Замовити дисертацію ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ІНТЕГРАЦІЇ РУХІВ І МУЗИКИ :

У вступі обґрунтовано актуальність і сутність проблеми дослідження; визначено його мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження; розкрито експериментальну базу дослідження, наукову новизну і практичне значення; наведено дані апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – „Теоретико-методичні засади фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку засобами інтеграції рухів і музики” – проаналізовано філософську, психолого-педагогічну літературу з фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку засобами інтеграції рухів і музики як у дошкільній педагогіці, так і загалом у системі освіти України та зарубіжжя; досліджено: структуру та особливості фізичного розвитку зростаючої особистості, його складові, серед яких основоположною є базові рухові якості (спритність, витривалість, гнучкість); охарактеризовано основні дефініції „фізичний розвиток”, „фізична культура”, „рухові якості”, „інтеграція рухів і музики”, „інтеграційний комплекс”; здійснено теоретичний аналіз проблеми „інтеграції рухів і музики” в дошкільній педагогіці з метою підвищення ефективності фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку.

Аналіз літературних джерел засвідчив, що фізичний розвиток дітей старшого дошкільного віку трактується як зміни природних морфо-функціональних властивостей організму упродовж індивідуального життя (Л.Матвєєв, А.Новіков); сукупність ознак, що характеризують зовнішні показники фізичного стану на тому чи іншому етапі його фізичного розвитку (О.Безкопильний, В Іващенко); процес фізичного розвитку спрямований на зміни не тільки форм, але й функцій особистості дитини (Б.Ашмарін, К.Грантинь), одним із проявів цих функцій є рухові якості дитини: витривалість, спритність, гнучкість (Д.Хухлаєва).

Враховуючи зазначене вище, поняття „фізичний розвиток” розглядається нами як кількісні та якісні зміни фізичних здібностей особистості дитини старшого дошкільного віку, які набуваються у процесі фізичного виховання і забезпечуються активною руховою діяльністю і характеризуються розвитком рухових якостей, морфологічним станом та поставою.

Доведено, що фізичний розвиток створює засади фізичної культури особистості старшого дошкільника (В.Ареф’єв, Л.Волков, О.Дубогай). Різні підходи до розуміння сутності „фізичної культури” висвітлено в працях зарубіжних і вітчизняних дослідників Б.Ашмаріна, М.Віленського, К.Грантиня, В.Іващенка, А.Матвєєва, А.Новікова, А.Тер-Ованесяна, О.Безкопильного, Б.Шияна та ін. Відтак „фізична культура” це складова частина культури суспільства, що спрямована на розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей з метою гармонійного формування її особистості, зміцнення здоров’я. Це м’язова діяльність, пов’язана з використанням фізичних вправ, що забезпечують фізичне вдосконалення дошкільника. В особистісному аспекті фізична культура є тією частиною загальної культури дитини, яка виражається ступенем розвитку її рухових умінь і навичок, рухових якостей, тілобудовою, поставою та здоров’я.

У нашому дослідженні „фізична культура” розглядається як високий рівень розвитку рухових здібностей дітей, виражених у типах і формах рухової діяльності, фізичного розвитку та в сформованості рухової підготовленості і здоров’я.

Охарактеризовано, що головним шляхом формування фізичної культури дошкільника є фізичне виховання, як складова навчально-виховного процесу, чинник забезпечення розвитку фізичних, морально-вольових, розумових здібностей, рухових умінь і навичок дітей. Фізичне виховання спрямоване на засвоєння дітьми життєвонеобхідних рухів, розвиток рухових якостей і зміцнення здоров’я (Т.Дмитренко, Л.Матвєєв, А.Новіков та ін.). Специфіка фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку простежується в навчанні рухів, рухових дій під час виконання фізичних вправ та у розвитку особистих рухових якостей.

Зазначене вище підтверджується науковими ідеями О.Безкопильного, Е.Вавілової, Т.Дмитренко, В. Іващенко, В.Іковою, О.Кенеман, які довели, що лише завдяки рухам і заняттям фізичними вправами з урахуванням анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей дитини досягається високий рівень форм і функцій організму. Тобто рух – це моторна функція дитини, що виражається у зміні її тіла і рухових якостей. Одноразово вони є основним засобом фізичного виховання та фізичного розвитку як його результативної частини.

Встановлено, що система рухів, що спрямовані для вирішення конкретного рухового завдання утворюють рухову дію. Поєднання декількох спеціальних рухових дій називають руховою діяльністю. Рухові дії, що спрямовані на вирішення завдань фізичного розвитку дітей і підпорядковані його закономірностям визначаються як фізичні вправи (Ю.Коваленко, Т.Чиженок, Б.Шиян).

Аналіз наукових досліджень Е.Вільчковського, Н.Ветлугіної, М.Єфіменка, Є.Макшанцевої засвідчив, що серед різноманітних видів вправ є танцювальні вправи, їх дія на фізичний розвиток старших дошкільників аналогічна фізичним вправам. Ефективність виконання фізичних і танцювальних вправ забезпечується їх технікою та музикою, які оптимально підвищують процес розвитку рухових якостей дітей, що впливають на тілобудування та формування постави старших дошкільників.

З’ясовано, що вартісними складовими фізичного розвитку дітей є рухові якості (швидкість, спритність, витривалість, м’язова сила, гнучкість). У старших дошкільників інтенсивно розвиваються такі рухові якості, як спритність, витривалість, гнучкість, які позитивно впливають на інші складові фізичного розвитку: тілобудову (морфологію тіла) та поставу дитини. Фізичний розвиток передбачає досягнення максимального розвитку рухових якостей (Н.Денисенко, О.Курок). Ю.Змановським, О.Курок, Г.Ляшенко, М.Норик, А.Сухаревим, А.Хрипко доведено, що ефективний фізичний розвиток дитини неможливий без належного розвитку мускулатури, дихальної, серцево-судинної та нервової систем, що інтенсивно розвиваються завдяки м’язовим рухам (рухам, руховим діям, фізичним і танцювальним вправам). У свою чергу рухові якості характеризують рухові можливості дитини, рухові уміння та навички, в основі яких лежать її природні задатки.

На даний час „фізичні якості” у психолого-педагогічній науці трактуються як „рухові якості”, як „фізичні можливості”. З’ясовано сутність різних тлумачень таких понять як „розвиток рухових якостей” і „виховання рухових якостей”. У нашому дослідженні використані обидва поняття. Оперуючи поняттям „розвиток рухових якостей” маємо на увазі зміни в показниках: говорячи про „виховання рухових якостей” передбачаємо як розвиток дитини. У процесі дослідження встановлено, що для розвитку рухових якостей сенситивним періодом є старший дошкільний вік, вони характеризуються гетерохронністю (разночасовістю), що означає: різні рухові якості досягають свого природного максимального розвитку в різні вікові періоди. У дошкільному – найінтенсивніше розвиваються гнучкість, витривалість, спритність. Характерною особливістю розвитку рухових якостей є їх тісний зв'язок з навчанням дітей рухів у різних видах вправ (Л.Баканенкова, М.Бунчук, А.Вікулов, Л.Русскова та ін.).

У контексті останнього Н.Ветлугіною, Т.Дмитренко, Н.Зеленко, В.Ждан, Т.Ротерс, А.Шевчук доведено, що ефективність розвитку рухових якостей підвищується завдяки зв’язку рухів з музикою. Проте констатовано, що розвиток рухових якостей засобами інтеграції рухів і музики, як наукова проблема, недостатньо вивчена дослідно-експериментальним шляхом.

Однак різні аспекти заявленої проблеми розглянуті філософами, соціологами, психологами і педагогами. Зокрема дослідження М.Алексєєва, М.Асімова, А.Коршунова, М.Сєрова, О.Турсунова присвячено аналізу філософських аспектів інтеграції наук; Л.Корожньової та Е.Мельник – інтеграції знань як одному зі шляхів оптимізації навчально-виховного процесу; Н.Гавриш, К.Яресько – проблемам зв’язків між складовими освітнього процесу. Методичні засади втілення інтеграційних процесів в шкільній практиці висвітлено у наукових підходах В.Безрукової, Ю.Дик, Н.Кузнєцової, В.Максимової, В.Моргун О.Пінського, В.Усанова. Сутність інтеграції в шкільній мистецькій освіті розкриті у працях Ю.Бойко, Л.Масол.

Аналіз психолого-педагогічних джерел з проблеми інтеграції засвідчив, що поняття „інтеграція” визначається як об’єднання чого-небудь у єдине ціле (Ю.Дик, А.Турсунов); „інтеграційний” – об’єднувальний (Л.Корожньова); інтеграційні процеси можуть відбуватися в розвитку мовлення, рухів, музики (Л.Бахарєва). „Інтеграція” – це процес укріплення цілісності єдиної системи знань (О.Савченко). „Інтеграційний комплекс” – сукупність, сполучення чого-небудь (С.Ожегов). Чисельні розходження в поняттях „інтеграція” свідчать про недостатню розробленість цієї проблеми. Враховуючи зазначене вище нами встановлено, що основу інтеграції складають системоутворювальні поняття – зв’язок, взаємозв’язок, взаємодія, сукупність, сполучення. Ключовим поняттям є „зв’язок” та „сполучення”, які характеризують „інтеграцію”.

У сучасних психолого-педагогічних джерелах сутність поняття „інтеграція” розглядається у діалектичному взаємозв’язку категорій „зміст” і „форма”. Оскільки форма не може існувати без змісту, тому будь-яка форма передбачає певний зміст (С.Аранова). Структура інтеграції подається як один із основних „інструментів” досягнення стратегічних цілей (Е.Мельник, Л.Корожньова, О.Пінський, О.Савченко). Нами вона розуміється як єдність елементів і зв’язки між ними, як єдине ціле.

У контексті нашого дослідження особливого значення набувають праці фахівців з дошкільної педагогіки, у яких охарактеризовано окремі підходи до інтеграції рухів і музики. Так, класифікація танцювальних вправ, їх об’єднання з різними формами фізичного виховання розглянуто у дослідженнях Е.Вільчковського, А.Вольчинського, О.Курок, Т.Осокіної. Об’єднання музики, танцювальних вправ і пісень з фізичними рухами дітьми старшого дошкільного віку досліджували Н.Ветлугіна, Н.Денисенко, Т.Дмитренко, Н.Зеленко, В.Ждан, Т.Ковальчук, В.Кузь, А.Шевчук та інші. Об’єднання різних видів рухів з музично-руховими вправами в навчанні дітей з порушеннями рухового апарату представлені у працях М.Єфименка, Є.Раєвської. Виховання в дітей інтересу до рухової діяльності, засобами українських музично-хореографічних традицій висвітлені вченими Н. Денисенко, А.Шевчук, дослідження яких свідчать, що таке об’єднання пробуджує інтерес дітей до рухової активності, емоційно забарвлює і вимагає погодженості рухів з характером музики.

У розділі подається авторське визначення поняття „інтеграції рухів і музики”, яке розглядається як об’єднання елементів двох складових навчально-виховного процесу: фізичної та музичної, та встановлення різних видів прямих і зворотних зв’язків між ними за цілями, завданнями, змістом, принципами, формами, методами та прийомами.

Фізичне виховання дітей старшого дошкільного віку засобами інтеграції рухів і музики розглядається нами як процес спрямований на розвиток рухових умінь та навичок, рухових якостей, тілобудування та формування постави. Воно базується на взаємодії цілей, завдань, змісту, принципів, засобів, форм, методів, прийомів і передбачає гармонійний фізичний розвиток особистості дошкільника.

З’ясовано, що ефективний педагогічний вплив на фізичний розвиток дітей забезпечується за наступних педагогічних умов: виховання інтересу до рухів і музики у старших дошкільників шляхом включення музики, різних елементів танців, танцювальних вправ, пісень, хороводів, ритмопластики, аеробіки в різні форми фізичного виховання; єдність цілей, завдань, змісту, принципів, форм, методів і прийомів в процесі навчання рухів з музикою та розвитку рухових якостей; формування рухових умінь та навичок в основних, загальнорозвивальних, стройових вправах, у взаємозв’язку з танцювальними рухами, музичним супроводженням; оволодіння педагогами дошкільних навчальних закладів інтеграційним комплексом рухів і музики та методикою розвитку рухових якостей засобами інтеграції рухів і музики.

У другому розділі – „Експериментальне дослідження фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку” – подано розробку показників критерію фізичного розвитку дошкільників, етапів і методики констатувального експерименту, розкрито сучасний стан фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку засобами інтеграції рухів і музики та вплив педагогів і батьків на фізичний розвиток дітей старшого дошкільного віку.

У констатувальному експерименті (проводився упродовж 2004-2005 рр.) досліджувався стан сформованості складових фізичного розвитку дітей: рухові якості (гнучкість, спритність, витривалість), тілобудова (морфологія тіла) дошкільників, їх постава; встановлювалась взаємозалежність цих складових та їх залежність від рухової активності дітей, їхньої якісної рухової підготовленості та музики. До констатувального експерименту було залучено 450 дітей старшого дошкільного віку з 18 дошкільних закладів і 220 педагогів (з них 36 вихователів, 18 інструкторів фізичної культури, 18 музичних керівників, 18 хореографів і 130 слухачів курсів підвищення кваліфікації при Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти).

Метою констатувального експерименту було виявлення стану фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку. Завдання спрямовувались на аналіз діяльності педагогів з фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку; встановлення наявності інтеграційного комплексу рухів і музики у фізичному розвитку дітей та методики розвитку рухових якостей дошкільників; розробку критерію (рухова підготовленість), показників (рухові вміння та навички, рухові якості, тілобудова та постава) і рівнів фізичного розвитку дітей. Аналіз засвідчив, що в практиці як експериментальних, так і контрольних дошкільних закладів спостерігається відсутність системної роботи з фізичного розвитку дітей. Рухова підготовленість дітей спрямована на засвоєння кількісних параметрів рухів. Педагоги не відпрацьовують з дітьми техніку базових рухів, яка забезпечує фізичний розвиток дошкільників. Під час навчання дітей рухів епізодично використовується музика. Встановлено, що зв'язок рухів і музики має безсистемний характер. Об’єднання рухів і музики інколи відбувається на заняттях з фізичної культури: фрагментарно у вступній та заключній частинах під час виконання ходьби та бігу, а також в процесі виконання загальнорозвивальних вправ, організації рухливої гри (в експериментальних закладах у 27 випадках з 52, у контрольних – у 25 випадках з 52). Епізодично музика звучить на ранковій гімнастиці, спортивних святах. Ритмічна гімнастика, ритмопластика, хороводні ігри проводяться вкрай рідко (з 76 випадків лише 24 рази) під музику. У тих випадках, коли фізкультурні заходи й супроводжуються музикою, характер її впливу на організм дошкільників часто не відповідає структурі рухів, настрою дітей, їх психічному стану.

Спостереження та аналіз різних форм роботи з фізичного та музичного виховання засвідчили недостатнє забезпечення педагогічних умов. Вихователі, інструктори з фізичної культури, музичні керівники дошкільних навчальних закладів не завжди урізноманітнюють засоби, форми роботи, методи та прийоми під час навчання дітей різноманітних рухів як основного засобу фізичного розвитку дітей, розвитку гнучкості, витривалості, спритності. Поза увагою педагогів (52% експериментальних і 54% контрольних дошкільних закладів) залишаються: принципи цілісності, системності; форми роботи – динамічні паузи, ритмічна гімнастика, фізкультурні хвилинки, спортивні розваги, пішохідні переходи; методи та прийоми – імітація, гра, полегшення вправ, ускладнення, включення додаткових перешкод, аналіз та самоаналіз помилок, виконання творчих завдань; засоби – елементи танців, ритмопластика, пісні, хороводи.

Встановлено, що під час організації різних форм роботи з фізичного та музичного виховання недостатня робота проводиться майже у 92% дошкільних закладах (експериментальних і контрольних) з розвитку у дітей рухових якостей. Це пов’язано з тим, що вихователі недостатньо володіють методикою розвитку рухових якостей дітей старшого дошкільного віку засобами інтеграції рухів і музики. Виявлено, що в практиці дошкільних навчальних закладів проблема фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку засобами інтеграції рухів і музики здійснюється без урахування особистісно орієнтованого підходу. Встановлено, що незадовільний стан інтеграції рухів і музики негативно відбивається на показниках рухових якостей, тілобудовання та постави. З 450 обстежених старших дошкільників експериментальних і контрольних груп лише в 38% дошкільників були розвинені рухові якості.

Аналіз сформованості постави в старших дошкільників засвідчив, що в 261 дитини (з 450 обстежених вихованців) наявні різні вади (сколіоз, лордози, сутулість). Встановлено також, що ці діти мали низький рівень показників морфології тіла та рухових якостей. У ході дослідження визначено такий критерій (якісна рухова підготовленість) та показники сформованості максимального рівня фізичного розвитку старших дошкільників: наявність розвитку рухових умінь і навичок в різних видах рухів, рухових якостей (спритність, витривалість, гнучкість), пропорційної будови тіла (тілобудова), правильної постави.

У третьому розділі – „Фізичний розвиток дітей старшого дошкільного віку засобами інтеграції рухів і музики” – наведено теоретико-методичне обґрунтування та практична перевірка інтеграційного комплексу рухів і музики у фізичному розвитку дітей старшого дошкільного віку, методики розвитку рухових якостей дітей засобами інтеграції рухів і музики, а також здійснена оцінка ефективності результатів формувального експерименту.

У розділі теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено інтеграційний комплекс рухів і музики з метою оптимізації процесу фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку (рис. 1).

Головною метою формувального експерименту була побудова навчально-виховного процесу, спрямованого на фізичний розвиток дітей старшого дошкільного віку засобами інтеграції рухів і музики, який відображав інтеграційну структуру за метою, завданнями, змістом, принципами, формами, методами і прийомами в процесі набуття дітьми рухових умінь і навичок. Завдання спрямовувались на забезпечення педагогічних умов щодо фізичного розвитку дітей, зокрема, рухових якостей засобами інтеграції рухів і музики. Встановлено, що музика та рухи мають спільні параметри, які об’єднують їх: часові характеристики (початок і кінець руху, звучання, темп, ритм), динаміка (чим гучніше музика, тим більша амплітуда руху); форма музичного твору та структура рухової композиції; завдання: розвиток рухових якостей; координація рухів; орієнтування в просторі; розвиток почуття ритму, творчих здібностей; формування красивої постави. В процесі роботи нами визначено педагогічні умови фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку: виховання інтересу до рухів і музики шляхом включення музики в різні форми фізичного виховання; єдність цілей, завдань, змісту, принципів, форм, методів і прийомів в процесі навчання рухів з музикою та розвитку рухових якостей; формування рухових умінь та навичок у взаємозв’язку з музикою; оволодіння педагогами дошкільних навчальних закладів методики розвитку рухових якостей.

Встановлена ефективність використаних принципів: системності, послідовності, цілісності, урахування вікових та індивідуальних особливостей, які сприяють синтезу фізичних і танцювальних рухів, музики, забезпечують цілісність навчально-виховного процесу на нових більш високих рівнях організації навчання рухів і музики з метою фізичного розвитку дітей старшого дошкільного віку на засадах інтегрованих зв’язків змісту, форм, методів і засобів.

Доведено, що зв’язки забезпечують взаємодію фізичних і танцювальних вправ з музичним супроводом і піснею, танцювально-ритмічними рухами в різних формах фізичного виховання. За цих умов структура цих форм роботи не змінюється, мета та завдання підпорядковуються фізичному розвитку дітей.