ФОРМУВАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОПЕРАТОРА ЗВ\'ЯЗКУ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теорія та практика формування інноваційного  потенціалу оператора зв'язку» досліджено теоретичні аспекти сутності та структурування ІПП, визначено складові формування ІПП, проаналізовано міжнародний досвід та передумови розвитку ІД оператора зв'язку.

Вивчення міжнародного досвіду підтримки ІД у світі показало, що у більшості країн використання різноманітних важелів та засобів щодо розвитку ІД країни через кожне окреме підприємство здійснюється на основі прямої (субсидування, гранти та ін.) та непрямої (податкові пільги, інвестиційні кредити та ін.) фінансової підтримки. Аналіз ІД оператора зв'язку ПАТ «Укртелеком» – монополіста ринку фіксованого зв’язку України, показав, що у 2006–2009 рр. здобуто певні досягнення у розвитку цієї діяльності. Зокрема, спостерігалося зростання виторгу за інноваційними продуктами та збільшення його частки в загальному обсязі доходів оператора. Це стало результатом інноваційної диверсифікації діяльності у попередніх періодах. Проте негативна динаміка за показниками: розмір річного бюджету на нові розробки; частка бюджету на нові розробки до розміру річної виручки; частка науково-технічних витрат у собівартості виробів свідчить, що оператор за цей період знизив свою інноваційну активність. Отже, головною проблемою розвитку ІД оператора зв'язку є зниження обсягів її фінансування. В таких умовах, для підвищення інноваційної активності, важливого значення набуває якомога повне застосування та ефективне використання усіх складових інноваційного потенціалу оператора зв'язку.

Неузгодженість серед науковців щодо визначення поняття «інноваційний потенціал» обумовлює відсутність чіткої позиції стосовно його формування та структурування. Це обумовлено позицією авторів стосовно обрання об’єкта та предмета дослідження, а також ускладнюється існуванням складних взаємо-зворотних зв’язків між складовими потенціалу підприємства. Наприклад, практично неможливо при аналізі матеріальних, людських чи інформаційних ресурсів чітко виокремити їх елементи, що є лише складовою інноваційного потенціалу. Отже, ІПП є невід’ємною частиною потенціалу підприємства, елементи якого функціонують одночасно і в сукупності. Кожна зі складових потенціалу підприємства містить у собі компоненти, приналежні ІПП. Тому, до компонентів ІПП доцільно відносити лише ті елементи, яким притаманні інноваційні характеристики, чи ті, що пов’язані з ІД підприємства. В дисертації ІПП досліджується як органічна складова потенціалу підприємства, що характеризує можливості, умови та резерви, які можуть бути використані в ІД підприємства.

Виходячи із сутності та узагальнення дефініцій поняття ІПП, уточнено склад елементів формування його структури, де на першому «ресурсному» рівні формуються можливості підприємства до реалізації ІД, а саме усі необхідні ресурси; на другому «інфраструктурному» рівні забезпечуються умови та визначається ступінь готовності інноваційного потенціалу до ефективної реалізації ІД на підприємстві (рис. 1).

Ресурсний рівень складає базу ІПП та відображає можливості підприємства щодо здійснення та масштабів ІД. Головним принципом виділення ресурсних елементів потенціалу є їх функціональна роль в інноваційному процесі. Елементами ресурсного рівня ІПП є людські (ЛР), матеріально-технічні (МТР), інформаційно-інтелектуальні (ІІР) та фінансові (ФР) ресурси, які, у свою чергу, теж поділяються на частини, існуючі в безпосередньому зв’язку та взаємозалежності. Кожна зі складових відіграє важливу роль, якісно та кількісно впливаючи на формування ІПП.

Формування інфраструктурного рівня ІПП базується на створенні умов для ефективного перетворення ресурсів в інноваційний продукт, зокрема:
1) державної підтримки для створення сприятливого інноваційного клімату; забезпечується використанням існуючих важелів і стимулів розвитку ІД з боку держави: фінансування, дотації, податкові пільги тощо; 2) структурно-організаційної підтримки для створення основ удосконалення організації інноваційних процесів та їх забезпечення, передусім інформаційного. Структурно-організаційна підтримка забезпечує функціонування інноваційного виробництва і доступ до баз даних створення інноваційного продукту, передбачає наявність раціональної організаційної структури управління, що відповідає принципам, цілям і функціям ІД; 3) науково-технічної підтримки для установлення якісних взаємозв’язків з наукою та впровадження її результатів в інноваційне виробництво, забезпечується спільним проведенням НДР, співпрацею з інвестиційними інститутами, технопарками, бізнес-інкубаторами, інноваційними й інформаційними центрами, іншими формами організації ІД;
4) маркетингової підтримки, що забезпечує передбачення і відповідність компанії ринковим умовам, є важливою складовою комерціалізації інновацій.