Адміністративно-правові засади застосування адміністративно-господарських санкцій Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання, об’єкт, предмет, а також методологічна основа дослідження, характеризується наукова новизна дисертації та її практичне значення, подаються відомості про апробацію та публікації основних положень дисертаційного дослідження, його структура та обсяг.

Розділ 1 ,,Теоретико-правова характеристика адміністративно-господарських санкцій” складається з чотирьох підрозділів і присвячений аналізу адміністративно-господарських санкції в системі юридичної відповідальності, їх співвідношення з адміністративною відповідальністю, визначенню видів та правової природи адміністративно-господарських санкцій, а також характеристиці джерел правового регулювання вказаних санкцій.

У підрозділі 1.1 ,,Господарська сфера як об’єкт адміністративно-правової охорони та захисту” обґрунтовується необхідність адміністративно-правової охорони та захисту відносин у сфері господарської діяльності.

Під адміністративно-правовою охороною розуміється впорядкований адміністративно-правовими нормами позитивний статичний стан суспільних відносин, який забезпечується нормативним закріпленням адміністративно-правових санкцій за вчинення адміністративних правопорушень. У випадку, якщо засобів адміністративно-правової охорони недостатньо і відбулося порушення прав суб’єктів адміністративно-правових відносин, тоді застосовуються заходи адміністративно-правового захисту, які являють собою застосування до особи, що вчинила адміністративний делікт, санкцій, передбачених адміністративно-правовими нормами.

Звертається увага на те, що одним з найдієвіших адміністративно-правових заходів охорони та захисту господарсько-правових відносин є застосування в обумовлених законодавством випадках санкцій адміністративно-правового характеру, які в ГКУ визначаються як адміністративно-господарські санкції, але, в той же час, жоден з нормативно-правових актів в повному обсязі не регламентує підстави та процедури їх застосування, що, в свою чергу, зумовлює проблеми в правозастосовчій сфері, адже реалізація матеріальних норм має бути чітко прописана в процесуальних актах.

Таким чином, об’єкт адміністративно-правової охорони та захисту у господарській сфері визначено як суспільні відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, зокрема, господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Підрозділ 1.2 ,,Адміністративно-господарські санкції в системі юридичної відповідальності” присвячено з’ясуванню співвідношення адміністративно-господарських санкцій з юридичною відповідальністю.

На підставі аналізу уявлень стосовно змісту та ознак юридичної відповідальності, що склалися у правовій науці, а також з урахуванням положень чинного законодавства, доводиться, що адміністративно-господарські санкції відносяться до юридичної відповідальності. У свою чергу, шляхом порівняння різних видів юридичної відповідальності, наголошується на особливостях адміністративної відповідальності як засобу державного примусу виконання зобов’язань, покладених на суб’єктів господарювання.

В результаті комплексного аналізу наукових праць, присвячених проблемам адміністративної відповідальності та положень нормативно-правових актів, зроблено висновок, що застосування адміністративно-господарських санкцій має багато спільних рис з адміністративною відповідальністю фізичних осіб за порушення у процесі ведення ними господарської діяльності. До їх числа варто віднести наступні: а) державно-примусовий характер; б) накладення адміністративних стягнень призводить до виникнення негативних матеріальних або організаційних наслідків; в) особливі суб’єкти застосування заходів адміністративної відповідальності, якими є компетентні органи публічної адміністрації.

Оскільки адміністративно-господарські санкції мають ознаки адміністративно-правових санкцій, але застосовуються переважно до юридичних осіб, робиться висновок про те, що застосування адміністративно-господарських санкції є одним із проявів адміністративної відповідальності юридичних осіб.

У підрозділі 1.3 ,,Правова природа та види адміністративно-господарських санкцій” розглядаються ознаки окремих видів адміністративно-господарських санкцій і на підставі цього здійснюється їх класифікація. Зокрема, за характером владного впливу на порушника виділяються фінансові, економічні, організаційно-правові, організаційні та фіскальні санкції.

В результаті детального аналізу змісту та ознак всіх адміністративно-господарських санкцій підтверджується висновок про те, що переважна більшість їх видів є за своєю правовою природою мірою адміністративної відповідальності. В той самий час робиться висновок про те, що окремі адміністративно-господарські санкції не є заходами відповідальності взагалі, а окремі не завжди виступають мірою адміністративної відповідальності.

Так, доводиться, що застосування, наприклад, антидемпінгових заходів не відноситься до відповідальності, оскільки такі заходи застосовуються до товару, а не до суб’єкта. У свою чергу, така адміністративно-господарська санкція, як анулювання ліцензії є мірою відповідальності тільки тоді, якщо вона застосовується за вчинення певного правопорушення.

Акцентується увага на тому, що практична потреба у класифікації адміністративно-господарських санкцій полягає у розв’язанні термінологічної плутанини, яка має місце у нормах законодавчих актів, а саме у частині встановлення заходів адміністративної відповідальності за порушення законодавства у господарській сфері. З цією метою розглядається співвідношення таких термінів як ,,фінансові санкції” і ,,штраф”, ,,фінансові санкції” і ,,пеня” тощо.

У підрозділі 1.4 ,,Джерела правового регулювання адміністративно-господарських санкцій” аналізуються нормативні основи застосування адміністративно-господарських санкцій за чинним законодавством України.

Встановлено, що заходи адміністративної відповідальності фізичних та юридичних осіб у вигляді адміністративно-господарських санкцій містяться у ГКУ, КУпАП, ПКУ та ряді інших законів, що, в свою чергу, свідчить про входження даного поняття у вітчизняну юридичну практику.

В результаті аналізу законів та підзаконних нормативно-правових актів, де містяться норми, якими регламентується застосування різноманітних санкцій, що за своїми ознаками є адміністративно-господарськими, обґрунтовується необхідність закріплення саме у КУпАП, а не в будь-якому іншому нормативно-правовому акті, адміністративної відповідальності юридичних осіб як складової інституту адміністративного права. Це сприятиме подальшому вирішенню різних проблем реалізації адміністративної відповідальності, в тому числі і приведення у відповідність норм, що регулюють адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері господарської діяльності, які повинні стати основою для створення системи захисту прав і свобод громадян.

Перенесення адміністративно-господарських санкцій до КУпАП зумовлено спільністю ознак адміністративної відповідальності фізичних та юридичних осіб, потребою у систематизації законодавства, що регулює сферу господарських відносин. Кодифікація законодавства стосовно адміністративної відповідальності юридичних осіб та застосування до них адміністративно-господарських санкцій має вирішувати три основних завдання: а) підвищення зручності користування для населення; б) уніфікації підстав та порядку застосування заходів відповідальності; в) врахування особливостей кожної із сфер, які регулюються.

Розділ 2 ,,Правове регулювання застосування адміністративно-господарських санкцій” складається з чотирьох підрозділів і присвячений аналізу підстав та порядку застосування адміністративно-господарських санкцій, дослідженню ролі правозастосовного органу як фактору, що впливає на ефективність застосування адміністративно-господарських санкцій, а також вивченню зарубіжного досвіду.

Підрозділ 2.1 ,,Підстави застосування адміністративно-господарських санкцій” присвячено характеристиці адміністративного правопорушення як підставі адміністративної відповідальності у сфері господарської діяльності та ролі органу, що застосовує адміністративно-господарські санкції.

Наголошено, що дослідження підстав настання адміністративної відповідальності за правопорушення, вчинені у господарській сфері, дасть змогу встановити справедливі санкції відповідно до вчиненого правопорушення.

Аналізуючи положення сучасної теорії права, дисертант констатує, що підстави застосування адміністративно-господарських санкцій поділяються на юридичні, фактичні та процесуальні.

Юридичні підстави визначають норми, які закріплюють склади правопорушень, за які передбачається накладення адміністративно-господарських санкцій. Фактичними підставами є вчинення суб’єктом господарювання конкретного правопорушення. Процесуальні підстави – це сукупність адміністративно-правових норм, які регулюють порядок застосування адміністративно-господарських санкцій.

При аналізі складу правопорушень, за які застосовуються адміністративно-господарські санкції, визначено проблему суб’єктивної сторони складу даного правопорушення, а саме відсутність такого елементу складу правопорушення як вина.

Встановлено, що правове регулювання діяльності суб’єктів господарювання здійснюється досить великою кількістю законодавчих актів, якими встановлюються склади адміністративних правопорушень, за вчинення яких застосовуються адміністративно-господарські санкції, їх форми, зміст та строки застосування. Зроблено висновок, що значний обсяг нормативно-правових актів, якими регулюються засади адміністративної відповідальності юридичних осіб у господарській сфері, потребує приведення їх у систематизований вигляд.

У підрозділі 2.2 ,,Принципи застосування адміністративно-господарських санкцій” розглядаються основоположні засади застосування адміністративно-господарських санкцій, виходячи із розуміння господарської діяльності як багаторівневої системи, що регулюється відповідними нормами права, складові якої є взаємопов’язаними та взаємозалежними.

Оскільки адміністративно-господарські санкції є водночас і формою застосування закону, що полягає у вжитті заходів для припинення та ліквідації правопорушення, і процесом, кінцева мета якого полягає у спрямуванні майбутньої діяльності юридичної особи на дотримання законодавства, і реалізацією владно-розпорядчих повноважень держави у регулюванні сфери господарських відносин, зроблено висновок, що дані санкції необхідно розглядати як одну із складових системи адміністративної діяльності, що забезпечує її захист та ефективність.

Адміністративно-господарські санкції об’єднуються фактом застосування заходів адміністративного примусу спеціально уповноваженими органами щодо суб’єкта господарювання та виявляються у настанні негативних наслідків організаційного чи майнового характеру для останнього. А тому їх застосування має відбуватися на принципах, притаманних цій системі, та принципах, спрямованих на охорону даної сфери суспільних відносин та інтересів її учасників. Із врахуванням вищезазначеного вбачається доцільним виділити наступні групи принципів: загально-правові, додаткові та спеціальні.

В подальшому основну увагу приділено розкриттю змісту таких принципів, як принцип правової рівності, принцип відповідності санкції правопорушенню, принцип провини, принцип процесуальної регламентованості тощо.

У підрозділі 2.3 ,,Процесуальне регулювання та практика застосування адміністративно-господарських санкцій” проаналізовано існуючи процесуальні конструкції застосування адміністративно-господарських санкцій та розглянуто практику застосування адміністративно-господарських санкцій за метеріалами судових справ.

В результаті аналізу нормативно-правових актів, якими регламентується порядок провадження щодо застосування адміністративно-господарських санкцій зроблено висновок про те, що структура таких проваджень в цілому подібна провадженню по справах про адміністративні правопорушення.

Проте виявлені особливості правового регулювання порядку застосування адміністративно-господарських санкцій дали можливість виділити відокремлене та об’єднане провадження щодо їх застосування.

У відокремленому провадженні щодо застосування адміністративно-господарських санкцій можна виділити всі стадії, які притаманні провадженню у справах про адміністративні правопорушення, в той же час характерними ознаками об’єднаного провадження є одночасне застосування контрольного провадження та певних стадій адміністративного розслідування.

В залежності від того, який орган здійснює розгляд справ та від складності вчинених правопорушень, процедури розгляду справ по застосуванню адміністративно-господарських перелік санкцій є досить різноманітними.

В деяких випадках під час процедури розгляду тієї чи іншої справи проводиться вивчення матеріалів (актів) перевірок уповноваженою на те особою та приймається рішення про застосування або не застосування санкцій.

Під час аналізу судової практики основну увагу приділено одному із найбільш проблемних моментів застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме строкам їх застосування. Вважаємо, що суди вірно застосовують ст. 250 ГКУ до правовідносин щодо застосування адміністративно-правових санкцій. Однак, у випадку, коли спеціальною нормою встановлені інші строки, ніж ті, які визначені у ст. 250 ГКУ, слід застосовувати саме спеціальну норму, а не ст. 250 ГКУ. Такі норми містяться, зокрема, у ПКУ, Законі України ,,Про захист економічної конкуренції” та інших.

В той самий час встановлено, що колізійність нормативної бази, що регламентує порядок застосування окремих видів адміністративно-господарських санкцій, являється причиною відсутності єдиного підходу до вирішення спірних моментів у практиці адміністративного судочинства та потребує подальшого удосконалення.

У підрозділі 2.4 ,,Зарубіжний досвід застосування адміністративно-господарських санкцій і перспективи його використання в Україні” вивчено досвід Російської Федерації у здійсненні правового регулювання відносин, подібних відносинам застосування адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері господарювання. Зазначено, що за російським законодавством закріплено інститут відповідальності юридичних осіб, а самих юридичних осіб визнано суб’єктами господарювання. Такий підхід видається кращим, ніж в національному законодавстві, де адміністративна відповідальність для юридичних осіб регулюється нормами ГКУ.

Проаналізовано нормативно-правові акти Російської Федерації щодо адміністративних правопорушень у сфері господарської діяльності. Розглянуто та досліджено види адміністративних стягнень за російським законодавством.

Наголошується на можливості імплементації системи адміністративних покарань за правопорушення у сфері господарської діяльності з іншими інститутами державно-правового примусу, а також з економічними методами впливу на реальних і потенційних правопорушників у сфері господарської діяльності.