Баранов С.О. Попередження адміністративних правопорушень, що посягають на митні відносини

Короткий зміст

у вступі обґрунтовується вибір теми, показується її актуальність та ступінь розробленості, формулюється мета та завдання дослідження, його методика, аргументується наукова новизна дисертації, викладаються основні положення, що виносяться на захист, теоретичне і практичне значення, отриманих дисертантом результатів, їх апробація і практичне впровадження.

Перший розділ – “Загальна характеристика адміністративних правопорушень митних правил” – присвячено юридичній характеристиці митного регулювання в Україні та складів адміністративних правопорушень митних правил.

У першому підрозділі “Об’єкт адміністративних правопорушень у сфері митної справи” розглядається проблема ефективності організації митних відносин в Україні, а також розбудови державного регулювання в цій сфері. Важливе значення в митному регулюванні мають визначення державної митної політики та реалізація митної справи.

При розгляді такого поняття як “митна політика” зосереджується увага на тому, що вона полягає не тільки в державній діяльності щодо регулювання зовнішньоекономічних відносин, а включає й ряд інших конституційно закріплених функцій: забезпечення  економічної і екологічної безпеки, захисту територіальної цілісності й недоторканості держави.

Митні відносини є комплексним явищем, що складається із галузевих правових відносин, які формуються для забезпечення митної справи. Вони включають в себе адміністративно-правові, фінансово-правові, зовнішньоекономічні і зовнішньополітичні відносини.

Дисертант приєднується до думок окремих вчених про доцільність ототожнення понять “митна справа” та “митна діяльність”.

Митну діяльність можна визначити як підзаконну виконавчо-розпорядчу діяльність,  яка здійснюється спеціальними органами та уповноваженими ними юридичними й фізичними особами, стосовно контролю за переміщенням через митний кордон України товарів та інших цінностей, митного оформлення, стягнення  мита та митних зборів, сприяння товарообігу з метою підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності, а також застосування в межах компетенції заходів відповідальності до порушників митних правил.

Митна діяльність є урегульованою нормами права діяльністю і таким чином, вона може розглядатися як відносини, що постають у результаті реалізації цих норм.

Родовим об’єктом адміністративних правопорушень, що аналізуються, є митні відносини, тобто комплекс адміністративно-правових, фінансово-правових та зовнішньоекономічних відносин, які зараз захищаються з допомогою норм статей глави І “Порушення митних правил та відповідальність за такі порушення” розділу VІІІ “Порушення митних правил. Провадження у справах про порушення митних правил”. Митні відносини представляють собою права і обов’язки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають митний кордон України.

Порушення своїх обов’язків суб’єктами правових відносин у сфері митної справи підпадають під дію або статті 201 Кримінального кодексу України,  або статей глави 1 розділу VІІІ Митного кодексу України. Ці відносини класифікуються в залежності  від реального змісту й виду. В даний час вони регулюються групами норм адміністративного і фінансового права. Робиться висновок, що чітке окреслення відносин за їх видовими ознаками дасть можливість законодавцю предметніше і конкретніше врегулювати відносини нормами права, скоротити надмірну кількість відомчих нормативних актів, що регулюють сьогодні окремі напрямки митної діяльності.

Крім родового об’єкта адміністративних правопорушень митних правил, під якими розуміються  митні відносини в цілому, виділяється також видовий об’єкт цих правопорушень. Видовий об’єкт характеризують групи відносин, які мають особисті властивості. Виділення видового об'єкта митних порушень має як теоретичне, так і практичне значення. Адже це допомагає класифікувати норми і відносини та закономірно розташовувати норми адміністративно-деліктного права в разі їх систематизації і особливо кодифікації.

В юридичній літературі ці правовідносини характеризують як митні режими. Це різновид правових режимів і, за Д.М.Бахрахом, являє собою сукупність правил, закріплених у юридичних нормах, які регулюють певну діяльність людей. Митні режими поділяються на загальні й спеціальні. Під загальним  режимом розуміються заходи економічної політики, відносини митного оформлення, стягнення митних платежів, митного контролю, користування і розпорядження товарами та транспортними засобами, які перебувають під митним контролем.

Властивими ознаками спеціального митного режиму виступає специфіка його об’єкта – правові відносини, що виникають з приводу переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон. Головними характеристиками, які кваліфікують вид митного режиму, є напрям переміщення товару (ввезення, вивезення, транзит), країна походження, мета переміщення, правила використання, володіння та розпорядження цим товаром, строк дії режиму. Але не всі відносини, які регулюються правилами того чи іншого спеціального митного режиму можуть представляти собою видовий об’єкт проступків, передбачених у Митному кодексі України. Деякі митні режими взагалі існують без захисту нормами адміністративно-деліктного права, інші представляють собою правовідносини, які захищаються лише однією нормою тощо. Тому видовий об’єкт і відповідний  митний режим  збігаються не повністю.

Видовим об’єктом адміністративних правопорушень, що посягають на відносини, врегульовані митним законодавством, є: по-перше, відносини контрольної діяльності, які передбачають реалізацію прав і обов’язків митних органів, з одного боку, та обов’язки фізичних і юридичних осіб, з іншого боку; по-друге, це відносини митного забезпечення й декларування товарів та інших предметів; по-третє,  відносини щодо обкладення митом товарів і інших предметів та обов’язки сплати мита і митних зборів.

Для характеристики адміністративних правопорушень митних правил важливе значення має безпосередній об’єкт проступку. Тому в даному підрозділі аналізується безпосередній об’єкт кожного адміністративного правопорушення митних правил.

Характеристику адміністративних порушень митних правил автор роботи дає, спираючись на статті Митного кодексу, систематизуючи їх склади при розгляді згідно з видовим об’єктом правопорушень.У другому підрозділі – “Аналіз об’єктивної сторони проступків, що посягають на митні відносини” - характеризується об’єктивна сторона адміністративних порушень митних правил, зосереджується увага на їх розмежуванні з контрабандою. Хоча формальні ознаки обох правопорушень мають схожість, тільки за рівнем суспільної небезпечності для відносин, що охороняються, їх можливо розділити (це вчинення контрабанди  у великих розмірах та групою осіб).

На основі проведеного систематичного аналізу  статей VІІІ розділу Митного кодексу, які встановлюють адміністративну відповідальність за порушення митних правил, дається розгорнута характеристика об’єктивної сторони даних правопорушень. Виділяються діяння та способи вчинення конкретного виду проступків. Одночасно аналізуються статті проекту нового Митного кодексу, де передбачено правові норми, які встановлюють відповідальність за порушення митних правил, вказується на певні недоліки правового регулювання.

Характеризуючи об’єктивну сторону проступку відправлення транспортного засобу без дозволу митниці, автор звертає увагу на таку її ознаку, як місце вчинення. Це пункт пропуску на державному кордоні. Однак зазначається, що при такому визначенні законодавцем місця вчинення проступку під норму статті 105 Митного кодексу України не підпадають діяння, що характеризуються відправленням транспортного засобу без дозволу митних органів з пункту пропуску на митному кордоні, що збігається з межами спеціальних митних зон. У проектах нових кодифікованих законодавчих актів цю помилку слід виправити, і замість слова “державному” вписати в статті 105 слово “митному”.

Зараз направлено на розгляд Верховної Ради України проект нового Митного кодексу України. Сфера відповідальності у зв’язку з його прийняттям за цим проектом буде значно розширена. У чинному Митному кодексі України нараховується 17 статей, які передбачають відповідальність за порушення митних правил, у запропонованому проекті  їх 31. На наш погляд, розширення сфери адміністративної відповідальності за порушення митних правил, коли наявна об’єктивна необхідність її розширення, є доцільним явищем. Однак при аналізі запропонованих нових статей ми знаходимо аналоги проступків, які передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Прикладом може бути стаття 509 проекту Митного кодексу України, яка встановлює відповідальність за заняття діяльністю, на яку Державна митна служба видає ліцензії, що повторює гіпотезу статті 164 КпАП України. І зовсім недопустимо встановлювати адміністративну відповідальність громадян за порушення порядку митного оформлення, як це записано в проекті Митного кодексу України. Адже митне оформлення є обов’язком митної служби.

Є і ряд інших спірних положень нового проекту Митного кодексу в частині адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Кодифікацію норм адміністративної відповідальності за порушення митних правил доцільно здійснити не в Митному кодексі України, а враховуючи принцип повноти кодифікації та єдиного кодифікованого нормативно-правового акту, в Кодексі України про адміністративні проступки.

У третьому підрозділі першого розділу “Характеристика суб’єкта та суб’єктивної сторони порушень митних правил” зосереджується увага на всебічній характеристиці суб’єкта та суб’єктивної сторони адміністративних правопорушень митних правил.

Аналізуючи суб’єкт адміністративного проступку, що посягає на митні відносини, автор доходить висновку про необхідність їх класифікації в залежності від юридичного статусу на два види: загальний суб’єкт та спеціальний суб’єкт. Загальним суб’єктом цього виду  адміністративних проступків є фізична особа, яка досягла шістнадцятирічного віку і вчинила передбачене МК України протиправне діяння. Ми дійшли до висновку про доцільність заміни у статтях  розділу VII МК України терміну “громадяни” терміном  “фізичні особи”. Адже під вжитим в чинному МК України терміном “громадяни” абсурдно розуміти “особи без громадянства”, останні не мають громадянства жодної країни. Тому пропонується в проекті Митного кодексу України застосувати для найменування загального суб’єкта адміністративних правопорушень митних правил замість терміна “громадяни”, термін “фізичні особи”.

Спеціальним суб’єктом адміністративних правопорушень митних правил за чинним законодавством є службові особи. Зважаючи на те, що Митний кодекс України був прийнятий 12 грудня 1991 року, тобто до прийняття Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року, розробники проекту Митного кодексу України не мали необхідного термінологічного інструментарію у відношенні цих суб’єктів і тому вони були названі службовими особами. В цьому Законі було передбачено поняття “посадової особи”. Уже 11 липня 1995 року в Кодексі України про адміністративні правопорушення ня законодавець замінив термін “службові особи” на “посадові особи”. У проекті нової редакції Митного кодексу України, на наш погляд, також слід замість терміна “службові особи” застосовувати термін “посадові особи”.

Розвиток підприємницької діяльності на основі  всіх форм власності і перехід економіки країни до ринкових відносин спричинили прийняття Верховною Радою України ряду законодавчих актів, які передбачають адміністративну відповідальність юридичних осіб.

До прийняття Конституції України за нормами МК України вважалось, що конфіскованими можуть бути предмети, які не належить  суб’єкту митних відносин, що переміщує їх через митний кордон України, і ці предмети можуть  належати юридичній особі, тому можна було констатувати, що опосередковано юридична особа за МК України  несла адміністративну відповідальність. Однак прямих вказівок в МК України на те, що юридична особа є суб’єктом адміністративного проступку не було. Повноваження посадових осіб не є компетенцією юридичної особи тому адміністративна відповідальність посадових осіб не може ототожнюватися з адміністративною відповідальністю юридичної особи. Юридична особа є суб’єктом митних правовідносин і повинна нести адміністративну відповідальність за невиконання своїх обов’язків.

Суб’єктивна сторона проступку, що посягає на митні відносини, – це внутрішня сторона проступку, психічне відношення суб’єкта до протиправного вчинку, що характеризує його волю, яка проявляється в протиправній дії. При характеристиці суб’єктивної сторони порушень митних правил дисертант визначає особливості суб’єктивної сторони адміністративного проступку вчиненого юридичною особою. Із суб’єктивної сторони, вчинений юридичною особою адміністративний проступок, що посягає на митні відносини, характеризується як винне діяння. Вина юридичної особи це психічне ставлення осіб, які знаходяться в безпосередніх організаційно-правових відносинах з нею, причетних до протиправних діянь, виражених в актах юридичної особи, що завдали шкоди митним відносинам, до цих діянь та їхніх наслідків, виявлене у формі умислу або необережності.

Другий розділ – “Детермінанти вчинення адміністративних  проступків у сфері митних відносин” - присвячено дослідженню особливостей детермінант порушень митних правил, розкриттю впливу економічних, політичних, нормативно-правових та психологічних факторів на вчинення адміністративних правопорушень митних правил.У першому підрозділі – “Особливості вивчення детермінант порушень митних правил та їх значення для адміністративної деліктології” - автор дає характеристику загального поняття детермінант в адміністративно-правовій науці, вказує на зв’язок, що існує  між кримінологією та деліктологією, та методологічне значення, вивчення причин та умов, які зумовлюють проступки в митній сфері, формують протиправну спрямованість поведінки суб’єкта правопорушення. Виділяється загальне, особливе і окреме в детермінації  адміністративних проступків, що посягають на митні відносини.

Виділивши із загальних факторів, що зумовлюють проступки, причини та умови, які формують протиправну спрямованість поведінки, сприяють реалізації правопорушення, можна одержати  орієнтацію на використання арсеналу засобів, які дозволяють їх нівелювати. Виявлення загальних факторів проступків є недостатнім для досягнення поставлених вище цілей, оскільки особливе є окремим щодо загального і загальним щодо окремого. Для глибокого розуміння загального слід із всезагального зв’язку явища виділити окреме і особливе та розглядати їх самостійно, причому окреме і розглядається поряд із загальним і є частиною цього загального. Специфічні, лише йому притаманні особливості, має окремий проступок. Однак, поряд з ними він має і загальні риси, які є  характерним для всіх проступків, а також окремі риси, що характерні не для всієї сукупності, а лише для окремої її частини. Це є особливе в проступках і воно повинне бути виділене як вид на основі певних ознак.

 На рівні особливого адміністративні правопорушення митних правил можуть бути класифіковані за видовим об’єктом посягання: такі, що посягають на відносини контрольної діяльності; такі, що посягають на відносини митного оформлення й декларування товарів та інших предметів; такі, що посягають на відносини щодо обкладення митом товарів і інших предметів, та обов’язки сплати мита і митних зборів.

Оскільки адміністративні правопорушення митних правил є корисливими правопорушеннями, то ми  скористалися методикою класифікації детермінант правопорушень щодо корисливих правопорушень, яку сформулював І.П.Голосніченко. Детермінанти адміністративних правопорушень, що посягають на митні відносини, в цьому аспекті можуть бути згруповані в такі групи: економічні, політичні, організаційно-правові, соціально-психологічні та організаційні.

Другий підрозділ – “Економічні фактори, які впливають на вчинення адміністративних проступків, що посягають на митні відносини”. Розкриваючи економічні фактори, що впливають на адміністративні правопорушення, дисертант наголошує на тому, що вони є визначальними серед усіх інших.

Початок українського самостійного економічного творення  характеризується романтичними підходами до структурних змін в економіці, відсутністю глибокого і комплексного аналізу перехідного періоду від тоталітаризму з його плановою економікою, до хаотичних, мало контрольованих державою ринкових відносин. У цей період ослаблений державний бюджет не міг задовольнити ще величезний сектор державної економіки. Жорстка монетарна політика порушила товарно-грошовий обмін, економіку заполонив натуральний обмін товарів, що призвело до перекачування грошей в тіньову економіку. Спостерігалося падіння обсягів виробництва, безробіття населення, вивезення за кордон капіталу, стратегічно важливих для країни ресурсів. У роботі це показується на прикладах вивезення металобрухту та дорогоцінних металів.

Вже саме по собі виникнення ринкових відносин і особливо їх перекручені форми є одним із факторів, що вплинули на зростання адміністративної деліктності у сфері митної справи. Поява нових суб’єктів підприємництва, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, стала детермінантою  проступків, що посягають на митні відносини.

Наша країна переживає економічну кризу. Економічна депресія може розглядатися, як одна із причин правопорушень. Теорія депресії передбачає, що рівень деліктності в періоди високої  кон’юнктури на ринку знижується, а в періоди економічної депресії підвищується.

Одним із факторів контрабанди і порушень митних правил є непомірні податки щодо деяких видів промислових товарів,  а також прибутковий податок на доходи громадян. Це з одного боку не дає можливості бути конкурентноспроможною продукції національних підприємств на зовнішньому товарному ринку, а з другого є фактором зубожіння громадян, що заважає створенню середнього за достатками прошарку населення. Громадяни України стають неплатоспроможними, в результаті чого виробник шукає споживачів своїх товарів за кордоном.

Проведене соціологічне дослідження, дало змогу простежити вплив економічних чинників на зростання кількості адміністративних  правопорушень у сфері митної діяльності.

У третьому підрозділі – “Політичні детермінанти порушень митних правил” – досліджується вплив політичних чинників настворення умов, які сприяють вчиненню порушень митних правил.

Політичні детермінанти певним чином впливають на встановлення, розвиток та припинення митних відносин і опосередковано на порушення митних правил. Від політичної волі України та зарубіжних країн в значній мірі залежить митна політика як складова частина внутрішньої і зовнішньої політики держави. Адже  митна політика впливає на митні режими.

Як умови вчинення адміністративних проступків, що посягають на митні правила, слід розглядати ще недостане врегулювання на міжнародному рівні всіх відносин щодо встановлення ефективного порядку переміщення через митний кордон товарів та інших предметів, який би задовольняв інтереси України і не суперечив би інтересам інших держав.

З цілим рядом держав світу митні угоди Україною ще не підписані, це ускладнює, а інколи і унеможливлює здійснення боротьби із деякими видами порушень митних правил, що вчиняються громадянами цих держав чи громадянами України. Як умову вчинення порушень митних правил можна розглядати також те, що Україна до цього часу не є членом Європейського співробітництва та Світової організації торгівлі, відсутня до цього часу модель міжнародного правового регулювання митних відносин.

Четвертий підрозділ “Нормативно-правові, соціально-психологічні та організаційні фактори порушень митних правил” присвячений виявленню та ретельній характеристиці недоліків нормативного регулювання митної діяльності, правоосвітньої роботи серед населення, та організаційних прорахунків.

Як нормативно-правові детермінанти порушень митних правил можна вважати недоліки митного законодавства та законодавства, що регулює адміністративну відповідальність за порушення митних правил, його застарілість та нестабільність. Послаблює ефективність боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил той факт, що правоохоронні підрозділи органів ДМС України не наділені правами здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Значною проблемою для митних органів є корупція серед особового складу. Причиною корисливої протиправної поведінки є прорахунки у правовому вихованні громадян, не прищеплення таких понять, як ведення чесного бізнесу, честь бізнесмена, гордість за достойно поставлену приватну справу. До соціально-психологічних факторів протиправної поведінки також належать певні суперечності, що виникають між суспільним буттям і суспільною свідомістю, корумпованістьсеред державних службовців, відсутність патріотизму окремих  політиків та державних діячів високих рангів. Елементами психологічного механізму конкретних порушень митних правил є аморальні властивості особи, відхилювана від правових норм поведінка осіб, в середовищі яких виховувались правопорушники. До організаційних умов що викликають вчинення порушень митних відносин можна віднести:  не досить чіткий облік товарів та інших предметів, що ввозяться в Україну або вивозяться з неї; недоліки в обліку товарів, що ввозяться із конкретних зарубіжних країн, неможливість співставити інформацію про кількість вивезеної із них продукції та ввезеної в Україну.

Організаційною умовою, яка негативно впливає на стан адміністративної деліктності у сфері митних відносин є недосконалість управління митною та іншими службами, які наповнюють бюджет та здійснюють видатки з нього, відсутність цілісної системи наповнення і розподілу Державного бюджету.

Потребує вдосконалення підготовка кадрів для митної служби, а  також проведення науково-дослідної роботи у сфері митних відносин.

Третій розділ “Заходи попередження адміністративних правопорушень у сфері митних відносин” - присвячено виробленню практичних заходів попередження адміністративних правопорушень митних правил засобами економічного, політичного, організаційного, соціально-психологічного характеру.

В першому підрозділі “Економічні і політичні загальні заходи попередження проступків у сфері митної справи” — автор  дослідження зазначає, що основними економічними факторами, які будуть сприяти скороченню кількості порушень митних правил є: прискорення ринкових реформ; подолання викривлень в економіці; наведення дієвого контролю в експортно-імпортних операціях; удосконалення митно-тарифної та податкової систем; ліквідація пільг, що надані окремим суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності.

У політичному аспекті зниженню рівня деліктності буде сприяти розроблення моделі міжнародного правового регулювання митних відносин, яка б служила орієнтиром для політиків при врахуванні інтересів України у зовнішньоекономічних відносинах, а також сприяла оптимізації міжнародного правового положення у сфері митної справи. На думку автора, Україна повинна якомога швидше привести у відповідність з міжнародним, національне законодавство з митної справи та зовнішньої торгівлі і на підставі цього вступити до Світової організації  торгівлі, а в перспективі, враховуючи швидкі темпи економічного зростання, і до Європейського Союзу.

Другий підрозділ – “Організаційно-правові заходи запобігання порушенням митних правил” – присвячено розгляду заходів щодо оптимізації митного та зовнішньоекономічного законодавства. Автор  дослідження зосереджує увагу на необхідності прийняття нового Митного кодексу України, що б дозволило нормативно врегулювати багато невирішених питань. Дає характеристику проекту нового Митного кодексу України, вказуючи на його наявні недоліки, такі як, змістове перевантаження за рахунок дублювання положень, які містяться в інших законодавчих актах. Заходами запобігання порушенням митних правил також мають стати усунення недоліків правового регулювання провадження в справах про адміністративні  правопорушення, а саме, необхідність законодавчого передбачення такої стадії провадження в адміністративних справах, як попереднє адміністративне розслідування. Як фактор запобігання адміністративним порушеннями митних правил може розглядатись деліктологічна експертиза законодавчих актів у сфері митної справи. Враховуючи спорідненість завдань з кримінологічною експертизою законопроектів, на думку автора, їх можна об’єднати. Що стосується нормативно-правових актів, покликаних регулювати митні відносини, то вони можуть проходити деліктологічну експертизу безпосередньо в Державній митній службі України. Сприяти усуненню причин і умов, що викликають порушення митних правил могло б створення на базі Академії митної служби науково-дослідного центру з проблем митної діяльності. Необхідно надати підрозділам митної служби право на здійснення оперативно-розшукової діяльності, це не тільки б підвищило ефективність роботи митних органів, але й сприяло б попередженню вчинень адміністративних правопорушень та контрабанди.

Як захід щодо запобігання порушенням митних правил розглядається профілактика корупції. Профілактиці корупційних діянь серед працівників митної служби буде сприяти прийняття Кодексу загальних правил поведінки державного службовця та підвищення матеріального забезпечення особового складу митних органів.

У третьому підрозділі “Заходи індивідуальної профілактики порушень митних правил та умови їх забезпечення” автор розглядає заходи попередження правопорушень митних правил, які безпосередньо спрямовані на фізичних осіб. Це інформування громадян про чинні митні правила, доведення до відома населення про факти покарання порушників митних правил, проведення індивідуальних співбесід працівників митниць та інших правоохоронних органів з громадянами, які прямують через кордон, залучення до проведення індивідуальної профілактичної роботи представників добровільних формувань з охорони державного кордону.