ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ РЕІНЖИНІРИНГ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ ТЕХНОГЕННО НЕБЕЗПЕЧНИХ НАФТОГАЗОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Короткий зміст

У першому розділі “Теоретичні засади еколого-економічного реінжинірингу техногенно небезпечних підприємств” досліджено проблеми функціонування та управління техногенно небезпечними підприємствами на сучасному етапі суспільного розвитку, визначено роль еколого-економічного контролінгу у системі управління виробництвом, розглянуто різні підходи до розуміння сутності категорії “реінжиніринг бізнес-процесів”, обґрунтовано необхідність реформування виробничих процесів техногенно небезпечних нафтогазових підприємств шляхом застосування управлінської технології еколого-економічного реінжинірингу.

Сучасний етап суспільного розвитку характеризується загостренням суперечностей між людиною та навколишнім середовищем і це проявляється, зокрема, у підвищеному техногенному навантаженні на довкілля. У міру розвитку техногенної діяльності повністю виключити її негативні наслідки неможливо і політика управління техногенно-екологічною безпекою на всіх рівнях повинна будуватись на знаходженні оптимуму між корисністю такої діяльності і рівнем її загроз та негативного впливу на довкілля.

Доведено, що у результаті діяльності техногенно небезпечних підприємств (ТНП) виникають дві групи проблем: проблеми функціонування та проблеми в управлінні такими підприємствами. Проблеми функціонування ТНП проявляються у нераціональному природокористуванні і визначаються різними масштабами впливів і їх специфічним характером в залежності від особливостей технологічних процесів виробництва. Крім того, існує зворотній зв’язок між діяльністю ТНП і впливом на них видозміненого навколишнього середовища, - це призводить до того, що підприємства функціонують менш ефективно в забрудненому середовищі і, відповідно, їм наноситься збиток. Основна причина проблем другої групи полягає у низькій ефективності використання механізмів екологічного контролю і управління ТНП, які не сприяють ефективній природоохоронній діяльності в результаті досить низької екологічної плати та через відсутність належного стимулювання охорони навколишнього середовища.

Дослідження поняття ТНП з позицій існуючої нормативної бази дозволило запропонувати автору таке їхнє визначення – це такі промислові суб’єкти господарювання, у результаті діяльності яких при певних умовах можливе виникнення небажаних явищ, ситуацій чи процесів (техногенно небезпечних факторів), вплив яких на навколишнє середовище і людину може призвести до погіршення стану навколишнього середовища та відхилення стану здоров’я людини від середньостатистичного значення або її загибелі.

Окреслені проблеми функціонування та управління техногенно небезпечними підприємствами доводять доцільність впровадження прогресивних управлінських технологій екологізації суспільного виробництва з метою оздоровлення як окремих підприємств так і структурної перебудови галузей економіки, враховуючи сучасні світові напрацювання в сфері регулювання раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища, а також регіональні особливості порушених територій. Однак, незважаючи на численні дослідження проблем ТНП та можливих напрямків екологізації виробництва, залишається не визначеною концепція комплексної моделі гармонійного функціонування і управління всіма складовими техногенно небезпечного виробництва (рис. 1) або суб’єктів на їх основі. Тобто, з одного боку, необхідний механізм управління для одержання високих виробничих показників та економічної ефективності, а з другого – механізм управління для сприяння збереженню та ефективному відтворенню природних ресурсів.