ФЕДІРЧИК ТЕТЯНА ДМИТРІВНА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ МОЛОДОГО ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ В ПРОЦЕСІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету й завдання, концепцію, загальну та часткові гіпотези, методи дослідження, розкрито його методологічні та теоретичні основи, наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, виокремлено етапи науково-дослідної роботи та експериментальну базу дослідження, подано відомості про апробацію й упровадження результатів дисертаційної роботи, особистий внесок здобувача, визначено основні наукові положення, що виносяться на захист, подано структуру й обсяг дисертації.
У першому розділі – «Теоретико-методологічні основи розвитку педагогічного професіоналізму викладача вищої школи» – на основі вивчення філософських, соціологічних, психологічних і педагогічних джерел з розвитку особистості та теорії розвитку професіоналізму розкрито методологічні підходи до розвитку професіоналізму педагога вищої школи; здійснено теоретичний аналіз наукового феномену «педагогічний професіоналізм викладача вищої школи» та суміжних понять: «професіоналізм», «педагогічний професіоналізм», «розвиток професіоналізму»; розкрито зарубіжний і вітчизняний досвід професійно-особистісного розвитку науково-педагогічних кадрів на сучасному етапі.
Міждисциплінарний аналіз дослідження проблеми засвідчує, що розвиток професіоналізму викладача вищої школи розглядається з позицій філософських теорій (антропологічного підходу до феномену «розвиток особистості» (В. Андрущенко, Б. Гершунський, М. Каган та ін.); складних систем і синергетичного підходу до аналізу педагогічного процесу, його суб’єктів як систем, здатних до саморозвитку (В. Афанасьєв, Б. Ломов, В. Лутай та ін.); психологічних теорій діяльності, що пояснює механізм розвитку та саморозвитку особистості через принцип детермінізму (Б. Ананьєв, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.); гуманістичних концепцій особистості (І. Бех, Є. Бондаревська, О. Киричук, І. Кон, О. Леонтьєв, С. Максименко, А. Маслоу, К. Платонов, К. Роджерс та ін.); особистісного та професійного зростання (К. Абульханова-Славська, А. Деркач, Н. Кузьміна, Л. Лук’янова, А. Маркова, В. Рибалка та ін.); педагогічних інтерпретацій розвитку професіоналізму педагога (Є. Барбіна, С. Гончаренко, Н. Гузій, О. Дубасенюк, В. Євдокимов, С. Сисоєва, Н. Кузьміна, А. Кузьмінський, З. Курлянд, Н. Ничкало, О. Пєхота, Л. Хомич та ін.).
На основі діалектики розвитку, психологічних чинників, рушійних сил, антропологічного принципу та системної детермінації, особистісно-орієнтованого підходу, індивідуалізації установлено особливості розвитку педагогічного професіоналізму викладача вищої школи:
- розвиток педагогічного професіоналізму викладача є діалектичною сутністю педагога, здатністю особистості до самоактуалізації, активності, автономності, самостійності вибору змісту, форм, проектування індивідуальної програми розвитку й саморозвитку та системою, яка перманентно розвивається як в інституційних формах, так і поза їх межами, має як заплановані, так і непередбачувані результати, що залежать від суб’єктивної готовності особистості педагога виконувати дії, спрямовані на їх вирішення;
- ефективність розвитку педагогічного професіоналізму викладача залежить від рівня урахування в його процесі потреб і вимог соціальних замовників (студентів) до особистості педагога та його професійної діяльності;