ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ВПРОВАДЖЕННЯ ЛІЗИНГУ НА ВУГЛЕВИДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційній роботі обґрунтовано формування організаційно-економічного механізму впровадження лізингу на вуглевидобувних підприємствах, надано пропозиції щодо обліку й аналізу ефективності лізингу, визначення лізингового ризику.

У першому розділі «Теоретичні основи механізму здійснення лізингу на вуглевидобувних підприємствах» розглянуто економічну сутність лізингу, досліджено його класифікацію, встановлено основних учасників лізингу у вугільній галузі та розглянуто методичні підходи до нарахування лізингових платежів, оцінки ефективності та ризику лізингу.

На основі досліджень нормативно-правових актів і наукових публікацій установлено існування багатоваріантності визначень економічної сутності лізингу. На підставі їх узагальнення сформовано власний погляд на економічну сутність лізингу. Лізинг – це економічний процес, який залежно від мети використання господарюючим суб’єктом ґрунтується на кредитуванні, інвестуванні, підприємницькій діяльності, посередницьких операціях.

Визначено, що поширенню лізингу в Україні заважає поєднання термінів «лізинг» і «оренда», що знаходить відображення у вітчизняних нормативно-правових актах, науковій та довідковій літературі. На основі морфологічних досліджень слів «лізинг» і «оренда» доведено, що вони мають різну природу походження. Історично слово «оренда» до нас надійшло з Польщі (arenda) від латинського «arendo», а слово «лізинг» сформувалося наприкінці XX ст., відтак має різне з орендою тлумачення.

На основі аналізу наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених сформовано класифікаційні ознаки та види лізингу. Встановлено, що окремі види лізингу не регулюються чинним законодавством, що є перешкоджаючим чинником при впровадженні лізингу на вуглевидобувних підприємствах. Розроблено класифікацію, що враховує види лізингу, які регулюються й не регулюються чинним законодавством. Технологічний процес вуглевидобутку ґрунтується на використанні різних типів обладнання, що потребує врахування їх особливостей при укладанні договору лізингу. Виділено ознаку «за функціональним призначенням», яка містить види лізингу гірничошахтного обладнання, властиві вуглевидобувним підприємствам (рис. 1).

Дослідження дозволили встановити потенційних учасників лізингу у вугільній галузі України, а саме: лізингодавці, лізингоодержувачі, постачальники (виробники) гірничошахтного обладнання. Сформовано основні вимоги до створення спеціалізованої лізингової компанії.

Метод нарахування лізингових платежів є основоположним у прийнятті рішення про впровадження лізингу на вуглевидобувному підприємстві, він містить суттєві умови лізингу: вартість та норма амортизації предмета лізингу, термін дії та періодичність сплати лізингових платежів; ставка лізингового відсотка. Досліджено шість методів нарахування лізингових платежів, які у своїй структурі мають різні підходи до розрахунку, але враховують зазначені умови лізингу.