ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА Автореферат

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, загальні підходи до розробки проблеми формування духовної культури; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження; з’ясовано наукову новизну, практичне значення; подано відомості про апробацію та впровадження результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі „Теоретичні засади формування духовної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва” на основі вивчення філософської, культурологічної, мистецтвознавчої та психолого-педагогічної літератури здійснено аналіз понятійно-категорі-ального апарату дослідження; розроблено модель духовної культури майбутнього вчителя та її показники; розкрито взаємозумовленість духовного розвитку та професійних якостей майбутнього вчителя; обґрунтовано роль музичного мистецтва у формуванні духовної культури майбутнього вчителя.

Проблема формування духовної культури особистості є одвічною, тому що скільки існує людина, стільки вона намагається вдосконалити свій внутрішній світ, свою духовну культуру. Визначення сутності духовної культури міститься в чисельних філософських та психолого-педагогічних працях. Філософи, розглядаючи духовну культуру, відзначають, що це – „система, яка включає всі види, форми й рівні суспільної свідомості, освіту й виховання, установи культури” (В. Андрущенко); „сукупність духовних цінностей і способів їх створення” (В. Вілков); „здатність переводити універсум зовнішнього буття у внутрішній світ, у якому реалізується самоідентичність людини” (С. Кримський); „скарб усіх багатств людського духу лише в зіставленні із живим розумом” (А. Спіркін).

Утвердження ідеалу людини високої духовної культури було провідною ідеєю педагогічних поглядів А. Макаренка, В. Сухомлинського та ін. В. Сухомлинський, зокрема, уживав у своїх творах терміни „духовний світ”, „духовне життя”, „духовні цінності”, „духовність”, „духовні сили”, що відображають сутність поняття духовної культури.

Дослідники розглядають духовну культуру як багатокомпонентну структуру, що охоплює світоглядну, етичну, естетичну, комунікативну, екологічну та інші характеристики (О. Барабаш, Г. Бриль, М. Роганова та ін.). Вивчення психолого-педагогічної літератури з проблеми дослі-
дження дозволило дійти висновку, що головними чинниками формування духовної культури особистості є активна її діяльність, моральні норми суспільства, мистецтво, вольова регуляція особистості тощо.

Аналіз наукової літератури, особливостей розвитку сучасного освітнього простору України підтверджує, що особистість учителя є провідним чинником у духовно-моральному становленні школярів, у досягненні цілей освіти, що актуалізує його духовну культуру, його досвід сприйняття та розуміння іншої людини, здатність до емпатії, співпереживання та співучасті. Духовна культура вчителя пов’язана з його прагненням до Істини та Краси, слідуванням Добру, піднесенням до Ідеалу. Важливим постає осягнення духовної сутності вчительської праці, похідною якої є прийняття духовних цінностей як професійних та їх подальша реалізація в педагогічній діяльності.

Незважаючи на розмаїття у визначенні сутності зазначеного феномена, учені (К. Артамонова, В. Гриньова, М. Роганова, Г. Шевченко та ін.) розглядають духовну культуру особистості вчителя як систему інтегрованих якостей індивіда, що забезпечують його формування та розвиток у різних видах діяльності, які мають гуманістичне спрямування. Ми розуміємо духовну культуру майбутнього вчителя як ступінь духов-ного розвитку особистості, який виявляється в потребі самовдоскона-лення, розвиненості особистісно-змістовної сфери, спрямованості творчо-перетворювальної діяльності, сформованості комунікативних якостей, що забезпечує ефективність професійної діяльності.

На підставі теоретичного аналізу наукових джерел з досліджуваної проблеми розроблено модель духовної культури, що відбиває специфіку вчительської професії. Її складають: потреба в самовдосконаленні (усві-домлення мети професійного розвитку; усвідомлення мети педагогічної діяльності; активне ставлення до себе); розвиненість особистісно-зміс-товної сфери (оволодіння загальнолюдськими й національно-куль-турними цінностями; реалізація задатків та розвиток здібностей; актив-ність у навчальній та позанавчальній діяльності); спрямованість творчо-перетворювальної діяльності (рівень оволодіння творчою діяльністю; різнобічність діяльності; сформованість потреби у творчо-перетворюваль-ній діяльності); сформованість комунікативної культури особистості (здатність висловлювати свої думки й почуття в зрозумілій, чіткій, вираз-ній формі; керування своїм емоційним станом; уміння будувати педаго-гічно доцільні стосунки з членами колективу; уміння осягати стан іншої людини).

Важливим засобом формування духовної культури майбутнього вчителя є музичне мистецтво, здатне створювати полімодальне динамічне середовище, яке має специфічні (просторові, часові, психологічні та педагогічні) параметри, що зумовлюють суттєвий формувальний і виховний вплив на людину.

Маючи у своїй основі такі специфічні засоби, як звук, тон, інто-нація, мелодія, музика викликає в людини переживання й образні емоції. За допомогою емоційності, образності, асоціативності, інтонаційності, імпровізаційності, мелодії, темпу, ритму, гармонії музичне мистецтво налаштовує почуття, розум та волю на глибоке усвідомлення й створення гармонізованого світу – матеріального й духовного. Такий вплив музики на духовний світ особистості досягається багатоманітністю наявних у неї функцій: пізнавальної, соціальної, виховної, сугестивної, компенсаційної, евристичної, комунікативної, соціалізуючої, катарсисної, розважальної тощо. Завдяки цим функціям та іншим виражальним засобам музика фактично впливає на всі сторони свідомості й діяльності особистості. Головне – вона є одним з наймогутніших засобів виховання особистості людини, формування духовної культури майбутнього вчителя.

У другому розділі „Система позааудиторної роботи з форму-вання духовної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва” розкрито систему позааудиторної роботи з формування духовної культури майбутніх учителів, визначено критерії, показники, рівні сформованості духовної культури майбутніх учителів, макро- і мікротехнологію, педагогічні умови формування духовної культури студентів, наведено висновки одержаних результатів дослідження.

Позааудиторна робота у вищому навчальному закладі спрямована на виявлення та самореалізацію майбутніми вчителями творчих здібностей, комунікативного потенціалу, формування художньо-пізнавальних інтересів та професійної спрямованості. Зміст та організація позанавчальної діяльності повинна ґрунтуватися на таких принципах: культуровідповідності, цілісності, демократизації, гуманізації, добровіль-ності, особистісної відповідальності, креативності тощо. Система позааудиторної роботи характеризується цілісністю, структурованістю, взаємозв’язком та взаємодією всіх елементів, керованістю в процесі функціонування та розвитку.

Залучення до позааудиторної роботи задає вектор процесу духов-ного та професійного становлення студентської молоді через включення її до різних видів соціокультурної діяльності, художньої творчості та ін.

Система позааудиторної роботи з формування духовної культури майбутніх учителів – це органічна єдність мети (згідно з моделлю духовної культури вчителя), змістового компоненту, форм і методів залучення студентів до музичного мистецтва, різних видів музичної діяльності студентів та викладачів. Ця система функціонує на основі розробленої моделі, макро- і мікротехнології та педагогічних умов.

На підставі зазначеної моделі духовної культури особистості вчителя виокремлено критерії та показники сформованості досліджува-ного феномену, здійснено змістовне наповнення рівнів сформованості: високий, середній, низький.

Дослідно-експериментальна робота проводилася зі студентами Інституту економіки та бізнесу Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) та Харківського гуманітарного інституту. У ній взяли участь близько 350 студентів – майбутніх учителів математики, трудового навчання та основ інформатики, фізики, початкового та дошкільного виховання.

Результати констатувального етапу експерименту свідчать про те, що в переважної більшості студентів рівень сформованості духовної культури в цілому низький і вимагає подальшого розвитку.

Для визначення та обґрунтування системи роботи з формування духовної культури студентів у позааудиторний час було проведено вивчення їхніх музичних інтересів, знань та уявлень про музичне мистецтво. З’ясовано, що найбільшу цікавість у студентів викликає сучасна естрадна музика, на другому місці – джаз і лише після цього – українська народна пісня в сучасній обробці. Кількість студентів, які прагнули до спілкування з класичними музичними творами, складає 7,8 %, регулярно відвідують вистави театрального мистецтва – 37,2 %. Одержані результати дають підстави для висновків про те, що студенти мають недостатні знання в галузі мистецтва; інтереси студентів спрямовано на естрадну музику як найбільш сучасну, що відповідає їхньому духу й темпераменту; студентів мало приваблюють організовані форми музичної діяльності. Разом з тим, музика викликає позитивні почуття у 85 % студентів експериментальних та у 80 % контрольних груп.

Результати констатувального етапу експерименту засвідчили необхідність створення системи позааудиторної роботи, яка б сприяла підвищенню рівня духовної культури майбутніх учителів й одночасно формувала вміння й навички, необхідні для організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх школах.

Для розв’язання завдань дослідження під час формувального етапу експерименту було розроблено макро- і мікротехнологію процесу формування духовної культури майбутнього вчителя.

Макротехнологія відбиває загальну логіку та етапи формування духовної культури студентів засобами музичного мистецтва: діагнос-тично-мотиваційний, підготовчий, творчого прояву, творчого саморозвитку та підсумково-діагностичний етап (рис. 1).