ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

У першому розділі – «Теоретико-методичні підходи до формування стратегії інноваційної діяльності машинобудівних підприємств» – здійснено теоретичне обґрунтування стратегії інноваційної діяльності; досліджено інноваційний потенціал як фактор формування стратегії інноваційної діяльності; охарактеризовано місце інноваційної політики у формуванні стратегії інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність пов’язана з трансформацією ідей (результатів наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень) у новий чи вдосконалений продукт, упроваджений на ринку, у новий чи вдосконалений технологічний процес, використаний у практичній діяльності, або в новий підхід до соціальних послуг. Інноваційна діяльність передбачає комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, саме в сукупності вони приводять до інновацій.

Отже, в умовах глобалізації розвитку внутрішнього ринку необхідно розглянути такі інноваційні складові: пріоритетні напрями інноваційної діяльності; інноваційний потенціал; інноваційна культура; моніторинг інноваційної діяльності.

Розробка стратегії передбачає: визначення цілей і довгострокових перспектив розвитку інвестиційної діяльності на підприємстві; перетворення загальних цілей на конкретні напрями здійснення інвестиційної діяльності; ефективну реалізацію розробленої стратегії з метою досягнення поставлених цілей і перспектив розвитку; аналіз ситуації на ринку, внесення коректив у довгострокові напрями інвестиційної діяльності, стратегію з урахуванням накопиченого досвіду, умов, нових ідей і можливостей підприємства.

Розроблення концептуального підходу щодо стратегії інноваційної діяльності машинобудівного підприємства передбачає визначення інноваційної стратегії, яка може реалізувати підприємство з огляду на свої ринкові позиції та інноваційні можливості. Основою розроблення інноваційної стратегії є теорія життєвого циклу продукту, ринкові позиції фірми та її науково-технічна політика.

Інноваційна стратегія націлена на передбачення глобальних змін в економічній ситуації та пошуку масштабних рішень, спрямованих на зміцнення ринкових позицій і стабільний розвиток підприємства.

Формуючи стратегію інноваційного розвитку, сучасне підприємство використовує комплексний підхід на основі двох складових:

– ринкової, яка передбачає всебічний характер зовнішнього середовища підприємства та врахування макрофакторів; при орієнтації на ринок підприємство чітко націлене на ринки збуту своєї продукції й пошук нових комерційно привабливих сегментів ринку;

– ресурсної, яка головний фактор успіху вбачає в ефективному використанні ресурсів підприємства й передбачає оцінку його сильних і слабких сторін. Ефективне поєднання інтелектуальних і матеріальних ресурсів дає змогу зберегти чи розвинути конкурентні переваги на цільових ринках, а відповідно впливає на результативність господарської та фінансової діяльності.

Отже, стратегія інноваційної діяльності – модель розвитку новацій у діяльності підприємства, що приймається для досягнення її стратегічних цілей і враховує обмеження внутрішнього та зовнішнього середовища.

Для більш повного висвітлення поняття стратегії інноваційної діяльності уточнено сутність та зміст поняття «інноваційний потенціал» з погляду комплексного й системного підходів, що поєднує в собі внутрішній потенціал підприємства і його інноваційну активність.

Суть інноваційного потенціалу підприємства – це міра готовності виконати завдання, що забезпечує досягнення поставленої інноваційної мети, тобто міра готовності до реалізації проекту або програми інноваційних стратегічних змін. Інноваційна мета виступає як глобальна стратегія підприємства, як засіб досягнення нею більш високих цілей: отримання достатньо високого прибутку в довгостроковій перспективі, збереження, а потім і підвищення конкурентної спроможності на ринку або в боротьбі за держзамовлення, вирішення кризової проблеми та проблеми виживання в цілому.

Інноваційний потенціал варто розглядати з позиції комплексного й системного підходів.

При формуванні інноваційного потенціалу підприємства обов’язковими є процеси планування та оптимізації набору ресурсів, можливостей щодо їх ефективного використання в короткостроковому й довгостроковому періодах. Процес формування інноваційного потенціалу підприємства передбачає його структуризацію та ідентифікацію потенціалоутворювальних елементів, визначення обґрунтованих пропорцій і зв’язків між складовими системи з метою забезпечення стабільної інноваційної діяльності та інноваційного розвитку підприємства.

Інноваційний потенціал потрібно розглядати як комплексну інтегровану категорію, яка поєднує в собі внутрішній потенціал підприємства і його інноваційну активність. Інноваційна активність є категорією, яка характеризує інтенсивність дій щодо проведення на підприємстві інноваційної діяльності. Виробничий потенціал виражає готовність організації виконувати завдання, які забезпечують досягнення поставленої мети.

Оскільки інноваційний потенціал є складною економічною системою, то й формування його повинно відбуватись відповідно до певних закономірностей, які властиві цій системі. Разом з тим інноваційний потенціал характеризується й особливими властивостями, на основі яких він і формується. У табл. 1 подано основні концептуальні елементи, які виражають сутність інноваційного потенціалу.