ЕНДОВІДЕОХІРУРГІЧНИЙ СПОСІБ СТИМУЛЯЦІЇ РЕГЕНЕРАЦІЇ ПЕЧІНКИ У ХВОРИХ НА ЦИРОЗ АРГОНОПЛАЗМОВОЮ КОАГУЛЯЦІЄЮ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Короткий зміст

Матеріали і методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження робота виконувалась в 2 етапи (комітетом з біоетики ВНМУ ім.М.І. Пирогова встановлено, що дослідження не суперечить основним біоетичним нормам. Протокол №5 від 27.03.2007р.)).

І етап ‑ експериментальна частина досліджень, завданням якої було моделювання цирозу печінки на тваринах, з наступним виконанням аргоноплазмової коагуляції в різних режимах та визначення оптимального режиму для стимуляції регенерації та розробки нового малоінвазивного способу стимуляції регенерації печінки.

ІІ етап ‑ клінічна частина дослідження, проведена з метою впровадження запропонованого способу аргоноплазмової коагуляції у хворих на цироз печінки з подальшою оцінкою результатів.

Моделювання цирозу печінки виконували на дослідних тваринах: 87 морських свинках, самцях, які були однієї вікової групи (статевозрілий період), з вагою від 470 до 550 г. Цироз печінки моделювали за допомогою чотирьоххлористого вуглецю – (ССI4) за методикою Л.С. Рубецького та Р.Н. Короткіної (1960). Динаміку морфологічних змін в печінці вивчали після 5, 10, 15, 20, 25, 30 ін’єкції ССI4, шляхом виведення з досліду (евтаназії) по 2 дослідні тварини. Після встановлення морфологічних ознак цирозу печінки дослідні тварини були поділені на групи: 1 група (n=18) тварин, яким проводили аргоноплазмову коагуляцію печінки - в режимі 40 Вт, 2 група (n=18) - в режимі 50 Вт, 3 група (n=18) - в режимі 60 Вт, 4 група (n=13) – аргоноплазмову коагуляцію печінки не виконували.

Аргоноплазмову коагуляцію печінки проводили посегментарно, в межах 3-ох, 4-ох сегментів, шляхом нанесення повздовжніх смуг. Подачу аргону виконували з розрахунку 1 л/хв. Вивчення впливу аргоноплазмової коагуляції на стимуляцію регенерації  печінки виконували на 1, 3, 7, 14, 27, 60, 90, 180, 360 добу після операції, шляхом евтаназії по 2 тварини з кожної групи. В 4 – групі в ці ж терміни виводили також по 2 тварини з досліду для порівняльної оцінки.

Отриманий біоптат печінки фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну. Оцінку ознак регенерації проводили на MEDIKAL IMAGE VIEV STATION та програмою комп’ютерного морфометричного аналізу UTHSCSA Image Tool v.3.0. за допомогою відеокамери Dr.CAMSPOPE, мікроскопа ЛОМО-МИКМЕД-2 при збільшенні x200 та x800 разів. Вимірювали розміри не менше 100 гепатоцитів в двох взаємно перпендикулярних напрямках. Визначали об’єм гіпертрофованих гепатоцитів, об’єм гепатоцитів в стані некрозу, кількість двоядерних гепатоцитів, коефіцієнт нормалізації паренхіми (КНП) визначали за формулою І.М.Солопаєва (1969 ).  

Клінічний матеріал склали 137 хворих на цироз печінки. Всі хворі були розподілені на групи: І – основна група із застосуванням розробленого  способу стимуляції регенерації печінки (n=67); II – порівняльна група, які отримували  традиційний метод лікування (n=70). В основній групі середній вік склав 52,8±4,2. Чоловіків було - 55 (82,0 %), жінок - 12 (18,0 %).  В групі порівняння середній вік склав 54,3±5,7. Чоловіків було - 59 (84,3 %), жінок - 11(15,7 %). В роботі використовували класифікацію за Child-Turcotte-Pugh (1973), враховували МКХ – 10 ВООЗ, 1995 рік. В основній групі клас А за Child-Turcotte-Pugh діагностований у 26 (38,8 %) хворих, клас В  – у 23 (34,3 %), клас С – у 18 (26,9 %). В групі порівняння клас А діагностований у 19 (27,1 %) хворих, клас В - 30 (42,9 %), клас С - 21 (30,0 %) хворого.

Використовували ендовідеохірургічний універсальний “ЭКОНТ- КОМПЛЕКС ” для лапароскопічних операцій з стандартно встановленою апаратурою: відеомонітор (JVC 21“), ендовідеокомплекс “ЭКОНТ-2301” з відеокамерою, інсуфлятор “ЭКОНТ- 0401”, апарат аргоноплазмової коагуляції “ЭКОНТ – 0701” з зондом-аплікатором, аспіратор-іригатор “ЭКОНТ – 0301”, відеомагнітофон (JVC) з відеокасетою. Інструменти: троакар (5 мм), троакар (10 мм, з краном для подачі газу), голка Вереша, голка пункційна, скальпель.