КЛАСТЕРНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ВИНОГРАДАРСЬКОЇ ГАЛУЗІ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-методичні засади формування кластерного механізму управління конкурентоспроможністю виноградарської галузі» досліджено: наукові засади формування виробничих кластерів як ринкового інституту галузево-просторового розвитку економіки; сутність, види та організаційні форми виробничих кластерів; методичні засади ідентифікації кластерних утворень та формування напрямків галузево-просторового розвитку з використанням кластерного підходу.

В результаті дослідження доведено, що на сучасному етапі розвитку економіки України найбільш ефективна реалізація мережного потенціалу галузево-просторового розвитку можлива на основі кластерного підходу, який дозволяє ув'язати центр і оточення за рахунок: більш тісної міжфірмової взаємодії; створення спільних ринків праці, технологій, знань і підвищення доступності підприємств до використання загальних ресурсів; скорочення загальних витрат і формування синергетичного ефекту взаємодій. Під кластером розуміється регіональна, національна або міжнародна мережа критичної кількості постачальників, виробників, споживачів промислової, обслуговуючої й інноваційної інфраструктури, горизонтально або вертикально взаємопов’язаних в процесі створення доданої вартості, які зберігають юридичну самостійність і мають спільні цілі та проводять спільну роботу.Всі учасники кластера одержують додаткові конкурентні переваги під впливом сукупного впливу ефектів масштабу й синергії. Крім того, кластер сприяє розвитку горизонтальних мережних відносин, а також партнерській взаємодії бізнесу - влади - науки - освіти.

Інтегруючий характер кластерного підходу як інструменту територіально-галузевого розвитку полягає у можливості комплексного вирішення завдань: регіональної стратегії, націленої на підвищення конкурентоспроможності економіки й господарюючих суб'єктів; промислової та аграрної політики, спрямованої на створення конкурентоспроможного комплексу виробництв; переходу на інноваційну модель територіального розвитку, розвитку конкурентного середовища, малого й середнього бізнесу у взаємодії з великим, підвищення освітнього рівня, розвитку територіальної інфраструктури та ін.

Перевагами моделі територіально-виробничого кластера в аграрному секторі є можливості використання потенціалу взаємодії не тільки з безпосередніми постачальниками й споживачами продукції кластерної групи, але й з іншими агентами (місцевим населенням, органами державної влади, органами місцевого самоврядування). Вибір територіального розташування кластера повинен бути заснований на дотриманні принципу оптимальності для підприємств, що є елементами кластера. Факторами оцінки оптимальності виступають критерії адміністративного, транспортного, трудового та ресурсного потенціалів.

Концептуальні положення кластерної політики спрямовані на формування територій випереджального економічного росту й базуються на активній ролі територіальних органів влади в діагностиці кластерів, підтримці кластерних ініціатив, стимулюванні їх розвитку й проведенні моніторингу їх ефективності. Кластерну політику слід розглядати як систему відносин між органами державної влади й господарюючими суб'єктами із приводу підвищення їх конкурентоспроможності на основі формування й розвитку кластерів. Ціль кластерної політики - підвищення якості соціально-економічного росту території на основі створення умов для посилення конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів, що утворюють кластери. Завдання кластерної політики націлені на створення сприятливих умов для формування й розвитку конкурентоспроможних кластерів на території й включають:проведення діагностики кластерів; підтримка кластерних ініціатив і інформування про їх державних і муніципальних органів управління; стимулювання розвитку кластерів; моніторинг діяльності кластерів і оцінку ефективності кластерної політики.

Основною формою реалізації кластерной політики, що носить об'єднавчий характер, є розробка Програми (концепції) розвитку й підвищення конкурентоспроможності кластерів, а також проектів (програм) розвитку окремих кластерів. У ході вибору пріоритетних об'єктів інвестування в рамках розробки Програми доцільно використовувати метод аналітичних мереж, що орієнтований на економічні додатки, оскільки дозволяє врахувати такі фактори як «Вигоди», «Можливості», «Витрати» і «Ризики». За даною схемою оцінюються також пріоритети витрат, можливостей, ризиків, державних витрат і забезпеченості джерелами фінансування.

Для визначення ступеня розвитку виробничих і галузевих складових аграрного сектора територіальних утворень, визначення напрямків підвищення ефективності їх розвитку, формування в ньому кластерів, а також при порівнянні розвитку виробництв і галузей досліджуваної території з іншими виділено етапи комплексної оцінки розвитку виробництв і галузей агросектору території.

В результаті дослідження методичних основ створення галузевих кластерів, удосконалено методичний підхід до їх формування, який ґрунтується на секторальному підході до аналізу кластерної структури та оцінки її складових (розвинені, найменш розвинені й відсутні виробництва й галузі). Визначено етапи створення потенційних кластерів території, з урахуванням специфіки її розвитку. Методичний підхід до створення й розвитку кластера як ринкового інституту реалізації стратегії території й інструмента державної економічної політики враховує інноваційний і інфраструктурний потенціал території й господарюючих суб'єктів, тісноту коопераційних зв'язків і конкурентоспроможність потенційного ядра кластера (рис. 1). У результаті застосування розробленого кластерного підходу можна сформувати можливі кластери на досліджуваній території.