ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ВІДТВОРЕННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретико-концептуальні основи державного регулювання інвестиційних процесів” – розглянуто сутність і значення державного регулювання соціально-економічних процесів, теоретичні концепції економічної природи категорії “інвестиційний процес”; сформульовано основні концептуальні положення та принципи державного регулювання інвестиційного процесу.

Узагальнення концептуальних підходів зарубіжних і вітчизняних учених дало змогу трактувати державне регулювання соціально-економічних процесів як систему заходів економічно-інстутиційного та адміністративно-правового характеру, що здійснюються державою з метою їх стабілізації та розвитку на мікро-, мезо- та макрорівні.

Відзначено, що державне регулювання будь-яких соціально-економічних процесів в Україні повинно базуватися на створенні комбінації найбільш придатних до умов вітчизняної економіки положень основних макроекономічних концепцій з урахуванням національних особливостей і специфіки соціально-економічної ситуації в країні.

Сформульовано авторський підхід до розуміння сутності державного регулювання соціально-економічних процесів як сукупності форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб’єктів господарювання й ринкову кон’юнктуру з метою створення нормальних умов для функціонування ринку та координації соціально-економічних процесів у суспільстві, у результаті чого задовольняються й узгоджуються різні інтереси учасників соціально-економічних процесів. Важливо, однак, чітко уявляти зміст інтересів кожного з учасників і вишукувати можливості для їх узгодження, а не віддавати перевагу тільки одному з них.

Декомпозиція регулювання інтересів суб’єктів економічних процесів визначає, перш за все, зосередження регулювання на макростабілізаторах глобальних проблем науково-технічного, економічного, соціального розвитку суспільства, які формують мезостабілізатори з опорою на комплексні галузеві баланси, систему замовлень, економічних нормативів, економічних важелів, стимулів і санкцій, котрі, у свою чергу, формують мікростабілізатори інтересів окремого суб’єкта економічного процесу, який впливає на всю структуру економічної політики в державі.

Зазначено, що найбільше потребує державного регулювання саме інвестиційний процес, з огляду на його складність не тільки як економічної категорії, що характеризує соціально-економічний розвиток країни, а і як сфери перетину інтересів населення, держави, бізнесу та інших учасників.

Розкриття змісту інвестиційного процесу як окремої економічної категорії неможливе без вивчення такої базової дефініції, як “інвестиції”. Доведено неврахування при визначенні сутності інвестицій важливих характеристик з позиції регулювання. Сконцентровано увагу на тому, що інвестиціями слід вважати різні види вкладення ресурсів (фінансові, матеріальні, інтелектуальні, інформаційні тощо), зумовлені цілями державної та регіональної політики, що спрямовані на розвиток і відтворення окремих об’єктів з метою забезпечення соціально-економічного розвитку, екологічної рівноваги та якості життя населення й отримання економічного, соціального, екологічного та інших видів ефекту. Тому запропоновано доповнити існуючу класифікацію інвестицій окремими ознаками: за спрямованістю дій, за терміном довготривалості, за цільовою спрямованістю, за ступенем невизначеності об’єкта інвестування, за видами очікуваного ефекту.

В основу змістовної характеристики інвестиційного процесу покладено його визначення як каталізатора соціально-економічного зростання на основі узгодження інтересів учасників інвестування. Інвестиційний процес розглядається як сукупність послідовних дій із залучення інвестора (або їх груп) до об’єкта інвестицій, результатами якої є корисний ефект (отримання прибутку, зниження ризикованості, забезпечення соціального розвитку тощо), що досягається завдяки узгодженню інтересів учасників процесу інвестування.

Обґрунтовано, що регулювання інвестиційного процесу є системою, що може бути описана за допомогою встановлених архетипів, через розуміння яких здійснюється проекція державного регулювання інвестиційного процесу, використання яких допомагає ідентифікувати та структурувати проблемні елементи інвестиційного процесу з урахуванням особливостей його регулювання, дає змогу вирішувати проблему стабілізації, систематизації й накопичення прогресивних знань і вмінь на основі концентрації уваги на найбільш важливих елементах регулювання, прогнозувати наслідки державного регулювання інвестиційного процесу.

Встановлено, що ефективність державного регулювання – це результат досягнення поставленої мети при максимально можливій економії різних видів витрат ресурсів, кожен з яких детермінує пріоритетні напрями регулювання. Власне, це і є архетип державного регулювання інвестиційного процесу, який включає мету, сам процес, взаємодію між його елементами й результат.

Відзначено, що ефективність системи державного регулювання інвестиційного процесу може бути оцінена за рівнями реалізації цільових завдань, надійності й організованості системи регулювання, оптимальності та швидкості управлінських рішень, які приймаються органами державної влади у сфері інвестиційних процесів, раціональності здійснення організаційно-технологічних процесів безпосередньо в регіональному або місцевому органі державного регулювання інвестицій.

Обґрунтовано виділення в системі державного регулювання інвестиційного процесу цільової, економічної, структурної, інформаційної та соціальної підсистем регулювання, які відповідають функціям цієї системи. У кожній підсистемі державного регулювання інвестиційного процесу виділено відповідні параметри, що змінюються під впливом регулювання