КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ І ТЕРАПІЇ ПСОРІАЗУ
Тип:
Автореферат
Короткий зміст:
Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань досліджували 90 хворих на псоріаз з прогресуючою стадією (індекс Раsi >20), з артропатичною та еритродермічною формами. Клінічну характеристику особливостей перебігу захворювання проводили з урахуванням як основного, так і супутніх діагнозів. Діагноз виставляли після ретельного вивчення скарг, анамнезу життя та захворювання, клінічних проявів дерматозу, результатів загальносоматичних досліджень. При зборі анамнезу враховували тригерні фактори та тривалість захворювання, сезонність, частотність рецидивів, попередню терапію, її ефективність, тривалість ремісій.
Матеріал для гістологічного дослідження оброблявся за стандартною методикою із застосуванням фарбування гематоксилін-еозином і фарбуванням пікрофуксином на сполучну тканину. Для електронно-мікроскопічного дослідження виготовляли на ультратомі УМПТ-7 (Україна) ультратонкі зрізи (30–60 нм), які після фарбування за Рейнольдсом переглядали та фотографували на електронному мікроскопі ПЕМ-100 (Україна).
Імуногістохімічну реакцію проводили в парафінових зрізах з використанням відповідних первинних антитіл (DAKO СYTOMATION) і системи візуалізації LSAB Streptavidin-Biotin Ki-67, CD95/Apo1, Bcl2 і р53. Для виявлення порушень кератинізації та диференціювання кератиноцитів використовували моноклональні антитіла до цитокератинів 34 Е12.
Для ідентифікації глікокон’югатів клітин і міжклітинної речовини препарати обробляли лектинами зародків пшениці, арахісу, золотого дощу, сої, сочевиці та бузини чорної, кон’югованими з пероксидазою хріну і проявляли в системі діамінобензидин - перекис водню. Препарати обробляли із застосуванням стандартних наборів НПК «Лектинотест» м. Львів за рекомендованою методикою [Луцик А.Д., 1989]. Морфометричне дослідження включало підрахунок клітин за допомогою програми Software DP-SOFT. Усі отримані результати піддано статистичній обробці для параметричних і непараметричних критеріїв з використанням програми «MedStat» (серійний №MS0011) ДНПП ТОВ «Альфа», м. Донецьк. Для перевірки розподілу на нормальність використовували критерій W Шапіро-Уїлка і хи–квадрат. Порівняння середніх двох незалежних виборок проводили з використанням критерія Стьюдента для параметричного аналізу і W-критерія Вілкоксона для порівняння центральних тенденцій двох незалежних виборок при непараметричного аналізу.
Результати роботи та їх обговорення. Гендерний розподіл хворих на псоріаз показав, що більшу групу становили чоловіки 53,3%, а жінки – 46,7%. Більшість пацієнтів (71,1 %) були віком від 30 до 50 років. У віковому діапазоні від 31 до 40 років переважали чоловіки, а у віковій групі 41-50 років – жінки. Тривалість захворювання від моменту перших висипань до моменту дослідження варіювала від двох років і більше. Найбільшу групу становили хворі з тривалістю псоріазу 5–10 років. Залежність типу сезонності псоріазу та рецидивів виявили, що позасезонний тип захворювання мають 56,7% хворих.
Аналіз розподілу супутніх захворювань залежно від статі показав, що у чоловіків частота патології серцево-судинної системи, органів травлення була більшою. У жінок переважала патологія серцево-судинної та ендокринної системи. Виявлені супутні захворювання, імовірно, відіграють важливу роль у порушенні метаболічного гомеостазу в організмі та сприяють формуванню і прогресу патологічного процесу в шкірі.
Відповідно до методів лікування хворих поділено на дві групи. До першої групи (основної групи) увійшли хворі на псоріаз, які отримували на фоні традиційного лікування метотрексат дозою 7,5 мг/тиж. (n=45). До другої групи (група порівняння) увійшли хворі, які отримували традиційну терапію, що включала дезінтоксикаційні засоби, вітаміни, протизапальні нестероїдні препарати, хондропротектори, зовнішнє лікування (n=45).
Характеризуючи дерматологічний статус, слід зазначити, що у 13 (14,9%) хворих відзначався поширений шкірний процес зі схильністю до еритродермії. У 7 (7,8%) з них – артропатична форма псоріазу. Решта хворих страждали на великобляшечну форму псоріазу (77 (85,6%)). З них 17 хворих (18,8%) мали артропатичну форму. Усі досліджувані пацієнти з артропатією мали легкий, середній або тяжкий ступінь ураження суглобів. При призначенні лікування тяжких форм псоріазу враховували ступінь тяжкості шкірних проявів і артропатії.
За основу базисної терапії було прийнято стандартну схему лікування метотрексатом 7,5 мг/тиж. Також враховували ефективність раніше проведеної терапії цими дозами. Показаннями до призначення метотрексату був псоріаз тяжкої та середньої форм захворюваності, схильність до еритродермії, артропатія, тривалість захворювання 3 – 5 років і більше, резистентність до попередньої терапії, неодноразово проведеної, часті загострення або постійно прогресуючий перебіг, індекс Раsi>20.
У процесі лікування клінічна картина псоріазу в обох групах характеризувалася лікувальним патоморфозом з позитивною динамікою клінічних проявів основної частини хворих.
На 21 – 24 добу лікування у 6-ти хворих основної групи та у 27-ти хворих групи порівняння зберігалися клінічні та морфологічні ознаки прогресуючої стадії псоріазу. У стаціонарну стадію в основній групі перейшов 21 хворий і у групі порівняння – 12.
У стадії регресу кількість хворих переважала в основній групі (18 хворих), а в групі порівняння відзначали тільки у 6-ти хворих. Середній індекс PASI в основній групі становив 6,8±0,8, у групі порівняння (10,2±1,3) і статистично достовірно відрізнявся від середнього показника індексу при прогресуючій стадії.
Така статистика свідчить про ефективність застосування метотрексату в комплексному лікуванні псоріатичного процесу. Проаналізувавши скарги, клінічний статус, лабораторні та рентгенологічні результати обстеження хворих, відзначаємо, що у пацієнтів основної групи має місце позитивна динаміка з боку суглобів, чого не було помічено у хворих групи порівняння.
Одночасно із загальноприйнятими клініко-лабораторними методами нами було проведено спеціальні морфологічні дослідження. З метою виявлення предикторів лікувального патоморфозу псоріазу, який виникає під впливом проведеної терапії за стандартною методикою та із застосуванням метотрексату, брали зразки ураженої шкіри хворих на псоріаз до лікування, на 21 – 24 добу лікування, а також зразки нормальної шкіри, узяті від здорових донорів при пластичних операціях (n=20).
Гістологічні та електрономікроскопічні ознаки у хворих на псоріаз до лікування достатньо повно описано в літературних джерелах [Цераидис Г.С.и соавт., 2004].
Аналізуючи результати морфологічного дослідження на 21 – 24 добу лікування, ми встановили, що при різних стадіях псоріазу морфологічні зміни варіювали залежно від застосованих методів лікування.
