою, студенти контрольних груп (83 особи) – за традиційною.
На підставі аналізу літературних джерел і результатів констатувального експерименту виокремлено такі рівні готовності студентів до формування національної свідомості молодших школярів – низький (репродуктивний), середній (перехідний), високий (творчий).
Низький (репродуктивний) рівень характеризується низьким рівнем власної національної свідомості особистості: є усвідомлення студентом своєї належності до українського народу, що проживає на Закарпатті, але майбутній вчитель ще не володіє державною мовою, не знає історії українського народу, далекий від розуміння його культури; характеризується відсутністю патріотичних почуттів, засудженням української національної ідеї; пов’язує своє майбутнє лише з угорським народом. Цей рівень характеризується елементарною теоретичною підготовкою студентів, пасивністю в різних сферах навчально-виховного процесу, відсутністю зацікавленості у формуванні національної свідомості молодших школярів. Майбутній вчитель засвоює певний обсяг фактологічної науково-педагогічної інформації, однак спостерігається відсутність умінь самостійного вирішення поставлених завдань, спостерігається байдужість або невизначене ставлення до результатів своєї діяльності, низький рівень рефлексії.
Середній (перехідний) рівень характеризується поверховим відношенням до формування національної свідомості школярів; усвідомленням особистістю майбутнього вчителя своєї належності до українського народу, достатнім володінням національною і державною мовами та знаннями з історії України, бажанням працювати в ім’я українського народу, його майбутнього, але недостатність знань про українські національні звичаї, традиції, що призводить до відокремленості від національно-культурного процесу; наявністю почуття національної меншовартості, неповноцінності; невизначеністю у майбутньому місці проживання і роботи. Студенти з таким рівнем готовності слабо орієнтуються у царині національної культури та її окремих елементів; вони не виокремлюють конкретні специфічні риси, своєрідність української культури.
В основному студенти відзначаються задовільною теоретичною підготовкою, відносно стійкими ціннісними орієнтаціями. На такому рівні сформованості готовності майбутні вчителі охоплюють взаємозв’язки між компонентами змісту професійної підготовки, однак власна ініціативність, активність виявляються періодично, залежать від зовнішніх та внутрішніх чинників, педагогічна рефлексія виражена недостатньо.
Високий (творчий) рівень характеризується високим рівнем сформованості власної національної свідомості, крім того, передбачає активну позицію щодо політичних процесів державотворення та усвідомлення їх значення для існування нації як такої. Студентам притаманні: великий обсяг, різноманітність і системність знань, усвідомленість і аргументованість мотивації, вміння простежувати, узагальнювати причинно-наслідкові зв’язки педагогічних явищ; концептуальність уявлень про національну культуру; високий рівень аргументованої самооцінки себе як представника своєї нації; активне ставлення до об’єктів та явищ національно-культурного та суспільно-політичного життя.
На даному рівні виявляється значний інтерес до досягнень національної української культури, висока політична активність на всіх рівнях суспільного життя, розуміння необхідності національно-державного згуртування суспільства, бажання після отримання освіти працювати на рідній землі. Професійно-педагогічне мислення студентів відрізняється високим рівнем рефлексії власних результатів, емпатією, толерантністю, що забезпечують глибоке розуміння особистості вихованця, його дій та вчинків. Цей рівень відображає творчий характер професійної діяльності майбутніх фахівців, їхню цілеспрямованість, ініціативність, стійку потребу в самоудосконаленні та самореалізації.
Підвищення рівня національної свідомості молодших школярів проектувалося разом з розвитком етнічної самосвідомості через зміст навчання, використання інноваційних технологій і методів у процесі засвоєння знань державної мови, доречне застосування методів психолого-педагогічної діагностики учнів під час навчання, розвиток рефлексивної активності учнів; різнопланове виховання, що передбачало вивчення історії України, Закарпаття, краєзнавчу роботу, соціально-корисну роботу, формування загальної культури учнів. Все це концентрувало зусилля на формуванні у молодших школярів сукупності таких характерологічних рис і якостей, як: національна свідомість, етнічна самосвідомість, ціннісні орієнтації, політична обізнаність, моральне здоров’я, соціальний оптимізм, потреби у праці, у самореалізації та самовдосконаленні.
При побудові експериментальної моделі підготовки майбутніх учителів до формування національної свідомості молодших школярів в угорськомовних ЗНЗ ми враховували три рівні виховного впливу на особистість:
– прямий безпосередній виховний вплив через спеціально організовані аудиторні заняття, виховні заходи;
– опосередкований виховний вплив через самостійну навчальну діяльність та наукову роботу студентів;
– виховний вплив супроводжуючих обставин, ситуацій, загальної атмосфери соціуму.
Експериментальна модель будувалася ступенево, була чітко спланованою й організованою із урахуванням національних особливостей соціуму, в якому живуть і навчаються студенти.
Метою першого (пропедевтичного) етапу експериментальної роботи визначено послідовний розвиток усіх компонентів готовності вчителя початкової школи до формування національної свідомості молодших школярів в угорськомовних загальноосвітніх навчальних закладах Закарпаття, накопичення теоретичних знань і практичних умінь, структурованих певними модулями.
|
