БАНКИ В СИСТЕМІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВАЛЮТНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ РИНКОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ Автореферат

Розділ 1 “Теоретичні основи організації валютних відносин в ринкових умовах господарювання” присвячено розкриттю змісту та основних складових системи організації валютних відносин, розгляду валютного ринку як її основи, дослідженню банків як головних суб’єктів валютних відносин, їх місця та ролі на валютному ринку.

У роботі з’ясовано, що за рівнем організації валютні відносини поділяються на валютні відносини в системі національної економіки та в системі світової економіки, за формою руху валюти – на товарно-валютні, фінансово-валютні та кредитно-валютні, за характером виникнення – регулятивні та виконавчі, за способом організації – лібералізовані, монополізовані та частково регульовані.

Запропоновано трактування суті ринкових трансформацій економіки, розуміючи під ними повторювані та незавершені у часі зміни умов економічного господарювання відповідно до вимог часу, які базуються на поєднанні ринкових та адміністративних важелів регулювання з метою пристосування до мінливого економічного середовища та забезпечення ефективного розвитку економіки країни в сучасному глобалізованому світі. Спосіб організації валютних відносин в умовах ринкової трансформації економіки базується на поєднанні ринкових та адміністративних важелів валютного регулювання із превалюванням тих, які є найбільш ефективними за конкретних умов розвитку економіки країни та світу.

Досліджено відмінності між валютною системою та системою валютних відносин. Встановлено, що валютна система як форма організації валютних відносин визначає сукупність суб’єктів та елементів, з допомогою яких формуються та регулюються умови реалізації валютних відносин, а система валютних відносин відображає усю сукупність відносин, що виникають з приводу використання валюти. Головним функціональним призначенням валютної системи є забезпечення органічного поєднання валютних відносин різних рівнів у єдиний цілісний механізм.

Обґрунтовано, що система валютних відносин як сукупність економічних відносин, пов’язаних із проведенням, контролем та регулюванням процесів, які виникають з приводу використання валюти, включає, з одного боку, виконавчі відносини, які виникають між суб’єктами, що здійснюють валютне обслуговування, та між суб’єктами господарювання і фізичними особами, що використовують валюту в процесі реалізації своїх інтересів, а з іншого, регулятивні відносини, які виникають між суб’єктами, що здійснюють валютне обслуговування, та суб’єктами, що регулюють виконання валютних операцій з метою забезпечення стабільного розвитку валютного ринку, а відтак ефективної організації валютних відносин.

Основними складовими системи організації валютних відносин є безпосередньо система валютних відносин (виконавчих та регулятивних) як її передумова, валютна система як її форма, валютний ринок як її основа (рис. 1). Відповідно, об’єктами системи, з приводу використання яких виникають валютні відносини, є валюта та інші платіжні документи, виражені у ній, а суб’єктами – ті організації та установи, які взаємодіють в процесі реалізації та регулювання валютних відносин.

Досліджено структуру, суб’єктний склад та функціональне призначення валютного ринку як основи організації валютних відносин, проведено класифікацію виконуваних ними функцій. Весь суб’єктний склад валютного ринку поділено на три групи: 1) непрофесійні учасники, які мають потребу у валютному обслуговуванні; 2) професійні учасники, які здійснюють валютне обслуговування; 3) суб’єкти регулювання, основне завдання яких полягає у прийнятті законодавства та у здійсненні контролю за дотриманням встановлених правил та норм валютного регулювання усіма суб’єктами ринку.

Головними учасниками системи організації валютних відносин та найактивнішими суб’єктами валютного ринку є банки – як комерційні, так і центральні. Центральні банки, з одного боку, діють як професійні учасники валютного ринку з метою виконання валютних операцій, а з іншого, вони є основним регулятивним органом системи валютних відносин, який через валютну політику впливає на стан розвитку валютного ринку та визначає особливості формування і реалізації валютних відносин. Найбільшого регулятивного впливу з боку центрального банку зазнають комерційні банки, які займають головне місце на валютному ринку.