ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РЕГІОНІ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методичні основи організаційно-економічного механізму регулювання управлінської діяльності в регіоні» узагальнено теоретичні положення регулювання управлінської діяльності в регіоні, визначено передумови впровадження регіонального менеджменту й  досліджено складові організаційно-економічного механізму регулювання управлінської діяльності  в регіоні.

Узагальнюючи теоретичні положення регулювання управлінської діяльності в регіоні, встановлено, що згідно з українським законодавством ключовим елементом регулювання є центральні органи виконавчої влади.  Їх діяльність зводиться тільки до регуляторної функції, що не сприяє стимулюванню розвитку регіональної економіки, ефективному розподілу і використанню працездатного населення регіону, забезпеченню розвитку підприємницьких структур всіх форм власності й галузевої спрямованості в регіоні. 

Запропоновано сучасне визначення поняття «організаційно-економічний механізм регулювання управлінської діяльності в регіоні», що формується на засадах регіонального менеджменту, передбачає взаємодію і взаємозалежність функціонально-комунікаційних зв’язків між органами регіональної влади і регіонального управління, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування і підприємствами регіону різних форм власності й галузевої підпорядкованості, спрямований на оптимізацію організаційних структур, підвищення рівня кваліфікації і мотивації керівників підрозділів виконавчої влади, забезпечення збільшення доходної частини регіонального бюджету, підвищення конкурентоспроможності регіону за рахунок активізації інноваційно-інвестиційної діяльності і, в кінцевому рахунку, підвищення якості життя населення.

Визначено і доповнено фактори, які впливають на впровадження регіонального менеджменту, а саме: законодавча база регіонального і муніципального управління в Україні, ресурси регіону, організаційні і матеріально-технічні засоби, розмежування функцій і повноважень між державними органами регіонального управління та органами місцевого самоврядування, процеси регулювання господарських управлінських відносин. Доведено, що регіональний менеджмент повинен базуватися на певних принципах і мати певні завдання, але головним аспектом є наявність кваліфікованих менеджерів, спроможних забезпечити функціонування системи регіонального менеджменту.

Досліджено і вдосконалено головні складові організаційно-економічного механізму регулювання управлінської діяльності в регіоні, до них належать: суб’єкти регулювання  виконавчої влади – Верховна Рада України, Президент, Кабінет Міністрів, міністерства і відомства; інструменти регулювання, до яких належать: законодавча  база; грошова-кредитна система; державні закупівлі; система  прогнозів, програм, планів; приватизація державної власності; державна регіональна політика; інновації і інвестиції; об’єкти регулювання на рівні регіону - обласні, районні та міські держадміністрації і органи місцевого самоврядування,  підприємства, організації, установи всіх форм власності й галузевої спрямованості.

У другому розділі «Стан і проблеми управлінської діяльності в регіоні в контексті закордонного досвіду» проаналізовано соціально-економічний розвиток Донецького регіону, оцінено стан і проблеми регулювання управлінської діяльності в регіоні, вивчено закордонний досвід управління регіоном.

Проаналізовано соціально-економічні показники розвитку Донецького регіону в контексті ефективності управлінської діяльності посадових осіб. За всіма сферами соціально-економічного розвитку регіонів України за 2011 рік Донецька область погіршила рейтингову оцінку порівняно з 9 місяцями 2011 року на 1 пункт і посіла 18 місце, проте покращила свої позиції порівняно з 2010 роком на 2 пункти (за 2010 рік – 20 місце).

Негативно на загальну оцінку діяльності облдержадміністрації вплинули показники за напрямом «Державні фінанси», (19 місце), «Споживчий ринок» (19), «Житлово-комунальне господарство» (24), «Освіта та охорона здоров’я» (24), «Рівень злочинності» (18), «Екологія» (24 місце). Аналіз показників за напрямом «Економічний розвиток» довів, що область, залишаючись експортоорієнтованим промисловим регіоном країни, посідає перше місце серед регіонів України за індексом фізичного обсягу валового регіонального продукту, індексом продукції будівництва. Все це ще раз підтверджує, що процвітання регіону, в першу чергу, залежить від якісного менеджменту.