Замовити дисертацію МОРАЛЬНО-ЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ :

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпоте-зу, методи дослідження; розкрито наукову новизну й практичну значущість; подано дані щодо ап-робації основних положень дисертації.

У першому розділі «Теоретичні засади морально-етичного виховання дітей дошкільного ві-ку» проаналізовано праці класиків вітчизняної педагогіки і психології, а також сучасні досліджен-ня з питань морально-етичного виховання, розкрито сутність ключових понять, які становлять підґрунтя морально-етичного виховання, визначено роль фольклору в морально-етичному вихованні дітей дошкільного віку, з’ясовано стан морально-етичного виховання в сучасних дошкільних навчальних закладах.

Аналіз літератури з проблеми морально-етичного виховання (Т. Г. Аболіна, В. П. Андрущенко, В. С. Горський, А. А. Гусейнов, О. Г. Дробницький, В. В. Єфименко, В. Г. Іванов, О. М. Лінчук, В. О. Лозовий, В. М. Карагодін, В. А. Малахов, М. І. Панов, М. С. Свідло, В. В. Шкода) засвідчив, що значення термінів «етика» й «мораль» упродовж трива-лого часу ототожнювали. Пізніше, у процесі історико-культурного розвитку, зокрема розвитку науки і суспільної свідомості, мораль стали розуміти як реальні явища (звичаї суспільства, усталені норми поведінки, оцінні уявлення про добро, зло, справедливість тощо). Етику ж визначали як науку, що вивчає мораль. Проте в повсякденному слововживанні цієї різниці у значенні не завжди дотримуються.

Термін «етика» (від гр. ίθικο΄ζ – той, що стосується моралі, або моральний) трактують як зви-чку, характер, філософську науку про мораль, що осмислює, узагальнює і систематизує історич-ний розвиток моралі, історію становлення й розвитку етичних теорій, концепцій, які обґрунтува-ли природу, сутність, специфіку, функції моралі, закономірності її розвитку і функціонування, взаємозв’язок з іншими формами матеріального та духовного життя людей.

Предметом вивчення етики є мораль (лат. moralis – моральний, від morеs – звичаї) – одна з форм суспільної свідомості, система поглядів і уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей і виконує пізнавальну, оцінну, виховну функції. Моральна діяльність (учинки, поведінка людини, моральні відносини, моральна свідомість), норми і принципи моралі, моральні ідеали, почуття становлять систему моралі, яка визначає життєву позицію певної соціальної спільності чи індивіда, орієнтування їх у світі цінностей.

Моральне виховання – це цілеспрямоване формування моральної свідомості, розвиток моральних почуттів і формування звичок та навичок моральної поведінки людини, що здійснюється шляхом засвоєння національних традицій, багатства духовної культури народу, моральних норм і якостей, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві, узгоджених дій та вчинків людей.

Етичне виховання – це цілеспрямоване формування в дітей етичних норм, формул спілку-вання і правил поведінки прийнятих у суспільстві стосовно зовнішнього прояву їх у взаєминах між людьми (зовнішня обрядовість у спілкуванні).

Проблемі морально-етичного виховання, формуванню високих моральних ідеалів, норм і якостей, морального ставлення до держави, сім’ї присвячено чимало праць видатних українських письменників (О. Т. Гончар, П. А. Загребельний, І. П. Котляревський, П. О. Куліш, І. С. Нечуй-Левицький, Г. С. Сковорода, Г. М. Тютюнник, Леся Українка, І. Я. Франко, Т. Г. Шевченко та інші), у яких проголошувалася важливість свободи вибору дій, прагнення людини до морального ідеалу. Проблему морально-етичного виховання досліджували також класики вітчизняної й зарубіжної педагогіки (Є. М. Водовозова, Я. А. Коменський, Дж. Локк, А. С. Макаренко, Й. Г. Песталоцці С. Ф. Русова, Ж.-Ж. Руссо, В. О. Сухомлинський, К. Д. Ушинський та ін.).

Аналіз сучасної наукової літератури (А. М. Виноградова, В. О. Лозовий, М. О. Оссовська, М. І. Панов та інші) дозволив уточнити поняття «морально-етичне виховання», під яким розуміємо процес формування моральної свідомості особистості, шляхом засвоєння нею загальноприйнятих морально-етичних категорій, моральних цінностей, переконань, норм і принципів; формування моральних якостей, навичок і звичок культурної поведінки.

Результатом морально-етичного виховання є морально-етична вихованість дітей старшого дошкільного віку, структуру якої визначають такі компоненти: пізнавально-інформаційний (наяв-ність моральних знань про морально-етичні категорії, норми, якості; адекватне розуміння сутності певних морально-етичних категорій відповідно до віку дітей); емоційно-мовленнєвий (уміння ви-словлювати свої почуття, володіння своїми емоціями і поведінкою, адекватне використання в мовленні слів, що позначають морально-етичні категорії); діяльнісно-поведінковий (готовність дитини до варіативних дій у життєвих ситуаціях морального вибору; наявність адекватної оцінки моральних дій і вчинків).

Критеріями морально-етичної вихованості дітей старшого дошкільного віку виступили: 1) когнітивний з показниками: обізнаність дітей з морально-етичними категоріями (дружба, доброта, повага, співчуття); обізнаність дітей із моральними якостями (увічливість, гостинність, скромність, правдивість, чесність), нормами (турбота про молодших, повага до інших, взаємодопомога); обізнаність дітей з фольклорними творами морально-етичної спрямованості; розуміння моралі фольклорних творів; 2) почуттєво-ціннісний з показниками: уміння співчувати героям казок; здатність піклуватися про молодших, поважати старших; 3) оцінно-рефлексивний з показниками: самооцінка морально-етичних учинків і власної поведінки; оцінка морально-етичних учинків та поведінки героїв фольклорних творів і однолітків.

Отже, під морально-етичною вихованістю дітей старшого дошкільного віку розуміємо сфо-рмовану в процесі морально-етичного виховання здатність свідомо відтворювати власну поведінку на засадах загальноприйнятих моральних якостей, норм і правил, адекватно оцінювати власну поведінку та поведінку однолітків, розуміти, доречно й адекватно використовувати в мовленні слова, що позначають морально-етичні категорії.

Одним з основних засобів морально-етичного виховання є фольклор, під яким (за А. М. Богуш) розуміємо народну творчість, у якій художнє відображення дійсності відбувається в словесно-музично-хореографічних формах колективної народної творчості, що виражають життя і побут людей. У дослідженні використано такі жанри українського фольклору: народні казки, пісні, ігри, малі фольклорні жанри (забавлянки, утішки, прислів’я, приказки, мирилки, скоромовки, примовки, лічилки, загадки).

На пошуково-розвідувальному етапі експерименту проаналізовано нині чинні програми, навчально-виховні плани, проведено анкетування вихователів, результати аналізу яких засвідчили, що вихователі загалом обізнані з українськими фольклорними жанрами, методами морально-етичного виховання дітей, проте в дошкільних навчальних закладах відсутній цілеспрямований процес морально-етичного виховання саме засобами українського фольклору.

У другому розділі «Експериментальна методика морально-етичного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами українського фольклору» схарактеризовано рівні сформованості морально-етичної вихованості дітей старшого дошкільного віку; визначено педагогічні умови морально-етичного виховання старших дошкільників засобами українського фольклору; розроблено експериментальну модель з морально-етичного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами українського фольклору, подано дані щодо рівнів сформованості морально-етичної вихованості дітей старшого дошкільного віку на констатувальному і прикінцевому етапах експерименту.

Відповідно до кожного показника в межах виокремлених критеріїв запропоновано низку експериментальних завдань: «Допомога ведмедику» (з’ясування обізнаності дітей з морально-етичними категоріями «дружба», «доброта»), «Історія Ляльки Тані» (визначення обізнаності дітей з морально-етичною категорією «співчуття»), «Прогулянки Михайлика» (визначення обізнаності дітей з морально-етичною категорією «повага»), «На гостинах у ляльок» (виявлення обізнаності дітей з моральною якістю «скромність»), «Чарівний світлофор» (визначення обізнаності дітей з моральною якістю «правдивість»), «Про що розповідають прислів’я?» (виявлення розуміння мора-лі прислів’їв про дружбу), «Кого б ти пожалів?» (виявлення вміння співчувати героям казки) та інші.

У дослідженні визначено 4 рівні сформованості морально-етичної вихованості дітей старшо-го дошкільного віку. Схарактеризуємо їх.

Високий: діти обізнані з морально-етичними категоріями (доброта, дружба, повага, співчуття), моральними якостями (увічливість, гостинність, скромність, правдивість, чесність) і моральними нормами (турбота про молодших, повага до старших, взаємодопомога), знають та можуть пояснити їх сутність; обізнані з нормами й правилами морально-етичної поведінки; адекватно оцінюють поведінку героїв художніх творів, однолітків і власну поведінку; обізнані з творами морально-етичної спрямованості (не менше як 10 творів різних жанрів), розповідають їх напам’ять, розрізняють усі фольклорні жанри, самостійно добирають народні твори на запропоновані моральні теми, розігрують народні ігри, визначають і розуміють мораль твору; свідомо дотримуються норм та правил морально-етичної поведінки, уміють піклуватися про довколишніх і співпереживати їм.

Достатній: діти добре знають і розуміють сутність морально-етичних категорій, моральних якостей та норм (3-4), обізнані з нормами і правилами морально-етичної поведінки; уміють висло-вити своє ставлення до позитивних і негативних героїв казки, пояснити свою думку; діти цього рівня здебільшого адекватно оцінюють поведінку героїв, свою власну й однолітків, характеризу-ють її розгорнутими висловлюваннями; знають малі фольклорні твори (6-8) і розповідають їх, роз-різняють декілька фольклорних жанрів (4-5), з незначною допомогою педагога добирають малі форми фольклору, народні ігри та пісні на запропоновані морально-етичні теми, здебільшого са-мостійно визначають і розуміють мораль фольклорного твору, хоча подекуди припускаються не-значних неточностей; переважно проявляють бажання піклуватися про довколишніх та співпере-живати їм.

Середній: діти обізнані з морально-етичними категоріями, моральними якостями й нормами (1-2), можуть пояснити їх сутність; обізнані з деякими нормами і правилами морально-етичної по-ведінки, але часто відхиляються від них; діти здебільшого не можуть висловити свого ставлення до героїв твору, неадекватно оцінюють їхню поведінку і свою власну; знають декілька фольклор-них творів (4-5) та розповідають їх за допомогою вихователя, розрізняють 2-3 фольклорні жанри, не вміють самостійно добирати малі фольклорні твори на відповідну моральну тему, здебільшого неправильно визначають мораль твору; піклуються про довколишніх після нагадування з боку до-рослого або під його контролем.

Низький: діти обізнані лише з поодинокими морально-етичними категоріями, моральними якостями і нормами, але пояснити їх сутності не можуть; неадекватно оцінюють поведінку героїв художніх творів, однолітків та власну поведінку; дотримуються окремих норм і правил морально-етичної поведінки, але лише після неодноразового нагадування й контролю з боку дорослого; називають 3 і менше творів українського фольклору, не розрізняють фольклорних жанрів, не вміють визначати мораль твору, добирати фольклорні твори на відповідну тематику; не виявляють піклування про довколишніх.

Результати констатувального етапу експерименту засвідчили, що дітей з високим рівнем сформованості морально-етичної вихованості не було виявлено. 8,5% дітей експериментальних і 9% – контрольних груп знаходилися на достатньому рівні. Переважна більшість дітей засвідчили середній рівень (62% дітей експериментальних і 64% – контрольних груп). Низький рівень було зафіксовано у 29,5% дітей експериментальних і 27% – контрольних груп.

Теоретичними засадами дослідження виступили: методологічні положення щодо інтегрованого підходу до виховання (А. М. Алексюк, Л. В. Занков, О. Я. Савченко, Н. Ф. Тализіна, К. Д. Ушинський та інші), діяльнісного підходу до організації процесу навчання і виховання (Л. С. Виготський, І. О. Зимня, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн), а також принципи організації побудови експериментального дослідження: національної спрямованості навчально-виховного процесу (А. М. Богуш, П. М. Щербань), домінуючої ролі ігрової діяльності й емоційної насиченості заняття (А. М. Богуш, Н. І. Луцан), максимальної активізації дітей у процесі діяльності (А. М. Богуш, П. М. Щербань), єдності ДНЗ і сім’ї в морально-етичному вихованні дітей (А. С. Макаренко, Т. О. Маркова, В. О. Сухомлинський та інші). Крім того, у процесі експериментальної роботи було враховано принципи ознайомлення дітей з фольклорними творами морально-етичної спрямованості. Так, провідним серед них виступив принцип тематичного добору фольклорних творів, відповідно до якого було дібрано різні жанри українського фольклору до різних морально-етичних категорій. Принцип взаємозв’язку пізнавальних, виховних і мовленнєвих завдань у дослідженні забезпечував виховання в дітей морально-етичних почуттів, розвиток мовлення, формування оцінно-етичних суджень. Відповідно до принципу оцінювального ставлення дітей до поведінки й учинків героїв фольклорного твору, однолітків вихователь стимулював дитину до співпереживання, співчуття, морально-етичних оцінок. Принцип включення дітей в активну пізнавальну діяльність було реалізовано через максимальне використання різних ігор, інсценізацію й театралізацію фольклорних творів, розігрування забавлянок і колисанок, малювання за мотивами прослуханих фольклорних творів.

На формувальному етапі було розроблено модель морально-етичного виховання дітей стар-шого дошкільного віку засобами українського фольклору, в основу якої покладено систему форм, завдань, методів і прийомів навчально-виховного процесу дошкільного закладу, що слугували своєрідним інструментарієм у поетапному її розгортанні (рис.).

Крім того, у зміст моделі було закладено педагогічні умови морально-етичного виховання старших дошкільників засобами українського фольклору, а саме: забезпечення розуміння дітьми морально-етичних категорій і змісту фольклорних творів та усвідомлення їх моралі; комплексне розв’язання завдань з морально-етичного виховання дітей у різних видах діяльності (художньо-мовленнєва, ігрова, театралізована, навчальна) як на заняттях, так і в повсякденному житті; стиму-лювання оцінно-контрольної діяльності в морально-етичній поведінці дітей; спільна робота ДНЗ із сім’єю з морально-етичного виховання дітей.