У вступі дисертаційної роботи розкрито актуальність теми дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено об’єкт та предмет, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів дослідження.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади розвитку державного фінансового контролю центральних органів виконавчої влади» розкрито теоретико-методологічні засади державного фінансового контролю центральних органів виконавчої влади, узагальнено та систематизовано досвід здійснення державного фінансового контролю в країнах із розвинутою та трансформаційною економікою.
Важливим інструментом системи державного управління є державний фінансовий контроль, який сприяє фінансово-економічній збалансованості з урахуванням екзогенних та ендогенних факторів впливу на розвиток суспільства. Визначено, що система державного фінансового контролю включає в себе економічні, правові, інституційні складові які забезпечують проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Відповідно до системи взаємозв’язків між суб’єктами та об’єктами державного фінансового контролю виділено інструменти, засоби, важелі, принципи, методи, які найбільш доцільно використовувати при проведені державного фінансового контролю центральними органами виконавчої влади.
Визначено, що на даному етапі розвитку пріоритетними завданнями державного фінансового контролю є налагодження взаємовідносин між суб’єктами та об’єктами контролю, що надасть можливість підвищити дієвість превентивних заходів щодо формування, розподілу та використання бюджетних коштів учасниками бюджетного процесу. Державний фінансовий контроль є вагомою складовою системи фінансового регулювання економіки, його ефективність та результативність є однією з основних умов забезпечення раціонального використання фінансових ресурсів органів державної влади та місцевого самоврядування. Механізм здійснення контролю суттєво впливає на досягнення цілей системи фінансового регулювання, яка реалізується через складові фінансової політики.
На основі дослідження теоретико-методологічних засад розвитку державного фінансового контролю центральних органів виконавчої влади розкрито його економічну сутність як складової фінансового регулювання соціально-економічного розвитку країни, що полягає у фінансово-економічних відносинах, які виникають в процесі взаємодії інституційних складових системи фінансового контролю. Організація та проведення державного фінансового контролю центральними органами виконавчої влади є динамічним процесом, на який впливають екзогенні та ендогенні фактори економічного середовища.
Обґрунтовано необхідність удосконалення організаційної структури державного фінансового контролю центральних органів виконавчої влади, зокрема щодо створення нових інституцій, суб’єктів контролю, підвищення рівня їх відповідальності та розширення повноважень, що сприятиме налагодженню взаємовідносин між компонентами системи державного фінансового управління. Вирішення поставлених завдань залежить від вибору і реалізації форм та методів фінансового контролю, тому, перш за все необхідно чітко визначити стратегічні пріоритети розвитку системи державного фінансового контролю. При формуванні зазначених пріоритетів країна повинна виходити із необхідності забезпечення фінансової стійкості системи державних фінансів.
Доцільним є наукове обґрунтування розмежування контрольних повноважень суб’єктів державного фінансового контролю. Досягнення оптимальності та ефективності у сфері розподілу даних повноважень повинні спиратися на принципи відповідно до яких центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність за фінансування суспільних благ. Важливим є розробка дієвих підходів щодо зміцнення контрольних повноважень не лише на стадії витрачання бюджетних ресурсів, а також і на стадії їх формування.
Питання посилення дієвості державного фінансового контролю в країнах із розвинутою та трансформаційною економікою набувають важливого значення в умовах підвищення ступеню глобалізації економічних перетворень. З огляду на зазначене, доцільним є подальший розвиток інструментарію фінансового контролю, оцінки впливу контрольних процедур на підвищення ефективності організації бюджетного процесу.
Світові тенденції розвитку державного фінансового контролю характеризуються достатнім рівнем збалансованості фінансового управління, контролю та аудиту; відмічається посилення рівня децентралізації систем контролю інтегрованих в єдину інформаційно-аналітичну базу. В розвинених країнах одним із важливих інститутів контролю є організаційно-координаційні центри діяльності контролюючих органів, які забезпечують належний рівень економічної ефективності та результативності використання державних ресурсів. Відповідно до європейських норм та вимог процес функціонування та взаємодії інституційних структур, уповноважених відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування на виконання функцій щодо формування, розподілу та контролю за бюджетними ресурсами і зобов'язаннями передбачає наявність системи бюджетного адміністрування.
Впродовж останніх років в Україні реалізовано низку заходів, спрямованих на удосконалення системи державного фінансового контролю центральних органів виконавчої влади. Водночас, процеси економічних трансформацій засвідчують необхідність подальшого удосконалення як формування сучасних механізмів державного фінансового контролю, так і його інституцій. Визначено, що митні органи мають специфічні контрольні повноваження на здійснення митного контролю на території держави та є ефективним інституційним компонентом системи державного фінансового контролю, спрямованим на забезпечення інтеграції країни в світовий фінансовий простір.
Другий розділ«Становлення та розвиток системи державного фінансового контролю центральними органами виконавчої влади» присвячений визначенню особливостей проведення державного фінансового контролю центральними органами виконавчої влади, здійснено оцінку результативності контрольних дій.
За роки становлення України як незалежної держави, в цілому сформоване підґрунтя та відповідні механізми для функціонування достатньо дієвої системи державного фінансового контролю як однієї із умов проведення послідовної фінансової політики, спрямованої на забезпечення економічного зростання. Процесу організації державного фінансового контролю в залежності від розвитку фінансово-економічних відносин, підвищення вимог до ефективності та результативності використання бюджетних коштів притаманні адаптаційні механізми, які впливають на необхідність удосконалення фінансового контролю центральних органів виконавчої влади, що надасть можливість забезпечити результативність фінансових перетворень та стійкість бюджетної системи.
Виходячи з оцінки результативності контрольних дій за 2002–2011 рр. визначено, що найбільший показник коштів Зведеного бюджету України використаних з бюджетними правопорушеннями спостерігається у 2010 році, зокрема частка зазначених коштів у валовому внутрішньому продукті становить 2,8 відсотка, тоді як частка загального обсягу видатків Зведеного бюджету України у валовому внутрішньому продукті склала 34,6 відсотка. Найменший показник відмічається у 2008 році та становить 1,3 відсотка від відповідного показника, при цьому частка загального обсягу видатків Зведеного бюджету України у валовому внутрішньому продукті склала 32,9 відсотка. За 2002–2006 роки середній показник частки коштів Зведеного бюджету України використаних з бюджетними правопорушеннями у валовому внутрішньому продукті складає 2,32 відсотка; за 2007–2011 роки, відповідний показник склав 2,0 відсотка.
